Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №758/8243/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/8243/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

21 вересня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Петрова Д.В.,

при секретарі судового засідання Сідько І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за ОСОБА_1 до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про звільнення майна з-під арешту,

У С Т А Н О В И В :

У травні 2026 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Валько І.В. звернулася до Подільського районного суду м. Києва із вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 є спадкоємицею майна померлого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема квартири за адресою АДРЕСА_1 , співвласником якої був ОСОБА_2 .

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Назарчук Оксаною Миколаївною заведено спадкову справу № 1/2025 року.

Згідно даних Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 463834872 від 11.02.2026 року на квартирі зареєстровано обтяження, а саме арешт невизначеного майна, всього нерухомого майна № 8861619 від 07.07.2009 року на підставі постанови 1001/12-09 від 07.07.2009 ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві. Копію довідки надаю.

Водночас за даними Автоматизованої системи виконавчого провадження зазначено єдине виконавче провадження № НОМЕР_3 щодо боржника ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке завершено.

В Єдиному реєстрі боржників інформації про ОСОБА_2 немає.

Спадкоємиця ОСОБА_1 зверталася до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві із заявою про скасування арешту.

Проте, Листом Подільського ВДВС № 22496 від 10.03.2026 року ОСОБА_1 надано відповідь про те, що дійсно за наявною інформацією існує обтяження нерухомого майна. Але однозначно ідентифікувати номер виконавчого провадження у рамках якого ВДВС Подільського РУЮ м. Києва виносилась постанова № 1001/12-09 від 07.07.2009 року про арешт майна, не вдається можливим. Рекомендовано звернутися до суду.

01.05.2026 року, оскільки у позивачки відсутні документи ОСОБА_2 щодо накладення на його майно арешту, з метою отримання інформації про стягувачів, в інтересах яких накладено арешт, а також з`ясування інформації про відкриті виконавчі провадження до відділу виконавчої служби було спрямовано адвокатський запит № 1-659/26.

Листом Подільського ВДВС № 42641 від 07.05.2026 року надано відповідь на запит. Повідомляється, що ідентифікувати виконавче провадження, в межах якого зареєстровано обтяження № 8861619 за постановою 1001/12-09 від 07.07.2009 року, неможливо. Документів немає. Станом на 07.05.2026 року відкриті виконавчі провадження за якими боржником є ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_1 ) відсутні.

Таким чином, з`ясувати для кого і для чого було арештовано майно ОСОБА_2 , наразі не можливо.

Проте, за наявними матеріалами вбачається, що жодного виконавчого провадження щодо нього не здійснюється і потреб у подальшому арешті майна немає.

Водночас наявне обтяження на майно не дає можливості позивачці оформити спадщину, що порушує її права на законне отримання майна у власність та розпорядження ним.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 22.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання позивач та/або його представник не з`явилися, представник позивача в заяві на адресу суду просив розгляд справи проводити без його участі та задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши обставини в їх сукупності, надавши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємицею майна померлого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема квартири за адресою АДРЕСА_1 , співвласником якої був ОСОБА_2 .

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Назарчук Оксаною Миколаївною заведено спадкову справу № 1/2025 року.

На підтвердження цих фактів матеріали справи містять копії Свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , Довідки приватного нотаріуса Назарчук О. М. від 04.02.2026 року № 8/02-14 про склад спадкоємців, а також Листа КП КМР «КМ БТІ» КВ-2025 № 9403 від 07.04.2025 року.

Згідно даних Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 463834872 від 11.02.2026 року на квартирі зареєстровано обтяження, а саме арешт невизначеного майна, всього нерухомого майна № 8861619 від 07.07.2009 року на підставі постанови 1001/12-09 від 07.07.2009 ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві. Копію довідки надаю.

Водночас за даними Автоматизованої системи виконавчого провадження зазначено виконавче провадження № НОМЕР_3 щодо боржника ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке завершено.

В Єдиному реєстрі боржників інформації про ОСОБА_2 немає.

Спадкоємиця ОСОБА_1 зверталася до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві із заявою про скасування арешту.

Листом Подільського ВДВС № 22496 від 10.03.2026 року ОСОБА_1 надано відповідь про те, що дійсно за наявною інформацією існує обтяження нерухомого майна. Але однозначно ідентифікувати номер виконавчого провадження у рамках якого ВДВС Подільського РУЮ м. Києва виносилась постанова № 1001/12-09 від 07.07.2009 року про арешт майна, не вдається можливим. Рекомендовано звернутися до суду.

01.05.2026 року, оскільки у позивачки відсутні документи ОСОБА_2 щодо накладення на його майно арешту, з метою отримання інформації про стягувачів, в інтересах яких накладено арешт, а також з`ясування інформації про відкриті виконавчі провадження до відділу виконавчої служби було спрямовано адвокатський запит № 1-659/26.

Листом Подільського ВДВС № 42641 від 07.05.2026 року надано відповідь на запит. Повідомляється, що ідентифікувати виконавче провадження, в межах якого зареєстровано обтяження № 8861619 за постановою 1001/12-09 від 07.07.2009 року, неможливо. Документів немає. Станом на 07.05.2026 року відкриті виконавчі провадження за якими боржником є ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_1 ) відсутні.

Таким чином, з`ясувати для кого і для чого було арештовано майно ОСОБА_2 , наразі не можливо.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання, а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як випливає зі змісту статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст.1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Системний аналіз зазначених норм права свідчить, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а правовстановлюючим документом на спадкове майно є свідоцтво про право на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

В спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини.

Вищезазначене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 23 січня 2012 року (справа №6-164цс12), відповідно до якої, в спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини.

Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (ч. 2 ст. 1299 ЦК України).

Тобто, спадкоємець, який прийняв спадщину, але ще не отримав свідоцтво про право на спадщину, може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України, зокрема, і шляхом звільнення спадкового майна з-під арешту, а надто, коли такий арешт перешкоджає оформленню спадкових прав.

В спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння, та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України, зокрема і шляхом звільнення спадкового майна з-під арешту (постанова Верховного Суду України від 23.01.2013).

Судом встановлено, що вказаний арешт перешкоджає позивачці, як спадкоємцю (власнику) в процедурі оформлення спадкових прав.

Відповідно до п. 4.17 п. 4 Глави 10 Розділу II Порядку, якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Згідно з ч. 5 цієї статті державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов`язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Аналогічні положення містяться і в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.

Отже, виходячи з наведеного, основним позасудовим способом оформлення права власності на майно в порядку спадкування за законом є отримання свідоцтва про право на спадщину у нотаріуса. Наявність арешту на майно спадкодавця перешкоджає спадкоємцю за законом, оформити спадщину на майно, яке остання успадкувала на підставі закону після своєї двоюрідної сестри, яка в свою чергу була спадкоємицею після смерті свого сина.

Встановлено, що арешт на майно було накладено в межах виконавчого провадження, яке вже закінчене.

На підставі викладеного, немає підстав вважати, що зняття оспорюваного арешту порушить права когось із осіб, що були пов`язані із його накладенням.

За подібних обставин до аналогічних висновків прийшов і Верховний Суд, зокрема у постанові від 12.07.2023 року по справі №214/2305/20 оскільки виконавче провадження № 49063219 не здійснюється, арешт у вказаному провадженні на спірний будинок було накладено органом виконавчої служби у 2015 році, строк для повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання на момент вирішення спору та ухвалення рішення судом першої інстанції пропущено, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що обтяження - (арешт) будинку перешкоджає позивачу в оформленні спадщини, що відкрилась після смерті особи, а тому позов підлягає задоволенню.

Отже, існування безпідставного арешту спадкового майна є перешкодою в реалізації прав позивача, так як унеможливлює проведення державної реєстрації права власності на успадковану від квартиру. Наявність арешту нерухомого майна є лише тимчасовою перешкодою для реалізації спадкових прав, а не підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії.

Відповідно до норми абзацу третього ч. 1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року в редакції зі змінами і доповненнями на 11.06.2009 року) у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності (закінчення) виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №2/0301/806/11.

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку про необхідність захисту його права шляхом скасування такого арешту, оскільки позовні вимоги засновані на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

При таких обставинах, суд дійшов до висновку про те, що є всі підстави, передбачені законом, для задоволення позову ОСОБА_6 в особі представника адвоката Гринько Володимира Федоровича до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції України про скасування арешту майна та зняття арешту з нерухомого майна.

Керуючись ст. 2, 10, 12, 13, 18, 43, 44, 76 - 81, 89, 141, 259, 263 - 265, 354 - 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про звільнення майна з-під арешту - задовольнити.

Скасувати арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , а саме: арешт на невизначене майно, все нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 8861619, що накладений Відділом державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, код: 34482497, згідно з Постановою 1001/12-09 від 07.07.2009.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

-позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ;

-відповідач - Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження: м. Київ, просп. Георгія Гонгадзе, буд. 5-Б, код ЄДРПОУ: 34482497.

Суддя Дмитро ПЕТРОВ