Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №752/14526/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/14526/26

Провадження № 2/752/12128/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 жовтня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі: головуючого - судді - Машкевич К.В., за участю секретаря - Касаткіної А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом і просить стягнути з відповідача:

1) 30 975, 58 грн матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пошкодженням транспортного засобу;

2) 10 000, 00 грн в відшкодува ння моральної шкоди.

Посилається в позові на те, що 25 червня 2025 року на просп. Голосіївському, 86/1 в м.Києві з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортних засобів: Seat, р.н. НОМЕР_1 , під його керуванням, та Volkswagen р.н. НОМЕР_2 , під її керуванням.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 11 липня 2025 року винним у дорожньо-транспортній пригоді визнаний відповідач.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належний їй автомобіль зазнав механічних пошкоджень.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» з розміром франшизи 3 200, 00 грн.

Відповідно до Звіту №1862 від 26 липня 2025 року ФОП ОСОБА_3 , складеного на замовлення страховика, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Volkswagen, р.н. НОМЕР_2 , становить 133 656. 80 грн з ПДВ, з урахуванням зносу становить 88 589, 83 грн з ПДВ, значення коефіцієнту фізичного зносу становить 0, 612.

ПрАТ «УТСК» 21 серпня 2025 року їй виплачено страхове відшкодування в розмірі 75 949, 86 грн.

Таким чином, за вирахуванням 20% ПДВ та сплаченої страховою компанією муми, різниця в розмірі 30 975, 58 грн та 3 200, 00 франшизи мають бути відшкодовані відповідачем.

Крім того, діями відповідача їй завдана моральна шкода.

Так, відповівдач при керуванні транспортним засобом не дотримався Правил дорожнього руху, під час ДТП вона зазнала сильних душевних страждань.

Вона не змогла своєчасно прибути на роботу, змушена була викликати поліцію, в подальшому мала вирішувати питання із страховиком про виплату страхового відшкодування.

Внаслідок неправомірних дій відповідача вона не могла користуватися автомобілем, вимушена була шукати додаткові можливості для пересування містом, витрачати значний час та кшти на відновлення автомобіля.

З урахуванням цього, просить задовольнити позов.

Позов був зареєстрований судом 04 червня 2026 року та відповідно до статті 33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 09 червня 2025 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідау копію позовної заяви з додатками.

Відповідно до статті 178 ЦПК України відповідачу був наданий строк для подання відзиву.

24 червня 2026 року відповідач подав відзив, яким проти позову заперечує.

Зазначає, що страховою компанією позивачці виплачено страхове відшкодування, інша сума позивачкою не доведена.

Заперечує також проти стягнення моральної шкоди, оскільки також вважає її розмір необґрунтованим та не підтвердженим належними доказами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом частин 1 та 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Судом встановлено, що 25 червня 2025 року на просп. Голосіївському, 86/1 в м.Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортних засобів: Seat, р.н. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача, та Volkswagen, р.н. НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_4 , під керуванням позивачки.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 11 липня 2025 року винним у дорожньо-транспортній пригоді визнаний відповідач.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов`язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Такими чином, вина відповідача в дорожньо-транспортній пригоді доказуванню не підлягає.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належний транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія».

Франшиза за Полісом становить 3 200, 00 грн.

Відповідно до Звіту №1862 від 26 липня 2025 року ФОП ОСОБА_3 , складеного на замовлення страховика, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Volkswagen, р.н. НОМЕР_2 , становить 133 656, 80 грн з ПДВ, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0, 612 вказана сума становить 88 589, 83 грн з ПДВ.

21 серпня 2025 року ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» позивачці виплачено страхове відшкодував ння в розмірі 75 949, 86 грн.

Таким чином, невідшкодованими залишається 30 975, 58 грн, якає різницею між вартістю відновлювального транспортного засобу за вирахуванням ПДВ та сплаченої суми страхового відшкодування ( 133 656, 80 - 20% ПДВ = 106 925, 44 - 75 949, 86 грн = 30 975, 58 грн).

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов`язаних із: відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-

Витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті.

Згідно з пунктом 12 частини 1 статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів`страхова (регламентна) виплата не здійснюється за шкоду в у частині втрати товарної вартості транспортного засобу, визначеної відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З урахуванням цього, вини відповідача в дорожньо-транспортній пригоді, з відповідача до стягнення належить 30 975, 58 грн та 3 200, 00 грн франшизи.

Відповідно статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її прав.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц зазначено, що иходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства

В постанові Верховного Суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 зазначено, що у разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне.

Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

Суд вважає обґрунтованими твердження позивачки про завдання їй моральної шкоди внаслідок пошкодження транспортного засобу в дорожньо-транспортній пригоді з вини відповідача та приходить до висновку про стягнення з відповідача моральної шкоди взаявленому розмірі 10 000, 00 грн.

При вирішенні спору суд враховує наступне.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 219/1704/17 від 13 травня 2020 року, яка, з точки зору ч.4 ст263 ЦПК України, має враховуватися судом, у контексті дотримання принципу змагальності сторін, у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Подавши відзив, заперечуючи проти позову, будь-яких доказів, які б спростовували приведені позивачкою обставини завдання їй шкоди та її розмір, відповідач не надав.

З урахуванням викладеного вище, встановленої рішенням суду вини відповідача в дорожньо-транспортній пригоді, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивачки.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає також стягненню сплачений нею судовий збір при зверненні до суду.

Керуючись статтями 15, 16, 22, 23, 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 133, 137, 141, 263 - 265, 268,273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 30 975, 58 грн матеріальної шкоди, 3 200, 00 грн франшизи та 1 331, 20 грн судового збору.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В.Машкевич