Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №420/20164/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/20164/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони), в якому позивач просить:

визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) щодо виплати ОСОБА_2 грошової компенсації для відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 42 547,65 гривень, що був утриманий з донарахованої індексації грошового забезпечення, яка йому була виплачена на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 р. у справі № 420/20566/25, протиправною;

стягнути з військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) 42 547,65 гривень грошової компенсації для відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб, що був утриманий з донарахованої індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 , яка була виплачена йому на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 р. у справі № 420/20566/25, на його користь;

визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) щодо нарахування і виплати ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати донарахованої індексації грошового забезпечення, тобто по 22 травня 2026 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159, протиправною;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати донарахованої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати донарахованої індексації грошового забезпечення, тобто по 22 травня 2026 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням 10 термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Позивач вказує, що 22.05.2026 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 року у справі №420/20566/25 військовою частиною виплачено на користь позивача виплачено кошти у розмірі 181959,39 грн. із одночасним утримання податку на доходи фізичних осіб 18%, що підтверджується банківською випискою. Проте відповідачем в порушення статті 4 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” не виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та грошову компенсацію для відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб, що був утриманий з донарахованої індексації грошового забезпечення.

Ухвалою суду від 10.07.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Від військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представником відповідача зазначено, що вимоги, викладені в позовній заяві позивачем, військова частина не визнає повному обсязі, як такі, що є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству.

Представник відповідача вказує у відзиві, що Військовою частиною НОМЕР_1 проводився перерахунок та виплата індексації грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 р. у справі №420/20566/25, а не виплачувалося саме грошове забезпечення, тому ця виплата не є грошовим забезпеченням та не пов`язана з виконанням обов`язків несення служби, а має характер разової виплати, здійсненої на підставі виконання рішення суду, відтак на неї не поширюються положення п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України, а також положення Порядку №44 щодо компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, та ці норми права до виниклих правовідносин не застосовуються. У зв`язку із зазначеним вважаємо, що військовою частиною НОМЕР_1 було правомірно з нарахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 р. у справі №420/20566/25 суми коштів у розмірі 258862,70 грн. утримано податки, а саме військовий збір та податок на доходи фізичних осіб у розмірі 42547,65 грн. (18%), тому позовні вимоги до військової частини НОМЕР_1 вважаємо необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Також, у випадку коли сума доходу нарахована відповідно до рішення суду, то підстава для виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. Рішення суду набуло законної сили 11.05.2026 та було виконано в/ч НОМЕР_1 через 9 днів після набрання законної сили, тобто 20.05.2026 року, а саме на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 р. у справі №420/20566/25 яке набуло законної сили 11.05.2026 ОСОБА_3 було виплачено кошти які надійшли позивачу 20.05.2026 року року, що не заперечує і сам позивач, зазначивши у своєму позові про надходження коштів 22.05.2025 року. У даному випадку, так як сума перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_3 нарахована і виплачена без порушення строків виплати та відповідно до рішення суду, то підстава для виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати могла виникнути лише у зв`язку з невиконанням рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено такі факти та обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 16.10.2012 року по 18.09.2024 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони).

Згідно витягу з наказу командира НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби від 18.09.2024 року №494-ос, капітана 2 рангу ОСОБА_4 , заступника начальника штабу начальника відділу організації служби штабу, звільненого з військової служби наказом начальника Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11 вересня 2024 року № 259-ОС за підпунктом “д” (у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у запас Збройних Сил України, з 18 вересня 2024 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 року по справі № 420/20566/25, яке залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2026, визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у сумі 4463,15 гривень щомісяця за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року, у загальній сумі 258862,70 грн., із врахуванням приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у сумі 4463,15 гривень щомісяця за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року у загальній сумі 258862,70 грн., із врахуванням приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 20.05.2026 № 76, на виконання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 року по справі № 420/20566/25 ОСОБА_1 нараховано індексацію у розмірі 236375,83 грн. Сума доплати: 236375,83 грн. – 11818,79 грн. (5 % ВЗ) – 42547,65 грн. (ПДФО) = 182009,39 грн.

На виконання вказаного рішення суду відповідачем позивачу 22.05.2026 року виплачено 181959,39 грн.

25.05.2026 року представником позивача подано до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) заяву про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати донарахованої індексації грошового забезпечення, тобто по 22 травня 2026 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159.

Листом від 19.06.2026 року № 09/С-169/173 військовою частиною НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони), у відповідь на звернення представника позивача, повідомлено, що «… відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 у справі №420/20566/25 у травні поточного року ОСОБА_5 проведено нарахування та виплату індексацію грошового забезпечення у сумі 4463,15 грн щомісяця за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 роки, із врахуванням приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум та вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 19.10.2000 №2050 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за перюд починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.

Враховуючи той факт, що перерахунок індексації грошового забезпечення згідно Рішення, мав разовий характер, підстави для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму виплаченого грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по день фактичної виплати, відсутні».

03.06.2026 представником позивача подано до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) заяву про виплату компенсації для відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб, що був утриманий з донарахованої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , яка була виплачена йому на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 р. у справі № 420/20566/25.

Листом від 30.06.2026 року № 09/С-182/185 військовою частиною НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони), у відповідь на звернення представника позивача, повідомлено, що «… Враховуючи те, що виплата за рішеннями суду проведена за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», за яким згідно вимог наказу №333 здійснюються видатки, які не пов`язані з придбанням товарів та послуг установами, у тому числі в частині виконання судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку незалежно від економічної суті платежу) щодо відшкодування збитків, майнової (матеріальної) та моральної (немайнової) шкоди юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду, компенсація суми податку з доходів фізичних осіб не передбачена.».

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно із статтею 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно статті 3 Закону України від 19.10.2000 за № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі Закон - №2050-ІІІ) сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Стаття 4 Закону № 2050-ІІІ визначає, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Із норм Закону № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року за №159 випливає, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:

1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;

2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);

3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);

4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;

5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Відповідна позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, від 15.10.2020 у справі №240/11439/19 та від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 року по справі № 420/20566/25, яке залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2026, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у сумі 4463,15 гривень щомісяця за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року у загальній сумі 258862,70 грн., із врахуванням приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Заборгованість за вказаним судовим рішенням відповідач виплатив лише 22.05.2026.

Таким чином, суд доходить висновку, що невиплата індексації тривала з 01.03.2018, і саме з цієї дати у позивача виникло право на компенсацію втрати частини доходів.

Такі висновки суду узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 02 липня 2026 року у справі №420/17627/24.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог щодо компенсації втрати частини доходу, та що бездіяльність відповідача щодо невиплати такої компенсації є протиправною, відповідно, належать до задоволення позовні вимоги позивача шляхом:

- визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати донарахованої індексації грошового забезпечення, тобто по 22 травня 2026 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159

- зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати донарахованої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати донарахованої індексації грошового забезпечення, тобто по 22 травня 2026 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159.

Суд вважає, що такий спосіб захисту порушених прав позивача є належним та достатнім.

Щодо вимоги здійснити нарахування та виплату грошової компенсації для відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 42 547,65 гривень, що був утриманий з донарахованої індексації грошового забезпечення, яка йому була виплачена на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 р. у справі № 420/20566/25, суд зазначає таке.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 року №2011-XII (далі Закон №2011-XII).

Згідно статей 1 та 2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок №44).

Згідно з п. 2 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Приписами пунктів 3-5 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 293 Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 №1115 (далі - Положення), особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.

Пунктом 292 Положення визначено, що після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу начальника органу Держприкордонслужби вищого рівня або письмового повідомлення зазначеного органу про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за обраним місцем проживання.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Верховний Суд у постанові від 25.06.2020 року у справі № 825/761/17 зазначив: “Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що оскільки судовим рішенням у справі №825/1656/16, яке набрало законної сили, встановлено протиправність дій відповідача щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні, саме неправомірні дії відповідача мали наслідком несвоєчасність виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги (не в день звільнення і проведення розрахунку).

Таким чином, доводи скаржника щодо відсутності підстав для виплати позивачу грошової компенсації у зв`язку з тим, що на час виплати одноразової грошової допомоги останній вже втратив статус військовослужбовця, є необґрунтованими, оскільки при належному виконанні відповідачем своїх зобов`язань та виплаті позивачу грошової допомоги при звільненні в повному розмірі грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, мала бути виплачена ОСОБА_1 одночасно з виплатою йому грошової допомоги при звільненні за наявності у позивача статусу військовослужбовця.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності дій відповідача по утриманню податку на доходи фізичних осіб без рівноцінної компенсації втрат доходів при проведенні ОСОБА_1 доплати грошової допомоги при звільненні та наявності підстав для стягнення з Військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 недоотриманої суми грошового забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при проведенні доплати грошової допомоги при звільненні.”

Таким чином, відповідач при виплаті грошового забезпечення на виконання рішень Одеського окружного адміністративного суду був зобов`язаний здійснити компенсацію позивачу податку на доходи фізичних осіб.

Слід наголосити, що з урахуванням наведених вище норм утримання податку має здійснюватися при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення. При цьому, здійснюється одночасна компенсація цього податку, тобто фактично військовослужбовець отримує всю суму грошового забезпечення, але утримання податку здійснюється.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21,22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати донарахованої індексації грошового забезпечення, тобто по 22 травня 2026 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати донарахованої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати донарахованої індексації грошового забезпечення, тобто по 22 травня 2026 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації для відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 42 547,65 гривень, що був утриманий з донарахованої індексації грошового забезпечення, яка йому була виплачена на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 р. у справі № 420/20566/25.

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 грошову компенсацію у сумі 42 547,65 гривень для відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб, що був утриманий з донарахованої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , яка була виплачена йому на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 р. у справі № 420/20566/25, на його користь.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).

Суддя П.П. Марин