Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №760/7045/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/7045/25 2/760/1068/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Усатової І.А.,

при секретарі - Гусак О.Ю.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 30.03.2024 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено кредитний договір №2228155, на підставі якого останній отримав кредит у сумі 10 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитними коштами.

14.06.2021 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого останнє набуло право вимоги грошових коштів від ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором. Відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 22 500,00 грн.

Крім цього, 01.06.2024 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір позики №79928394, на підставі якого останній отримав кредит у сумі 2 500,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитними коштами.

14.06.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого останнє набуло право вимоги грошових коштів від ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором. Відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 8 620,00 грн.

З урахуванням викладеного, позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва 21.03.2025 справа призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 21.07.2026 ухвалено здійснювати провадження у справі з повідомленням сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали та призначено судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав та не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи викладене та вимоги ст. 279, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, у відсутності учасників судового процесу, які не з`явились, та за наявними у справі матеріалами, з ухваленням у справі заочного рішення.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що 30.03.2024 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2228155, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 10 000,00 грн строком на 30 днів з 30.03.2024 по 29.04.2024 зі сплатою процентів за користування кредитними коштами.

При цьому, у договорі вказано, що ОСОБА_1 прийняв Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів».

14.06.2021 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого останнє набуло право вимоги грошових коштів від ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.

Відповідно до витягу з реєстру боржників №29 від 19.08.2024 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набула права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2228155.

Розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 22 500,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10 000,00 грн., по процентах 7 500,00 грн., по процентах за понадстрокове користування позикою 5 000,00 грн., пеня 0,00 грн.

Крім цього, 01.06.2024 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №79928394, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 2 500,00 грн строком на 30 днів з 01.06.2024 по 30.06.2024 зі сплатою процентів за користування кредитними коштами.

При цьому, у договорі вказано, що ОСОБА_1 прийняв правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів».

14.06.2021 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого останнє набуло право вимоги грошових коштів від ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.

Відповідно до витягу з реєстру боржників №29 від 19.08.2024 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набула права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №79928394.

Розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 8 620,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 2 500,00 грн., по процентах 1 125,00 грн., по процентах за понадстрокове користування позикою 0,00 грн., пеня 4 995,00 грн.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач умови укладених кредитних договорів не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість 31 120,00 грн боргу за усіма укладеними кредитними договорами, що підтверджується долученим до позовної заяви розрахунком заборгованості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст. 205, ст. 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно із частиною третьою статті 1079 ЦК України, у договорах факторингу - фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Дослідивши надані суду розрахунки заборгованості за тілом кредиту та відсотками в сукупності з іншими наданими суду доказами, суд вважає доведеними позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором № 2228155 у розмірі 10 000,00 грн та за кредитним договором № 79928394 у розмірі 2 500,00 грн, а також заборгованості за процентами за користування кредитом за кредитним договором № 2228155 у розмірі 7 500,00 грн та за кредитним договором № 79928394 у розмірі 1 125,00 грн. Отже, загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 21 125,00 грн.

Розглядаючи вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 2228155 від 30.03.2024 за процентами за понадстрокове користування позикою в розмірі 5 000,00 грн, суд виходить із такого.

У пункті 18 договору позики № 2228155 від 30.03.2024 сторони передбачили, що за користування позикою понад установлений договором строк нараховуються проценти за понадстрокове користування позикою (її частиною) за ставкою, визначеною пунктом 2 договору, за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, установлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства.

Разом із тим, з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), суд дійшов висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Оскільки строк кредитування за договором позики № 2228155 від 30.03.2024 закінчився 29.04.2024, нарахування процентів за понадстрокове користування позикою після цієї дати не ґрунтується на положеннях договору про проценти за користування кредитом у розумінні наведених правових висновків Великої Палати Верховного Суду. Саме по собі прострочення виконання грошового зобов`язання не є підставою для продовження нарахування договірних процентів за користування позикою після закінчення строку кредитування.

За таких обставин, оскільки заявлена до стягнення заборгованість за процентами за понадстрокове користування позикою в розмірі 5 000,00 грн нарахована після закінчення встановленого договором строку кредитування, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її стягнення, а тому в задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача за кредитним договорам № 79928394 суми заборгованості за пенею у розмірі 4 995,00 грн, то в цій частині позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022р., у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05:30 год. 24 лютого 2022р. строком на 30 діб.

У подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався, і на час ухвалення рішення суду по даній цивільній справі воєнний стан продовжує діяти.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, у суду відсутні правові підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача за кредитним договорам № 79928394 суми заборгованості за пенею у розмірі 4 995,00 грн.

Згідно із статтями 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої, сьомої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що позов про стягнення заборгованості необхідно задовольнити частково.

Щодо вимоги позивача про відшкодування понесених ним судових витрат суд зазначає наступне:

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» при поданні позову сплачено в дохід держави судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджено наданою позивачем платіжною інструкцією № 100817 від 21.02.2025.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 055,61 грн. (21 125,00 * 3 028,00 / 31 120,00).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 133, 141, 178, 247, 264, 279, 280 ЦПК України, ст.ст. 205, 207, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1, 512, 514, 1077, 1079, 1082 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) заборгованість за кредитним договором № 2228155 від 30.03.2024 у розмірі 17 500,00 грн, з яких 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 7 500,00 грн - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) заборгованість за кредитним договором № 79928394 від 01.06.2024 у розмірі 3 625,00 грн, з яких 2 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 1 125,00 грн - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 055,61 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.А. Усатова