Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №380/13072/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 рокусправа № 380/13072/26

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Крутько О.В., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку військовозобов`язаних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести відомості про виключення з військового обліку військовозобов`язаних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Ухвалою суду від 26.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Аргументи учасників справи

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою військово-лікарської комісії (далі ВЛК) від 12.01.1998 позивач визнаний непридатним до військової служби, а у 2008 році військовий комісаріат зняв (виключив) його з військового обліку, про що зроблено відмітку у військовому квитку. На думку позивача, з цього часу він є невійськовозобов`язаним, а на нього не поширюються обов`язки, встановлені для військовозобов`язаних, зокрема Законами України від 11.04.2024 № 3633-IX та від 12.02.2025 № 4235-IX.

Позивач зазначає, що за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» (далі Реєстр) та застосунку «Резерв+» він помилково обліковується як «військовозобов`язаний» зі званням «рекрут», який «потребує проходження базової загальновійськової підготовки», а відомості Реєстру про постанову ВЛК «непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час» не відповідають запису у військовому квитку та є наслідком технічної помилки під час перенесення архівних даних. 03.06.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про приведення даних Реєстру у відповідність до військового квитка, однак на дату звернення до суду відповіді не отримав.

На переконання позивача, постанова ВЛК від 12.01.1998 є чинною та єдиною й достатньою підставою для виключення з військового обліку, повторне медичне обстеження не потрібне, а застосування до нього нових нормативних актів суперечить статті 58 Конституції України. Позивач вважає, що тягар неналежного ведення Реєстру не може покладатися на нього, посилається на принцип «належного врядування» у практиці Європейського суду з прав людини («Рисовський проти України», «Лелас проти Хорватії», «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» тощо) та на медичні документи 2024– 2026 років про погіршення стану здоров`я.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні, зазначив, що згідно з даними Реєстру позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 07.03.2009 в картотеці вільних залишків, підкартотека «підлягають призову на військову службу під час мобілізації». Постановою ВЛК від 12.01.1998 позивача визнано непридатним у мирний час, обмежено придатним у воєнний час за графою I ст. 59 «б» Розкладу хвороб (наказ Міністра оборони України від 04.01.1994 № 2) із повторним переоглядом у 2003 році. 26.09.2012 на підставі наказу Міністерства оборони України від 09.06.2006 № 342 позивача було знято з військового обліку у зв`язку з визнанням його непридатним до військової служби у мирний час та обмежено придатним у воєнний час, а не виключено з нього.

Відповідач звернув увагу, що наказ Міністерства оборони України № 342 втратив чинність у зв`язку з виданням наказу від 15.01.2015 № 24, а відповідно до наказу Міністерства оборони України від 20.12.2017 № 684, який набрав чинності 13.02.2018, зняттю з військового обліку підлягають лише особи, визнані непридатними до служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час через розлади психіки і поведінки та хвороби нервової системи. Крім того, Законом України № 3621-IX (зі змінами, внесеними Законом № 4235-IX) на осіб, визнаних обмежено придатними, покладено обов`язок пройти повторний медичний огляд. Заяву позивача відповідач розглянув у встановлений строк і надав відповідь. Посилаючись на постанови Верховного Суду від 21.05.2025 у справі № 280/2880/24 та від 09.06.2026 у справі № 320/29761/25, відповідач вважає, що зняття з військового обліку не тотожне виключенню з нього, тому підстави для виключення позивача з обліку за пунктом 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» лише на підставі відмітки у військовому квитку відсутні.

Обставини справи, встановлені судом.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є громадянином України. 02.02.1994 ІНФОРМАЦІЯ_6 виданий позивачу військовий квиток серії НОМЕР_2 . Згідно із записами у ньому позивач військову службу не проходив, має військове звання «рядовий», категорія обліку – «II», група обліку – «УА», склад – «солдати», ВОС – 879 (код 879249-А), посада – «медбрат середніх медичних спеціалістів». У розділі V військового квитка містяться записи: № 29 від 19.11.1993: комісією при ІНФОРМАЦІЯ_7 визнаний придатним до нестройової служби по гр. I ст. 31«б» розкладу хвороб (наказ МО СРСР 1987 р. № 260), підлягає переосвідченню у листопаді 1996 року; № 30 від 12.01.1998: комісією при ІНФОРМАЦІЯ_7 визнаний «не придатним до військової служби» по гр. I ст. 59«б» розкладу хвороб України (наказ МО 1994 р. № 2), «підлягає переосвідченню 12 січня 2003 р.»; запис засвідчений підписом військового комісара та печаткою. У розділі VIII «Відмітки про прийняття на військовий облік та зняття з обліку» містяться: штамп «Принятий на облік у ІНФОРМАЦІЯ_8 02.02.1994»; штамп «Знятий з обліку ІНФОРМАЦІЯ_9 » із датою « 26.09.2012»; штамп «Знятий з в/обліку відповідно до п. 2.3 Наказ МОУ № 342 від 9.06.2006 р.», засвідчений підписом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_9 . Розділ IX військового квитка «Відмітки про звільнення від військового обов`язку», зокрема графа 32 (визнання непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку) та графа 33 (виключення з військового обліку), не заповнений.

Згідно з обліковою карткою до військового квитка НОМЕР_2 , сформованою відповідачем 25.06.2026 (номер запису в Реєстрі 050520259340663500079), позивач перебуває у картотеці вільних залишків, підкартотека «підлягають призову на військову службу під час мобілізації»; ступінь придатності – «непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час»; у графі «Відомості про медичний огляд» зазначено, що 12.01.1998 ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 позивача визнано непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час по гр. I (наказ МОУ від 04.01.1994 № 2); у службових відмітках – «Автоматичне взяття на облік згідно змін від 01.04.25 до постанови КМУ № 932»; у графі «Відмітки про взяття, зняття або виключення з обліку» – «Взято на військовий облік 07.03.2009 р. у ІНФОРМАЦІЯ_10 (аб. 11 п. 2 ч. 1 ст. 37)». Відомості про виключення позивача з військового обліку облікова картка не містить.

Відповідно до військово-облікового документа, сформованого 28.05.2026 у застосунку «Резерв+», позивач має категорію обліку «військовозобов`язаний», перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , звання – «Рекрут», ВОС – 999097, з позначкою «Потребує проходження базової загальновійськової підготовки, Солдат резерву»; у графі «Підстава зняттявиключення» відомості відсутні; постанова ВЛК – «Непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час» від 12.01.1998; дата уточнення даних – 21.08.2025.

03.06.2026 позивач звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про виключення з військового обліку, у якій просив внести зміни до Реєстру щодо його перебування на військовому обліку та виключити його з військового обліку відповідно до пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». До заяви додано копію військового квитка НОМЕР_2 . Заяву направлено супровідним листом представника позивача від 04.06.2026, зареєстрованим відповідачем 05.06.2026 за вх. № 4431.

Відповідач листом від 25.06.2026 № 2780 повідомив представника позивача, що позивач перебуває на військовому обліку в Центрі з 07.03.2009; 12.01.1998 ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 визнала його непридатним у мирний час, обмежено придатним у воєнний час; 26.09.2012 на підставі наказу МОУ від 09.06.2006 № 342 його знято з військового обліку військовозобов`язаних, що свідчить про непридатність до служби у мирний час, а не про виключення з військового обліку; з 13.02.2018 такі громадяни мають перебувати на військовому обліку; законні підстави для виключення позивача з військового обліку на підставі наявної відмітки у військово-обліковому документі відсутні.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Норми права, що регулюють спірні правовідносини.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99, до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; до правовідносин, які виникли до набрання чинності новим актом і тривають після цього, новий акт застосовується з моменту набрання ним чинності (негайна дія).

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та триває на час розгляду справи. Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено проведення загальної мобілізації.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 2232-XII).

Згідно з частинами першою, третьою статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає, зокрема, виконання військового обов`язку в запасі та дотримання правил військового обліку. За частиною дев`ятою статті 1 цього Закону військовозобов`язані – це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Відповідно до статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; військовий облік ведеться за місцем проживання в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно з частиною першою статті 34 Закону № 2232-XII ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 37 Закону № 2232-XII визначено порядок взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього. Частина п`ята цієї статті визначає підстави зняття з військового обліку, а частина шоста (в редакції Закону України від 11.04.2024 № 3633-IX) - підстави виключення з нього.

За пунктом 3 частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби. У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається; до військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Розмежування зняття та виключення з військового обліку містила і редакція статті 37 Закону № 2232-XII, чинна на час внесення до військового квитка позивача відмітки про зняття з обліку.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Реєстру визначає Закон України від 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі – Закон № 1951-VIII). Згідно зі статтями 1, 2 цього Закону Реєстр – це інформаційно-комунікаційна система, створена для забезпечення військового обліку громадян України, а його основними завданнями є, зокрема, ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку. За частинами восьмою, дев`ятою статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об`єднані районні) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, які забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Відповідно до статті 9 Закону № 1951-VIII військовозобов`язаний має право звертатися до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо виправлення недостовірних відомостей Реєстру. Згідно зі статтею 14 Закону № 1951-VIII ведення Реєстру включає внесення змін до персональних та службових даних на підставі відомостей державних органів, інших суб`єктів, а також відомостей, що подаються самими військовозобов`язаними. До службових даних належать, зокрема, відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи) (стаття 8 Закону № 1951-VIII).

Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-IX (в редакції Закону України від 12.02.2025 № 4235-IX) встановлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

За приписами статті 20 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, – невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

На виконання частини п`ятої статті 33 Закону № 2232-XII постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Порядок № 1487).

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1487 головною вимогою до системи військового обліку є постійне забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

За пунктом 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку у випадках, передбачених законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Порядок № 559).

За змістом пунктів 3, 4 Порядку № 559 відомості, зазначені у військово-обліковому документі, повинні відповідати відомостям Реєстру; у разі їх невідповідності громадянин для внесення відповідних змін звертається до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку або через електронний кабінет; військово-облікові документи у паперовій формі, відомості в яких не відповідають відомостям Реєстру, вважаються недійсними.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 № 932 затверджено Порядок реалізації експериментального проєкту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, яким запроваджено механізм автоматичної верифікації відомостей шляхом електронної інформаційної взаємодії між національними електронними інформаційними ресурсами.

Питання визначення придатності до військової служби за станом здоров`я врегульовані Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі – Положення № 402), яке замінило Положення, затверджене наказом Міністра оборони України від 04.01.1994 № 2. Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби, зокрема, військовозобов`язаних. Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу I Положення № 402 постанови ВЛК оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної ВЛК. За пунктом 3.8 глави 3 розділу II Положення № 402 після закінчення медичного обстеження ВЛК може прийняти щодо військовозобов`язаного, зокрема, постанову «Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».

Відповідно до абзацу другого пункту 22.7 глави 22 розділу II Положення № 402 свідоцтво про хворобу під час дії особливого періоду складається на всіх військовослужбовців та військовозобов`язаних, визнаних непридатними до військової служби.

Наказом Міністерства оборони України від 09.06.2006 № 342, на пункт 2.3 якого міститься посилання у військовому квитку позивача, передбачалося зняття з військового обліку військовозобов`язаних, визнаних ВЛК непридатними до військової служби у мирний час та обмежено придатними у воєнний час. Вказаний наказ втратив чинність у зв`язку з виданням наказу Міністерства оборони України від 15.01.2015 № 24, яким скасовано положення про зняття з військового обліку цієї категорії громадян.

Верховний Суд у постанові від 21.05.2025 у справі № 280/2880/24 дійшов висновку, що законодавець у статті 37 Закону № 2232-XII чітко виокремлює поняття «зняття» з військового обліку та «виключення» з військового обліку, при цьому при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік. Громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку громадяни продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.

У постанові від 09.06.2026 у справі № 320/29761/25 Верховний Суд зазначив, що формулювання у військово-обліковому документі має відповідати правовій підставі внесення відповідного запису, а ключовим у спорах цієї категорії є встановлення того, яка саме облікова дія фактично була вчинена щодо особи – зняття з військового обліку чи виключення з нього, та яка фактична і правова підстава зумовила внесення запису до військово-облікового документа; для цього суд досліджує не лише текст запису, а й інші докази, зокрема матеріали військового обліку.

З аналізу наведених норм слідує, що зняття з військового обліку та виключення з нього є різними обліковими діями з різними правовими наслідками. Втрата статусу військовозобов`язаного пов`язана саме з виключенням з військового обліку, підставою для якого за станом здоров`я є постанова ВЛК про визнання особи непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку. Обов`язок органу ведення Реєстру внести відомості про виключення особи з військового обліку виникає лише за наявності документально підтвердженої підстави для такого виключення.

Дослідивши військовий квиток позивача НОМЕР_2 у сукупності з іншими доказами, суд встановив, що відносно позивача було вчинено саме зняття з військового обліку, а не виключення з нього, з огляду на таке.

У розділі VIII військового квитка містяться відбитки штампів «Знятий з обліку» та «Знятий з в/обліку відповідно до п. 2.3 Наказ МОУ № 342 від 9.06.2006 р.». Формулювання запису («знятий»), так і визначена у ньому правова підстава (пункт 2.3 наказу МОУ № 342, який регулював зняття з військового обліку) вказують на одну й ту ж облікову дію – зняття з військового обліку. Розділ IX військового квитка, призначений саме для відміток про визнання непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку (графа 32) та про виключення з військового обліку (графа 33), не заповнений.

Отже, військовий комісаріат не вчиняв дій з виключення позивача з військового обліку та не вносив даних про це до військово-облікового документа.

Також суд зауважує, що постанова ВЛК від 12.01.1998, на яку посилається позивач, не містить формулювання «з виключенням з військового обліку», а навпаки - визначає дату повторного огляду («підлягає переосвідченню 12 січня 2003 р.»). Доказів проходження позивачем переогляду та прийняття за його результатами постанови ВЛК про непридатність з виключенням з військового обліку суду не надано.

Позивач не надав копії свідоцтва про хворобу чи іншого документа, яким оформлено постанову ВЛК від 12.01.1998 в іншому формулюванні.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач з військового обліку не виключався, а лише знімався з нього, тобто статусу військовозобов`язаного не втратив.

Відмітка про зняття з обліку сама по собі не є підставою для внесення до Реєстру відомостей про виключення з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII.

За наведених обставин справи, відповідач правомірно відмовив у внесенні таких відомостей.

Суд враховує також, що законодавство, яке допускало зняття з військового обліку громадян, визнаних непридатними у мирний час, обмежено придатними у воєнний час, зазнало змін. Законом № 3621-IX (в редакції Закону № 4235-IX) на осіб, визнаних обмежено придатними, покладено обов`язок пройти повторний медичний огляд. Доказів встановлення позивачу інвалідності, яка звільняла б його від цього обов`язку, матеріали справи не містять.

Крім того, суд враховує, що заяву позивача, отриману 05.06.2026, відповідач розглянув та надав мотивовану відповідь від 25.06.2026 № 2780, тобто в межах строку, встановленого статтею 20 Закону України «Про звернення громадян». Твердження позивача про неотримання відповіді на дату звернення до суду (23.06.2026) не свідчить про бездіяльність, оскільки на той час строк розгляду звернення не сплив.

Вирішуючи спір, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але це не може судитися як вимога детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява № 4909/04, п. 58).

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач довів правомірність своїх дій і відсутність протиправної бездіяльності, а позивач не надав доказів виключення його з військового обліку.

Оскільки вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача є необґрунтованою, тому похідна вимога про зобов`язання відповідача внести до Реєстру відомості про виключення позивача з військового обліку задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись статтями 2, 9, 72– 77, 90, 139, 241– 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяКрутько Олена Василівна