Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №307/3324/26 — Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа №: 307/3324/26

Провадження № 3/307/931/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року м. Тячів

Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Сас Л.Р., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , фізичної особи – підприємця,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 30 липня 2026 року, о 15 год. у с-щі. Солотвино, Тячівського району, Закарпатської області на базі відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 », порушив ст. 50 ЦК України від 16.01.2023 № 435-ІУ, ст. 4 Закону України від 15.05.2003 № 755-ІУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (зі змінами та доповненнями), а саме, реалізував послуги з проживання на базі відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » вартістю 7 200 грн. без державної реєстрації, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Адвокат Ціпле І.Ю. 12 жовтня 2026 року подав письмові заперечення на протокол від 07 серпня 2026 року, просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП посилаючись на те, що із змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії 4355/07-16-07-05 від 07.08.2026 вбачається, що особа, яка склала протокол нібито встановила, що ОСОБА_1 реалізовував послуги з проживання на базі відпочинку «Карпатія» вартістю 7200 грн., однак ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , вину не визнає, оскільки не вчиняв жодне адміністративне правопорушення та являється законослухняним громадянином й не порушує закон. Заяву та пояснення від 30.07.2026, яка містяться в матеріалах справі про адміністративне правопорушення про нібито реалізацію послуг з проживання - просив не брати до уваги, оскільки дані документи були підписані особою, яка не має відношення до даної ситуації. Звертає увагу суду на той факт, що сам протокол про адміністративне правопорушення серії 4355/07-16-07-05 від 07.08.2026 року складений на іншого громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (паспорт серії НОМЕР_1 виданий 19.08.2002 року Рахівським РВ УМВС України в Закарпатській області). Отже, є два ОСОБА_1 , в чому особа, яка склала протокол не розібрався. 07.08.2026 складений протокол про адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , а пояснення відібрані від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - 30.07.2026, тобто раніше на 8 днів ніж складався протокол. Крім протоколу про адмінправопорушення, в якому не конкретизовано суть правопорушення, не зазначено кому було начебто надано такі послуги з проживання, відсутні відомості щодо особи, яка нібито проживала (де, проживала, з ким проживала, чому проживала…), її пояснення, вартість (суму) грошових коштів, які ОСОБА_1 (та який саме ОСОБА_1 ) отримав начебто при здійсненні послуги з реалізації житла, також і не додано відповідних доказів, які б підтверджували порушення порядку провадження господарської діяльності. До того ж протокол не містить доказів, в тому числі і відеофіксації чи письмових пояснень свідків того, що ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність, чи взагалі надавав якісь послуги.

Однак, суд не бере вказані заперечення до уваги, оскільки, судом встановлено, що адвокат ОСОБА_2 для підтвердження повноважень представлення інтересів ОСОБА_1 у справі № 307/3324/26, провадження № 3/307/931/26, 06 жовтня 2026 року до заяви про ознайомлення до матеріалів справи долучив, зокрема, договір про надання правової допомоги від 06.10.2026, замовником у якому вказано ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 та був допущений до участі у справі я к захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .

В той же час, 12 жовтня 2026 року, адвокат Ціпле І.Ю. подав письмові заперечення на протокол від імені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а у самому договорі, який долучений адвокатом відсутня дата народження ОСОБА_1 , щоб надало можливість суду встановити, що вказаний договір укладний саме із особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, а не із особою, пояснення якої наявні у матеріалах справи – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та від імені якого адвокат Ціпле І.Ю. подає дане клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, тобто не підтверджені належним чином повноваження адвоката Ціпле І.Ю. для участі у справі, оскільки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не є особою, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП. справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Вказаний протокол надійшов до суду 18 серпня 2026 року, його розгляд призначено на 15 вересня 2026 року, неодноразово відкладено, а саме, на 14 жовтня 2026 року, 19 жовтня 2026 року, 26 жовтня 2026 року та на 29 жовтня 2026 року; повідомлено ОСОБА_1 за допомогою судових повісток, надісланих за вказаною ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення від 07 серпня 2026 року, адресою та за адресою фактичної перевірки, а також за допомогою оголошення, розміщеного на веб-порталі Судової влади України, про що свідчить відповідна довідка.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим, 29 жовтня 2026 року до суду не прибув, від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи і тому, відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, справу розглянуто під час його відсутності на підставі наявних у ній доказів.

Судом у свою чергу вжито всіх передбачених заходів щодо дотримання прав особи на участь у судових засіданнях та повідомленнях про судовий розгляд, що виразилося в неодноразовому відкладенні судових засідань.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Практика Європейського Суду з прав людини (зокрема рішення «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».

Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та її захисника, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім цього, стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 126 КУпАП за обов`язкової участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Верховним Судом в п.34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи зазначене та з метою запобігання затягування строків розгляду справи, відсутність імперативної заборони розгляду справ про адміністративне правопорушення передбачене 164 КУпАП (ст. 268 КУпАП) та, враховуючи завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд вважає можливим здійснити розгляд справи без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 280 цього Кодексу орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтями 251 та 252 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Дослідивши матеріали справи, слід дійти висновку про закриття вказаної справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення керуючись таким.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.97 №475/97-ВР визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною 1 статті 164 КУпАП встановлено відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно з статтею 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Істотною ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, є не тільки факт надання послуг за винагороду, а систематичний характер таких дій, їх самостійний та ініціативний характер, що і становить суть господарської діяльності.

Санкція ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Стаття 164 КУпАП за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму ст.164 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння.

Серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов`язково повинно бути посилання на конкретний чинний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.

Отже, диспозиція ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачає відповідальність за дії, які полягають у провадженні господарської діяльності: без державної реєстрації як суб`єкта господарювання, без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування.

Суб`єктом відповідальності в даному випадку є суб`єкт господарювання.

Під господарською діяльністю в ст. 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до правової позиції, визначеної у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року №3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності», систематичною вважається діяльність у разі, коли продаж товарів здійснюється протягом календарного року не менш ніж три рази. У такому випадку громадяни зобов`язані зареєструватися як суб`єкти підприємництва. При невиконанні останньої вимоги настає відповідальність, передбачена ст.164 КУпАП.

Тобто, важливою ознакою господарської діяльності є її систематичність. Особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, повинна довести наявність таких випадків, зв`язати їх, а також довести їх повторність.

Із протоколу про адміністративне правопрушення від 07 серпня 2026 року відомо, що ОСОБА_1 30 липня 2026 року, о 15 год. у с-щі. Солотвино, Тячівського району, Закарпатської області на базі відпочинку «Карпатія», порушив ст. 50 ЦК України від 16.01.2023 № 435-ІУ, ст. 4 Закону України від 15.05.2003 № 755-ІУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (зі змінами та доповненнями), а саме, реалізував послуги з проживання на базі відпочинку «Карпатія» вартістю 7 200 грн. без державної реєстрації (а. с. 1).

Із наказу начальника ГУ ДПС у Закарпатській області ДПС України № 578-п від 06.07.2026 вбачається, що відповідно до підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.2, 80.2.3, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), у зв?язку з наявною інформацією, яка свідчить про можливі порушення платниками податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, ліцензій та інших документів, контроль з: наявністю яких покладено на контролюючі органи, наказано провести у липні 2026 року фактичні перевірки згідно з переліком ( додатку), проведення перевірок організувати начальнику відділу фактичні перевірок управління податкового аудиту ОСОБА_3 , контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника начальника Головного управління Титаренка О. (а. с. 2)

Із направлень № 3956/07-16-07-05 та № 3957/07-16-07-05 від 30.07.2026 відомо, що ОСОБА_1 пред`явлені вказані направлення про фактичну перевірку бази відпочинку «Карпатія» Тячівського району Закарпатської області тривалістю 10 днів, про шо свідчить підпис ОСОБА_1 (а.с. 2, 3).

Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 30 липня 2026 року, ним було реалізовано послуги із проживання вартістю 7 200,00 грн., які він повертає; в наявності 10 номерів, середня вартість одного номера – 1 500,00 грн., станом на 30.07.2026 – сім номерів зайнято (а. с. 3).

Відповідно до п. 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, яка пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підставою притягнення суб`єкта правопорушення до відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.

Разом із тим сам по собі факт одноразового надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність не свідчить про здійснення господарської діяльності, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів систематичної такої діяльності та спрямованості на отримання прибутку, а також інших ознак господарської діяльності.

Однак, до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено жодних доказів, зокрема, відсутня відеофіксація факту порушення, що підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, не встановлено факту отримання грошових коштів.

Доказів які б беззаперечно підтверджували наявність складу адміністративного правопорушення передбаченого за ч. 1 ст.164 КУпАП суду не надано.

Також суд критично оцінює письмові пояснення ОСОБА_1 .

Європейський Суд з прав людини у справах «Малофєєва проти росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та "Карелін проти росії"(«Karelin v. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно п. 1) ч. 1ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 284 КУпАП, постанова про закриття справи виноситься, зокрема, при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП,

п о с т а н о в и л а:

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не буде подано, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Л.Р.Сас