Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №304/1597/26 — Перечинський районний суд Закарпатської області

Суд: Перечинський районний суд Закарпатської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №304/1597/26

Суддя: Гевці В. М.

Справа № 304/1597/26 Провадження № 3/304/748/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 рокум. Перечин

Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Гевці В.М.,

за участі секретаря судового засідання Гарайдич Р.А.,

розглянувши матеріали, які надійшли з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, неодруженого, тимчасово непрацюючого,

за ч. 2 ст. 185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

У С Т А Н О В И Л А:

13 серпня 2026 року до Перечинського районного суду Закарпатської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 006618Е від 30 липня 2026 року, складений щодо ОСОБА_1 за частиною другою статті 185-10 КУпАП.

Згідно з протоколом, 30 липня 2026 року о 22 год 30 хв на околиці населеного пункту Мирча Ужгородського району Закарпатської області, на відстані 5500 метрів до державного кордону, у межах контрольованого прикордонного району, в районі 166 прикордонного знака, ОСОБА_1 спільно з невідомою особою чоловічої статі вчинив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби України капітана ОСОБА_2 під час виконання ним службових обов`язків у прикордонному наряді «Група реагування», пов`язаних з охороною державного кордону. Непокора, за змістом протоколу, полягала у невиконанні неодноразово повторюваної вимоги зупинитися та втечі у складі групи осіб. У протоколі зазначено про порушення частини другої статті 23, статті 34 Закону України «Про Державну прикордонну службу України».

Під час судового розгляду 28 серпня 2026 року ОСОБА_1 вини не визнав, заперечив учинення непокори та втечу, а також пояснив, що незаконної вирубки не здійснював.

Постановою судді від 28 серпня 2026 року матеріали повернуто до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України для доопрацювання та усунення недоліків, які перешкоджали встановленню фактичних обставин події. 25 вересня 2026 року матеріали повторно надійшли до суду. На виконання постанови долучено заяву помічника начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з адміністративно-юрисдикційної діяльності ОСОБА_3 про доопрацювання справи.

У письмовому клопотанні від 28 жовтня 2026 року захисник ОСОБА_1 – адвокат Штефаняк І.І. – просить закрити провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП. Посилається на недоведеність злісної непокори та її вчинення групою осіб, недостатню конкретизацію обставин пред`явлення вимог і втечі, а також на те, що додана після повернення матеріалів заява не усунула прогалин у доказуванні.

Дослідивши матеріали справи та доводи письмового клопотання захисника, суддя дійшла таких висновків.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. За статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частина перша статті 185-10 КУпАП установлює відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.

Частиною другою цієї статті передбачено відповідальність за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене частиною першою цієї статті. У цій справі ОСОБА_1 інкриміновано вчинення правопорушення групою осіб.

Отже, для притягнення особи до відповідальності необхідно встановити конкретну законну вимогу, висунуту уповноваженою особою під час виконання відповідних службових обов`язків, доведення цієї вимоги до відома адресата та її свідоме невиконання, яке за встановлених обставин має характер злісної непокори. Для кваліфікації за ознакою вчинення правопорушення групою осіб необхідно також довести спільне вчинення такої непокори щонайменше двома особами. Самого перебування декількох осіб в одному місці для цього недостатньо.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами є фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Відповідно до статей 252, 280 КУпАП суд оцінює докази в їх сукупності та зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено правопорушення і чи винна особа в його вчиненні.

У протоколі серії ЗхРУ № 006618Е зазначено загальний зміст вимоги – зупинитися, а також наведено твердження про її неодноразове повторення та втечу ОСОБА_1 . Однак не розкрито спосіб та умови пред`явлення вимоги, фактичні обставини, які свідчили б про її сприйняття саме ОСОБА_1 , і конкретні прояви свідомого невиконання ним цієї вимоги. Формулювання протоколу про «злісну непокору» є правовою оцінкою, обґрунтованість якої підлягає перевірці на підставі фактичних даних.

У рапорті капітана ОСОБА_2 зазначено, що біля транспортного засобу УАЗ із завантаженими пиломатеріалами виявлено двох осіб чоловічої статі, які вдалися до втечі, після чого одну з них затримано та встановлено її особу як ОСОБА_1 . Рапорт містить твердження про невиконання законної неодноразово повторюваної вимоги зупинитися. Суд бере цей документ до уваги як джерело відомостей про подію. Водночас у ньому не наведено конкретних обставин подання вимог, їх сприйняття ОСОБА_1 та його реакції, які давали б змогу перевірити висновок про умисний і злісний характер непокори. Не деталізовано також перебіг переслідування, обставини затримання та дії кожного з двох чоловіків.

Рапорт головного сержанта ОСОБА_4 містить відомості про затримання ОСОБА_1 , який, за змістом рапорту, не виконував законних вимог прикордонного наряду та ймовірно здійснював незаконну вирубку. Проте цей документ не конкретизує змісту особисто спостережуваних автором дій ОСОБА_1 під час пред`явлення вимог, обставин їх невиконання та поведінки другої особи. Тому він не усуває зазначених прогалин у доказуванні.

У долученій інформації щодо виникнення обстановки на ділянці відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » зазначено про втечу водія автомобіля та затримання ОСОБА_1 на місці виявлення транспортного засобу. Ці відомості без додаткової конкретизації не дозволяють визначити роль ОСОБА_1 у викладеній події, послідовність його дій, а також встановити, яку саме вимогу він усвідомлено не виконав. При цьому суд не розцінює повідомлення про виявлення двох осіб і затримання однієї з них як суперечність саме по собі, однак кількість виявлених осіб не доводить групового вчинення непокори.

Фототаблиця відображає транспортний засіб і завантажену в нього деревину. На фотографіях не зафіксовано пред`явлення ОСОБА_1 вимог, його реакції на них, втечі чи спільних дій з іншою особою. Повідомлення про виявлення ознак кримінального правопорушення, передбаченого статтею 246 КК України, підтверджує звернення до органу поліції щодо обставин виявлення деревини, але не встановлює злісної непокори. Питання законності походження деревини не є предметом вирішення в цьому провадженні та не замінює доказування складу, передбаченого статтею 185-10 КУпАП.

Протоколи адміністративного затримання, особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів засвідчують проведення відповідних процесуальних дій. Однак вони не містять додаткових конкретних даних про доведення вимоги зупинитися до відома ОСОБА_1 та її свідоме невиконання ним до затримання. Особи, які засвідчили відмову ОСОБА_1 від підписання процесуальних документів, у наданих матеріалах не вказані як очевидці пред`явлення вимог і втечі. Відмова від підписання документів або надання пояснень сама по собі не доводить інкримінованої непокори.

Долучена після повернення матеріалів заява ОСОБА_5 повторює твердження про вчинення ОСОБА_1 злісної непокори у складі групи осіб, але не містить нових фактичних даних щодо способу пред`явлення вимог, поведінки ОСОБА_1 та іншого чоловіка, переслідування й затримання. Тому зазначена заява не усуває недостатності відомостей, необхідних для перевірки обвинувачення.

Невстановлення особи другого чоловіка саме по собі не виключає групового вчинення правопорушення. Проте в цій справі відсутні достатні дані, які підтверджували б, що обидва чоловіки спільно вчинили саме злісну непокору законній вимозі. Посилання на перебування поруч та втечу без встановлення обставин сприйняття й свідомого невиконання вимог кожним із них не є достатнім доказом цієї кваліфікуючої ознаки.

Суд також ураховує, що відсутність відеозапису не є самостійною підставою для висновку про невинуватість, а службовий характер рапортів не позбавляє їх доказового значення. Однак оцінка всіх наданих джерел у сукупності не усуває розумних сумнівів щодо обов`язкових ознак правопорушення. Наявні розбіжності у зазначенні дат та частин статті в окремих документах не покладаються в основу закриття провадження як самостійна підстава.

Заперечення ОСОБА_1 не покладає на нього обов`язку доводити свою невинуватість. Недостатність доказів обвинувачення не може бути усунута припущеннями про те, що він обов`язково чув вимоги, усвідомлював їх і спільно з іншою особою злісно їх не виконував. Суд не вправі самостійно доповнювати фактичний зміст обвинувачення обставинами, які не встановлені доказами.

У постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а сформульовано висновок про застосування презумпції невинуватості у справах про адміністративні правопорушення: сумніви щодо події порушення та винності особи вирішуються на її користь, а недоведеність події та вини має ті самі правові наслідки, що й доведена невинуватість.

Таким чином, надані докази не є достатніми для встановлення поза розумним сумнівом того, що ОСОБА_1 свідомо вчинив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби України під час виконання відповідних службових обов`язків, а також що така непокора була вчинена групою осіб. Недоведеність стосується як самої інкримінованої непокори, так і кваліфікуючої ознаки, тому підстав для висновку про доведеність базового складу за частиною першою статті 185-10 КУпАП також немає.

За пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. З огляду на недоведеність обов`язкових ознак об`єктивної та суб`єктивної сторін інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, провадження підлягає закриттю на підставі цієї норми у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 7, 9, 185-10, 245, пунктом 1 частини першої статті 247, статтями 251, 252, 280, 283–285, 294 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 185-10 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова в справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Закарпатського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя:Гевці В. М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua