Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №759/15365/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/15365/26

пр. № 2/759/11311/26

29 жовтня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року за підсудністю від Деснянського районного суду міста Києва до Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 21 019 грн 80 коп.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 16.04.2021 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено договір № 4760630, на підставі якого ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредиту, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за використання кредиту та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» своє зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів. У свою чергу, ОСОБА_1 не виконав свої обов`язки за кредитним договором, що призвело до прострочення грошового зобов`язання та утворення заборгованості за договором у загальному розмірі 21 019 грн 80 коп., з яких: 3 500 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 17 519 грн 80 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

01.04.2026 між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» було укладено договір № АК 01-04/2026, на підставі якого ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4760630 від 16.04.2021.

З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором та вирішити питання про розподіл судових витрат.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 10 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

02.07.2026 відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, в якому викладено заперечення проти задоволення позовних вимог. Заперечення відповідача проти позовних вимог зводяться до наступних узагальнених доводів: 1) позивачем не доведено належність електронного акцепту кредитного договору ОСОБА_1 ; 2) позивачем не доведено факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів первинними банківськими документами у достатньому обсязі; 3) ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про зміну кредитора, а позивачем не доведено виникнення у ОСОБА_1 обов`язку виконувати спірне зобов`язання саме перед ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»; 4) заявлена до стягнення сума процентів за користування кредитом є надмірною, суперечливою та не підтверджена належним розрахунком.

Окрім цього, відповідачем викладено заперечення щодо обґрунтованості та співмірності понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з поданням позовної заяви.

З урахуванням вищевикладеного, відповідач ОСОБА_1 просив повністю відмовити у задоволенні позовної заяви.

08.07.2026 позивачем ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» подано відповідь на відзив, в якій викладено доводи, міркування та аргументи щодо заперечень ОСОБА_1 проти позовних вимог. Позивачем наголошено на правомірності, обґрунтованості позовних вимог та підтримано їх у повному обсязі.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 13 липня 2026 року задоволено клопотання про витребування доказів, подане позивачем ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», витребувано у Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме відомості про відкриття карткового рахунку на ім`я ОСОБА_1 та про зарахування грошових коштів на цей картковий рахунок.

07.08.2026 Акціонерним товариством «УНІВЕРСАЛ БАНК» було виконано вимоги ухвали суду від 13.07.2026 та надано витребувану інформацію.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України).

У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постановах КЦС ВС від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 08.04.2026 у справі № 705/1938/25 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

За результатами аналізу положень розділу 4 Правил надання кредиту ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та співставлення їх з наявними матеріалами позовної заяви судом встановлено наступні обставини.

16.04.2021 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» із заявкою на отримання кредиту. Для цього відповідач зареєструвався/авторизувався в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача. З метою отримання доступу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства ОСОБА_1 надав необхідні для цього персональні дані. У свою чергу, ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» здійснило ідентифікацію та верифікацію особи ОСОБА_1 .

Після цього ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» надіслало в особистий кабінет ОСОБА_1 паспорт споживчого кредиту, який містить вичерпну інформацію щодо специфікації кредитного продукту, який може бути наданий ОСОБА_1 на підставі його заявки. Паспорт споживчого кредиту містить відомості щодо суми кредиту, строку кредитування, виду та розміру процентних ставок, порядку нарахування процентів та їх сплати, розміру загальних витрат за кредитом, орієнтовної загальної вартості кредиту, розміру реальної річної процентної ставки тощо.

ОСОБА_1 ознайомився з паспортом споживчого кредиту та підписав його шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису (PS4760630), чим підтвердив факт ознайомлення з основними умовами кредитування.

Того ж дня, 16.04.2021, ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» з використанням засобів інформаційно-телекомунікаційної системи направило в особистий кабінет ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір щодо надання кредиту № 4760630, в якій викладено всі істотні умови кредитування. ОСОБА_1 ознайомився з пропозицію (офертою) та підписав її шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису (PS4760630), чим засвідчив повну, безумовну та беззастережну згоду (прийняття, акцепт) з умовами оферти.

За результатами вищезазначених цілеспрямованих, взаємопов`язаних, взаємообумовлених та взаємозалежних дій між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про надання кредиту № 4760630. Договір підписаний товариством шляхом факсимільного відтворення підпису уповноваженої особи та печатки юридичної особи, що відповідає встановленим правилами кредитування та погодженим умовам кредитного договору в частині порядку його підписання, а також ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису (PS4760630).

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо неукладення ним кредитного договору № 4760630. З матеріалів позовної заяви вбачається, що укладення кредитного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» є можливим лише внаслідок виконання вищезазначеного алгоритму дій. Без авторизації ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі, ідентифікації та верифікації його особи, подання ним заявки на отримання кредиту, укладення кредитного договору та його підписання шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису кредитний договір № 4760630 від 16.04.2021 не був би укладений.

Стороною відповідача на підтвердження своїх заперечень не надано жодного доказу, з якого б вбачалося, що електронна адреса, на яку надсилався одноразовий ідентифікатор електронного підпису для його введення при підписанні кредитного договору, не належить ОСОБА_1 та/або не використовувався ним для цих цілей, та/або на цю електронну адресу 16.04.2021 не надходив зазначений ідентифікатор електронного підпису. Натомість ці обставини вбачаються з наданих стороною позивача доказів. Додатково суд враховує, що без введення ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора електронного підпису для підписання кредитного договору, примірник такого договору не був би сформований, а сам договір не був би укладений.

Встановлений алгоритм укладення кредитного договору вказує на те, що кожного разу між товариством та позичальником укладається індивідуальний договір з перенесенням на нього електронних підписів сторін. Після формування електронного примірнику цього договору він зберігається в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та надсилається на електронну пошту позичальника. Це свідчить про те, що товариство не може у будь-який час за власною ініціативою змінювати умови укладеного договору, а електронний примірник кредитного договору зберігається у тій редакції, в якій він був підписаний сторонами.

Відповідач ОСОБА_1 не довів, що не отримував примірник кредитного договору № 4760630 від 16.04.2021 на свою електронну пошту чи в особистому кабінеті інформаційно-телекомунікаційної системи товариства або що отриманий ним примірник відрізняється від того, який долучений до позовної заяви.

Ті обставини, що LogFile з послідовністю, хронологією дій ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі сформований безпосередньо ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» не є автоматичною підставою сумніватися у достовірності відомостей, що зазначені у цьому документі, оскільки для укладення кредитного договору використовувалася інформаційно-телекомунікаційна система саме цього товариства і очевидним є те, що інформацію з цієї системи щодо послідовності дій ОСОБА_1 надана цим же товариством. У будь-якому випадку ОСОБА_1 на підтвердження своїх заперечень не надав жодних доказів, які б створювали хоча б якийсь сумнів у достовірності зазначеного документа.

Вищевикладене свідчить про відсутність розумних підстав сумніватися у достовірності, належності та допустимості кредитного договору № 4760630 від 16.04.2021 як доказу, а також сумніватися в дійсності обставин, що вбачаються з цього договору.

Таким чином, судом встановлено, що 16.04.2021 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 4760630 від 16.04.2021.

Відповідно до п. 1.2 договору № 4760630 від 16.04.2021 ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором.

У пунктах 1.3-1.8, 3.1 кредитного договору № 4760630 від 16.04.2021 сторонами було погоджено наступні умови кредитування: сума кредиту - 3 500 грн 00 коп.; мета отримання кредиту - споживчі цілі; спосіб надання кредиту - шляхом безготівкового переказу на картковий рахунок ОСОБА_1 ; строк кредитування з 16.04.2021 по 10.11.2021 включно; фіксована процентна ставка у розмірі 8,55% від суми кредиту у випадку користування кредитом менше ніж п`ять календарних днів; фіксована процентна ставка у розмірі 1,71% за кожен день користування кредитом протягом базового періоду тривалістю двадцять вісім календарних днів з 16.04.2021 по 14.05.2021; фіксована процентна ставка у розмірі 3% за кожен день користування кредитом протягом спеціального періоду тривалістю сто вісімдесят календарних днів з 15.05.2021 по 10.11.2021; у випадку продовження базового періоду, строку дії договору та зміни кінцевої дати виконання договору, проценти за користування кредитом продовжують нараховуватися за процентною ставкою у розмірі 1,71% за кожен день користування залишком кредиту.

Кредитний договір містить інформацію щодо загальної вартості кредиту та витрат за ним за кожним типом процентної ставки, розміру реальної річної процентної ставки та відтворює положення законодавства про захист прав споживачів та споживче кредитування.

Додатком до кредитного договору № 4760630 від 16.04.2021 є графік платежів, який містить інформацію щодо порядку повернення кредиту, сплати процентів за його використання, розміру та порядку формування щомісячного платежу тощо. Положення кредитного договору з додатками надають вичерпну інформацію щодо специфікації кредитного продукту, який надається ОСОБА_1 на підставі цього договору.

Відповідачем ОСОБА_1 не спростовано, що кредитний договір № 4760630 від 16.04.2021 було укладено на вищезазначених умовах кредитування.

Таким чином, судом встановлено, що 16.04.2021 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 виникло кредитне зобов`язання на вищезазначених умовах.

Зі змісту квитанції № 63234723408604800394883588194481 від 16.04.2021 вбачається, що 16.04.2021 ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» з використанням платіжної системи ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС», без відкриття окремого рахунку, здійснило переказ грошових коштів у сумі 3 500 грн 00 коп. на картковий рахунок № НОМЕР_1. Отримувачем переказу зазначено ОСОБА_1 , а призначенням платіжної операції вказано видачу кредитних коштів згідно з кредитним договором № 4760630 від 16.04.2021.

За результатами дослідження листа АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» № БТ/Е-34283 від 07.08.2026 та доданої до нього виписки з банківського рахунку встановлено, що картковий рахунок № НОМЕР_1 було відкрито на ім`я ОСОБА_1 , а також що 16.04.2021 на цей картковий рахунок було зараховано грошові кошти у сумі 3 500 грн 00 коп.

Положеннями чинного законодавства не встановлено обмежень у використанні засобів доказування обставин перерахування кредитодавцем грошових коштів на користь позичальника, а тому ці обставини можуть доводитися не лише на підставі первинних бухгалтерських документів, але й іншими належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Так, у постанові від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21 (провадження № 61-9710св22) КЦС ВС зроблено висновок, що відсутність у справі, яка переглядається, оригіналів первинних бухгалтерських документів, не є підставою для висновку про невиконання умов договору банком та, як наслідок, неотримання позичальником грошових коштів за кредитним договором.

У цьому аспекті суд також враховує стандарт доказування «баланс ймовірностей», що застосовується під час цивільного судочинства та адаптація якого до обставин цієї справи дає можливість дійти висновку про те, що відсутність первинного облікового документу не може бути підставою для відмови в позові про стягнення заборгованості через його недоведеність, але при умові, що сукупність інших доказів, що містяться в матеріалах справи, а також процесуальна позиція відповідача, з урахуванням стандарту доказування «balance of probabilities» («баланс ймовірностей»), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, аніж не мав місце, свідчать про те, що заборгованість особи за кредитним договором має місце.

Відповідачем ОСОБА_1 не спростовано, що при укладенні кредитного договору № 4760630 від 16.04.2021 картковий рахунок № НОМЕР_1 зазначався як спосіб отримання кредитних коштів, а також що 16.04.2021 на цей картковий рахунок було зараховано грошові кошти у сумі 3 500 грн 00 коп.

Таким чином, суд вважає доведеним, що ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» належним чином виконало своє зобов`язання за кредитним договором № 4760630 від 16.04.2021, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів.

Зі змісту розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ», судом встановлено, що ОСОБА_1 лише частково виконав свої обов`язки за кредитним договором. За весь період кредитування ОСОБА_1 перерахував на користь ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» грошові кошти у сумі 3 056 грн 00 коп., які були зараховані в якості сплати процентів за користування кредитом. Будь-яких інших погашень за кредитним договором не було.

Відповідачем ОСОБА_1 не надано жодного доказу на спростування відомостей вищезазначеного розрахунку заборгованості, зокрема, доказів здійснення інших оплат за кредитним договором.

Обставини часткового виконання ОСОБА_1 своїх обов`язків за кредитним договором свідчать про визнання ним факту укладення кредитного договору, отримання на його підставі кредитних коштів та виникнення грошового зобов`язання перед ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ».

Оскільки сплачених ОСОБА_1 грошових коштів було недостатньо для своєчасного і повного повернення кредиту, сплати процентів за його використання, то це призвело до прострочення грошового зобов`язання та утворення заборгованості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що внаслідок порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за укладеним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 21 019 грн 80 коп., з яких: 3 500 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 17 519 грн 80 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 у справі № 234/3840/15-ц).

Зважаючи на умови кредитування, що були погоджені сторонами, обставини часткового виконання ОСОБА_1 свого кредитного зобов`язання, суд погоджується з наданим розрахунком заборгованості та вважає такий розрахунок правильним та обґрунтованим.

Суд звертає увагу, що проценти за користування кредитом нараховані у межах погодженого строку кредитування (до 10.11.2021) та шляхом застосування у передбаченому договором порядку погоджених процентних ставок - (3 500 грн 00 коп. [залишок кредиту] х 1,71% [процентна ставка протягом базового періоду кредитування] х 28 днів [тривалість базового періоду]) + (3 500 грн 00 коп. [залишок кредиту] х 3% [процентна ставка протягом спеціального періоду] х 180 днів [тривалість спеціального періоду] - 3 056 грн 00 коп. [здійснена ОСОБА_1 оплата процентів за користування кредитом] = 17 519 грн 80 коп.

Вищезазначений розрахунок заборгованості не суперечить положенням кредитного договору № 4760630 від 16.04.2021, графіку платежів за цим договором та паспорту споживчого кредиту у частині відомостей щодо витрат за кредитом, оскільки зазначені документи відображають вартість кредиту на випадок належного виконання ОСОБА_1 своїх обов`язків за кредитним договором. Тобто, наприклад, якби ОСОБА_1 до 14.05.2021 сплатив на користь товариства перший платіж у сумі 5 174 грн 80 коп., то у такому випадку загальна вартість кредиту дорівнювала б сумі 5 181 грн 20 коп. Однак оскільки ОСОБА_1 передбачені графіком платежі здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, то це призвело до збільшення вартості кредиту за рахунок нарахування передбачених договором процентів на залишок суми кредиту. Проте це не свідчить про неправомірність та необґрунтованість розміру нарахованих процентів.

Суд вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 щодо неправомірного зарахування здійсненого ним платежу у сумі 3 056 грн 00 коп. в якості сплати процентів за користування кредитом, а не в якості повернення кредиту. Підписуючи кредитний договір, ОСОБА_1 у п. 4.2 кредитного договору № 4760630 від 16.04.2021 погодився, що у випадку недостатності сплачених ним грошових коштів для повного виконання грошового зобов`язання у першу чергу повинна погашатися сума прострочених процентів і лише після цього - сума кредиту. Оскільки сплачених ОСОБА_1 грошових коштів (3 056 грн 00 коп.) було недостатньо для повної сплати процентів, нарахованих за користування кредитом, то вся сплачена сума була зарахована за погашення заборгованості за процентами. Таке зарахування відповідає умовам кредитного договору.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 4760630 від 16.04.2021 становить 21 019 грн 80 коп., з яких: 3 500 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 17 519 грн 80 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Відповідачем не спростовано вищезазначений розмір заборгованості і не доведено передбачені законодавством підстави для зменшення розміру цієї заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Фактором, у свою чергу, може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Таким чином, договірні відносини факторингу передбачають особливий суб`єктний склад, оскільки сторонами такого договору можуть бути лише чітко визначені актом цивільного законодавства особи: клієнтом за договором факторингу може бути будь-яка фізична та юридична особа, які є суб`єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), а фактором - банк чи інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).

У Постанові ВС від 18.10.2023 у справі № 905/306/17, а також постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

За результатами дослідження договору факторингу № АК 01-04/2026 від 01.04.2026, укладеного між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ», платіжної інструкції № 0631060000 від 01.04.2026, актів прийому-передачі реєстру прав вимоги/реєстру боржників за цим договором факторингу, реєстру прав вимоги/реєстру боржників за цим договором факторингу судом встановлено, що право вимоги ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4760630 від 16.04.2021 у розмірі 21 019 грн 80 коп. перейшло до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».

Доводи відповідача ОСОБА_1 щодо недоведеності отримання ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитним договором № 4760630 від 16.04.2021 спростовуються матеріалами справи.

Доводи відповідача ОСОБА_1 щодо неповідомлення його про зміну кредитора не мають суттєвого значення для вирішення пред`явлених позовних вимог по суті, оскільки у відповідності до ч. 2 ст. 516 ЦК України це лише створює ризики для ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», пов`язані з виконанням ОСОБА_1 кредитного зобов`язання на користь ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» після відступлення права вимоги, проте не скасовує факт передачі права вимоги. Разом з тим, ОСОБА_1 після 01.04.2026 не виконував зобов`язання ані на користь ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ», ані на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».

Після отримання права вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» не здійснювало нарахувань за кредитним договором, а ОСОБА_1 не погашав кредитну заборгованість.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку, що позивачем доведено факт 1) виникнення кредитного зобов`язання між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 , 2) виконання товариством свого зобов`язання за кредитним договором, 3) порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за кредитним договором, 4) отримання права вимоги до ОСОБА_1 за цим кредитним договором, а також доведено і обґрунтовано виникнення заборгованості за договором № 4760630 від 16.04.2021 у розмірі 21 019 грн 80 коп., з яких: 3 500 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 17 519 грн 80 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Відповідачем вищезазначених обставин не спростовано.

На підставі викладеного суд доходить висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.

У поданому позові позивач просить стягнути із відповідача на свою корить судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20.09.2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Так, на підтвердження витрат на правову допомогу позивач долучив до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, укладений між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС», заявку на надання юридичної допомоги № 1511 від 01.04.2026, витяг із акту № 33 про надання юридичної допомоги від 30.04.2026, з яких вбачається факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн 00 коп.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, суд враховує, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 06грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з їх необґрунтованістю та неспівмірністю з обставинами цієї справи.

Враховуючи вищевикладене, а також складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціну позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, суд вважає за необхідне зменшити понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу до 9 000 грн 00 коп. Вказана сума судових витрат підлягає стягненню зі ОСОБА_1 .

Щодо судових витрат по сплаті судового збору.

Позивач надає суду платіжну інструкцію № 0651650341 від 25.05.2026, зі змісту якої вбачається, що ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» здійснило платіж у розмірі 2 662 грн 40 коп. на сплату судового збору за подачу позовної заяви до ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 2 662 грн 40 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ: 42640371; місцезнаходження: м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) заборгованість за кредитним договором № 4760630 від 16.04.2021 у розмірі 21 019 (двадцять одна тисяча дев`ятнадцять) гривень 80 копійок.

Стягнути зі ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ: 42640371; місцезнаходження: м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000 (дев`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29 жовтня 2026 року.

Суддя Н.О.Горбенко