Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №686/15145/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/11875/26

Справа №686/15145/26

РІШЕННЯ

Іменем України

21 жовтня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого - судді - Галась І.А.

при секретарі - Кирилова А.А.

у відсутності сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованост,

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (м. Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005, ЄДРПОУ 42986956) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Ціна позову - 46171,99 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.12.2022 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Первісний кредитор, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 209566583 на суму 8100 грн.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV6Y52N.

Перед укладенням Кредитного договору Відповідач з метою отримання кредиту самостійно за допомогою мережі інтернет: - перейшов на офіційний сайт Первісного кредитора - www.moneyveo.ua, - зареєструвався на даному сайті, створивши Особистий кабінет Позичальника, - за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора заповнив та подав Заявку на отримання грошових коштів в кредит (далі - Заявка), в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання (Додаток № 5), - пройшов належну перевірку (верифікацію), - ознайомився та підтвердив згоду з офертою, індивідуальною частиною Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику (далі - Правила) (Додаток № 4), які є невід`ємною частиною Кредитного договору. Правила надання грошових коштів у кредит Первісного кредитора, перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.moneyveo.ua. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору, - отримав на номер телефону, вказаний у Заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використав для підписання Кредитного договору, - надав згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) Первісного кредитора щодо укладання Кредитного Договору (підписав Кредитний договір одноразовим ідентифікатором).

Згідно умов Кредитного договору, Первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував Відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі:

- 8100,00 грн.

Проте, в подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 17200 грн.

28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» (далі - ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (далі - Договір факторингу 1). У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1 (Додаток №11).

Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 217 від 21.02.2023, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Враховуючи те, що Реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, Позивачем надано Витяг з Реєстру прав вимог, що містить лише дані Відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб) (Додаток № 12).

Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) Первісного кредитора зі сторони ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» згідно Договору факторингу 1 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 217 від 21.02.2023 до Договору факторингу 1 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додається Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги (Додаток 13).

27.05.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (далі - ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС») укладено Договір факторингу № 27/0524-01 (далі - Договір факторингу 2) (Додаток №14).

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 27.05.2024 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Враховуючи те, що Реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, Позивачем надано Витяг з Реєстру прав вимог, що містить лише дані Відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб) (Додаток № 15).

Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зі сторони ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» згідно Договору факторингу 2 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 1 від 27.05.2024 до Договору факторингу 2 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додається Платіжна інструкція (Додаток 16).

15.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 15/07/25-Е (далі - Договір факторингу 3) відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором (Додаток № 17).

Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 15.07.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 46171,99 грн. Враховуючи те, що Реєстр Боржників містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, Позивачем надано Витяг з Реєстру Боржників, що містить лише дані Відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб) (Додаток № 18).

Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників № б/н від 15.07.2025 до Позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу 3 (Додаток №19).

Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони Позивача згідно Договору факторингу 3 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі Боржників № б/н від 15.07.2025 до Договору факторингу 3 (до якого входило також відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додається Платіжна інструкція (Додаток 20).

ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивач не здійснювали жодних нарахувань за Кредитним договором.

У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони Відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за Кредитним договором.

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить - 46171,99 грн., яка складається з: 9163,38 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 37008,61 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Дана сума також підтверджується випискою з особового рахунку на період 15.07.2025- 26.12.2025 (Додаток №23).

Витрати на професійну правничу допомогу складаються: - вивчення матеріалів справи: 2 год. - 1000,00 грн.; - складання позовної заяви: 2 год. - 5000,00 грн.; - підготовка адвокатського запиту: 1 год. - 500,00 грн.; - підготовка та подача клопотань : 1 год. - 500,00 грн.

Зазначений попередній розрахунок суми судових витрат, пов`язаних з розглядом справи включає в себе витрати понесені із зверненням Позивача за наданням професійної правничої допомоги згідно: - Договору № 20/08/25-01 від 20.08.2025 (далі - Договір правничої допомоги), - Додаткової угоди № 25770987513 від 01.09.2025 до Договору правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 (далі - Додаткова угода до Договору правничої допомоги), - Акту прийому-передачі наданих послуг до Договору надання правничої допомоги згідно Договору правничої допомоги (далі - Акт прийому-передачі наданих послуг) (Додатки №24, № 25, № 26, № 27, №28).

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 червня 2026 року справу за вищевказаним позовом передано для розгляду до Деснянського районного суду міста Києва.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 07 липня 2026 року відкрито провадження в справі. Призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

08 липня 2026 року представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом - Фартушною М.В. через підсистему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву.

Повідомляють суд, що у зв`язку з укладенням шлюбу Відповідачем було змінено прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » (копія свідоцтва про шлюб додається).

Відповідач категорично не погоджується з позовними вимогами Позивача, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке:

Щодо невідповідності анкетних даних Відповідача та порушення процесуальних вимог Позивачем: Позивач звернувся до суду з позовом, у якому Відповідачем зазначено ОСОБА_1 . Проте, відповідно до паспорта громадянина України № НОМЕР_1 від 08.07.2024 року, прізвищем Відповідача є ОСОБА_4 . Позивач належним чином не перевірив актуальні персональні дані особи на момент подання позову в 2026 році. Зміна прізвища з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 відбулася у встановленому законом порядку, що підтверджує ідентичність особи за реєстраційним номером облікової картки платника податків.

Окрім цього, у позовній заяві неправильно вказано адресу проживання Відповідача. Через зазначення недостовірної адреси, Позивач позбавив Відповідача можливості своєчасно отримати копію позовної заяви з додатками.

Щодо відсутності у Позивача права вимоги (Неналежний позивач) Позивач не довів належний перехід права вимоги за договором цесії (відступлення права вимоги). Позивач не надав доказів, що має право вимоги. Додані до позовної заяви документи не містять інформації, що викуплено право вимоги по кредитному договору в межах якої Позивач просить суд стягнути заборгованість.

Тобто, ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» - це особа, якій не належить право вимоги в даній справі і жодні її права не порушено, протилежного матеріалами справи не доведено.

Отже, із позовом до суду звернулася особа, якій не належить право вимоги. Звернення до суду з позовом особи, якій не належить право вимоги (неналежний позивач), є підставою для відмови у задоволенні такого позову, оскільки права, свободи чи інтереси цієї особи не порушено, а позивачем протилежного не доведено належними доказами.

Надані Позивачем фрагментарні витяги з Реєстрів прав вимоги за договорами факторингу приховують реальні суми та обсяг прав, що передавалися між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС». Це унеможливлює перевірку того, чи дійсно до нинішнього Позивача перейшло право вимоги саме на задекларовані ним суми.

Крім того, Позивач не надав належних та допустимих доказів укладення кредитного договору. Доданий до позову Договір про споживчий кредит № 101499963 від 31.12.2022 року не містить особистих підписів сторін, а також відсутні будь-які електронні докази чи лог-файли, які б підтверджували накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором саме Відповідачем.

Надані Позивачем односторонні довідки є внутрішніми документами компанії та не можуть слугувати беззаперечним доказом волевиявлення споживача. Крім того, доданий Паспорт споживчого кредиту має виключно інформативний характер і не є невід`ємною частиною договору, якщо в ньому немає фіксації двосторонньої волі сторін (аналогічний висновок висловлено у постанові Об`єднаної палати КЦС ВС від 23.05.2022 у справі № 393/126/20).

Довідка б/н від 10.09.2025 року, складена самим ТОВ «Мілоан», є одностороннім документом і не може слугувати беззаперечним доказом волевиявлення споживача.

Графік платежів (Додаток №1) також не підписаний. Більше того, цей Графік містить очевидні ознаки втручання та складання «заднім числом»: у документі, датованому 31.12.2022 року, вже закладено суму боргу станом на майбутню дату - 08.04.2023 року, що є логічно неможливим для документа, сформованого в день укладення договору.

Доданий Паспорт споживчого кредиту не містить ані дат, ані підписів сторін, ані навіть прізвища чи анкетних даних Відповідача.

Разом з тим, Позивач не довів факт належного відступлення права вимоги та передачі документації щодо Відповідача. Відповідно до п. 8.3.2 Договору цесії, оформлення відступлення здійснюється шляхом підписання Акту приймання- передачі Реєстру боржників. Натомість Позивач надав лише порожній зразок (бланк) цього Акту без жодного прізвища, номера договору чи суми. Оригіналу або належно завіреної виписки з Реєстру боржників, яка б стосувалася саме ОСОБА_5 , матеріали справи не містять.

Вимоги позову в частині стягнення зазначеної комісії не підлягають задоволенню, бо стягнення комісії, пов`язаної з обслуговуванням безпосередньо кредиту, суперечать положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Позивач обґрунтовує своє право вимоги ланцюгом договорів факторингу. Проте Відповідач ніколи не отримувала жодних письмових повідомлень від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» чи безпосередньо від Позивача про відступлення права грошової вимоги, що суперечить положенням ст. 1082 ЦК України та позбавило Відповідача можливості перевірити правомірність вимог нового кредитора. Надані Позивачем витяги з реєстрів є знеособленими та не дають змоги чітко встановити обсяг прав, що перейшли.

Необґрунтовано Позивач заявляє до стягнення суму 46 171,99 грн, з яких тіло кредиту становить 9 163, 38 грн, а заборгованість за відсотками - 37 008,61 грн.

Відповідач вважає такий розрахунок заборгованості абсолютно безпідставним, арифметично некоректним та таким, що суперечить вимогам чинного цивільного законодавства, з огляду на таке:

Відсутність первинних бухгалтерських доказів передачі коштів. Надані Позивачем односторонні «Довідки» та «Розрахунки заборгованості» є внутрішніми документами фінансової установи та не можуть слугувати належними доказами руху коштів без надання банківської виписки по особовому рахунку позичальника з банку-емітента платіжної картки.

Неспівмірність та безпідставність нарахування відсотків. Нарахування відсотків у розмірі 37 008,61 грн (що майже у чотири рази перевищує суму самого тіла кредиту) є кабальним, порушує засади розумності, справедливості та добросовісності (ст. 627 ЦК України). Позивач не надав чіткого щоденного та помісячного розрахунку із зазначенням конкретної ставки відсотка, яка застосовувалася після завершення так званого «дисконтного періоду», та меж строку кредитування, який, згідно з довідкою самого первісного кредитора, становив лише 16 днів. Після закінчення строку дії кредиту правомірне нарахування передбачених договором відсотків припиняється, а кредитор має право лише на стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України, що підтверджується сталою практикою Великої

Палати Верховного Суду.

В Анкеті-заяві, на яку посилається сам Позивач, чітко зазначено строк кредитування - 8 днів (з 31.12.2022 по 08.01.2023) та погоджену суму процентів за цей період. Натомість Позивач в односторонньому порядку збільшив строк кредитування до 98 днів та нарахував проценти.

Враховуючи зазначене, нарахування відсотків у розмірі 37 008,61 грн надумане та неспівмірне. Ба більше, якщо ці відсотки нараховувалися на незаконно роздуте тіло кредиту (17200,00грн замість реальних 8100,00 грн), то весь розрахунок Позивача є дефектним та не може бути покладений в основу судового рішення. Також Позивачем проігноровано обмеження строків нарахування договірних відсотків поза межами строку кредитування, визначені сталою практикою Великої Палати Верховного Суду.

3 огляду на відсутність доказів укладення кредитного договору, погодження його істотних умов, в тому числі розміру відсотків сума в розмірі 37 008,61 грн не підлягає стягненню з Відповідача.

Безпідставне штучне збільшення тіла кредиту. Як вбачається з умов первинного договору, сума, яка фактично погоджувалася сторонами та підлягала видачі, становила 8 100,00 грн. Жодних додаткових угод про збільшення ліміту кредитування чи видачу додаткових траншів сторони не укладали. Заявлена Позивачем сума тіла кредиту у розмірі 17 200,00 грн є штучно подвоєною.

Очевидно, Позивач чи його правопопередники протиправно включили до складу основного боргу нараховані штрафні санкції, комісії або завуальовані відсотки, що прямо суперечить ст. 551 ЦК України та Закону України «Про споживче кредитування», які забороняють капіталізацію (приєднання до тіла) штрафних санкцій та нарахування відсотків на пеню.

Відсутність первинних бухгалтерських доказів. Позивачем не надано до суду належних, допустимих та достовірних доказів (зокрема, виписки по картковому рахунку Відповідача з банку-емітента), які б підтверджували, що Відповідач взагалі отримувала суму у розмірі 17200,00 грн. Односторонні розрахунки та довідки ТОВ «ФК «ЕЙС» є виключно внутрішніми документами фінансової компанії і не доводять факт реального руху та передачі коштів у такому обсязі.

Додані Позивачем «Виписка з рахунку» або «Відомість про нарахування» створені Позивачем в односторонньому порядку на власному комп`ютерному обладнанні. Вони не є первинними бухгалтерськими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не фіксують реальний рух коштів, касові чи банківські операції.

З огляду на викладене позивач просить суд: У задоволенні клопотання Позивача про витребування інформації, що становить банківську таємницю - відмовити. У задоволенні позовних вимог ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості та розподілу судових витрат - відмовити у повному обсязі. Стягнути з ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» на користь, ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) - судові витрати у справі.

09 липня 2026 року представником ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» - Сахаровою О.І. через підсистему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, відповідно до якого просили дану відповідь врахувати під час розгляду справи. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

10 липня 2026 року представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом - Фартушною М.В. через підсистему «Електронний суд» подано заперечення на відповідь на відзив відповідно до якого просять: Відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 209566583 від 06.12.2022 у повному обсязі через недоведеність факту укладення кредитного договору та відсутність правових підстав для переходу права вимоги до Позивача. У задоволенні позовних вимог ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та розподілу судових витрат - відмовити у повному обсязі. Визнати надані Позивачем документи (внутрішні платіжні інструкції, витяги з реєстрів прав вимог) неналежними та недопустимими доказами виконання зобов`язань щодо надання кредиту та відступлення права вимоги. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покласти на Позивача.

13 липня 2026 року представником ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» - Сахаровою О.І. через підсистему «Електронний суд» подано додаткові пояснення у справі.

14 липня 2026 року представником відповідача ОСОБА_2. адвокатом - Фартушною М.В. через підсистему «Електронний суд» подано клопотання про залишення без розгляду додаткових пояснень позивача.

24 серпня 2026 року представника відповідача - адвоката Фартушна Маргарити Володимирівна звернулась до суду з заявою про участі у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 25 серпня 2026 року забезпечено участь представника відповідача - адвоката Фартушної Маргарити Володимирівни в розгляді цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів та системи ВКЗ.

30 серпня 2026 року представник позивача - адвокат Бурий Д.В., через електронну пошту звернувся до суду з заявою про участі у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 01 вересня 2026 року заяву представника позивача - адвоката Бурого Дмитра Вадимовича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції при розгляді цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишено без розгляду.

20 жовтня 2026 року представник позивача Ткачук М.О., через електронну пошту звернулась до суду з заявою про участі у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2026 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» Ткачук М.О. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції при розгляді цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без розгляду.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце повідомлявся належним чином.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином.

За даних обставин суд вважав за можливе проводити заочний розгляд справи на підставі Глави 11 Розділу ІІІ ЦПК України.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явились, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, 1. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. 2. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

З урахуванням викладеного, ст. ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд у судовому засіданні встановив наступне.

06 грудня 2022 року ОСОБА_1 уклала із Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» кредитний договір № 209566583 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 17500 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі. Кредитодавець надало ОСОБА_1 перший транш за Договором в сумі 8100 грн. строком на 16 днів (п.2.3 договору), дисконтний період процентів у розмірі 492 грн. 48 коп. (п.3.3 договору)

28 листопада 2018 року між Первісним кредитором та Товариство з обмеженою відповідальністю « Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ « Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором №209566583 від 06.12.2022 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №217 від 21.02.2023 року.

27 травня 2024 року між ТОВ « Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанси» було укладено Договір факторингу № 27/0524-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором №209566583 від 06.12.2022 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №1 від 27 травня 2024 року.

В подальшому, 15 липня 2025 року між ТОВ « Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «ЕЙС» було укладено Договір факторингу №15/07/25-Е.

Відповідно до Реєстру прав вимоги№ Б/Н від 15 липня 2025 року до Договору факторингу №15/07/25-Е, до Позивача перейшло право грошової вимоги до Відповідача в сумі 46171,99 грн., з яких 9163,38 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 37008,61 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України).

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Щодо переходу прав вимоги, які перейшли до позивача, як нового кредитора, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» від ТОВ «Таліон Плюс», та в свою чергу до ТОВ «Таліон Плюс» від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», судом встановлено наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 209566583 був укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 06 грудня 2022 року, натомість договір факторингу №28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», був укладений 28 листопада 2018 року, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року.

Оскільки ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов`язанні, не набуло, таке право не було передане цим товариством на підставі договору факторингу від 27/0524-01 від 27.05.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», яке в свою чергу не передало таке право позивачу ТОВ «ФК «ЕЙС» за договором факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025 року.

Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЙС» є неналежним позивачем, оскільки не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним 06 грудня 2022 року між ним та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.

Нормами ЦПК України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача.

Відсутність порушеного, не визнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Зокрема, встановивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17.

Таким чином, з наданих позивачем документів, судом не встановлено розмір заборгованості та наявність у позивача права вимоги до відповідача за кредитним договором №209566583 від 06.12.2022 року тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до пункту другого частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 515, 516, 530, 617, 628, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81,89 128-131, 141, 247, 259, 263-265, 280, 281 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І.А. Галась