Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №494/2441/25 — Березівський районний суд Одеської області

Березівський районний суд Одеської області

27.10.2026

Справа № 494/2441/25

Провадження № 2/494/23/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.10.2026 року м. Березівка

Березівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді: Римаря І.А

за участю: секретаря судового засідання – Авдєєвої С.В

представника позивача - Акуленко А.М

представника відповідача ОСОБА_1 - Шулик М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №494/2441/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію ,-

В С Т А Н О В И В:

04 листопада 2025 року ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 солідарно 388 251 грн. 74 коп. заборгованості за електричну енергію, спожиту в серпні - жовтні 2024 року, а також судовий збір.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2026 року, справу визначено судді Римар І.А.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у зв`язку з надмірним навантаженням справами, яке виходить за межі фізичної можливості розгляду кожної справи у строки, визначені ЦПК України, оскільки у Березівському районному суді Одеської області наразі працюють два судді при штатній чисельності чотири судді, які водночас виконують повноваження слідчих суддів на території колишнього Миколаївського, частини Лиманського та Березівського районів, постійними повітряними тривогами на території Одеської області, а тому суд позбавлений можливості проводити розгляд кожної справи у розумні строки, визначені ЦПК України.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачі є співвласниками нерухомого майна, а саме будівель пилорами за адресою АДРЕСА_1 (раніше - АДРЕСА_2 ). Позивач вважає, що відповідачі, не звернувшись для оформлення договору та порушуючи законодавство, фактично споживали електричну енергію, а факт споживання є акцептуванням публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Обсяг споживання склав: 39 180 кВт·год у серпні, 0 Квт -у вересні, 1 Квт - у жовтні 2024 року, що підтверджується довідкою АТ «ДТЕК Одеські електромережі». При цьому, за особовим рахунком № НОМЕР_1 в графі борг на початок періоду серпня 2024 року існувала переплата у розмірі 31,71 грн. Посилаючись на ст. 322 ЦК України, позивач вважає, що саме співвласники зобов`язані оплатити спожиту енергію за період серпень- жовтень 2024 року.

Ухвалою суду від 25.11.2025 відкрито провадження у справі, розгляд призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 10.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача Парамоненко Г.І. про призначення судової електротехнічної експертизи, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.10.2026.

В поясненнях від 16.03.2026 (а.с.74-76), заяві від 27.04.2026 (а.с.127-128) та в судовому засіданні 27.10.2026 року представник ОСОБА_1 – адвокат Шулик М.Ю. позов не визнав. Зазначив, що жоден договір між позивачем і відповідачами не укладався; акт прийняття-передавання товарної продукції від 29.08.2024 складено односторонньо зі споживачем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; будівлі тривалий час не використовуються і електрична енергія відповідачами не споживалася, що підтверджується актом обстеження Новокальчевської сільської ради від 13.05.2025; позивач не довів, з яких відправних показів лічильника і за який період сформовано обсяг 39 181 кВт·год. Також, просили застосувати позовну давність, вважаючи, що її перебіг розпочався 01.01.2019 (а.с.101).

Водночас, позивач у поясненнях від 09.04.2026 (а.с.112-118) та 27.08.2026 (а.с.180-183), а також під час судового засідання 27.10.2026 року, представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Позивач вважає, що звірка розрахунків не є обов`язковою, а довідка оператора системи розподілу є належним доказом обсягу споживання. Щодо позовної давності зазначає, що право вимоги виникло не раніше серпня 2024 року, а строки позовної давності продовжені на строк дії воєнного стану.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судові засідання жодного разу не з`явились, хоча належним чином повідомлені про час, день та місце розгляду справи. Відзивів на позов не подали, будь-яких клопотань чи заяв на адресу суду не надсилали, а тому суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України за наявними в ній матеріалами.

Суд вважає зазначити, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Як відзначив суд у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), сторона зобов`язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд доходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За статтями 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи; докази мають бути належними, допустимими, достовірними та вірогідними. Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 11.12.2017 між ПАТ «Одесаобленерго» та фізичною особою ОСОБА_4 укладено договір про постачання електричної енергії № Бр-420 за вищевказаною адресою (а.с.83-86). Після, постачання здійснює ТОВ «ООЕК» за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (а.с.22-26), в даному випадку, за № 07-420/1, що вбачається з наданих розрахунків за спожиту електроенергію.

При цьому, спочатку споживачем за яким зазначено ФО ОСОБА_4 рахунок № НОМЕР_1 від 29.08.2024 (а.с.78). Водночас, надані позивачем рахунки за №07-420/1 вже складені на відповідачів (а.с.8зв. бік - а.с. 9).

Судом також встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.82).

Рішенням Новокальчевської сільської ради № 712-VIII від 07.05.2024 змінено адресу господарських будівель (пилорама, деревообробний цех) з АДРЕСА_2 на АДРЕСА_1 (а.с.87).

За відомостями Державного реєстру речових прав (довідка № 395276742 від 17.09.2024) будівлі площею 183,9 кв. м і 83,2 кв. м за адресою АДРЕСА_3 належали на праві спільної часткової власності: ОСОБА_2 – спільна сумісна 1/2 частка, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 – по частці (а.с.17 зв.бік – 18 зв бік).

12.05.2025 будівлі відчужено ОСОБА_5 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу (а.с.90-93).

Судом встановлено, що письмовий договір про постачання електричної енергії, заява-приєднання або інший документ, який засвідчував би волевиявлення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 чи ОСОБА_1 на приєднання до договору з позивачем, до справи не надано.

АТ «ДТЕК Одеські електромережі» у відповіді від 17.06.2026 № 21/572 повідомило, що за адресою АДРЕСА_3 договірні відносини з ним відсутні (а.с.160). У відповіді від 18.08.2026 № 21/810 – що за EIC-кодом 62Z5818747446862 укладено договір споживача про надання послуг з розподілу за адресою АДРЕСА_2 , а відомостей про зміну адреси об`єкта від споживача не надходило.

За рахунками № 07-420/1 від 29.08.2024, виставленим на ім`я ФО ОСОБА_4 (а.с.78) та відповідачів (а.с.8 зв бік), за серпень 2024 року нараховано 39 180 кВт·год (попередній показник - 99796, останній - 138976) на суму 388 273,18 грн з ПДВ, до сплати - 388 241,47 грн. з урахуванням переплати 31,71 грн.

Судом також встановлено, що акт прийняття-передавання товарної продукції від 29.08.2024 складений між позивачем та ФО ОСОБА_4 , підписаний лише представником постачальника; підпис споживача відсутній (а.с.79). Попередження про припинення постачання № 103 від 19.09.2024 року також адресоване ФО ОСОБА_4 (а.с.131).

Разом з цим, згідно з довідкою АТ «ДТЕК Одеські електромережі» про обсяги електричної енергії за договором № 70420 та EIC-кодом 62Z5818747446862 (с. Новокальчеве, вул. Перемоги, 4) спожито: серпень 2024 року - 39 180 кВт, вересень - 0 кВт, жовтень - 1 кВт. Дат зняття показів та особи споживача довідка не містить (а.с.16).

Листом ТОВ «ООЕК» від 29.05.2026 № 587/06-02-1779 повідомлено, що рахується переплата 31,71 грн.,утворилась із оплати 95,00 грн, яка існувала станом на серпень 2021 року і була зарахована лише в серпні 2024 року.

Судом також встановлено, що актом АТ «ДТЕК Одеські електромережі» № 1337237 від 31.07.2024 зафіксовано показники лічильника на рівні – 0138976 (а.с.130), тобто вказані покази лічильника були зазначені станом ще на 31.07.2026 року.

Окрім цього, судом встановлено, що актом обстеження приміщень від 13.05.2025, складеним комісією Новокальчевської сільської ради, зафіксовано, що приміщення пилорами та деревообробного цеху знаходяться в законсервованому і занедбаному стані, двері та вікна загратовані і закриті дошками, підлога зірвана, сліди господарської діяльності відсутні; приміщення не використовуються протягом 4 років. Лічильник розташований на комплектній трансформаторній підстанції за 300 метрів від приміщень (а.с.88)

Суд звертає увагу що Верховний Суд у постановах від 07.02.2024 у справі № 311/2297/21, від 08.06.2026 у справі № 127/33540/24 та від 19.08.2026 у справі № 646/5128/23 висловив позицію, що суд не вправі визнавати обставини доведеними лише на підставі припущень.

За ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 540 ЦК України, якщо в зобов`язанні беруть участь кілька боржників або кілька кредиторів, кожен із кредиторів має право вимагати виконання, а кожен із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 541 ЦК України визначено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

За ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном. За ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 1.2.8 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розробляється на основі Типового договору (додаток 6 до ПРРЕЕ) та укладається в установленому Правилами порядку.

Предметом даного спору є вимога про солідарне стягнення з трьох фізичних осіб - відповідачів вартості електричної енергії, спожитої за твердженням позивача, за серпень-жовтень 2024 року у розмірі 388283,45 грн..

Водночас, суд звертає увагу, що підставою для задоволення такої вимоги, необхідно довести про існування зобов`язання з постачання електричної енергії між позивачем і відповідачами; факт споживання електричної енергії відповідачами у заявлений період (серпень - жовтень 2024 року) та її обсяг, а також підставу для солідарного стягнення.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що дані обставини позивачем не доведено, а представником відповідача спростовано належними та допустими доказами.

Суд зазначає, що договір від 11.12.2017, рахунок № 07-420/1 від 29.08.2024, акт прийняття-передавання від 29.08.2024, попередження № 103 від 19.09.2024, оформлені на фізичну особу ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто за три роки до заявленого періоду споживання.

Жоден із даних доказів не складений із відповідачами чи їхніми представниками та не підписаний ними. Заяви-приєднання відповідачів до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг в установленому ПРРЕЕ порядку позивач також не надав. Оператор системи розподілу у відповіді від 17.06.2026 підтвердив відсутність договірних відносин за адресою АДРЕСА_3 , а з його відповіді від 18.08.2026 не вбачається, що споживачем за договором про розподіл за АДРЕСА_2 є будь-хто з відповідачів.

Таким чином, суд доходить висновку, що будь-які договірні відносини між позивачем та відповідачем відсутні.

Отже, доводи позивача про те, що відповідачі є сторонами договору про постачання електричної енергії за фактом споживання, можуть бути перевірені лише через доведеність самого факту споживання електричної енергії саме відповідачами.

При цьому, позивач у позові посилається на практику Верховного Суду, за якою відсутність письмового договору не звільняє споживача від оплати. Однак, суд зазначає, що за змістом цих висновків - обов`язок оплати виникає за умови, що споживач фактично користувався послугами.

Однак, у даній справі такої обставини не встановлено, оскільки обсяг 39 180 кВт·год (який за твердженням позивача спожитий у серпні –жовтні 2024 року) було зафіксовано до початку заявленого періоду, а саме Актом оператора системи розподілу № 1337237 від 31.07.2024 року,в якому зазначено вищевказані покази. Рахунок за серпень 2024 року сформовано з останнім показником тим самим - 138976. Тобто, весь нарахований обсяг (різниця між 99796 і 138976) уже був облікований лічильником станом на 31.07.2024, а за сам серпень 2024 року показник не змінився. Вказане, суперечить твердженню позивача про споживання 39 180 кВт·год саме у серпні 2024 року.

При цьому, дату, коли зафіксовано попередній показник 99796, представник позивача у судовому засіданні не назвав і доказів щодо неї не надав. З листа самого позивача від 29.05.2026 випливає, що переплата 31,71 грн існувала з серпня 2021 року і була зарахована лише в серпні

2024 року. За таких умов, висновок про те, що енергію спожито у серпні 2024 року, а не в будь-який інший період після попереднього зняття показів, грунтується лише на припущенні.

Разом з цим, довідка АТ «ДТЕК Одеські електромережі» (а.с.16) містить лише помісячні обсяги за точкою обліку без дат зняття показів і без зазначення споживача. Вона може свідчити про обсяг, відображений у даних комерційного обліку, проте не визначає, коли і ким цей обсяг спожито, і не усуває суперечності з актом від 31.07.2024.

Суд також враховує, що актом обстеження від 13.05.2025, складеним комісією Новокальчевської сільської ради Березівського району Одеської області, зафіксовано, що будівлі занедбані, вікна й двері закриті дошками, сліди господарської діяльності відсутні, приміщення не використовуються протягом 4 років, а лічильник розташований за 300 метрів від будівель, на трансформаторній підстанції. Суд погоджується з позивачем, що акт фіксує стан на дату обстеження. Проте, в сукупності з тривалою відсутністю нарахувань за особовим рахунком і фактично нульовим споживанням у вересні – жовтні 2024 року цей доказ не узгоджується з доводом про використання об`єкта відповідачами для споживання енергії у серпні 2024 року в обсязі 39180 квт. Доказів, які б його спростовували, позивач не надав.

Таким чином, суд вважає зазначити, що посилання позивача на ст. 322 ЦК України встановлює обов`язок власника утримувати майно, але не звільняє позивача від обов`язку довести обсяг і період споживання, вартість якого він просить стягнути , та в даному випадку не довів.

Окрім цього, суд звертає увагу, що вимога про солідарне стягнення з відповідачів також є безпідставною, оскільки останні були співвласниками будівель на праві спільної часткової власності. Договору, який би передбачав їх солідарний обов`язок перед позивачем - відсутній, а норми закону, яка б встановлювала такий обов`язок співвласників за спожиту електричну енергію, позивач не навів. Стаття 360 ЦК України прямо пов`язує участь співвласника у витратах на утримання спільного майна та його відповідальність перед третіми особами з його часткою, а ст. 541 ЦК України допускає солідарний обов`язок лише у випадках, встановлених договором або законом.

За вищевикладених обставин, суд доходить висновку, що позивач не довів наявності зобов`язання між ним і відповідачами, факту, періоду та обсягу споживання електричної енергії відповідачами, а також підстав для солідарного стягнення, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Під час судового засідання, представник відповідача ОСОБА_1 просив застосувати позовну давність. Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду у справах № 369/6892/15-ц та № 367/6105/16-ц, позовна давність застосовується лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Оскільки позов є необґрунтованим по суті, суд відмовляє у задоволенні позову з цих підстав, а не через сплив позовної давності. Заява про застосування позовної давності таким чином не вирішується.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки, у позові відмовлено, сплачений позивачем судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст. 509, 526, 540, 541, 322, 360 Цивільного кодексу України, ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76–81, 89, 141, 223, 258, 259, 263–265, 268, 273, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачльна компанія" (м. Одеса, вул. Мала Арнаутська 88, ЄДРПОУ 42114410).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

У зв`язку з надмірним навантаженням, повний текст рішення виготовлено та підписано 29.10.2026 року.

Суддя І.А. Римар