Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №760/30493/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/30493/25 2/760/6366/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Усатової І.А.,

при секретарі - Гусак О.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 28.02.2025-100002069 від 28.02.2025 у розмірі 18 320,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 28.02.2025 між ним та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферту) № 28.02.2025-100002069, невід`ємною частиною якого є заявка. Договір та заявку підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором; під час укладення договору позичальник пройшов ідентифікацію з використанням системи BankID Національного банку України. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 8 000,00 грн строком на 168 днів, з датою повернення 14.08.2025; процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за день користування кредитом (перші 7 чергових періодів), процентна ставка "Економ" - 0,5 % за день користування кредитом (наступні періоди); комісія, пов`язана з наданням кредиту - 5 % від суми кредиту та дорівнює 400,00 грн; комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 400,00 грн у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим; неустойка - 120,00 грн за кожен день невиконання кожного окремого зобов`язання. Кредитні кошти перераховано на картку позичальника 28.02.2025.

Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 18 320,00 грн, з яких: тіло кредиту - 8 000,00 грн, проценти - 8 400,00 грн, додаткова комісія (за обслуговування кредитної заборгованості) - 800,00 грн, неустойка - 1 120,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр», що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом. Позивач також зазначає, що відповідачем було здійснено часткові оплати на загальну суму 5 920,00 грн (25.03.2025 - 2 960,00 грн; 08.04.2025 - 2 960,00 грн), що враховано при формуванні довідки-розрахунку заборгованості.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 18.12.2025 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками. Відповідачу визначено строк на подання відзиву - 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не подано.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 28.02.2025 укладено кредитний договір (оферти) № 28.02.2025-100002069.

Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 8 000,00 грн, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 254-2710 від 27.10.2025, згідно з яким 28.02.2025 о 16:23:28 на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 було перераховано 8 000,00 грн (номер транзакції в системі iPay.ua - 666468045) із призначенням платежу: видача за договором кредиту № 28.02.2025-100002069, що є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги».

Відповідно до умов кредитного договору № 28.02.2025-100002069 від 28.02.2025 позичальнику надається кредит на наступних умовах:

1.Дата надання/видачі кредиту - 28/02/2025.

2.Сума Кредиту: 8000 грн. 00 коп.

3.Строк, на який надається Кредит - 168 днів з дати його надання.

4.Дата повернення (виплати) кредиту - 14.08.2025.

5.Процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом.

6.Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт".

7.Комісія, пов`язана з наданням Кредиту - 5% від суми Кредиту та дорівнює 400 грн. 00 коп.

8.Комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 400 грн. у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

9.Неустойка: 120 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання.

Згідно п. 3.1. договору за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Пунктом 3.2. встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 4.1. договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_4.

Відповідно до п. 6.1. договору позичальник зобов`язався використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата процентів, комісії - у терміни та строки, вказані у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойки, яка може бути нарахована кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором, негайно, з моменту пред`явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав та надав відповідачу кошти у сумі 8 000 грн.

Водночас відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконала, внаслідок чого за нею обліковується заборгованість у розмірі 18 320,00 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 8 000,00 грн, по процентам у розмірі 8 400,00 грн, по додатковій комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 800,00 грн, по неустойці - 1 120,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; докази мають бути належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність - достатньою для встановлення обставин справи.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Згідно з частиною третьою статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною дванадцятою статті 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Відповідно до статті 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Частиною першою статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі, а згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних).

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20) виснував, що підписання електронного договору шляхом використання одноразового ідентифікатора є належним способом підписання, а такий договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) та заявка, сформована 28.02.2025, містять персональні дані відповідача - прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адресу, фінансовий номер телефону НОМЕР_3 та реквізити її платіжного засобу, а кожна сторінка договору підписана електронним підписом одноразовим ідентифікатором (код E876), надісланим на зазначений фінансовий номер телефону. Ідентифікацію та верифікацію відповідача проведено з використанням системи BankID Національного банку України, що підтверджується доданими до позовної заяви відомостями та скріншотом з офіційного вебсайту Національного банку України про належність позивача до абонентів-надавачів послуг Системи BankID.

Верховний Суд у постановах від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 та від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 зазначав, що договір, укладений в електронній формі та підписаний одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Отже, укладення кредитного договору в електронній формі саме по собі не свідчить про відсутність договірних зобов`язань.

Факт реального надання кредитних коштів підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 254-2710 від 27.10.2025, згідно з яким 28.02.2025 на платіжну картку клієнта було перераховано 8 000,00 грн із призначенням платежу: видача за договором кредиту № 28.02.2025-100002069.

За таких обставин суд доходить висновку, що кредитний договір № 28.02.2025-100002069 від 28.02.2025 є укладеним у встановленому законом порядку, а факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 8 000,00 грн - доведеним.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною другою цієї статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Строк повернення кредиту, визначений пунктом 4 заявки, - 14.08.2025 - сплив, проте кредит відповідач у повному обсязі не повернула. Разом з тим, судом встановлено, що відповідачем було здійснено часткові оплати на загальну суму 5 920,00 грн (25.03.2025 - 2 960,00 грн; 08.04.2025 - 2 960,00 грн), що враховано позивачем при формуванні довідки-розрахунку заборгованості. Доказів здійснення відповідачем платежів у більшому розмірі, ніж враховано позивачем, матеріали справи не містять.

З огляду на викладене вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8 000,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, яка застосовується до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно з частинами першою, другою статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі.

Суд перевірив заявлений розмір процентів. Відповідно до пунктів 6, 7, 13 заявки, процентна ставка становить 1 % за кожен день користування кредитом (перші 7 чергових періодів) та 0,5 % (наступні періоди), а проценти обчислюються шляхом множення суми кредиту (залишку суми кредиту) на кількість днів користування кредитом та на процентну ставку, що застосовується у відповідному періоді.

Проценти нараховані лише в межах строку кредитування - по 14.08.2025.

Отже, вимога про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 8 400,00 грн є обґрунтованою.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення додаткової комісії (комісії за обслуговування кредитної заборгованості) в розмірі 800,00 грн, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 1 та п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», відповідач є споживачем, а укладений між сторонами договір є договором про споживчий кредит, оскільки грошові кошти надавалися фізичній особі на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю. Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач також підпадає під визначення споживача.

За положеннями ч. 5 ст. 11, ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 та 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах зі споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Водночас відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом можуть включатися комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Отже, саме по собі передбачення договором комісії за обслуговування кредитної заборгованості не є достатньою підставою для висновку про її правомірність та стягнення: суд має оцінити зміст відповідної договірної умови та встановити, чи існують правові підстави для справляння такої плати.

Суд зазначає, що умовами договору передбачено сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 400,00 грн у кожному з трьох чергових періодів. При цьому позивачем не надано належних і допустимих доказів фактичного надання відповідачу окремих супутніх послуг (інформаційної підтримки, консультування, забезпечення можливості онлайн-платежів тощо), які зазначені в пункті 9 заявки як економічна сутність цієї комісії та могли б обґрунтовувати справляння відповідної плати.

Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженими постановою правління НБУ від 10.05.2007 №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку.

Позивачем, в порушення вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, не надано суду належних та допустимих доказів фактичного надання відповідачу тих супутніх послуг (інформаційної підтримки, консультування, забезпечення можливості онлайн-платежів тощо), які зазначені в п. 9 Заявки як економічна сутність цієї комісії, і які б виправдовували її нарахування.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 7 лютого 2018 року в справі №175/1543/16-ц, яка, відповідно до ч. 4 ст. 264 ЦПК України, має враховуватися судом.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення додаткової комісії (комісії за обслуговування кредитної заборгованості) у розмірі 800,00 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення неустойки в розмірі 1 120,00 грн, суд виходить з наступного.

Так, тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань.

Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22.

Таким чином, у задоволенні вимог про стягнення неустойки у розмірі 1 120,00 грн. слід відмовити.

З огляду на зазначене, оскільки відповідач умови вказаного кредитного договору належним чином не виконувала, то суд вважає за необхідне, частково задовольнити позовні вимоги, стягнути з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 28.02.2025-100002069 від 28.02.2025 в загальному розмірі 16 400,00 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8 000,00 грн та за процентами у розмірі 8 400,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 2 168,53 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032) заборгованість за кредитним договором № 28.02.2025-100002069 від 28.02.2025 у розмірі 16 400,00 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8 000,00 грн та за процентами у розмірі 8 400,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032) 2 168,53 грн сплаченого судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І.А. Усатова