Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №760/13654/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/13654/26 2/760/16027/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року Солом`янський районний суд місті Києва в складі:

головуючої судді Усатової І.А.,

за участю секретаря судового засідання Омельяненко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом АТ «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляд судді Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вищевказана позовна заява.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.10.2025 відповідач уклав з АТ «АКЦЕНТ-БАНК» кредитний договір АВН0СТ155101759362726628 щодо надання кредиту у розмірі 20000 грн строком на 6 місяців зі сплатою процентів у розмірі 75% щорічно та комісії в розмірі 0 грн. Позивач свій обов`язок виконав у повному обсязі шляхом надання відповідачу відповідного кредиту.

Станом на 15.04.2026 заборгованість відповідача за даним кредитним договором складає суму в розмірі 16894,87 грн, яка складається з: 13913,80 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту); 2337,31 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 0 грн - загальний залишок заборгованості за комісією; 643,76 грн - загальний залишок заборгованості за пенею.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 22.05.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін, визначено сторонам строк на подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

У судове засідання представник позивача не з`явився. Разом з позовною заявою надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

16.06.2026 до суду від відповідача надійшов відзив.

Відзив обґрунтовано тим, що відповідач не погоджується з позовними вимогами АТ «Акцент-Банк» у частині стягнення заборгованості за процентами в розмірі 2 337,31 грн та пені в розмірі 643,76 грн. Зазначає, що позивач не надав примірника кредитного договору № ABH0CT155101759362726628, на який посилається в позовній заяві, натомість долучив заяву клієнта та паспорт споживчого кредиту. На думку відповідача, матеріали справи не містять належних доказів погодження ним Умов та Правил надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк», зокрема в частині розміру процентів, порядку їх нарахування та обов`язку їх сплати. Посилаючись на положення статей 76, 77, 81 ЦПК України, статті 634 ЦК України, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» та правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 та від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, відповідач вважає вимоги про стягнення процентів недоведеними.

Також відповідач заперечує проти стягнення пені в розмірі 643,76 грн, посилаючись на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким передбачено звільнення позичальника від обов`язку сплати неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань за кредитними договорами в період дії воєнного стану, а також на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22. У зв`язку з викладеним просить відмовити в задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів та пені, а також здійснити розподіл судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 5 вересня 2022 року № 1519/2-5034/11 (№ 61-175сво21) порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено.

У разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з`явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України).

З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Відтак, суд зазначає датою ухвалення рішення дату складання повного його тексту, не зважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.10.2025 відповідач уклав з АТ «АКЦЕНТ-БАНК» кредитний договір АВН0СТ155101759362726628 щодо надання кредиту у розмірі 20000 грн строком на 6 місяців зі сплатою процентів у розмірі 75% щорічно та комісії в розмірі 0 грн.

Банк свій обов`язок виконав у повному обсязі шляхом надання відповідачу відповідного кредиту.

Станом на 15.04.2026 заборгованість відповідача за даним кредитним договором складає суму в розмірі 16894,87 грн, яка складається з: 13913,80 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту); 2337,31 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 0 грн - загальний залишок заборгованості за комісією; 643,76 грн - загальний залишок заборгованості за пенею.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 та 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Зважаючи на викладене, між сторонами був підписаний кредитний, за яким відповідачу було надано поновлювальну кредитну лінію, з відсотковою ставкою у розмірі 75 % річних.

Вказаний договір відповідачем в установленому порядку не оспорений, отже, зобов`язання, що виникли за таким договором підлягають виконанню.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо вимог позивача про стягнення пені суд зазначає таке.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. При цьому неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зазначена норма поширюється на правовідносини, що виникли з кредитного договору, незалежно від того, що договір укладено у період дії воєнного стану, оскільки законодавцем не встановлено обмежень щодо дати укладення такого договору для застосування передбаченого нею звільнення від сплати неустойки.

Як встановлено судом, кредитний договір між сторонами укладено 02.10.2025, а заборгованість за пенею у розмірі 643,76 грн нарахована позивачем станом на 15.04.2026, тобто у період дії в Україні воєнного стану.

За таких обставин відповідач відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільнений від обов`язку сплати пені, нарахованої за прострочення виконання грошового зобов`язання за вказаним кредитним договором, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення 643,76 грн пені задоволенню не підлягає.

Відхиляючи доводи відповідача щодо недоведеності погодження сторонами умов кредитування та безпідставності нарахування процентів, суд виходить із того, що матеріали справи містять заяву про надання кредиту від 02.10.2025, у якій визначено суму кредиту, строк кредитування, фіксовану процентну ставку в розмірі 75 % річних, порядок нарахування процентів, розмір щомісячного платежу та загальну суму коштів, що підлягає поверненню. Зазначена заява містить відомості про її підписання відповідачем в електронній формі, а також передбачає, що вона разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і таблицею обчислення загальної вартості кредиту становить кредитний договір.

При цьому відповідач, заперечуючи проти стягнення процентів, обмежився загальними посиланнями на відсутність належних доказів погодження умов кредитування та правові висновки Верховного Суду, однак не навів конкретних обставин, які б свідчили про недостовірність відомостей, зазначених у підписаній заяві, не спростував факту отримання кредитних коштів та не надав власного контррозрахунку заборгованості за процентами. Саме по собі висловлення незгоди з розрахунком позивача без наведення конкретних заперечень щодо періоду, бази або порядку нарахування процентів не є достатнім для спростування поданих банком доказів.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Пропорційно до частини задоволених позовних вимог (96,19 %) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2560,95 грн судового збору за подання позовної заяви.

Керуючись вищевикладеним та ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь АТ «АКЦЕНТ-БАНК» (ЄДРПОУ 14360080, 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11) заборгованість у розмірі 16251 грн, 11 грн, яка складається з: 13913,80 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2337,31 грн - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь АТ «АКЦЕНТ-БАНК» (ЄДРПОУ 14360080, 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2560,95 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І.А. Усатова