Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №760/18761/23 — Солом'янський районний суд міста Києва

Суд: Солом'янський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Заява про ухвалення додаткового рішення

Дата: 15 жовтня 2026 р.

Справа: №760/18761/23

Суддя: Усатова І. А.

Справа №760/18761/23 2-др/760/23/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(додаткове)

16 жовтня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі

головуючого судді - Усатової І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Гусак О.Ю.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чернюка О.О. про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Нессо», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Єфіменко Денис Олегович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Нессо», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Єфіменко Денис Олегович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. від 30 березня 2021 року, зареєстрований у реєстрі за № 2765, про стягнення з нього на користь ТОВ «Фінансова компанія «Нессо» заборгованості за кредитним договором № 201017-21585-4 від 17 жовтня 2020 року.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 24.06.2024 позов задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 30 березня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Григорян Діаною Гагіківною, зареєстрований в реєстрі за № 2765, яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 4, оф. 520, код ЄДРПОУ 41146462) заборгованості.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нессо» (вул. Пироговського Олександра, 19, корпус 6, код ЄДРПОУ 41146462) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.

02.09.2024 через підсистему «Електронний суд» представник позивача подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 500,00 грн.

У заяві посилається на те, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 24.06.2024 позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Нессо» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задоволено повністю. Водночас у резолютивній частині рішення не вирішено питання про розподіл судових витрат у частині витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем під час розгляду справи, у розмірі 8 500,00 грн, у зв`язку з чим просить ухвалити додаткове рішення про стягнення зазначених витрат із відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч.ч.1,2,3,4 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в тому числі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Встановлено, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 24.06.2024 позов задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 30 березня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Григорян Діаною Гагіківною, зареєстрований в реєстрі за № 2765, яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 4, оф. 520, код ЄДРПОУ 41146462) заборгованості.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нессо» (вул. Пироговського Олександра, 19, корпус 6, код ЄДРПОУ 41146462) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.

У вересні 2024 року представник позивача подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Таким чином, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Слід зазначити, що адвокати, укладаючи із клієнтом договір про надання правової допомоги, мають вказувати перелік послуг, які будуть надаватися під час виконання такого договору.

З приводу цього питання Верховний Суд у постанові по справі № 826/856/19 від 22.12.2018 зазначив, що «з розрахунку наданих адвокатом послуг вбачається, що певні його дії (зробити копії необхідних документів чи друк квитанцій) не потребують професійних навичок, а акт виконаних робіт містить вид послуг, що не були передбачені договором».

Таким чином, для можливості наступного відшкодування судових витрат слід ретельно підготувати договір про надання правової допомоги та передбачити, якими доказами будуть підтверджуватися надані адвокатом послуги.

На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги представником позивача надано суду договір про надання правової допомоги №26/07-А від 26.07.2023, а також у позвній заяві наведено детальний опис наданих послуг станом на 15.08.2023, за договором №26/07-А про надання правової допомоги від 26.07.2023.

Як вбачається з п. 1.1 Договору про надання правової допомоги № 26/07-А від 26.07.2023, укладеного між Чернюком О.О. та ОСОБА_1 , предметом цього договору є надання адвокатом замовнику правової допомоги, що полягає у представництві та/або захисті його інтересів перед третіми особами, у судах різних юрисдикцій та під час кримінального провадження, а також зобов`язання замовника сплатити адвокату гонорар за надану правову допомогу.

Відповідно до п. 1.2 договору, з метою виконання зазначених зобов`язань адвокат, зокрема, надає консультації, збирає та здійснює юридичний аналіз документів і доказів, представляє інтереси замовника в судах, готує та подає позови, подає докази, заявляє клопотання та користується іншими правами, передбаченими чинним законодавством України.

Водночас зміст договору має загальний характер та не дає змоги самостійно встановити, що передбачені ним послуги надавалися саме у зв`язку з розглядом цієї цивільної справи. Зазначені обставини підлягають оцінці судом у сукупності з іншими наданими доказами, зокрема з урахуванням умов договору щодо підтвердження обсягу наданих послуг та визначення розміру гонорару.

Судом також досліджено детальний опис наданих послуг станом на 15.08.2023 за договором № 26/07-А про надання правової допомоги від 26.07.2023, який викладено безпосередньо в тексті позовної заяви та відповідно до якого вартість усіх зазначених у ньому послуг становить 8 500,00 грн. Зокрема, у цьому описі зазначено усну консультацію вартістю 1 500,00 грн, підготовку нотаріальної довіреності вартістю 1 500,00 грн, підготовку адвокатського запиту приватному виконавцю вартістю 1 000,00 грн, складення позовної заяви вартістю 4 000,00 грн та підготовку клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження вартістю 500,00 грн.

Водночас зазначений опис є складовою позовної заяви, підписаної адвокатом Чернюком О.О., та не оформлений як окремий документ, складений і підписаний сторонами договору. Інших документів, які б підтверджували фактичне надання перелічених послуг, зокрема звіту про надані послуги, передбаченого умовами договору, до суду не подано. За таких обставин сам факт наведення адвокатом у позовній заяві переліку послуг із зазначенням їх вартості не дає змоги однозначно встановити, які саме послуги фактично були надані замовнику, в якому обсязі та чи погоджено сторонами їх вартість у заявленому розмірі.

Водночас, відповідно до п. 3.1 Договору про надання правової допомоги № 26/07-А від 26.07.2023, розмір гонорару адвоката визначається у розмірі 10 % від суми позову або стягнутої заборгованості, але не менше 7 000,00 грн, на підставі звіту про надані послуги (роботи).

Однак звіту про надані послуги, передбаченого умовами зазначеного договору, до матеріалів справи не надано. Перелік послуг із зазначенням їх вартості на загальну суму 8 500,00 грн наведено безпосередньо в тексті позовної заяви, підписаної адвокатом Чернюком О.О., проте окремого документа, який би підтверджував надання зазначених послуг та погодження їх вартості сторонами договору, суду не подано.

Крім того, відповідно до п. 4.1 зазначеного договору, оплата гонорару здійснюється у безготівковій формі протягом 30 банківських днів після підписання договору, отримання рішення суду першої інстанції та/або підготовки відповідного звіту про надані послуги. Водночас доказів оплати позивачем послуг з правової допомоги суду не надано.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду. При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічних висновків дійшла ВП ВС у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.

Таким чином, суд дійшов висновку, що данані до матеріалів справи докази на підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу, не містять у собі інформації щодо будь - якого зв`язку зі справою що розглядалась судом, погодження переліку та вартості послуг, їх фактичного надання, прийняття позивачем, тощо.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви представника позивача, про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Нессо», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Єфіменко Денис Олегович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, слід відмовити.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 133, 134, 137, 141, 270 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чернюка О.О. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Нессо», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Єфіменко Денис Олегович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І.А. Усатова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua