Суд: Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Незаконне переправлення осіб через державний кордон України
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №308/15151/25
Суддя: Хамник М. М.
Справа № 308/15151/25
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 жовтня 2026 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді в режимі відеоконференції кримінальне провадження, за №12025071030001631, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.08.2025 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Нова Іванівка, Лозівської міської громади Лозівського району, Харківської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, одруженого, військовослужбовеця військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.3 ст.332 КК України,
В С Т А Н О В И В:
У невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше 21.08.2025 у ОСОБА_4 виник умисел на незаконне переправлення громадян України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яким заборонено виїзд за межі території України, через державний кордон України поза пунктами пропуску, з метою власного збагачення.
21.08.2025 близько 10.10 год., ОСОБА_4 діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, спілкуючись в телефонному режимі із ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , повідомив, що за організацію незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , через державний кордон України, останні мають заплатити йому грошову винагороду у розмірі 5000 доларів США, з кожного, після успішного перетину кордону, водночас, враховуючи особисті дружні відносини з батьком дівчини ОСОБА_7 , ОСОБА_4 погодився організувати незаконне переправлення через державний кордон України, останнього безкоштовно.
Разом з цим, в ході вищевказаної телефонної розмови ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, надав вказівку ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 прибути 21.08.2025 на залізничний вокзал, що за адресою: м.Львів, пл.Двірцева, 1.
Надалі, 21.08.2025 близько 16:00 год. ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, прибув на залізничний вокзал що за адресою: у м.Львів, пл.Двірцева, 1, де зустрівся з ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 та надав вказівку останнім, придбати квитки на потяг сполученням «Харків–Ужгород», який вирушав о 17:13 годині та прибував до м.Ужгород о 22:36 год., того ж дня.
Під час руху потягу, ОСОБА_4 , з метою конспірації, надав вказівку ОСОБА_6 та ОСОБА_8 вимкнути мобільні телефони, щоб уникнути відстеження, а ОСОБА_7 надав вказівку по прибуттю потягу викликати таксі, яке мало доставити їх від залізничного вокзалу м. Ужгород, що за адресою м.Ужгород. вул.Станційна, буд.9, до вказаної ОСОБА_4 адреси – м.Ужгород вул.Загорська, 291, тобто у безпосередню близькість до державного кордону України із Словацькою Республікою.
21.08.2025 близько 22:54 год. при прибутті до залізничного вокзалу м.Ужгород, що за адресою м.Ужгород. вул.Станційна, буд.9, за попередніми вказівками ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 разом із ОСОБА_4 , у транспортному засобі служби таксі марки «Skoda Superb», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_9 , який не був обізнаний про злочинні наміри ОСОБА_4 , вирушили до заздалегідь обумовленої адреси – АДРЕСА_2 .
Після прибуття до вищевказаної адреси, 21.08.2025 близько 23:10 год. ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, надав вказівку ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 слідувати за ним, при цьому використовуючи навігаційний додаток «OsmAnd» на мобільному телефоні ОСОБА_7 , у якому заздалегідь проклав маршрут до потенційного місця незаконного перетину державного кордону України із Словацькою Республікою.
Дійшовши до потенційного місця перетину державного кордону України із Словацькою Республікою, що в районі 312 прикордонного знаку поблизу вул.Загорської, 291 м.Ужгород Закарпатської області, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою усунення перешкоди, використовуючи заздалегідь підготовлений інструмент у вигляді кусачок, розрізав металеві дроти на загороджувальному паркані, створивши таким чином, ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , прохід для незаконного перетину державного кордону України.
Однак, в силу обставин, які не залежали від ОСОБА_4 , його злочинні дії були викриті та припинені, а ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , та ОСОБА_7 , 22.08.2025 о 03.00 год. затримані військовослужбовцями Державної прикордонної служби України при спробі незаконного перетину державного кордону України із Словацькою Республікою.
У зв`язку із вищенаведеним, ОСОБА_4 , протягом 21.08.2025, діючи з прямим умислом, з метою особистого збагачення, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, здійснюючи свою протиправну діяльність за заздалегідь обумовленим планом, організував незаконне переправлення ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , поза пунктом пропуску, через державний кордон України до Словацької Республіки, шляхом надання останнім вказівок та порад щодо способів та шляхів пересування, місць зустрічі, визначив час та місце незаконного перетину державного кордону України із Словацькою Республікою, а саме в районі 312 прикордонного знаку, що поблизу АДРЕСА_2 та усунув перешкоди розрізавши дроти на загороджувальному паркані використовуючи заздалегідь підготовлений інструмент у вигляді кусачок.
За таких обставин, дії, ОСОБА_4 , кваліфіковано за ч.3 ст.332 КК України, які виражаються у організації та сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України шляхом надання порад, вказівок, усуненням перешкод, вчиненої щодо кількох осіб, з корисливих мотивів.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, визнав повністю, підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, щиро розкаявся у вчиненому. Висловив бажання перерахувати кошти, внесені заставодавцем за нього в якості застави, на підтримку Збройних Сил України.
Розглянувши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, доведена повністю.
Оскільки прокурор та обвинувачений, його захисник не заперечили щодо фактичних обставин провадження, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в повному обсязі за обставин, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги встановлення судом того факту, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин і відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, а також приписи ч.2 ст.394 КПК України щодо особливостей апеляційного оскарження, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, а також дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого.
Тож, враховуючи наведене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч.3 ст.349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України за обставин, встановлених судом.
Таким чином, оцінивши показання обвинуваченого, які він надав вільно, без примусу та тиску, будучи ознайомленим із правилами ст.ст.349, 394 КПК України, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.332 КК України, а саме організації та сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України шляхом надання порад, вказівок, усуненням перешкод, вчиненої щодо кількох осіб, з корисливих мотивів.
Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року №7 звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. У пункті 2 вказаної постанови зазначено, що відповідно до п.1 ч.1 ст.65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
Пунктами 2, 3 ст.65 КК України передбачено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтею 69 цього Кодексу.
Відповідно до ст.ст.50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів справедливості, індивідуалізації та законності, покарання повинно відповідати характеру вчинених дій, ступеню тяжкості скоєного та даним про особу винного.
Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до ст.66 КК України, суд визнає: щире каяття.
Обставин, визначених ст.67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 є: вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану.
Призначаючи покарання обвинуваченому за ч.3 ст.332 КК України, суд ураховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, перерахування суми застави на пітримку Збройних Сил України, а також вимоги статей 50, 65 КК України щодо необхідності призначення покарання, яке є достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Суд виходить із того, що призначення покарання є результатом індивідуальної оцінки всіх обставин кримінального провадження, а тому його вид і розмір мають відповідати не лише тяжкості вчиненого діяння, а й бути необхідними та достатніми для досягнення визначеної законом мети покарання. При цьому суд не повинен обмежуватися формальним визначенням покарання в межах санкції відповідної статті, а має забезпечити справедливе співвідношення між характером учиненого, ступенем його суспільної небезпечності та наслідками, які призначене покарання матиме для виправлення засудженого.
З огляду на викладене, з урахуванням обставин, установлених під час судового розгляду, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому за ч.3 ст.332 КК України основне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років, що відповідає нижній межі санкції зазначеної статті, а також додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на строк 3 (три) роки та конфіскацію майна.
Водночас суд бере до уваги, що вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20 серпня 2026 року обвинуваченого засуджено за ч.4 ст.189 КК України до семи років позбавлення волі з конфіскацією майна, і призначене цим вироком покарання він відбуває з 03 березня 2026 року.
Оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.332 КК України, було вчинене до постановлення зазначеного попереднього вироку, суд дійшов висновку про необхідність застосування положень ч.4 ст.70 КК України, відповідно до яких остаточне покарання визначається за правилами, передбаченими частинами 1 - 3 цієї статті, із зарахуванням покарання, відбутого повністю або частково за попереднім вироком.
Визначаючи остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, суд враховує, що обвинуваченому за кожне з них призначено покарання у виді позбавлення волі на однаковий строк — сім років. Разом із тим призначення остаточного покарання не може зводитися до механічного повторення строку, визначеного попереднім вироком, оскільки суд має врахувати сукупність кримінальних правопорушень, за які особу визнано винною, та забезпечити належну реалізацію мети покарання.
За таких обставин суд вважає за необхідне застосувати часткове складання призначених покарань, приєднавши до покарання, призначеного цим вироком, один місяць покарання за попереднім вироком, та визначити остаточне основне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 1 (один) місяць.
Такий строк, на переконання суду, забезпечує необхідний баланс між принципом індивідуалізації покарання та необхідністю врахування сукупності вчинених кримінальних правопорушень. При цьому суд виходить із того, що остаточне покарання має відображати підвищений обсяг кримінально-правового осуду, зумовлений установленням винуватості особи у вчиненні ще одного кримінального правопорушення, не охопленого попереднім вироком.
Вирішуючи питання про зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання, суд ураховує положення ч.5 ст.72 КК України, відповідно до яких попереднє ув`язнення зараховується у строк покарання у виді позбавлення волі з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. З огляду на це, у строк покарання належить зарахувати строк попереднього ув`язнення обвинуваченого з 22 серпня 2025 року по 20 листопада 2025 року включно.
Вирішуючи питання щодо додаткових покарань, суд ураховує, що санкція ч.3 ст.332 КК України передбачає позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та конфіскацію майна. Питання щодо цих додаткових покарань належить вирішити з дотриманням правил ч.3 ст.70 КК України, з урахуванням додаткових покарань, призначених попереднім вироком, та їх правової природи.
Отже, суд доходить висновку, що остаточне покарання обвинуваченому належить визначити за сукупністю кримінальних правопорушень відповідно до вимог ч.4 ст.70 КК України, із зарахуванням покарання, відбутого за попереднім вироком, та належним вирішенням питання про додаткові покарання відповідно до закону.
Запобіжний захід у вигляді застави, скасувати.
Заставодавець ОСОБА_5 , добровільно надає згоду після набрання вироком відносно ОСОБА_4 законної сили, в місячний термін, перерахувати на потреби Збройних Сил України, зараховані в якості застави за ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 90 840 (дев`яносто тисяч вісімсот сорок гривень) грн 00 коп, сплачені згідно з платіжною інструкцією №ПН3497526 від 20.11.2025 року на спеціальний рахунок Національного банку України для збору коштів на підтримку Збройних Сил України (реквізити для зарахування коштів у національній валюті: Банк: Національний банк України, МФО 300001, Рахунок №UA843000010000000047330992708, код ЄДРПОУ 00032106, Отримувач: Національний банк України).
Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, суд ураховує, що на час ухвалення цього вироку обвинувачений уже відбуває покарання у виді позбавлення волі за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20 серпня 2026 року, який набрав законної сили 21.09.2026, відтак не вбачає підстав для його обрання.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Процесуальні витрати покласти на обвинуваченого.
Питання щодо речових доказів вирішується судом у порядку ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.349, 369-371, 373-376, 395, 532 КПК України, суд,
У Х В А Л И В:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років із позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на строк 3 (три) роки та з конфіскацією майна.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20 серпня 2026 року №629/1565/26, яким ОСОБА_4 засуджено за ч.4 ст.189 КК України до покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією майна, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 1 (один) місяць, із позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на строк 3 (три) роки та з конфіскацією майна.
У строк остаточного покарання зарахувати покарання, відбуте ОСОБА_4 за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20 серпня 2026 року, відповідно до вимог ч.4 ст.70 КК України.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув`язнення за період з 22 серпня 2025 року по 20 листопада 2025 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Строк відбування покарання рахувати з 03.03.2026.
На підставі ч.4 ст.72 КК України додаткове покарання у виді позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на строк 3 роки виконувати самостійно.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 08.09.2025 у справі №308/12899/25.
Речові докази:
-щипці для металу з червоними ручками – повернути власнику;
-рукавицю синього кольору – повернути власнику;
-грошові кошти, а саме 2 купюри номіналом 1000 гривень (серійні номери ГМ 6397709 та ЗП 2335795), 15 купюр номіналом 100 гривень (серійні номери ЕН 2227064, ЗА 8965397, ЕВ 6546433, ЕГ 0601670, ЕЗ 8672677, УС 8742326, ЕЕ 9055305, ЕН 4390519, ЕЗ 7445854, ЕЖ 2053816, ЕН 3257026, ЕЕ 9852887, АМ 5916693, АМ 5593284, ЕЗ 2751189), купюру номіналом 20 гривень (серійний номер ГР 1798260) – звернути в дохід держави;
-гаманець чорного кольору – повернути власнику;
-грошові кошти у вигляді 2 купюр номіналом 500 гривень (серійні номери КА 9210987, АА 9782939), однієї купюри номіналом 100 гривень (серійний номер ЯВ 3624074), однієї купюри номіналом 50 доларів США (серійний номер ML 664155950В) – звернути в дохід держави;
-мобільний телефон марки «Samsung», ІМЕІ: НОМЕР_3 – повернути власнику;
-барсетку з побутовими речами – повернути власнику;
-мобільний телефон марки «Apple» iPhone XS, ІМЕІ: НОМЕР_4 – повернути власнику;
-компас у пластиковому корпусі – повернути власнику;
-плоскогубці синього кольору – повернути власнику;
-грошові кошти, а саме 2 купюри номіналом 200 гривень (серійні номери ЕЖ 6574717 та АЛ 6014380), 3 купюри номіналом 100 гривень (серійні номери ЄБ 0310543, ЄВ 2453368, ЄЖ 1024395), одну купюру номіналом 20 гривень (серійний номер ЕН 6425716), одну купюру номіналом 10 гривень (серійний номер ЮД 9785153), 3 купюри номіналом 1 гривня (серійні номери ЄБ 3856268, СА 2891875, ГГ 4965703) – звернути в дохід держави;
-мобільний телефон марки «Xiaomi» Redmi, ІМЕІ: НОМЕР_5 – повернути власнику;
-грошові кошти, а саме 1 купюру номіналом 1000 гривень (серійний номер ВТ 8301841), одну купюру номіналом 500 гривень (серійний номер ГК 9414196), 6 купюр номіналом 200 гривень (серійні номери ЕД 6796580, ГЖ 5167397, ЕБ 3551803, ЕГ 7508890, ЕБ 0474932, ДЕ 0976629), 7 купюр номіналом 100 гривень (серійні номери ЄЗ 9802319, ЗГ 9739742, ЄВ 3678802, ЯВ 0717449, УС 6209705, АЕ 4346639, ЦР 3250329) – звернути в дохід держави;
-гаманець чорного кольору – повернути власнику;
-мобільний телефон марки «Apple» iPhone 14 +, ІМЕІ: НОМЕР_6 – повернути власнику.
Заставу, внесену за ОСОБА_4 , згідно з платіжною інструкцією №ПН3497526 від 20.11.2025 року перерахувати на потреби Збройних Сил України, на спеціальний рахунок Національного банку України для збору коштів на підтримку Збройних Сил України (реквізити для зарахування коштів у національній валюті: Банк: Національний банк України, МФО 300001, Рахунок №UA843000010000000047330992708, код ЄДРПОУ 00032106, Отримувач: Національний банк України).
Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua