Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №420/19486/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/19486/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №1630912-2409-1505-UA51402300000018414 від 05.11.2025 року, №1630913-2409-1505-UA51402300000018414 від 05.11.2025 року, №1630914-2409-1505-UA51402300000018414 від 05.11.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, оскільки нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за яке відповідачем нараховано податок та виставлено податкові повідомлення-рішення, не є об`єктом оподаткування в розумінні підпункту «ж» пункту 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України.

Позивач вказує, що ОСОБА_1 з 10.01.2012 року зареєстрований як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_1 , та здійснює діяльність згідно КВЕД: 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур - основний вид діяльності; 01.21 - вирощування винограду; 01.24 - вирощування зерняткових і кісточкових фруктів, 01.50 - змішане сільське господарство; 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві; 46.21 - оптова торгівля зерном, непереробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 01.63 - післяурожайна діяльність. У приватній власності позивача перебуває 12 частина нежитлової будівлі, загальною площею 1745,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належить позивачу на праві спільної часткової власності на підставі ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду № 495/8144/15 від 04.12.2015 року та ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду № 495/8144/15 від 08.01.2016 року та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 876426951208. Належна позивачу на праві власності будівля, є будівлею сільськогосподарського призначення, що підтверджується документами про право власності на вказані об`єкти нерухомого майна. Вказана будівля використовується безпосередньо позивачем у власній господарській діяльності, в оренду чи інше користування третіх осіб не передавалася.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 року відкрито провадження у справі та ухвален розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Від Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив, у якому представник відповідача вказує, що Головне управління ДПС у Одеській області позов не визнає, вважає, що вимоги позивача, які викладені в позові, необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, відтак не підлягають задоволенню.

Представник відповідача зазначає, що підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу застосовується у разі дотримання трьох умов: власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником; об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та не здається їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що тип об`єкта, належного позивачу зазначено як нежитлова будівля, що не підтверджує належність даного об`єкта до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Класифікатора будівель та споруд НК 018:2023, тому відсутні підстави для застосування вимог підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. У той же час, буквальний аналіз пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована з прив`язкою до сільськогосподарського товаровиробника. Позивачем до матеріалів справи не додано, відповідної заяви за формою № 20 – ОПП (повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність), яка б свідчила б, що ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як фізична особа - підприємець, використовує у своїй діяльності «нежитлову будівлю під реєстраційним номером майна 876426951208 за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1 745,3 кв. м».

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими сторони обґрунтовують вимоги та заперечення та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 10.01.2026 року з видами діяльності за КВЕД: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний), 01.21 Вирощування винограду, 01.24 Вирощування зерняткових і кісточкових фруктів, 01.50 Змішане сільське господарство, 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами, 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, 01.63 Післяурожайна діяльність.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 55253099 від 16.03.2016 року позивачу на праві власності належить 1/2 частка об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 876426951208 - нежитлова будівля загальною площею 1745,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .

05.11.2025 року Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 1630912-2409-1505-UA51402300000018414, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік у сумі 28361,12 грн;

- № 1630913-2409-1505-UA51402300000018414, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік у сумі 29233,78 грн;

- № 1630914-2409-1505-UA51402300000018414, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2024 рік у сумі 30979,07 грн.

Позивач 06.01.2026 року звернувся до ДПС зі скаргою на вищевказані податкові повідомлення-рішення, за результатами розгляду якої Державна податкова служба України прийняла рішення від 18.01.2026 року № 2085/6/99-00-06-01-02-06, яким залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено ст.266 ПК України.

Згідно п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Згідно з підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Пунктом 266.5 ст.266 ПК України закріплено порядок встановлення ставок податку зокрема для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб ставки податку, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

Згідно з абзацом першим підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є однією зі складових податку на майно і належить до місцевих податків, визначених статтею 10 ПК України. Податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу. Платниками податку на нерухомість є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, у власності яких перебуває відповідне майно.

Ставка податку для об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються в залежності від місця розташування та типів таких об`єктів нерухомості (пп. 266.5.1 ПКУ), а об`єкт оподаткування залежить від виду діяльності та типу будівель чи споруд за ДК 018-2000 (в редакції до внесення змін Законом України № 3603-IX від 23.02.2024) та за НК 018:2023 (в редакції після внесення змін Законом України № 3603-IX від 23.02.2024) (п.266.2 ПКУ).

Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 Податкового кодексу України).

Так, підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції до внесення змін Законом України № 3603-IX від 23.02.2024) закріплено перелік об`єктів, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до яких, зокрема, належать будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції після внесення змін Законом України № 3603-IX від 23.02.2024) не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до положень Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 № 507, клас будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства з кодом 1271 включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін. При цьому, він не включає споруди зоологічних та ботанічних садів (2412).

До будівель з кодом 1271 відноситься: будівлі для тваринництва (1271.1); будівлі для птахівництва (1271.2), будівлі для зберігання зерна (1271.3), будівлі силосні та сінажні (1271.4), будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства (1271.5), будівлі тепличного господарства (1271.6), будівлі рибного господарства (1271.7), будівлі підприємств лісівництва та звірівництва (1271.8), будівлі сільськогосподарського призначення інші (1271.9).

Відповідно до національного класифікатора НК 018:2023, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 16.02.2023 року №3573, який набрав чинності 01.01.2024, у НК 018:2023 використовуються терміни, визначені Європейським класифікатором типів споруд, а саме:

Будівлі це криті споруди, які можуть використовуватися окремо, побудовані для постійних цілей, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів.

Нежитлові будівлі це споруди, які переважно використовуються або призначені для нежитлових цілей. Якщо не менше половини загальної корисної площі використовується для житлових потреб, будинок належить до житлових.

Згідно вказаного НК розділ 12 “Нежитлові будівлі” включає клас 1271 “Нежитлові сільськогосподарські будівлі”, який включає: будівлі, призначені для сільськогосподарської діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, конюшні, розплідники, промислові курники, зерносховища, ангари та фермерські господарські будівлі, погреби, виноробні заводи, винні чани, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо. Цей клас не включає: споруди зоологічних парків та ботанічних садів (2412).

Отже, з вказаної норми вбачається, що для звільнення суб`єкта оподаткування від сплати податку на майно, відмінне від земельної ділянки на підставі абз. “ж” пп. 266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України має бути наявність двох обов`язкових складових:

- об`єкт повинен належати до будівель промисловості, віднесених до групи "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 (НК 018:2023 з 16.03.2024);

- об`єкт повинен використовуватися за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаватись їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Отже, у даній справі підлягає встановленню, чи відноситься належна позивачу 1/2 частка будівлі до визначених у підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктів, на які поширюється податкова пільга, та чи використовує позивач дану будівлю за призначенням у своїй господарській діяльності.

Так, позивачем до суду надано висновок експерта № 04/03 від 04.03.2024 року судового експерта Шевчук Алли Михайлівни, в якому експертом зроблено висновок, що об`єкт нерухомого майна фізичної особи ОСОБА_1 , а саме: 1/2 частка нежитлової будівлі загальною площею 1745,6 мІ, розташованої адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до НК 018-2023 «Класифікатор будівель і споруд» відноситься до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (1271).

У вказаному висновку також зазначено, що: “...В результаті візуально-інструментального огляду нежитлової будівлі загальною площею 1745,3 мг, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено, що об`єкт дослідження використовується власниками як зерносховище”.

Також позивачем до суду надано:

- довідку Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 25.07.2022 року, в якій зазначено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно є власником 1/2 комплексу будівель споруд № 1, будинок (літ.» А» Нежитлова будівля), який розташований за адресою: Олеська обл., Білгород-Дністровський район, с/рада Руськоїванівська (згідно відомості 13 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), яка використовується за сільскогосподарським призначення (зберігання зерна сільгоспкультур);

- договір № 31/07/2024 від 31.07.2024 року про транспортно-експедиційні послуги автотранспортом, рахунком на оплату, ТТН № 44 від 09.08.2024 року та актом наданих послуг №64 від 12.08.2024 року;

- договір поставки № СО/2786/06/2024 від 28.06.2024 року зі специфікацією;

- видаткову накладну №1 від 26.10.2024 року на товар пшеницю продовольчу врожаю 2024 року.

Звільнення від сплати податку та збору - це одна із форм надання податкової пільги (підпункт г пункту 30.9 статті 30 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 30.2 цієї статті 30 Податкового кодексу України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Пільга, встановлена підпунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

В Податковому кодексі України поняття сільськогосподарський товаровиробник визначено підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14, згідно з яким (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо стимулювання утворення та діяльності сімейних фермерських господарств від 10.07.2018 № 2497-VIII, підпункт 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України доповнено словами або фізична особа-підприємець.

Тобто з моменту набрання чинності цим Законом, законодавець надає статус сільськогосподарського товаровиробника і фізичним особам-підприємцям, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції та здійснюють операції з її постачання.

Пунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначення сільськогосподарського товаровиробника дано виключно для цілей глави 1 Спрощена система оподаткування, обліку та звітності розділу XIV цього Кодексу Спеціальні податкові режими, до якої віднесено четверту групу - сільськогосподарські товаровиробники.

Таким чином, визначення сільськогосподарський товаровиробник, яке міститься у підпункті 14.1.235. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу Спрощена система оподаткування, облік та звітність, що прямо визначено вказаним підпунктом.

Системний аналіз правових норм свідчить, що до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки вказаний податок відноситься до розділу ХІІ Податок на майно.

Згідно з пунктами 5.2, 5.3 статті 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

На підставі статті 1 Закону України “Про сільськогосподарський перепис” від 23.09.2008 № 575-VI, виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Поняття “сільськогосподарський товаровиробник”, що міститься у Законі України “Про сільськогосподарський перепис” та у Податковому кодексі України не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене законодавцем у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України має чітко обмежену сферу застосування та, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України.

Отже, сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно-виробленої продукції рослинництва і тваринництва. Це визначення пов`язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі (використання у власному господарстві або реалізації). Таким чином, наведене визначення сільськогосподарський товаровиробник є результатом поєднання процесів виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції.

Таким чином, для цілей застосування податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, звільняються від оподаткування цим податком споруди, які використовуються сільськогосподарським товаровиробником (особою, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією) безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, незалежно від того, власником таких споруд є фізична особа, фізична особа-підприємець чи юридична особа.

Відтак, проаналізувавши викладені вище обставини та норми законодавства суд доходить висновку, що позивачем надано належні та достатні докази на підтвердження того, що:

1) позивач є сільськогосподарським виробником;

2) належна позивачу на праві приватної власності 1/2 частина нежитлової будівлі загальною площею 1745,3 мг, розташована за адресою: АДРЕСА_2 відноситься до до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 та національного класифікатора НК 018:2023;

3) належна позивачу на праві приватної власності 1/2 частина нежитлової будівлі загальною площею 1745,3 мг, розташована за адресою: АДРЕСА_3 використовується ним як зерносховище у власній сільськогосподарській діяльності.

При цьому, відповідачем до суду жодних доказів на спростування вказаних обставин не надано, як не надано доказів здавання позивачем об`єкта нежитлової нерухомості в оренду, лізинг, позичку.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що відповідач приймаюючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення допустив порушення вимог законодавства, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

З урахуванням того, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1331,20 грн. на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 05.11.2025 року №1630912-2409-1505-UA51402300000018414, №1630913-2409-1505-UA51402300000018414 та №1630914-2409-1505-UA51402300000018414.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ).

Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5).

Суддя П.П. Марин