Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №420/41858/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/41858/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України про визнання постанови такою, що не відповідає обставинам справи, та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (сформована в системі «Електронний суд» 17 грудня 2025 року) до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання постанови такою, що не відповідає обставинам справи, та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою суду від 23.12.2025 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з відсутністю позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_1 та необхідністю уточнити найменування документа, який оскаржується.

29.12.2025 року надійшла заява представника позивача про усунення недоліків (сформована в системі «Електронний суд» 27.12.2025 року), до якої додано уточнену позовну заяву, у якій відповідачем зазначено Центральну військово-лікарську комісію Збройних сил України, та де представник позивача просить суд:

прийняти рішення, яким визнати такою, що не відповідає обставинам справи, постанову Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України, оформлену протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-0724-1628-2841-0 від 24.07.2025, щодо встановлення причинного зв`язку смерті колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_2 ;

зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних сил України повторно розглянути питання щодо причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_2 в частині встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, які призвели до його смерті, та прийняти постанову про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у формулюванні підпункту "а" пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402, а саме пов`язати смерть ОСОБА_2 із захистом Батьківщини: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини та причина смерті ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини».

Ухвалою суду від 05.01.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (ст.262 КАС України).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є матір`ю старшого солдата військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у смт Воронове Сєвєродонецького району Луганської області. Рішенням Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України, оформленим протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-0724-1628-2841-0 від 24.07.2025 року, постановлено, що травма, яка призвела до смерті ОСОБА_2 , у формі «Токсичної дії гліколів (етиленгліколю), отруєння інших речовин, намір не визначений», одержана в результаті нещасного випадку (дія шкідливих токсичних речовин), яка призвела до смерті, та причина смерті, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби.

Позивач вважає, що таке рішення не відповідає обставинам загибелі ОСОБА_2 . Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №941/НЕ від 01.06.2022 року смерть настала під час бойових дій, внаслідок ушкодження внаслідок військових дій; довідкою №821 від 09.12.2022 року підтверджено його безпосередню участь у бойових діях у період з 18.12.2021 року по 15.05.2022 року. Відповідно до акта службового розслідування, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 , підрозділ, у якому проходив службу ОСОБА_2 , утримував смугу оборони в районі смт Воронове, сам ОСОБА_2 у складі екіпажу бойової машини перебував у постійній готовності до евакуації поранених та загиблих, у районі діяли ворожі диверсійні групи, а комісія не виключила можливість навмисного отруєння військовослужбовця з урахуванням наявності травми голови. На думку позивача, травма та смерть ОСОБА_2 не є наслідком вчинення ним правопорушення, дій у стані сп`яніння чи навмисного спричинення собі шкоди, а тому мали бути пов`язані із захистом Батьківщини відповідно до підпункту «а» пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402. Позивач також зазначає, що дружина загиблого, у тому числі в інтересах позивача, зверталась до ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо виплати одноразової грошової допомоги, у зв`язку з чим цей відділ звернувся до відповідача для встановлення причинного зв`язку смерті, проте відповідач належним чином не дослідив наявні документи.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 05.01.2026 року була доставлена до «Електронного кабінету» відповідача 07.01.2026 року, у встановлений строк відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79, 90 КАС України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.45), що не спростовано відповідачем в суді.

ОСОБА_2 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира бойової машини, командира 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти, у військовому званні старший солдат.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 09.12.2022 року №821 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, старший солдат ОСОБА_2 брав безпосередню участь у бойових діях, зокрема, у період з 18.12.2021 року по 15.05.2022 року (а.с.28).

Згідно з актом службового розслідування за фактом загибелі старшого солдата ОСОБА_2 та старшого солдата ОСОБА_3 , затвердженим командиром військової частини НОМЕР_1 у жовтні 2022 року, з кінця лютого 2022 року військова частина НОМЕР_1 виконувала бойові завдання з оборони міст Сєвєродонецьк та Лисичанськ Луганської області; згідно з бойовим наказом командира військової частини НОМЕР_1 на оборону №13 від 14.04.2022 року особовий склад 1 механізованої роти утримував смугу оборони в районі населеного пункту Воронове Сєвєродонецького району Луганської області, в тому числі станом на 15.05.2022 року; з метою оптимізації евакуації поранених командуванням батальйону виділено бойову машину БМП-1 у складі екіпажу, зокрема, старшого солдата ОСОБА_2 , яка перебувала на території смт Воронове у постійній готовності вибути до позицій для евакуації загиблих чи поранених; 15.05.2022 року близько 06:00 год. старшого солдата ОСОБА_2 та старшого солдата ОСОБА_3 виявлено на порозі будинку, де вони проживали, без ознак життя. В акті також зазначено, що в районі відповідальності роти відмічалась робота ворожих диверсійних груп, місцеве населення надавало противнику координати розміщення військовослужбовців, а тому не виключалась можливість нападу на вказаних військовослужбовців; начальник медичної служби військової частини висловив думку про те, що етиленгліколь міг бути доданий до їжі сторонньою особою із злочинним наміром, а зазначена у лікарському свідоцтві травма головного мозку може свідчити про удар по голові; за висновком комісії смерть старшого солдата ОСОБА_2 настала, не виключено, внаслідок діяльності ворожих диверсійних груп, з урахуванням можливості навмисного отруєння та наявності травми голови (а.с.9-20).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по основній діяльності) від 01.10.2022 року №136 «Про результати службового розслідування за фактом загибелі старшого солдата ОСОБА_2 та старшого солдата ОСОБА_3 » визначено, що старший солдат ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок гострого отруєння етиленгліколем не під час виконання обов`язків військової служби і на підставі пункту 11 розділу ІІ Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 року №332, нещасний випадок з ним не визнається таким, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби. Цим же наказом старшого солдата ОСОБА_3 , виявленого разом з ОСОБА_2 , визнано таким, що загинув внаслідок бойових дій під час виконання обов`язків військової служби, а матеріали службового розслідування наказано направити для долучення до кримінального провадження (а.с.41).

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №941/НЕ від 01.06.2022 року, виданого Новокодацьким відділенням Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради та позначеного як попереднє, смерть ОСОБА_2 настала у смт Воронове Луганської області під час бойових дій, причинами смерті зазначено набряк головного мозку, вогнищеву травму головного мозку, внутрішньочерепну травму, ушкодження внаслідок військових дій, неуточнені (а.с.46).

Згідно з висновком експерта №941/НЕ від 22.05.2022 року та листом Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради, наданим на запит командира військової частини НОМЕР_1 від 06.09.2022 року №376, смерть ОСОБА_2 настала внаслідок гострого отруєння етиленгліколем; видано остаточне лікарське свідоцтво про смерть №941/НЕ з причиною смерті «Т52.3 Токсична дія гліколів, Y19 Отруєння (вплив) речовин, намір не визначений» (а.с.39, 42).

Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 01.06.2022 року підтверджено смерть ОСОБА_2 15.05.2022 року.

Протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-0724-1628-2841-0 від 24.07.2025 року Центральна військово-лікарська комісія Збройних сил України за листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №1в/3143 від 24.06.2025 року розглянула питання про встановлення причинного зв`язку смерті старшого солдата ОСОБА_2 з військовою службою. У протоколі зазначено, що комісією розглянуто такі документи: лікарське свідоцтво про смерть №941/НЕ від 01.06.2022 року; свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 01.06.2022 року; наказ командира військової частини НОМЕР_1 №164 від 13.06.2022 року; наказ командира військової частини НОМЕР_1 №116 від 09.09.2022 року; сповіщення командира військової частини НОМЕР_2 №74 від 13.01.2023 року; довідку про безпосередню участь №821 від 09.12.2022 року. За висновком лікаря-експерта, «враховуючи, що достеменно не відомі обставини за яких трапилась смерть військовослужбовця», запропоновано пов`язати травму, яка трапилась внаслідок нещасного випадку (дія шкідливих і токсичних речовин), з проходженням військової служби. Комісія постановила: травма старшого солдата ОСОБА_2 «Токсична дія гліколів (етиленгліколю), отруєння інших речовин, намір не визначений», яка призвела до смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , ТРАВМА, ОДЕРЖАНА В РЕЗУЛЬТАТІ НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ (ДІЯ ШКІДЛИВИХ І ТОКСИЧНИХ РЕЧОВИН), ЯКА ПРИЗВЕЛА ДО СМЕРТІ, ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ (а.с.30-31).

Акт службового розслідування та наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 01.10.2022 року №136 серед документів, розглянутих Центральною військово-лікарською комісією Збройних сил України, у протоколі не зазначені, а їх зміст у протоколі не оцінено.

Вважаючи постанову відповідача такою, що не відповідає обставинам смерті сина, позивач звернулась до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-XII).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до статті 70 Основ законодавства України про охорону здоров`я військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно ч.10 ст.2 Закону №2232-XII наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі Положення №402).

Пунктом 1.2 глави 1 розділу І Положення №402 встановлено, що військово-лікарська експертиза, зокрема, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою.

Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні ВЛК приймають постанови. Постанови ВЛК оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Члени ВЛК діють на принципах верховенства права, законності, поваги та дотримання прав людини і громадянина, доброчесності, колегіальності, рівноправності членів комісії, вільного обговорення і вирішення питань, об`єктивності, неупередженості та обґрунтованості прийнятих рішень, висновків і пропозицій (п.2.1 глави 2 розділу І Положення №402).

Центральна військово-лікарська комісія є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України (пп.2.3.1 п.2.3 глави 2 розділу І Положення №402).

Відповідно до пп.2.3.4 п.2.3 глави 2 розділу І Положення №402 ЦВЛК має право, зокрема, запитувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок, а саме: виписки (витяги) з матеріалів службового (спеціального) розслідування, матеріалів дізнання, досудового розслідування, а також витяги з наказів, актів; архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови.

Згідно з пп.2.3.5 п.2.3 глави 2 розділу І Положення №402 рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Відповідно до пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються, зокрема, в таких формулюваннях:

а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України або в період перебування в місцях несвободи, у разі встановлення факту позбавлення особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв`язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України.

Постанови ВЛК у формулюваннях, визначених підпунктами «а» та «б» не приймаються, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво), у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, є наслідком: вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).

г) «Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку (вказується вид події, що призвела до нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» - якщо воно одержане військовослужбовцем у результаті нещасного випадку за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, або одержане внаслідок вчинення ним правопорушення. У такому самому формулюванні приймаються постанови щодо поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних за обставин, передбачених пунктом 11 розділу II Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27 жовтня 2021 року № 332.

є) «Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, крім захворювань (поранень, контузій, каліцтв, травм), які виникли (одержані) в періоди служби, передбачені підпунктами «а», «ґ» цього пункту. У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні або якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, крім випадків, визначених у підпункті «в» цього пункту.

Згідно з пунктом 21.7 глави 21 розділу ІІ Положення №402 постанова ВЛК про причинний зв`язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновку, зазначеного в Акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акті про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, у разі проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва).

Відповідно до пункту 21.25 глави 21 розділу ІІ Положення №402 для прийняття постанови про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті) військовослужбовця, до штатної ВЛК разом із заявою члена сім`ї, батьків, утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця або разом із листом командира (начальника) військової частини (закладу, установи), ТЦК та СП надаються, зокрема: довідка за формою, наведеною у Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій; довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва); копія Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) у разі проведення відповідних розслідувань; документи, у яких зазначено обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, в тому числі наказ командира (начальника) військової частини, сповіщення на загиблого (померлого), постанова про закриття кримінального провадження (за наявності); лікарське свідоцтво про смерть; свідоцтво про смерть. Штатною ВЛК враховуються: первинна медична картка, службова та медична характеристики, матеріали розслідування, дізнання або досудового слідства, атестації, архівні довідки, довідки про причину смерті, висновок судово-медичного експерта.

Зі змісту наведених норм слідує, що обставини, за яких особа отримала поранення (контузію, травму, каліцтво), є одними з ключових при визначенні причинного зв`язку та виборі формулювань, в яких приймаються постанови ВЛК, а для їх встановлення ВЛК зобов`язана врахувати матеріали розслідування, дізнання або досудового слідства та висновок судово-медичного експерта і наділена правом запитувати такі матеріали.

Суд зазначає, що надавати оцінку медичним показникам та робити висновок про наявність чи відсутність причинного зв`язку травми з військовою службою не є компетенцією суду. Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 року у справі №160/7153/20 наголосив, що перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12.06.2020 року у справі №810/5009/18 та від 12.02.2021 року у справі №820/5570/16, які суд враховує відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Водночас, розглядаючи по суті спори щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність у межах дотримання процедури прийняття, зокрема повноти дослідження обставин та документів, на підставі яких ВЛК мала визначити формулювання причинного зв`язку, а також обґрунтованість обраного формулювання з урахуванням цих обставин відповідно до ч.2 ст.2 КАС України.

Головним завданням ВЛК при визначенні кінцевого висновку є встановлення всіх важливих та дійсних обставин, які і мають бути відображені у постанові про причинний зв`язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків.

З оскаржуваного протоколу вбачається, що відповідач поклав в основу свого рішення висновок лікаря-експерта, який виходив з того, що обставини, за яких настала смерть військовослужбовця, достеменно не відомі. Разом з тим, визнавши невідомими обставини одержання травми, відповідач прийняв постанову у формулюванні, яке за підпунктом «г» пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402 застосовується до травм, одержаних у результаті нещасного випадку за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, тобто фактично встановив саме такі обставини, не навівши в протоколі доказів, на яких ґрунтується цей висновок.

Крім того, у протоколі зазначено причину смерті «Токсична дія гліколів (етиленгліколю), отруєння інших речовин, намір не визначений», тобто судово-медичним експертом не встановлено, чи було отруєння наслідком нещасного випадку, чи навмисних дій інших осіб. Проте відповідач, без з`ясування цього питання, кваліфікував подію як нещасний випадок.

Суд також звертає увагу, що серед документів, розглянутих відповідачем, у протоколі не зазначені ні акт службового розслідування, затверджений командиром військової частини НОМЕР_1 , ні наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 01.10.2022 року №136 про результати службового розслідування, ні висновок судово-медичного експерта №941/НЕ від 22.05.2022 року, хоча саме ці документи містять відомості про обставини смерті ОСОБА_2 . При цьому відповідно до абзацу останнього пункту 21.25 глави 21 розділу ІІ Положення №402 матеріали розслідування та висновок судово-медичного експерта обов`язково враховуються штатною ВЛК.

Зокрема, в акті службового розслідування зафіксовано, що станом на 15.05.2022 року підрозділ, в якому проходив службу ОСОБА_2 , утримував смугу оборони в районі смт Воронове на підставі бойового наказу №13 від 14.04.2022 року, екіпаж бойової машини, до якого він входив, перебував у постійній готовності до евакуації поранених і загиблих, у районі діяли ворожі диверсійні групи, а комісія з проведення службового розслідування не виключила навмисного отруєння військовослужбовця з урахуванням наявності травми голови. Ці обставини мають значення для визначення того, чи виконував ОСОБА_2 на момент одержання травми обов`язки військової служби у розумінні ч.4 ст.24 Закону №2232-XII та чи одержана травма під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, однак відповідач їм оцінки не надав.

Водночас висновок наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.10.2022 року №136 щодо ОСОБА_2 також не був предметом розгляду відповідача, хоча відповідно до пункту 21.7 глави 21 розділу ІІ Положення №402 постанова ВЛК про причинний зв`язок травми приймається з урахуванням висновку, зазначеного в документах про розслідування обставин її отримання. Суд не надає оцінки правильності висновків цього наказу, оскільки він не є предметом спору у цій справі, однак констатує, що відповідач мав дослідити як цей наказ, так і акт службового розслідування, на підставі якого його видано, та співставити їх з іншими документами.

Також з акта службового розслідування та наказу №136 вбачається, що матеріали службового розслідування направлялись для долучення до кримінального провадження. Відповідач, визнавши обставини смерті достеменно невідомими, не скористався наданим йому підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 правом запитати матеріали службового розслідування та досудового розслідування, які характеризують обставини одержання травми, а також не з`ясував, чи містять матеріали справи постанову про закриття кримінального провадження або інші процесуальні документи щодо встановлення обставин смерті.

Крім того, відповідач, розглядаючи лікарське свідоцтво про смерть №941/НЕ від 01.06.2022 року, в якому зазначено, що смерть настала під час бойових дій, а серед її причин вказано травму головного мозку та ушкодження внаслідок військових дій, не надав оцінки розбіжностям між цим документом і висновком судово-медичного експерта, не з`ясував, чи враховане ним свідоцтво є попереднім або остаточним, та чи мала місце вогневища травма головного мозку, про яку зазначено у лікарському свідоцтві.

За таких обставин суд не має підстав для визнання стверджуваною позивачкою обставиною щодо встановлення причинного зв`язку смерті її сина саме з отриманою травмою, пораненням при проходженні військової служби, а не у зв`язку з іншими обставинами.

У матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази щодо вжиття відповідачем, при розгляді питання про причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 , всіх дій з метою належного встановлення обставин його смерті, та обґрунтування обраного формулювання, а відповідач таких доказів суду не надав, як і заперечень проти аргументів позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що постанова Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України, оформлена протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-0724-1628-2841-0 від 24.07.2025 року, прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критерію обґрунтованості, визначеному п.3 ч.2 ст.2 КАС України, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо обраного позивачем способу захисту суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Позивач просить визнати оскаржувану постанову такою, що не відповідає обставинам справи. Такий спосіб захисту не передбачений ч.2 ст.245 КАС України, тоді як за змістом позовних вимог позивач фактично просить про усунення правових наслідків цієї постанови. З метою повного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати постанову відповідача.

Щодо вимоги зобов`язати відповідача прийняти постанову у формулюванні підпункту «а» пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402 суд зазначає, що встановлення причинного зв`язку травми, яка призвела до смерті військовослужбовця, та вибір відповідного формулювання належить до дискреційних повноважень військово-лікарської комісії, яка має встановити обставини одержання травми на підставі документів, передбачених Положенням №402. Суд не може підміняти компетентний орган та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які не віднесені до його компетенції.

Дискреційні повноваження це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.

В матеріалах справи відсутні докази, які узгоджуються між собою та підтверджують (на думку позивачки) смерть її сина внаслідок отриманого поранення, а не інших обставин.

Згідно ч.2 ст.245 КАС України, у разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Спір у цій справі стосується дотримання відповідачем процедури прийняття рішення та повноти дослідження всіх документів, а зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо причинного зв`язку є належним способом захисту прав позивача, оскільки саме у такий спосіб відповідач може встановити обставини причин смерті сина позивачки та обґрунтувати своє рішення належним чином з урахуванням висновків суду.

Відтак позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом визнання протиправною та скасування постанови відповідача та зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо встановлення причинного зв`язку смерті старшого солдата ОСОБА_2 , та причини смерті з військовою службою з урахуванням висновків суду. У задоволенні вимоги про зобов`язання відповідача прийняти постанову у формулюванні підпункту «а» пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402 слід відмовити.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем законність оскаржуваного рішення не доведена.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково.

Згідно ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивачем сплачено судовий збір за подання даного позову у сумі 968,96грн., ці витрати суд покладає на відповідача згідно ч.1 ст.139 КАС України.

Підстави для встановлення судового контролю, передбачені ч.ч.5,6 ст.382 КАС України, згідно п.6-1 ч.1 ст.244 КАС України наразі відсутні.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України про визнання постанови такою, що не відповідає обставинам справи, та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України, оформлену протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-0724-1628-2841-0 від 24.07.2025 року, щодо встановлення причинного зв`язку смерті старшого солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та причини смерті з захистом Батьківщини.

Зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних сил України повторно розглянути питання щодо встановлення причинного зв`язку смерті старшого солдата військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та причини смерті з захистом Батьківщини та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 968(дев`ятсот шістдесят вісім)грн. 96коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 293,295 КАС України, до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Центральна військово-лікарська комісія Збройних сил України (код ЄДРПОУ 08356179; місцезнаходження: вул. Госпітальна, буд. 16, м. Київ, 01133).

Суддя М.М. Аракелян