Суд: Дарницький районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про приватну власність, з них:
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №753/11075/26
Суддя: Колесник О. М.
ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/11075/26
провадження № 2/753/11445/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Колесника О.М.
при секретарі Парубець А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-тя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесник Алла Іванівна про поділ майна подружжя,
В С Т А Н О В И В :
19.01.2026 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , 3-тя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесник Алла Іванівна про визнання договору про поділ майна подружжя від 16.05.2023 року недійсним, яка була зареєстрована в канцелярії суду і присвоєно номер: справа №753/1068/26, провадження №2/753/5072/26.
В період розгляду цивільної справи №753/1068/26, провадження №2/753/5072/26 у підготовчому провадженні представник відповідачки ОСОБА_4 ОСОБА_5 25.02.2026 року звернулась до суду з зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , 3-тя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесник Алла Іванівна про поділ майна подружжя (т.1, а.с.1).
Позовні вимоги зустрічного позову обгрунтовані тим, що 10.12.1999 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали між собою шлюб, який був зареєстрований у відділі реєстрації актів громадянського стану Ленінградського району м. Києва, актовий запис №1452. 16.05.2023 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений Договір про поділ майна подружжя, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник А.І. та зареєстрований у реєстрі за №306. Відповідно до умов п.1.3 даного договору подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 набули під час шлюбу наступне майно: частку у статутному капіталі ТОВ „НВП „МЕДИРЕНТ" у розмірі 50%; квартиру АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 ; квартиру АДРЕСА_4 ; квартиру АДРЕСА_5 ; квартиру АДРЕСА_6 ; квартиру АДРЕСА_7 ; машиномісце АДРЕСА_8 ; машиномісце АДРЕСА_9 ; машиномісце № НОМЕР_1 , паркінг АДРЕСА_10 ; машиномісце № НОМЕР_2 , паркінг № НОМЕР_3 по АДРЕСА_11 . Згідно п.2.1 даного договору сторони дійшли взаємної згоди, що п.2.1.1. об`єкти: частка у статутному капіталі ТОВ „НВП „МЕДИРЕНТ" у розмірі 50%; квартира АДРЕСА_1 залишаються у власності ОСОБА_3 , право спільної сумісної власності на зазначені об`єкти припиняється і воно переходить в особисту приватну власність ОСОБА_3 ; за п.2.1.2. об`єкти майна: квартира АДРЕСА_2 ; квартира АДРЕСА_3 ; квартира АДРЕСА_4 ; квартира АДРЕСА_5 ; квартира АДРЕСА_6 ; квартира АДРЕСА_7 ; машиномісце АДРЕСА_8 ; машиномісце АДРЕСА_9 ; машиномісце № НОМЕР_1 , паркінг АДРЕСА_10 ; машиномісце № НОМЕР_2 , паркінг № НОМЕР_3 по АДРЕСА_11 , набуті в період шлюбу, залишаються у власності ОСОБА_4 , право спільної сумісної власності на них припиняється і воно переходить в особисту приватну власність ОСОБА_4 . Проте, в червні 2025 року ОСОБА_4 дізналась, що її колишній чоловік ОСОБА_3 оскаржує в Дарницькому районному суді м. Києва договір про поділ майна подружжя від 16.05.2023 року, вважаючи його недійсним, тобто він не визнає умови укладення даного правочину. За таких обставин виникла необхідність розділити вказане майно в судовому порядку, визнавши за ОСОБА_4 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 ; на квартиру АДРЕСА_3 ; на квартиру АДРЕСА_4 ; на квартиру АДРЕСА_5 ; на квартиру АДРЕСА_6 ; на квартиру АДРЕСА_7 ; на машиномісце АДРЕСА_8 ; на машиномісце АДРЕСА_9 ; на машиномісце № НОМЕР_1 , паркінг АДРЕСА_10 ; машиномісце № АДРЕСА_13 (т.1, а.с.1-9).
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Колесника О.М. від 27.02.2026 року було залишено зустрічний позов без руху і надано представнику позивача за зустрічним позовом 5-тиденний термін для усунення недоліків зустрічної позовної заяви (т.1, а.с.231-232).
5.03.2026 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшла від представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_5 заява про уточнення позовних вимог, за змістом якої позивачка ОСОБА_4 просить визнати за нею право особистої приватної власності на теж саме майно, виключивши з попереднього переліку квартиру АДРЕСА_6 (т.1, а.с.233-235).
В судовому засіданні підготовчого провадження було винесено ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 23.03.2026 року про прийняття зустрічної позовної заяви і об`єднання її з первісним позовом ОСОБА_3 в одне провадження (а.с.4-5).
Представник позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_4 ОСОБА_5 27.04.2026 року сформувала в системі „Електронний суд" заяву про збільшення позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , 3-тя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесник Алла Іванівна про поділ майна подружжя, в якій просить визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_4 на теж саме майно, додавши житловий будинок, розташований в АДРЕСА_12 , кадастровий номер 6196810YJ1769N0001TA, загальною площею 285,77 м2 (т.2, а.с.11-13).
В судовому засіданні підготовчого провадження було винесено ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 27.04.2026 року про роз`єднання первісного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , 3-тя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесник Алла Іванівна про визнання договору про поділ майна подружжя від 16.05.2023 року недійсним та зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , 3-тя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесник Алла Іванівна про поділ майна подружжя в два окремих провадження (т.2, а.с.26-27).
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.05.2026 року цивільній справі за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , 3-тя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесник Алла Іванівна про поділ майна подружжя присвоєно новий унікальний номер судової справи №753/11075/26, номер провадження №2/753/11445/26 і визначено до розгляду головуючому судді Колеснику О.М. (т.2, а.с.29).
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 20.07.2026 року було відмовлено у задоволенні спільної заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про затвердження мирової угоди від 16.07.2026 року (т.2, а.с.46-47).
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 30.07.2026 року було зупинено провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , 3-тя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесник Алла Іванівна про поділ майна подружжя до розгляду іншої цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , 3-тя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесник Алла Іванівна про визнання договору про поділ майна подружжя від 16.05.2023 року недійсним (т.2, а.с.61-62).
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 30.07.2026 року було залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , 3-тя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесник Алла Іванівна про визнання договору про поділ майна подружжя від 16.05.2023 року недійсним по цивільній справі №753/1068/26, провадження №2/753/5072/26 за заявою представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_6 на підставі п.5, ч.1, ст.257 ЦПК України (т.2, а.с.91).
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18.08.2026 року було відновлено провадження по цивільній справі №753/11075/26, провадження №2/753/11445/26 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , 3-тя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесник Алла Іванівна про поділ майна подружжя з підстав набрання законної сили ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 30.07.2026 року по цивільній справі №753/1068/26, провадження №2/753/5072/26 (т.2, а.с.64-65).
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15.09.2026 року було закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , 3-тя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесник Алла Іванівна про поділ майна подружжя і призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 8.10.2026 року на 15-15 годин (т.2, а.с.85).
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 8.10.2026 року було відмовлено у задоволенні спільної заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про затвердження мирової угоди від 16.06.2026 року.
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_4 ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, надавши суду пояснення аналогічні змісту позовної заяви, заяв про уточнення позовних вимог та збільшення позовних вимог.
Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_6 в судовому засіданні вимоги позову визнав, повністю погодившись з предметом та підставами даного позову.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.41 Конституції України, ч.1, ст.321 ЦК України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась в 1997 році відповідно до Закону України від 17.07.1997 року №475-ВР „Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2; 4; 7; 11 Конвенції" право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.
Відповідно до ч.1, ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.
За правилами ч.2, ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Як регламентує ч.1, ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Як встановлено в судовому засіданні, 10.12.1999 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали між собою шлюб, який був зареєстрований у відділі реєстрації актів громадянського стану Ленінградського району м. Києва, актовий запис №1452, що підтверджується ксерокопією аркушу №10 паспорту громадянки України НОМЕР_4 , виданого 16.08.2016 року на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1, а.с.13-15), а також змістом п.1.1. договору про поділ майна подружжя від 16.05.2023 року (т.1, а.с.16). Вказані обставини не заперечувались учасниками справи, які погодились з ними, тому вони не підлягають доказуванню при розгляді даної цивільної справи в порядку ч.1, ст.82 ЦПК України.
Відповідно до ч.1, ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).
За змістом ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
В Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що „…у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує".
Як зазначає п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч.3, ст.368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.
Як передбачено ч.3, ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, в період зареєстрованого шлюбу подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 набули за спільні кошти подружжя наступне майно:
- частку у статутному капіталі ТОВ „НВП „МЕДИРЕНТ" у розмірі 50%;
- квартиру АДРЕСА_1 ;
- квартиру АДРЕСА_2 ;
- квартиру АДРЕСА_3 ;
- квартиру АДРЕСА_4 ;
- квартиру АДРЕСА_5 ;
- квартиру АДРЕСА_6 ;
- квартиру АДРЕСА_7 ;
- машиномісце АДРЕСА_8 ;
- машиномісце АДРЕСА_9 ;
- машиномісце № НОМЕР_1 , АДРЕСА_14;
- машиномісце № АДРЕСА_13;
- житловий будинок, розташований в АДРЕСА_12 , кадастровий номер 6196810YJ1769N0001TA, загальною площею 285,77 м2. Право власності на перелічене нерухоме майно було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформацією з вказаного Державного реєстру (т.1, а.с.20-25).
Вказані обставини також були підтверджені в судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_6 .
Відповідно до ч.4, ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як зазначено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 8.04.2026 року справа №607/10858/22, провадження № 14-138цс24:
96. Кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді (статті 15-16 ЦК України). Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
97. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, пункт 5.5). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №310/11024/15-ц та від 01 квітня 2020 року у справі №610/1030/18).
98. Велика Палата Верховного Суду нагадує, що, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (див., зокрема, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17).
99. Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто такими, що відповідають змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 та від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16).
100. У цьому контексті необхідно нагадати основоположні приписи сімейного права, які регулюють виникнення правового режиму спільної сумісної власності.
101. Зокрема, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 Сімейного кодексу України, далі - СК України).
102. Водночас не виключається звернення одного з подружжя, при наявності спору, з позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі.
103. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (частини друга, четверта статті 71 СК України).
104. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).
105. Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї (частина перша статті 365 ЦК України).
106. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20, від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18).
Таким чином суд приходить до висновку, що зазначене вище майно, а саме: частка у статутному капіталі ТОВ „НВП „МЕДИРЕНТ" у розмірі 50%; квартира АДРЕСА_1 ; квартира АДРЕСА_2 ; квартира АДРЕСА_3 ; квартира АДРЕСА_4 ; квартира АДРЕСА_5 ; квартира АДРЕСА_6 ; квартира АДРЕСА_7 ; машиномісце АДРЕСА_8 ; машиномісце АДРЕСА_9 ; машиномісце № НОМЕР_1 , паркінг АДРЕСА_10 ; машиномісце № АДРЕСА_13; житловий будинок, розташований в АДРЕСА_12 , кадастровий номер 6196810YJ1769N0001TA, загальною площею 285,77 м2 є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
За приписами ч.1, ст.64 Сімейного Кодексу України дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Як регламентовано ч.1-2, ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.
16.05.2023 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений Договір про поділ майна подружжя, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник А.І. та зареєстрований у реєстрі за №306 (т.1, а.с.16-19). За змістом преамбули договору сторони, тобто ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , діючи добровільно, відповідно до власного вільного волевиявлення, що відповідає їх внутрішній волі, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, розуміючи значення своїх дій, попередньо ознайомились з вимогами чинного законодавства щодо недійсності правочинів, і маючи намір врегулювати майнові відносини між ними, подружжям, визначити їхні майнові права та обов`язки, керуючись ст.64; 69 СК України уклали цей договір.
Відповідно до умов п.1.3 даного договору подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 набули під час шлюбу наступне майно: частку у статутному капіталі ТОВ „НВП „МЕДИРЕНТ" у розмірі 50%; квартиру АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 ; квартиру АДРЕСА_4 ; квартиру АДРЕСА_5 ; квартиру АДРЕСА_6 ; квартиру АДРЕСА_7 ; машиномісце АДРЕСА_8 ; машиномісце АДРЕСА_9 ; машиномісце № НОМЕР_1 , паркінг АДРЕСА_10 ; машиномісце № НОМЕР_2 , паркінг № НОМЕР_3 по АДРЕСА_11 . Згідно п.2.1 даного договору сторони дійшли взаємної згоди, що п.п.2.1.1. об`єкти: частка у статутному капіталі ТОВ „НВП „МЕДИРЕНТ" у розмірі 50%; квартира АДРЕСА_1 залишаються у власності ОСОБА_3 , право спільної сумісної власності на зазначені об`єкти припиняється і воно переходить в особисту приватну власність ОСОБА_3 ; за п.п.2.1.2. об`єкти майна: квартира АДРЕСА_2 ; квартира АДРЕСА_3 ; квартира АДРЕСА_4 ; квартира АДРЕСА_5 ; квартира АДРЕСА_6 ; квартира АДРЕСА_7 ; машиномісце АДРЕСА_8 ; машиномісце АДРЕСА_9 ; машиномісце № НОМЕР_1 , паркінг АДРЕСА_10 ; машиномісце № НОМЕР_2 , паркінг №2 по АДРЕСА_11 , набуті в період шлюбу, залишаються у власності ОСОБА_4 , право спільної сумісної власності на них припиняється і воно переходить в особисту приватну власність ОСОБА_4 (т.1, а.с.18).
Крім того, 27.05.2023 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений Договір поділу нерухомого майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченком А.В. та зареєстрований у реєстрі за №626 (т.2, а.с.14-19). Даний договір містить в собі аналогічну за своїм змістом преамбулу як і у договорі про поділ майна подружжя 16.05.2023 року. За змістом п.3 даного договору сторони за взаємною згодою вирішили поділити між собою майно, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, а саме: квартиру АДРЕСА_1 та житловий будинок, розташований в АДРЕСА_12 , кадастровий номер 6196810YJ1769N0001TA, загальною площею 285,77 м2, корисною площею 240,51 м2. За п.4 договору поділу нерухомого майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, сторони відійшли від засад рівності часток кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності на майно, набуте ними за час спільного проживання однією сім`єю та за час шлюбу та дійшли згоди про поділ майна подружжя і за домовленістю сторін за цим договором в особисту приватну власність ОСОБА_3 переходить квартира АДРЕСА_1 , а в особисту приватну власність ОСОБА_4 переходить приватний житловий будинок, розташований в АДРЕСА_12 , кадастровий номер 6196810YJ1769N0001TA, загальною площею 285,77 м2, корисною площею 240,51 м2 (т.2, а.с.16).
Таким чином, сторони по даній цивільній справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 станом на день подачі позову до суду ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , 3-тя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесник Алла Іванівна про визнання договору про поділ майна подружжя від 16.05.2023 року недійсним по цивільній справі №753/1068/26, провадження №2/753/5072/26 добровільно за обопільною згодою визначили режим поділу описаного вище набутого у шлюбі майна подружжя з визнанням особистої приватної власності конкретного об`єкта за кожним із них.
Як передбачає ч.1, ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами ч.1-2, ст.16 ЦК Україн ни кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права.
У відповідності до ч.1, ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом ч.1, ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Як відображено у Постанові Верховного Суду у складі суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21, провадження №61-550св22, загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства. Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Аналогічна позиція викладена і у Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа №582/18/21, провадження №61-20968сво21.
Як зазначено у Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17, провадження № 61-2417сво19 завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин.
У Постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі №761/42030/21, провадження №61-12101св23 зазначено, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать:
- необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача);
- зловживання матеріальними правами;
- обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу;
- сплив позовної давності.
За змістом Постанови Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі №607/20787/19, провадження №61-11625сво22 приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності.
19.01.2026 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , 3-тя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесник Алла Іванівна про визнання договору про поділ майна подружжя від 16.05.2023 року недійсним. В ході розгляду даної цивільної справи представник відповідачки ОСОБА_4 ОСОБА_5 25.02.2026 року звернулась до суду з зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , 3-тя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесник Алла Іванівна про поділ майна подружжя (т.1, а.с.1). Предметом спору за даним зустрічним позовом були об`єкти нерухомого майна визначені у договорі про поділ майна подружжя від 16.05.2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник А.І. та зареєстрованого у реєстрі за №306 (т.1, а.с.16-19) та у договорі поділу нерухомого майна від 27.05.2023 року, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченком А.В. та зареєстрованого у реєстрі за №626 (т.2, а.с.14-19). В судовому засіданні підготовчого провадження було винесено ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 23.03.2026 року про прийняття зустрічної позовної заяви і об`єднання її з первісним позовом ОСОБА_3 в одне провадження (а.с.4-5).
В подальшому ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27.04.2026 року було роз`єднано первісний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , 3-тя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесник Алла Іванівна про визнання договору про поділ майна подружжя від 16.05.2023 року недійсним та зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , 3-тя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесник Алла Іванівна про поділ майна подружжя в два окремих провадження (т.2, а.с.26-27).
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 30.07.2026 року було залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , 3-тя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесник Алла Іванівна про визнання договору про поділ майна подружжя від 16.05.2023 року недійсним по цивільній справі №753/1068/26, провадження №2/753/5072/26 за заявою представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_6 на підставі п.5, ч.1, ст.257 ЦПК України (т.2, а.с.91).
Аналізуючи описані докази по даній цивільній справі, надані учасниками справи, суд приходить до висновку, що оскільки позивачка ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 не надали судові докази в розумінні ст.76-80 ЦПК України про порушене, не визнане чи оспорюване право позивачки відповідачем ОСОБА_3 щодо поділу між подружжям набутого у шлюбі майна, описаного вище, при цьому безпосередньо договір про поділ майна подружжя від 16.05.2023 року та договір поділу нерухомого майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя від 27.05.2023 року, укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за змістом яких вказане майно, що є предметом даного спору, було розділене між даним подружжям, є діючими на день винесення даного рішення, вони не є скасованими, відміненими, оспореними учасниками договірних відносин чи іншими заінтересованими особами, не визнавались в судовому порядку недійсними чи розірваними, тому відсутність порушеного права позивачки ОСОБА_4 в даному цивільному провадженні є підставою для відмови у судовому захисті такого її цивільного права. Таким чином, в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя необхідно відмовити в повному обсязі.
Керуючись ст.4-5; 10; 12-13; 76-80; 81; 133; 141; 258-259; 263-265 ЦПК України, на підставі ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась в 1997 році відповідно до Закону України від 17.07.1997 року №475-ВР „Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2; 4; 7; 11 Конвенції", ст.41; 51 Конституції України, ст.15-16; 321; 368, ч.3 ЦК України, ст.3; 21; 60; 63; 64; 69; 70; 71 СК України, ст.12; 81 ЦПК України, ч.4, ст.263 ЦПК України; Постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), Постанови Верховного Суду від 18.08.2021 року у справі №359/3859/17, (провадження № 61-437св20), п.96-106 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 8.04.2026 року справа №607/10858/22, провадження № 14-138цс24; Постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20; Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18; Постанови Верховного Суду у складі суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21, провадження №61-550св22; Постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа №582/18/21, провадження №61-20968сво21; Постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17, провадження № 61-2417сво19; Постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі №761/42030/21, провадження №61-12101св23; Постанови Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі №607/20787/19, провадження №61-11625сво22; п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", суд
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-тя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Колесник Алла Іванівна про визнання особистою приватною власністю ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_2 ; квартири АДРЕСА_3 ; квартири АДРЕСА_4 ; квартири АДРЕСА_5 ; квартири АДРЕСА_7 ; машиномісця АДРЕСА_8 ; машиномісця АДРЕСА_9 ; машиномісця № НОМЕР_1 , паркінг № НОМЕР_3 по АДРЕСА_11; машиномісця № АДРЕСА_13; житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_12 , кадастровий номер 6196810YJ1769N0001TA, загальною площею 285,77 м2 в порядку поділу майна подружжя відмовити.
Повний текст рішення виготовлено 29.10.2026 року.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
Суддя :
Оригінал: reyestr.court.gov.ua