Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №420/7679/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7679/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

28 жовтня 2026 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "САМОДЄЛКІН" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.10.2026 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "САМОДЄЛКІН" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 10.03.2026 р. № UA500080/2026/000002/2.

20.10.2026 р. до Одеського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на залучення перекладача у розмірі 31185,00 грн.

23.10.2026 р. від представника відповідача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення. В обґрунтування заперечень зазначає, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 31815,00 грн. становить 9,56 прожиткових мінімумів на працездатних осіб з 1 січня 2026 року, або 3,67 мінімальні заробітні плати у місячному розмірі, або мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі за 611,8 години роботи. Отже, гонорар представника позивача за надану правову допомогу в суді у розмірі 31815,00 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співмірності.

Оскільки справу розглянуто в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, то і заяву про стягнення витрат на правничу допомогу суд розглядає в письмовому провадженні.

При вирішення даної заяви суд виходить з наступних приписів законодавства.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Разом з тим, відповідно до ч.ч.4, 5 ст.134 КАС України законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).

Верховним Судом у своїх постановах від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16, від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Шевченком Максимом Володимировичем укладено договір про надання правничої допомоги № 1/1603-ю/26 від 16.03.2026 р.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору, адвокат приймає доручення клієнта на представництво, захист прав і законних інтересів ТОВ "САМОДЄЛКІН" з питання звернення до суду в якості позивача у справі про оскарження рішення Одеської митниці про коригування митної вартості, для чого надає Адвокату право: представляти, захищати права, законні інтереси Клієнта як заявника, позивача, скаржника із всіма правами, наданими КАС України представнику заявника, позивача, скаржника; подавати будь-які докази, клопотання, заяви та будь-які процесуальні документи, приймати участь у процесуальних діях; подавати будь-які запити, адвокатські запити, а також здійснювати будь-які інші дії, передбачені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; залучати до виконання доручення будь-яких експертів, спеціалістів, інших осіб - на розсуд Адвоката та без погодження із Клієнтом; підписувати та надсилати листи, повідомлення, претензії; вчиняти будь-які інші дії, не заборонені законодавством на території України, а також на території будь-яких інших країн світу, які на думку Адвоката є доцільними та в межах виконання доручення згідно даного договору.

Пунктом 1.9 договору передбачено, що за правову допомогу, передбачену в пункті 1.1 Договору Клієнт сплачує Адвокату винагороду в розмірі 40095 гривень. Першу частину винагороди в розмірі 31185 гривень Клієнт сплачує Адвокату не пізніше 10 банківських днів після підписання цього Договору. Другу частину винагороди в розмірі 8910 гривень Клієнт сплачує Адвокату не пізніше 10 банківських днів після прийняття рішення судом апеляційної інстанції у справі та розблокування/повернення грошових коштів сплачених в якості фінансових гарантій на митному рахунку Клієнта.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу позивачем надано: рахунок № 1 від 17.03.2026 р. на суму 31185,00 грн., платіжну інструкцію № 15215 від 18.03.2026 р. на суму 31185,00 грн., акт приймання-передачі наданої правової/правничої допомоги №1 до договору про надання правової/правничої допомоги № 1/1603-ю/26 від 16.03.2026 р. на суму 31185,00 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.ст.19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що визначений представником позивача розмір понесених судових витрат на правничу допомогу не співмірний із складністю справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та виклику учасників справи.

Крім того, дана адміністративна справа є справою незначної складності, складання позовної заяви не вимагає глибокого аналізу судової практики і нормативно-правових актів враховуючи сталу судову практику даної категорії справ.

Виходячи з наведеного, з урахування критеріїв пропорційності суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача та стягнення з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 252, 255, 262 КАС України, суд -

вирішив:

Заяву представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Одеської митниці (65078, м.Одеса, вул.Лип Івана та Юрія, 21А, код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САМОДЄЛКІН" (50008, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Соборна, буд.4, код ЄДРПОУ 39083278) витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко