Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №314/3140/25 — Вільнянський районний суд Запорізької області

Суд: Вільнянський районний суд Запорізької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про встановлення батьківства або материнства

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №314/3140/25

Суддя: Швець О. В.

Справа № 314/3140/25

Провадження № 2/314/190/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2026 м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області в складі

головуючого судді Швець О.В.,

за участю секретаря судового засідання Павлівської І.В.

за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Вільнянськ в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього позивача ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6 про встановлення факту батьківства,

встановив:

представник позивача подав до суду вище вказану позовну заяву в подальшому уточнену, посилаючись на ті обставини, що приблизно з початку 2010 року, ОСОБА_1 , вступила у фактичні шлюбні відносини з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцем с. Солоне Вільнянського району Запорізької області. З червня 2010 року вона стала проживати разом із ним однією сім`єю без реєстрації шлюбу, разом із його матір`ю ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1 . На жаль, спільне життя з ОСОБА_8 не склалося, через що вона у лютому 2011 року припинила з ним фактичні шлюбні відносини, виселилася з квартири його матері, та стала проживати окремо. На момент припинення фактичних шлюбних відносин вона вже була вагітна від ОСОБА_8 . ІНФОРМАЦІЯ_2 у неї народилася донька - ОСОБА_4 . Батьком дитини є ОСОБА_7 . Проте при реєстрації народження дитини запис про батька був вчинений згідно положень ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України, тобто за вказівкою матері. ОСОБА_7 заяви про запис його батьком дитини не подавав. Після народження дитини ОСОБА_7 , через їх складні відносини, певний час з дитиною не спілкувався. Але, приблизно після досягнення ОСОБА_9 6-річного віку, змінив своє ставлення до неї, став відноситися до неї як до своєї доньки, почав про неї піклуватися, приймати участь в її вихованні, відвідував її та проводив з нею свій вільний час, коли це було можливо, активно спілкувався з нею телефоном та у месенджерах. При цьому як зі позивачем та донькою, так і з третіми особами ОСОБА_7 підтверджував спорідненість з ОСОБА_9 як батька з донькою. Особисто відповідач, яка доводиться ОСОБА_9 бабусею, також відносилася до неї як до рідної онуки, та визнавала спорідненість з нею. 11.06.2021 року ОСОБА_7 зареєстрував шлюб з ОСОБА_10 у Хортицькому районному у м. Запоріжжі відділі ДРАЦС, шлюб не розірваний. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 помер - загинув на війні. Після смерті ОСОБА_7 залишилося спадкове майно, до складу якого увійшли кілька земельних ділянок, банківські рахунки та ін. 20.05.2025 року до приватного нотаріуса Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Чепець О.С. із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_7 звернулася відповідач ОСОБА_5 - матір спадкодавця, а 28.05.2025 року до цього приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_6 – подружжя спадкодавця. При житті спадкодавця батьківство відносно ОСОБА_9 в органах реєстрації актів цивільного стану та/або у судовому порядку встановлено не було. Оскільки батьківство спадкодавця відносно його доньки ОСОБА_9 у встановленому законом порядку не було зареєстровано, вона позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права у нотаріальному порядку, в зв`язку з чим звернулася до суду з позовною заявою в інтересах дитини.

Ухвалою судді від 06.08.2025 у зв`язку із невиконання вимог ст.175, 177 ЦПК України з підстав, врегульованих ч.1,2 ст.185 ЦПК України, позовну заяву залишено без руху для виправлення недоліків із наданням строку для їх усунення. 13.08.2025 на виконання ухвали суду частково усуненні недоліки.

Ухвалою судді від 12.08.2025 у зв`язку із невиконання вимог ст.175, 177 ЦПК України з підстав, врегульованих ч.1,2 ст.185 ЦПК України, позовну заяву повторно залишено без руху для виправлення недоліків із наданням строку для їх усунення.

22.09.2025 від представника позивача, адвоката Кофанова А.В. надійшла уточнена позовна заява.

Ухвалою судді від 24.09.2025 позовну заяву прийнято до провадження, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, визначено дату, час і місце проведення підготовчого засідання, з повідомленням (викликом) сторін (учасників справи). Визначено відповідачам строк із дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.8 ст.178 ЦПК України). Крім того, роз`яснено, що згідно з ч.1 ст.193 ЦПК України у строк для подання відзиву відповідачка має право пред`явити зустрічний позов.

10.10.2025 представником відповідача, адвокатом Сідак-Жаровою Н.О. надано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечувала щодо обставин викладених в позовній заяві, проти проведення ДНК експертизи не заперечувала.

Ухвалою суду від 20.10.2025 в порядку витребування доказів витребувано з КУ «Запорізьке обласне бюро судово-модичної експертизи» інформацію щодо судово-медичної експертизи (дослідження) трупа ОСОБА_7 .

Ухвалою суду від 20.10.2025 постановлено залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6 , надіславши копію цієї ухвали суду із копією позовної заяви. Відповідно до ч.6 ст.53 ЦПК України роз`яснено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права і обов`язки, встановлені ст.43 цього Кодексу. Роз`яснено третій особі згідно з ч.4 ст.181 ЦПК України право подати пояснення щодо позову в 15-денний строк із дня вручення даної ухвали.

Ухвалою суду від 20.10.2025 в порядку витребування доказів витребувано від державного нотаріуса Вільнянської державної нотаріальної контори Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 .

Ухвалою суду від 25.11.2025, з урахуванням відповіді уповноваженої на виконання попередньої ухвали особи, в порядку витребування доказів витребувано з КУ «Донецьке обласне бюро судово-модичної експертизи» інформацію щодо судово-медичної експертизи (дослідження) трупа ОСОБА_7 .

Ухвалою суду від 22.12.2025 в порядку витребування доказів витребувано від Вільнянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) повний витяг про народження ОСОБА_4

12.03.2026 від представника позивача, адвоката Кофанова А.В. надійшла уточнена позовна заява.

30.03.2026 представником відповідача, адвокатом Сідак-Жаровою Н.О. надано до суду відзив на позовну заяву.

01.04.2026 ОСОБА_6 надала до суду відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 15.05.2026 призначено судову молекулярно-генетичну експертизу. Провадження по цивільній справі зупинено до отримання експертного висновку.

07.07.2026 за вх. №13064/26-Вх на виконання ухвали суду до справи надійшов висновок спеціаліста №НІD-004286 від 02.07.2026.

Ухвалою суду від 14.07.2026 постановлено поновити провадження у даній справі, призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 10.09.2026 закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник Кофанов А.В. позовні вимоги підтримали у повному обсязі. ОСОБА_1 повідомила суду, що за життя ОСОБА_11 спілкувався з донькою, допомагав їй та листувався з нею. Відповідачка у справі ОСОБА_5 свого часу також визнавала, що ОСОБА_9 є її онукою та донькою ОСОБА_8 . Однак через певний час після смерті сина вона почала категорично заперечувати, що ОСОБА_9 є її онукою, та припинила спілкування з ними.

Неповнолітня ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що з того часу як себе пам`ятає знала, що її батьком є ОСОБА_7 . Вона постійно підтримувала з ним стосунки, він надавав їй матеріальну допомогу, і вони періодично проводили час разом. Раніше вона також спілкувалася з відповідачкою у справі, яка визнавала її своєю онукою. Однак після подання позовної заяви їхні стосунки погіршилися, і бабуся припинила з нею спілкуватися. Причин такого погіршення стосунків неповнолітня не розуміє.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилася, клопотань про відкладення розгляду справи від неї не надходило.

Представник відповідача ОСОБА_5 , адвокат Сідак-Жарова Н.О. заперечувала проти задоволення позовної заяви, вважаючи позов необґрунтованим і не підтвердженим належними та допустимими доказами. Вона зазначила, що загиблий ОСОБА_7 від моменту народження дитини не вчиняв дій, які б свідчили про його намір подати заяву про визнання батьківства щодо неї. На думку представника, така поведінка загиблого свідчить про його небажання визнавати своє батьківство. Крім того, вона вважала висновок спеціаліста ТОВ «Генкод Діагностик» недопустимим доказом, отриманим із порушенням установленого законом порядку.

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилась, на адресу суду надіслала заяву, в якій просила розглядати позовну заяву без її участі за участю її представника ОСОБА_3 .

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України). Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю сторін. Одним із способів захисту сімейних прав є встановлення правовідношення (частина друга статті 18 СК України).

У статті 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Частиною першою статті 135 СК України визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Згідно із частинами першою, другою статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Відповідно до статті 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу, зокрема матір`ю дитини.

Тобто, передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до частини першої статті 130 СК України є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері та смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення його померлим.

Та обставина, що питання визнання батьківства за рішенням суду відповідно до статей 128, 129 СК України не вирішувалось за життя такої особи, не є перешкодою для застосування статті 130 СК України.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), від 15 квітня 2021 року у справі № 361/2653/15 (провадження № 61-2239св21).

Предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.

Аналіз норми статті 130 СК України свідчить, що законом не встановлено переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (стаття 128 СК України).

Рішення щодо встановлення факту батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах реєстрації актів цивільного стану.

Такі висновки сформульовані Верховним Судом у постановах від 31 січня 2024 року у справі № 752/13549/22 (провадження № 61-10510св23), від 13 вересня 2023 року у справі № 552/4291/22 (провадження № 61-6451св23).

Верховний Суд у постановах від 11 липня 2023 року у справі № 449/433/22 (провадження № 61-4176св23), від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16-ц (провадження № 61-4163св18) зробив висновок, що доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

Тобто під час вирішення спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, висновок якої має важливе значення у процесі дослідження батьківства, є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ (постанови Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18, від 05 червня 2024 року у справі № 458/619/17).

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 760/3977/15 (провадження № 61-2081зпв18) зазначено, що висновок судово-генетичної експертизи не є єдиним доказом походження дитини від певної особи, такий факт може бути доведено й іншими доказами.

Суд ураховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у цій сфері правовідносин, який однозначний у своїй позиції, що генетична ДНК-експертиза, безумовно, є одним із найімовірніших доказів батьківства і за можливості її проведення вона повинна призначатися (рішення ЄСПЛ від 15 липня 2014 року у справі «Цветелін Пєтков проти Болгарії», заява № 2641/06, пункт 55, рішення від 14 березня 2024 року у справі «Молдован проти України», заява № 62020/14, пункт 47).

Суд враховує Конвенцію про права дитини, якою передбачено, що дитина має право на ім`я і набуття громадянства, а також право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Ухвалюючи рішення в справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

В судовому засіданні було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Солоне Вільнянського району Запорізької області народилася ОСОБА_4 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , видане 11 серпня 2011 року Солонянською сільською радою Вільнянського району Запорізької області, актовий запис № 14. В графі батьки зазначені: батько ОСОБА_12 , мати ОСОБА_1 .

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного громадян про державну реєстрацію народження №00055547963 від 24.12.2025 відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , видане 01 квітня 2025 року Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжя Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис № 778.

15.05.2026 по справі була призначена молекулярно-генетична експертиза для встановлення наявності кровного споріднення між відповідачем ОСОБА_5 і дитиною ОСОБА_4 , зокрема чи є остання її біологічною онукою, проведення, якої було доручено ТОВ «ГенКод Діагностик».

Відповідно до висновку спеціаліста старшого біолога генетичної лабораторії ТОВ «Генкод Діагностик» 02.07.2026 було складено висновок спеціаліста № HID26-004286 судового молекулярно-генетичного дослідження, в якому зазначено, що встановлено генетичні ознаки (ДНК-профілі) зразків букального епітелію ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (об`єкт № 004286GM1), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (об`єкт № 004286C1) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (об`єкт № 004286M1), які наведено в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, додаток 1). В результаті проведеного дослідження встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 може бути біологічною бабусею ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , матір`ю якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .. Ймовірність даної події складає 99,99999992%. При цьому, у змісті зазначеного висновку спеціаліста відзначено, що ідентифікація всіх учасників дослідження проводилась установою ТОВ «ГенКод Діагностик», що несе повну відповідальність за ідентифікацію учасників дослідження, правильність заповнення протоколу взяття зразків, надання та засвідчення копій ідентифікаційних документів, що додаються до цього Висновку, а саме документів, якими було перевірено їх особи, та виконання фотознімків цих осіб у приміщенні цієї установи.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, параграф 34, від 07 травня 2009 року). Аналогічні висновки зроблені Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в своїх постановах від 18.11.2020 року у справі № 159/3926/18 (провадження № 61-13142св20) та від 02.03.2020 року у справі № 530/1231/16-ц (провадження № 61-43301св18).

Суд вважає, що сама встановлена наявність кровного споріднення між відповідачем ОСОБА_5 і дитиною ОСОБА_4 , як між бабою і онукою, на думку суду доводить також наявність кровного споріднення між померлим (загиблим) сином ОСОБА_5 – ОСОБА_7 і дитиною ОСОБА_4 , оскільки зазначені обставини доведені належним, допустимим, достовірним і достатнім доказом висновком спеціаліста за результатом проведення молекулярно-генетичного дослідження (ДНК-тестом), яке на сьогодні є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини.

Судом в рамках згаданої справи також досліджені надані письмові докази заявниці, роздруківка з перепискою в месенжерах між нею і ОСОБА_7 , зокрема приватного характеру, до якої додавались фотографії дитини. Зі змісту переписок випливало, що ОСОБА_8 цікавився дитиною, питав про її стан, настрій, здоров`я тощо, що свідчить про його турботу і хвилювався за долю дівчинки.

У зв`язку з чим суд вважає, що доводи викладені позивачем у змісті позову на обґрунтування встановлення факту батьківства померлого (загиблого) ОСОБА_7 стосовно народженої нею дитини доньки ОСОБА_4 фактично знайшли своє доказове підтвердження.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов про встановлення факту батьківства є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

У відповідності до положень підпункту 2.16.4 пункту 2.16 розділу II Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, який затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року № 96/5, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Крім того, відповідно до положень першого абзацу пункту 9 Постанови Пленуму, резолютивна частина рішення щодо визнання батьківства (материнства) має містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Таким чином суд вважає необхідним навести у змісті резолютивної частини даного рішення також те, які зміни необхідно внести до актового запису про народження внаслідок задоволення позову про встановлення факту батьківства.

Згідно ч.1-2 ст. 148 СК України, прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з`єднання їхніх прізвищ.

Позивач в позовній заяві не зазначила про зміну прізвища дитини.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» («Рrоnіnа V. Ukrаіnе») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст. 200, 206, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього позивача ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6 про встановлення факту батьківства, задовольнити.

Встановити факт що ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Солоне Вільнянського району Запорізької області, є донькою ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_9 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в селищі Бересток Краматорського району Донецької області.

Внести зміни до актового запису про народження № 14 складеного 11 серпня 2011 року виконавчим комітетом Солоненської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, а саме:

- у розділі «Відомості про батька» в графі «Прізвище» прізвище « ОСОБА_13 » змінити на « ОСОБА_14 », в графі «Ім`я та по-батькові» ім`я по-батькові батька « ОСОБА_15 » змінити на « ОСОБА_16 », доповнити графу «Громадянство батька» - громадянин України, графу «Дата народження батька» - « ІНФОРМАЦІЯ_9 », графу «Місце проживання батька» доповнити « АДРЕСА_2 ».

- графу «Підстава запису відомостей про батька» доповнити зазначенням запису про встановлення факту батьківства на підставі рішення суду у даній справі із зазначенням дати набрання ним законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ольга Валеріївна Швець

29.10.2026

Оригінал: reyestr.court.gov.ua