Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №760/13498/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/13498/25 2/760/2669/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

19 березня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Ішуніної Л.М.,

при секретарі судового засідання Воловіченко Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у залі судового засідання в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з останньої заборгованість за договором кредитної лінії від 08 травня 2024 року № 00-9759250 у розмірі 22 172 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 08 травня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» (далі - ТОВ «МАКС КРЕДИТ») уклало з ОСОБА_1 договір кредитної лінії № 00-9759250 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «МАКС КРЕДИТ» зобов`язання відповідно до договору виконало у повному обсязі, надало позичальниці кредит у розмірі 11 000 грн, з яких 1 000 грн становить комісія за надання кредиту, а 10 000 грн перераховано на її платіжну картку через ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН». Відповідач взятих на себе зобов`язань за кредитним договором не виконала.

21 жовтня 2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 21102024-МК/ЕЙС, згідно з яким ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від 08 травня 2024 року № 00-9759250 на загальну суму 27 172 грн, з яких 11 000 грн - заборгованість за кредитом, 11 172 грн - заборгованість за процентами, 5 000 грн - штрафні санкції.

Позивач вимог щодо стягнення штрафних санкцій не заявляє, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 22 172 грн, яка складається з 11 000 грн заборгованості за тілом кредиту та 11 172 грн заборгованості за процентами.

Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 19 травня 2025 року позовну заяву передано на розгляд судді Ішуніній Л.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 04 серпня 2025 року відкрито провадження у справі та ухвалено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження; відповідачу в порядку статті 178 ЦПК України встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву. Розгляд справи призначено у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Також задоволено клопотання ТОВ «ФК «ЕЙС» про витребування доказів, витребувано в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) інформацію про те, чи емітовано на ім`я ОСОБА_1 платіжну картку з маскою НОМЕР_4, про факт зарахування на цю картку 08 травня 2024 року грошових коштів у сумі 10 000 грн, про те, чи є (був) номер телефону НОМЕР_1 фінансовим номером за вказаною карткою та чи знаходиться (знаходився) він в анкетних даних клієнта банку, а також первинні документи, що підтверджують зазначену інформацію.

24 листопада 2025 року на виконання вимог вказаної ухвали від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 14 листопада 2025 року № 20.1.0.0.0/7-251106/42983-БТ надійшла інформація.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Разом з тим у матеріалах справи міститься заява представника позивача, у якій він просив проводити розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом розміщення судової повістки на веб-сайті судової влади України. Про поважність причин неявки суд не повідомив.

Крім того, у встановлений судом строк відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

Частиною першою статті 280 ЦПК України визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з наведеного, ураховуючи, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд виходить з такого.

Судом установлено, що 08 травня 2024 року ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії № 00-9759250, який підписано відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора 69219 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пункту 1.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки передбачені договором. Сума ліміту кредитної лінії складає 10 000 грн.

Згідно з пунктом 1.3 договору строк кредитування становить 360 днів, дата повернення кредиту - 03 травня 2025 року.

Відповідно до пункту 1.5 договору стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 1,47 % відсотків від суми кредиту за кожний день користування.

Пунктом 1.6 договору передбачено сплату позичальником комісії за надання кредиту в розмірі 1 000 грн.

До укладення кредитного договору відповідачу для ознайомлення в особистий кабінет було надано паспорт споживчого кредиту, який вона підписала за допомогою одноразового ідентифікатора. Умови кредитування аналогічні умовам, погодженим сторонами у кредитному договорі від 08 травня 2024 року № 00-9759250.

ОСОБА_1 вказала реквізити електронного платіжного засобу (банківської платіжної картки) НОМЕР_4 для перерахування грошових коштів, отриманих у кредит.

08 травня 2024 року ТОВ «МАКС КРЕДИТ» ініціювало переказ коштів у сумі 10 000 грн на вказану платіжну картку через ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН», що підтверджується повідомленням ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» про перерахування грошових коштів та додатком до нього.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором від 08 травня 2024 року № 00-9759250, підготовленим ТОВ «МАКС КРЕДИТ», загальна сума заборгованості відповідача перед ТОВ «МАКС КРЕДИТ» становить 27 1720 грн, яка складається із суми заборгованості за основним зобов`язанням - 11 000 грн, суми заборгованості за нарахованими процентами - 11 172 грн, штрафних санкцій згідно з умовами договору - 5 000 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему кредитодавця можливе за допомогою кваліфікованого електронного підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом установлено, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кошти, строки та умови користування ними, у договорі передбачено умови та строки нарахування процентів, що свідчить про ознайомлення позичальниці з усіма істотними умовами договору та про наявність волі відповідачки на укладення кредитного договору в електронній формі на погоджених умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, оскільки без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачкою на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету договір між відповідачкою та кредитодавцем не було б укладено.

Наведене узгоджується з правовим висновком, сформованим у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18.

Отже, судом встановлено факт укладення відповідачем вищевказаного кредитного договору в електронній формі та підписання договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до листа АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 14 листопада 2025 року № 20.1.0.0.0/7-251106/42983-БТ на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , емітовано картку № НОМЕР_3 , на рахунок якої 08 травня 2024 року зараховано кошти в сумі 10 000 грн; номер телефону НОМЕР_1 був/є фінансовим за цією карткою та знаходиться/знаходився в анкетних даних клієнта.

Суд враховує, що в листі АТ КБ «ПРИВАТБАНК» власницею картки зазначено ОСОБА_2 , тоді як у позовній заяві та доданих до неї документах відповідачем зазначено ОСОБА_1 . Разом з тим ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , а також номер телефону НОМЕР_1 , який знаходиться (знаходився) в анкетних даних клієнта банку і на який надходила інформація про підтвердження операцій за карткою, повністю збігаються з відомостями про відповідача, що містяться в матеріалах справи. Перші шість та останні чотири цифри номера картки, повідомленого банком, збігаються з маскою картки, на яку ТОВ «МАКС КРЕДИТ» здійснило переказ кредитних коштів, а сума та дата зарахування коштів - із сумою та датою їх перерахування первісним кредитором. Реєстраційний номер облікової картки платника податків є індивідуальним ідентифікатором фізичної особи в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, і зміна прізвища особи не тягне за собою його зміни.

За таких обставин суд доходить висновку, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є однією і тією ж особою - відповідачкою у цій справі.

Таким чином, ТОВ «МАКС КРЕДИТ» перерахувало грошові кошти в сумі 10 000 грн ОСОБА_1 на її банківську картку, що, в свою чергу, є доказом того, що відповідач прийняла пропозицію кредитодавця - ТОВ «МАКС КРЕДИТ».

Отже, кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання, відповідач, в свою чергу, не виконує зобов`язання за вищевказаним договором, у зв`язку з чим має заборгованість з повернення тіла кредиту та сплати процентів, що передбачено умовами укладеного договору.

21 жовтня 2024 року ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу № 21102024-МК/ЕЙС, згідно з умовами якого в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, фактор зобов`язується передати (сплатити) первісному кредитору суму фінансування, а первісний кредитор зобов`язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно з реєстром, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Датою відступлення прав вимоги є робочий день, у який сторони склали і підписали акт прийому-передачі.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу від 21 жовтня 2024 року № 21102024-МК/ЕЙС та акта прийому-передачі ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 08 травня 2024 року № 00-9759250 на суму 27 172 грн. Сплата ціни продажу за договором факторингу підтверджується платіжними інструкціями.

Встановлено, що всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги відповідач не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЕЙС», ні на рахунки первісного кредитора.

Судом також установлено, що з моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахувань за кредитним договором, а вимоги щодо стягнення штрафних санкцій позивачем не заявлено.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЕЙС» за кредитним договором від 08 травня 2024 року № 00-9759250 в розмірі 22 172,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 11 000 грн; заборгованість за процентами - 11 172 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з особового рахунку за період з 21 жовтня 2024 року по 04 травня 2025 року.

Відповідно до частин першої та третьої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Верховний Суд України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 висловив позицію, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору; неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Враховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу, який набув право вимоги до неї за договором факторингу, не повернуті, позивач звернувся до суду з указаним позовом.

Оскільки відповідач, як встановлено матеріалами справи, отримала кредит, кошти не повернула, позивач правомірно вимагає їх повернення шляхом стягнення з відповідачки за рішенням суду.

В свою чергу, відповідачем не надано до суду жодних пояснень, заперечень та відзиву щодо позовних вимог позивача, а також відповідно до вимог статті 81 ЦПК України жодного належного та допустимого доказу на спростування доводів позивача щодо наявної заборгованості за кредитом.

Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Окрім того, суд звертає увагу, що незгода відповідача з розрахунком заборгованості не позбавляє її можливості на підтвердження своїх доводів надати свій контррозрахунок.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім цього, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

При зверненні до суду з вказаним позовом позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» були понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн, які документально підтверджені.

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу до суду надано: договір про надання правничої допомоги від 07 квітня 2025 року № 07/04/25-02, укладений між ТОВ «ФК «ЕЙС» та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери»; додаткову угоду від 07 квітня 2025 року № 1 до договору про надання правничої допомоги від 07 квітня 2025 року № 07/04/25-02; акт прийому-передачі наданих послуг від 07 квітня 2025 року на загальну суму 7 000 грн.

В акті прийому-передачі наданих послуг зазначено, що на складання позовної заяви адвокат витратив 2 години, вартість склала 5 000 грн; на вивчення матеріалів справи адвокат витратив 2 години, сума склала 1 000 грн; на складання адвокатського запиту адвокат витратив 1 годину, вартість робіт склала 500 грн; на складання клопотання про витребування доказів адвокат витратив 1 годину, вартість робіт склала 500 грн, загалом 7 000 грн.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що між позивачем та адвокатом склалися договірні відносини стосовно надання правової допомоги.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про доведеність позивачем понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції у розмірі 7 000 грн.

Відповідач не подала заперечень щодо витрат на правничу допомогу та не подала клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволені в повному обсязі, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 280 - 282, 354 - 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором від 08 травня 2024 року № 00-9759250 у розмірі 22 172 (двадцять дві тисячі сто сімдесят дві) гривні.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір у розмірі 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 (сім тисяч) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місцезнаходження: 02090, місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956.

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Л. М. Ішуніна