Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №380/15880/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 рокусправа № 380/15880/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у виплаті ОСОБА_1 належного, але не виплаченого ОСОБА_2 грошового забезпечення, викладену в листі № 1480/6/14915 від 24.06.2026 та підтверджену службовим листом № 1480/14/15759 від 05.07.2026;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належне, але не виплачене ОСОБА_2 грошове забезпечення у повному обсязі — як суми, належні по день його загибелі, так і депоновані суми, — без резервування будь-якої його частки та без включення до складу спадщини.

Ухвалою від 31.07.2026 відкрите провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача — Міністерство оборони України.

Ухвалою від 31.07.2026 клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову – задоволено частково. Зобов`язано вжити заходів забезпечення позову та заборонити Військовій частині НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до набрання законної сили рішенням суду у цій справі здійснювати виплату спірних сум належного, але не виплаченого ОСОБА_2 грошового забезпечення будь-яким особам або приймати будь-які інші рішення щодо спірних сум. У задоволенні решти клопотання відмовлено.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 24.03.2026 у справі № 463/12120/25 ОСОБА_2 оголошено померлим із датою смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за обставин безпосередньої участі в бойових діях під час виконання обов`язків військової служби та захисту Батьківщини.

ОСОБА_1 , яка є дружиною ОСОБА_2 та законним представником двох його неповнолітніх доньок, звернулася до військової частини НОМЕР_1 із заявами про виплату належного, але не виплаченого її чоловікові грошового забезпечення. Зокрема, 05.05.2026 позивачка подала заяву щодо виплати грошового забезпечення, належного до дня смерті військовослужбовця, а 09.05.2026 — заяву щодо виплати депонованих сум.

Листом від 24.06.2026 № 1480/6/ НОМЕР_3 військова частина НОМЕР_1 відмовила у виплаті депонованого грошового забезпечення позивачці поза межами спадкової процедури, посилаючись на положення законодавства, відповідно до яких невиплачені суми грошового забезпечення після оголошення військовослужбовця померлим включаються до складу спадщини. Службовим листом від 05.07.2026 № 1480/14/15759 відповідач підтвердив свою позицію щодо неможливості здійснення такої виплати поза межами спадкової процедури.

Позивачка не погоджується з відмовою відповідача та вважає її протиправною, оскільки, на її думку, військова частина не врахувала положення спеціального законодавства щодо виплати грошового забезпечення членам сім`ї військовослужбовця. Позивачка зазначає, що звернулася за виплатою як дружина військовослужбовця та законний представник двох його неповнолітніх дітей, а тому вважає безпідставним віднесення спірних сум до складу спадщини без урахування її права та прав дітей на отримання відповідних коштів.

Із наведених підстав позивачка просить суд задовольнити позов.

17.08.2026 відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що ОСОБА_2 не складав особистого розпорядження на випадок полону, а тому після оголошення його померлим належні, але не виплачені суми грошового забезпечення підлягають включенню до складу спадщини відповідно до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884. Відповідач також зазначив, що ОСОБА_2 за заповітом від 10.02.2023 заповів усе своє майно трьом донькам у рівних частках, а виплата депонованих коштів позивачці без свідоцтва про право на спадщину, на його думку, порушуватиме права інших спадкоємців. Посилаючись на статті 1217, 1227, 1233, 1261–1265 Цивільного кодексу України та частину другу статті 19 Конституції України, відповідач просив відмовити в задоволенні позову повністю.

18.08.2026 позивачка надала суду відповідь на відзив, у якій заперечила проти доводів відповідача та зазначила, що за наявності дружини та неповнолітніх дітей військовослужбовця належне, але не виплачене грошове забезпечення не підлягає включенню до складу спадщини, а заповіт не поширюється на спірні суми. Позивачка наголосила, що зверталася до військової частини із заявами про виплату грошового забезпечення як дружина та законний представник неповнолітніх дітей, однак відповідач не надав суду цих заяв, розрахунку невиплачених сум і наказів про визначення кола їх отримувачів. Також зазначила, що заповіт і заява повнолітньої доньки стали відомі відповідачу вже після прийняття оскаржуваного рішення, а тому не можуть обґрунтовувати правомірність відмови. З огляду на це позивачка просила визнати встановленим факт подання нею заяв про виплату грошового забезпечення, повторно витребувати такі заяви у відповідача та задовольнити позов у повному обсязі.

Розглянувши наявні у справі документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 02.03.2016 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 02.03.2016.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.03.2022 № 66 ОСОБА_2 призначено на посаду старшого розвідника-снайпера (2 категорії) розвідувального відділення розвідувального взводу та зараховано до списків особового складу військової частини і на всі види забезпечення. Відомості про цей наказ наведені у відзиві відповідача.

10.02.2023 ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сторожкою Лілією Миколаївною та зареєстрований у Спадковому реєстрі за № 70252462. Згідно зі змістом заповіту все належне йому рухоме та нерухоме майно він заповів у рівних частках трьом донькам: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , обидві ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Зі свідоцтва про народження ОСОБА_3 вбачається, що її батьком є ОСОБА_2 , а матір`ю — ОСОБА_6 . Таким чином, ОСОБА_7 є донькою ОСОБА_2 , матір`ю якої є інша особа, ніж позивачка ОСОБА_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.03.2024 № 73 ОСОБА_2 , який вважався зниклим безвісти, зараховано в розпорядження командира військової частини з 27.02.2024 із збереженням усіх видів забезпечення та перебування у списках особового складу військової частини.

17.10.2025 ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просила:

-визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати грошового забезпечення та додаткової винагороди зниклого безвісті молодшого сержанта ОСОБА_2 за травень 2024 року з розрахунку 100% грошового забезпечення та додаткової винагороди зниклого безвісті молодшого сержанта ОСОБА_2 ;

-зобов`язати донарахувати та довиплатити грошове забезпечення та додаткову винагороду зниклого безвісті молодшого сержанта ОСОБА_2 за травень 2024 року з розрахунку 100% грошового забезпечення та додаткової винагороди зниклого безвісті молодшого сержанта ОСОБА_2 .

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 у справі №380/20821/25 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 відмовлено повністю.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2026 у справі 380/20821/25 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року у справі № 380/20821/25 – без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.07.2026 відкрито касаційне провадження за скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Івахи Олега Івановича на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2026 року у справі № 380/20821/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 24.03.2026 у справі №463/12120/25, заяву ОСОБА_1 задоволено. Оголосити ОСОБА_2 померлим у селі Крохмальне, Куп`янський район, Харківська область за обставин безпосередньої участі у бойових діях, під час виконання обов`язків військової служби та захисту Батьківщини, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

13.06.2026 командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ № 169, витяг із якого міститься в матеріалах справи. Згідно з ним ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу військової частини з 20.01.2024 у зв`язку зі смертю, пов`язаною з виконанням обов`язків військової служби та захистом Батьківщини. У витягу зазначено відомості про дружину військовослужбовця ОСОБА_1 та його доньок ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

05.05.2026 ОСОБА_1 звернулася до військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату належного, але не виплаченого до дня смерті ОСОБА_2 грошового забезпечення.

09.05.2026 позивачка подала до військової частини НОМЕР_1 ще одну заяву — щодо виплати депонованих сум грошового забезпечення ОСОБА_2 поза межами спадкової процедури.

Листом від 24.06.2026 № 1480/6/ НОМЕР_3 військова частина НОМЕР_1 відмовила у виплаті позивачці депонованого грошового забезпечення ОСОБА_2 поза межами спадкової процедури. Відповідач послався на положення законодавства, відповідно до яких належні, але не виплачені військовослужбовцю суми грошового забезпечення після оголошення його судом померлим включаються до складу спадщини, та запропонував позивачці звернутися до нотаріуса для оформлення спадкових прав.

01.07.2026 заступник начальника Головного управління захисту прав військовослужбовців Міністерства оборони України направив вимогу № 432/6520 щодо розгляду звернення ОСОБА_1 стосовно виплати належного, але не отриманого ОСОБА_2 грошового забезпечення. У документі зазначено про необхідність перевірити доводи щодо можливого неправомірного визначення кола осіб, які мають право на отримання відповідних коштів, та повідомити про результати розгляду.

Службовим листом від 05.07.2026 № 1480/14/ НОМЕР_5 військова частина НОМЕР_1 підтвердила свою позицію щодо неможливості виплати позивачці спірних сум поза межами спадкової процедури. Відповідач зазначив, що не уповноважений визначати коло осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення, чи вирішувати питання розподілу спадщини, та вказав на необхідність звернення до нотаріуса.

Не погоджуючись із відмовою військової частини НОМЕР_1 у виплаті належного, але не виплаченого ОСОБА_2 грошового забезпечення, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправною відмову, викладену в листі від 24.06.2026 № 1480/6/ НОМЕР_3 та підтверджену службовим листом від 05.07.2026 № 1480/14/ НОМЕР_5 , а також зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити їй належне, але не виплачене ОСОБА_2 грошове забезпечення в повному обсязі — як суми, належні до дня його смерті, так і депоновані суми, без резервування будь-якої частки та без включення цих коштів до складу спадщини.

Надаючи оцінку обґрунтованості позову, суд застосовує наступні правові норми.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України визначено, що громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 якого визначено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.

Частиною 6 статті 9 Закону №2011-XII встановлено, що за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:

дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

У разі індексації грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, виплачується з урахуванням такої індексації - з дня прийняття рішення про проведення такої індексації. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

07.06.2018 наказом Міністерства оборони України № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Розділом ХХХ вказаного Порядку регулюється питання щодо виплати грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими.

Відповідно до пункту 1 Розділу ХХХ Порядку № 260, у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей. У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.

Грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату. Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим (пункт 2 Розділ ХХХ Порядку № 260).

Механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх визначає Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 (далі - Порядок № 884).

Пунктом 3 Порядку № 884 передбачено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Згідно із пунктом 4 Порядку № 884, виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім`ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).

Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку № 884, командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.

У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов`язково зазначаються підстави для такої відмови.

Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі: подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку; подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку; подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку; з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.

Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв`язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті. Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.

Виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей:

- військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно;

- війсьовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).

Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації): до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах; протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.

Виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей (абзац 1 пункту 7 Порядку № 884).

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими та не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

При цьому, виплата грошового забезпечення здійснюється на підставі відповідної заяви члена сім`ї військовослужбовця, яку командир військової частини повинен розглянути протягом 15 днів та прийняти рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини від 28.03.2022 №66 його призначено на посаду старшого розвідника-снайпера та зараховано до списків особового складу й усіх видів забезпечення.

19.01.2024 ОСОБА_2 зник безвісти під час виконання бойового завдання поблизу села Крохмальне Куп`янського району Харківської області. Надалі рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 24.03.2026 у справі №463/12120/25 його оголошено померлим із датою смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , причому смерть пов`язана із виконанням обов`язків військової служби із захисту України. Наказом командира військової частини від 13.06.2026 №169 ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу з 20.01.2024 у зв`язку зі смертю.

Позивачка ОСОБА_1 є дружиною померлого військовослужбовця. 05.05.2026 вона звернулася до військової частини із заявою щодо виплати належного її чоловікові грошового забезпечення, а 09.05.2026 подала окреме звернення щодо виплати депонованих сум поза межами спадкування.

Листом від 24.06.2026 №1480/6/14915 відповідач відмовив у виплаті коштів позивачці поза межами спадкування, посилаючись на пункт 6 статті 9 Закону України №2011-XII та постанову Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884. Листом від 05.07.2026 №1480/14/15759 відповідач підтвердив свою позицію, зазначивши, що питання розподілу спадкового майна не належить до його компетенції та позивачці необхідно звернутися до нотаріуса.

Суд зазначає, що визначальним для вирішення цього спору є правова природа сум, виплати яких вимагає позивачка, та встановлений законодавством порядок їх отримання після смерті військовослужбовця.

Відповідно до статті 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я та інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були одержані ним за життя, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Водночас щодо грошового забезпечення військовослужбовців законодавством установлено спеціальне регулювання. Зокрема, пункт 2 розділу XXX Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, передбачає, що належне військовослужбовцю, але не виплачене йому до дня смерті грошове забезпечення виплачується особі або особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону. За відсутності такого розпорядження кошти виплачуються особам, зазначеним у пункті 6 статті 9 Закону України №2011-XII, а за відсутності таких осіб включаються до складу спадщини.

Отже, спеціальне регулювання передбачає послідовність визначення осіб, які мають право на отримання відповідних сум: спочатку враховується особисте розпорядження військовослужбовця, за його відсутності — коло осіб, визначене законом, і лише за відсутності таких осіб кошти включаються до складу спадщини.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 особистого розпорядження на випадок полону щодо виплати належного йому грошового забезпечення не складав. Водночас він залишив заповіт від 10.02.2023, за яким усе рухоме та нерухоме майно заповів трьом дочкам у рівних частках.

Однак наявність заповіту не є самостійною підставою для відмови у застосуванні спеціального порядку виплати грошового забезпечення. Заповіт визначає спадкоємців майна спадкодавця, але не скасовує встановленої спеціальним законодавством черговості осіб, яким виплачуються суми грошового забезпечення, що залишилися неотриманими після смерті військовослужбовця. Тому посилання відповідача на необхідність звернення до нотаріуса без належного застосування спеціального порядку не може вважатися достатнім обґрунтуванням відмови.

Суд також ураховує, що позивачка звернулася до військової частини як дружина померлого військовослужбовця, тобто як особа, яка належить до кола членів сім`ї, права яких підлягають урахуванню при вирішенні питання про виплату відповідних сум. Відповідач, розглядаючи її заяви, мав визначити правовий режим кожної категорії заявлених коштів і застосувати належні норми законодавства, а не обмежуватися загальним посиланням на спадковий порядок.

За таких обставин відмова відповідача, викладена в листах від 24.06.2026 №1480/6/14915 та від 05.07.2026 №1480/14/15759, не може вважатися належно обґрунтованою в частині невирішення питання про виплату сум, право на отримання яких визначається спеціальним законодавством. Тому позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови відповідача підлягають задоволенню.

Водночас позивачка просить зобов`язати військову частину виплатити їй усі належні її чоловікові суми грошового забезпечення та депоновані кошти без включення їх до складу спадщини.

Оцінюючи зазначену вимогу, суд ураховує, що ОСОБА_2 не залишив особистого розпорядження на випадок полону щодо виплати належного йому грошового забезпечення.

Водночас у нього є троє дочок, яким відповідно до заповіту від 10.02.2023 заповідано все рухоме та нерухоме майно в рівних частках. За таких обставин вирішення питання про виплату спірних коштів потребує застосування встановленої законодавством черговості визначення отримувачів, а не автоматичного віднесення всіх сум виключно до коштів, належних позивачці.

При цьому суд зазначає, що наявність заповіту сама собою не є підставою для включення всіх спірних сум до складу спадщини, оскільки спеціальне законодавство передбачає можливість їх виплати визначеним законом особам поза межами спадкування. Водночас відсутність особистого розпорядження військовослужбовця не означає, що всі належні йому, але не отримані за життя кошти повинні бути виплачені виключно його дружині. Питання щодо кожної категорії коштів має вирішуватися з урахуванням її правової природи та норм, які визначають коло належних отримувачів.

Суд також ураховує, що в іншій справі №380/20821/25 розглядалося питання виплати грошового забезпечення та додаткової винагороди за травень 2024 року за період перебування ОСОБА_2 у статусі зниклого безвісти. Однак предметом цієї справи є виплата сум, належних військовослужбовцю, але не отриманих ним до дня смерті, а також депонованих коштів після оголошення його померлим. Тому порядок розподілу виплат, визначений у попередній справі, не може автоматично застосовуватися до спірних правовідносин.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач, відмовляючи позивачці листами від 24.06.2026 №1480/6/14915 та від 05.07.2026 №1480/14/15759, не забезпечив належного вирішення питання про застосування спеціального порядку виплати грошового забезпечення після смерті військовослужбовця. Саме посилання на необхідність звернення до нотаріуса без визначення правового режиму спірних сум та кола осіб, які мають право на їх отримання, не є достатнім обґрунтуванням відмови.

Водночас вимога про зобов`язання виплатити позивачці всі спірні кошти одноосібно, без урахування прав інших осіб, не підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки таке вирішення спору не враховувало б передбаченого законом порядку визначення отримувачів, зокрема п. 6 ст. 9 Закону України №2011-XII та п. 2 розділу ХХХ Порядку № 260, а саме:

- п. 2 розділу ХХХ "Виплата грошового забезпечення військовослужбовців у разі захоплення в полон або заручниками, а також інтернування у нейтральних державах або зникнення безвісти, а також у разі їх смерті (загибелі)" Порядку № 260 зазначає: "... У разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне та не виплачене йому до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті)), після здійснення актового запису про смерть такого військовослужбовця, виплачується особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок захоплення військовослужбовця в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону). У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - особам, зазначеним у пункті 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а у разі їх відсутності - включається до складу спадщини військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)...".

Тобто дана норма є відсильною до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";

- разом із тим пункт 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачає наступне: "... У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань...".

Із аналізу наведених правих норм слідує, що у випадку відсутності особистого розпорядження загиблого, право на отримання 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань, рівними частками мають дружина (чоловік), законні представники малолітніх (неповнолітніх) дітей, діти з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законні представники та батьки військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені).

Отже, належним способом захисту порушеного права позивачки є визнання протиправною відмови військової частини НОМЕР_1 , викладеної в листах від 24.06.2026 №1480/6/14915 та від 05.07.2026 №1480/14/15759, у виплаті ОСОБА_1 належного її померлому чоловікові ОСОБА_2 , але не отриманого ним за життя грошового забезпечення та депонованих сум поза межами спадкування, а також зобов`язання відповідача виплатити позивачці частину належної, але не виплаченої ОСОБА_2 суми грошового забезпечення, розрахованої відповідно до п. 6 ст. 9 Закону України №2011-XII та п. 2 розділу ХХХ Порядку № 260 та висновків суду у цій справі.

Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у виплаті ОСОБА_1 належного, але не виплаченого ОСОБА_2 грошового забезпечення, викладену в листі від 24 червня 2026 року №1480/6/14915 та підтверджену листом від 05 липня 2026 року №1480/14/15759.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ) частину належної, але не виплаченої ОСОБА_2 суми грошового забезпечення, розрахованої відповідно до п. 6 ст. 9 Закону України №2011-XII та п. 2 розділу ХХХ Порядку № 260 та висновків суду у цій справі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ) з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 коп .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна