Суд: Миколаївський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №400/11989/26
Суддя: Величко А.В.
МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 жовтня 2026 р.№ 400/11989/26
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Величка А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених статтями 268-273 Кодексу адміністративного судочинства, у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаПодільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому, вул. Преображенська, 2,м. Кропивницький, Кропивницький р-н, Кіровоградська обл.,25006,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому (правонаступника Ленінського ВДВС Кіровоградського міського управління юстиції), у якій просить: визнати протиправною бездіяльність Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому щодо незняття арешту (заборони відчуження) з майна позивача, накладеного постановою від 24.11.2011 у виконавчому провадженні; зобов`язати відповідача вчинити дії щодо зняття арешту/заборони відчуження з усього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , накладеного постановою від 24.11.2011. ?Стягнути на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
?Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що 08.09.2026 від нотаріуса йому стало відомо про наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження (арешту) на все його нерухоме майно, накладеного 24.11.2011 державним виконавцем Ленінського ВДВС. Позивач зазначає, що відкриті виконавчі провадження щодо нього відсутні, а повернення виконавчого документа стягувачу без виконання або закінчення провадження має наслідком зняття арешту з майна. Зважаючи на це, наявність обтяження порушує його право власності та вільного розпорядження майном.
Суд ухвалою від 09.10.2026 року відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей встановлених стст.268-273 КАС України та призначено розгляд справи.
Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, свої позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити.
?Відповідач на адресу суду 27.10.2026 року надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначив, що 24.11.2011 виконавчий документ (постанова ВДАІ) у ВП № 24825671 повернуто стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент вчинення дії) у зв`язку з неможливістю встановити місце проживання боржника. Наполягає, що за нормою ст. 50 Закону України № 606-XIV, чинною на той час, повернення виконавчого документа стягувачу не передбачало обов`язку державного виконавця знімати арешт з майна боржника. Крім того, відповідач вказує, що позивач не надав доказів сплати штрафу, а сам по собі факт відсутності відкритих проваджень не свідчить про протиправність дій чи бездіяльності ДВС.
?З`ясувавши обставини справи та дослідивши надані письмові докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Згідно з відомостями Автоматизованої системи виконавчого провадження (ВП-спецрозділ №24825671), 02.03.2011 державним виконавцем відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови ВДАІ м. Кіровограда від 15.12.2010 № 306229 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у формі подвійного розміру — 510,00 грн. 24.11.2011 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. У той же день, 24.11.2011, державний виконавець прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» (неможливість встановлення місця проживання боржника).
З 2011 року нові виконавчі провадження щодо виконання вказаної постанови ВДАІ не відкривалися, а повторно виконавчий документ до примусового виконання не пред`являвся.
?Оцінюючи дії органу ДВС на момент повернення виконавчого документа у 2011 році, суд звертає увагу на закон, який був чинним у час виникнення спірних правовідносин. Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV (у редакції, чинній станом на листопад 2011 року), зняття арешту з майна боржника здійснювалося у разі закінчення виконавчого провадження.
При поверненні виконавчого документа стягувачу на підставі ст.47 Закону № 606-XIV обов`язку щодо зняття арешту з майна боржника законом встановлено не було.?Правова позиція Велика Палати Верховного Суду (постанова від 27.03.2019 у справі № 711/2298/18) та релевантна практика Касаційного цивільного та адміністративного судів у складі Верховного Суду вказують: якщо державний виконавець діяв у чіткій відповідності до норм закону, чинного на момент винесення процесуального документа, його дії або бездіяльність на той час не можуть бути визнані протиправними.?
Суд вказує, оскільки у 2011 році при поверненні виконавчого документа стягувачу орган ДВС не мав законодавчо визначеного обов`язку знімати арешт, у діях (бездіяльності) відповідача відсутній склад протиправної бездіяльності. Тому в частині позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності слід відмовити.
?Захист права власності та зобов`язання вчинити дії зі зняття арешту За приписами ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Обмеження права власності має бути законним, пропорційним та виправданим переслідуванням легітимної мети. ?Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» та усталених правових позицій Верховного Суду, наявність протягом тривалого часу (понад 14 років) публічного обтяження (арешту) майна боржника за відсутності відкритого виконавчого провадження та за умов закінчення строків пред`явлення виконавчого документа до виконання є невиправданим надмірним тягарем для власника та порушує баланс інтересів.
?Оскільки строк пред`явлення постанови ВДАІ від 2010 року до виконання остаточно сплинув, а повторне відкриття примусового виконання є юридично неможливим, подальше збереження арешту втратило свою правову сутність і перетворилося на обмеження права власності.
На підставі вказаного суд приходить до висновку, що позовна вимога про зобов`язання відповідача зняти арешт/ заборону відчуження з усього нерухомого майна
накладений постановою від 24.11.2011, підлягає задоволенню для ефективного відновлення порушеного права власності позивача.
Судові витрати покласти на відповідача.
?Керуючись статтями 2, 9, 72– 77, 139, 241– 246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, —
ВИРІШИВ:
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому (вул. Преображенська, 2,м. Кропивницький, Кропивницький р-н, Кіровоградська обл., 25006 код ЄДРПОУ 34977816) задовольнити частково.
2.? Зобов`язати Подільський відділ Державної виконавчої служби у місті Кропивницькому зняти арешт та заборону відчуження з усього нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладений постановою державного виконавця від 24 листопада 2011 року у виконавчому провадженні № 24825671.
3. ?У задоволенні решти позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності — відмовити.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому (вул. Преображенська, 2, м. Кропивницький, Кропивницький р-н, Кіровоградська обл.,25006 код ЄДРПОУ 34977816) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1331,20 грн.
5.?Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення (складення) за правилами, встановленими ст. 287 КАС України.
Суддя А.В. Величко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua