Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №380/16275/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 рокусправа № 380/16275/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.03.2026 індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 9118,81 грн. на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що з 2021 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії (2018-2020 роки), у розмірі 9118,81 грн.

Позивач зазначає, що відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня має проводитися перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення саме того показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався під час обчислення пенсії конкретної особи. Водночас відповідач у 2022, 2023 та 2024 роках фактично не здійснював індексацію його показника заробітної плати (9118,81 грн), обмежившись виплатою щомісячних доплат за постановами Кабінету Міністрів України № 118, № 168 та № 185 (у розмірах 135 грн та по 100 грн), а у 2025 та 2026 роках застосував до його заробітної плати окремі штучно занижені коефіцієнти (1,0575 за постановою КМУ № 209 та 1,061 за постановою КМУ № 236) замість визначених Урядом загальних коефіцієнтів збільшення (1,115 та 1,121 відповідно).

У червні 2026 року представник позивача звернувся до пенсійного органу із заявою про проведення належної індексації пенсії шляхом послідовного множення базового показника середнього заробітку 9118,81 грн на встановлені нормативними актами коефіцієнти 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121. Однак листом від 13 липня 2026 року № 37751-39220/А-02/8-1300/26 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило у проведенні такого перерахунку. Позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на індексацію пенсійних виплат, гарантоване нормами спеціального Закону, який має вищу юридичну силу порівняно з підзаконними актами Уряду.

Ухвалою від 07 серпня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними матеріалами (у письмовому провадженні).

21 серпня 2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Заперечення пенсійного органу мотивовані тим, що механізм проведення індексації пенсій регулюється Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 (далі - Порядок № 124). Відповідач зазначає, що за змістом пункту 5 Порядку № 124 щорічній індексації підлягає узагальнений показник середньої заробітної плати, який склався станом на 01 жовтня 2017 року (3764,40 грн), помножений на коефіцієнти попередніх років.

Оскільки позивачу пенсію призначено у 2021 році із застосуванням значно вищого показника заробітної плати за 2018-2020 роки (9118,81 грн), у 2022-2024 роках його пенсія індексації за загальною формулою не підлягала, а виплачувалася зі встановленням щомісячних фіксованих доплат (135 грн та по 100 грн). У 2025 та 2026 роках з метою подолання диспропорцій у розмірах пенсій Урядом постановами № 209 та № 236 було запроваджено окремі коефіцієнти підвищення показника заробітної плати для пенсій 2021 року - 1,0575 та 1,061 відповідно. На переконання відповідача, пенсійний орган діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, а тому підстави для здійснення повторного перерахунку пенсії позивача відсутні.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, безпосередньо оцінивши письмові докази у їх сукупності, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 15 лютого 2021 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV).

З матеріалів пенсійної справи та розрахунків заробітку позивача вбачається, що під час первинного обчислення розміру пенсії у 2021 році органом Пенсійного фонду України застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії (за 2018– 2020 роки), у розмірі 9118,81 грн.

У подальшому під час проведення щорічних перерахунків пенсій з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року та з 01 березня 2024 року відповідач не здійснював підвищення врахованого позивачу показника заробітної плати (9118,81 грн) на нормативно встановлені постановами Кабінету Міністрів України коефіцієнти 1,14 (постанова № 118), 1,197 (постанова № 168) та 1,0796 (постанова № 185), встановивши натомість щомісячні фіксовані доплати у розмірах 135 грн (з 01.03.2022), 100 грн (з 01.03.2023) та 100 грн (з 01.03.2024).

З 01 березня 2025 року на виконання пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача шляхом збільшення показника середньої заробітної плати 9118,81 грн на спеціальний коефіцієнт 1,0575 (замість загального коефіцієнта індексації 1,115, визначеного пунктом 1 цієї ж постанови).

З 01 березня 2026 року на виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 відповідач провів черговий перерахунок пенсії ОСОБА_1 шляхом множення раніше проіндексованого показника на коефіцієнт 1,061 (замість загального коефіцієнта індексації 1,121, встановленого пунктом 1 цієї постанови), визначивши розмір заробітку для обчислення пенсії у сумі 11 030,85 грн (9118,81 грн х 1,0575 х 1,061 х 1,07814), у зв`язку з чим загальний розмір пенсії позивача з 01 березня 2026 року склав 4460,07 грн.

29 червня 2026 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою, в якій просив провести перерахунок та виплату пенсії позивача відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV шляхом послідовного збільшення фактично врахованого при призначенні пенсії показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки (9118,81 грн) на встановлені урядовими рішеннями щорічні коефіцієнти збільшення у розмірах 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.

Листом від 13 липня 2026 року № 37751-39220/А-02/8-1300/26 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило про відсутність підстав для проведення такого перерахунку, зазначивши, що індексація пенсії позивача здійснена у повній відповідності до приписів постанов Кабінету Міністрів України № 118, № 168, № 185, № 209 та № 236.

Незгода позивача з відмовою пенсійного органу здійснити індексацію пенсії шляхом послідовного застосування встановлених законодавством коефіцієнтів збільшення безпосередньо до базового показника заробітку 9118,81 грн стала підставою для звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Правові засади функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, порядок обчислення, призначення та перерахунку пенсій врегульовано нормами Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно з частиною першою статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць; К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати.

Державні соціальні гарантії щодо підтримання купівельної спроможності пенсійних виплат закріплені статтею 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-III “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” та нормами Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII “Про індексацію грошових доходів населення” (далі - Закон № 1282-XII).

Частиною п`ятою статті 2 Закону № 1282-XII імперативно встановлено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Щодо права позивача на щорічну індексацію показника середньої заробітної плати, врахованого під час призначення його пенсії:

Спеціальний нормативно-правовий механізм щорічної індексації раніше призначених пенсій визначено частиною другою статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV, відповідно до якої для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Системний та телеологічний аналіз наведеної норми права свідчить про те, що законодавець закріпив фундаментальне, імперативне та безумовне соціальне зобов`язання держави: щороку з 1 березня забезпечувати захист купівельної спроможності пенсіонерів шляхом обов`язкового перерахунку абсолютно всіх раніше призначених пенсій.

Суд звертає увагу на сутності та змісті правової конструкції індексації за нормами Закону № 1058-IV. Законодавцем визначено єдиний безальтернативний спосіб проведення індексації - збільшення на встановлений коефіцієнт саме того базового показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо слугував розрахунковою величиною при обчисленні пенсії конкретної застрахованої особи згідно зі статтею 40 цього Закону.

При цьому законодавча конструкція частини другої статті 42 Закону № 1058-IV не містить жодних правових застережень, сегрегацій чи обмежень щодо дати або року призначення пенсії. Єдиною юридично значимою передумовою для виникнення в особи права на індексацію є статус пенсії як “раніше призначеної”, тобто призначеної за зверненням, що надійшло до 1 березня відповідного календарного року, в якому проводиться чергове збільшення.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 пенсію за віком призначено 15 лютого 2021 року із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення (2018-2020 роки), у розмірі 9118,81 грн.

Відтак станом на 01 березня 2022 року, 01 березня 2023 року, 01 березня 2024 року, 01 березня 2025 року та 01 березня 2026 року пенсія позивача мала беззаперечний статус “раніше призначеної”. Відповідно, об`єктом обов`язкової щорічної індексації, спрямованої на компенсацію інфляційного знецінення грошових доходів у порядку статті 42 Закону № 1058-IV, був і залишається саме цей персоналізований показник заробітку позивача в розмірі 9118,81 грн.

Щодо співвідношення норм статті 42 Закону № 1058-IV та постанов Кабінету Міністрів України, а також меж повноважень Уряду:

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області посилається на нормативні положення підзаконних актів Уряду - Порядку № 124, постанов Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118, від 24 лютого 2023 року № 168, від 23 лютого 2024 року № 185, від 25 лютого 2025 року № 209 та від 25 лютого 2026 року № 236.

Відповідач стверджує, що оскільки пенсію позивачу призначено у 2021 році із застосуванням показника середнього заробітку 9118,81 грн, який на той час перевищував показник заробітної плати, що підлягав індексації за Порядком № 124 (базовий рівень 2017 року - 3764,40 грн із попередніми коефіцієнтами), пенсійна виплата ОСОБА_1 у 2022-2024 роках загальній індексації не підлягала, а підвищувалася лише за рахунок щомісячних фіксованих доплат у сумах 135 грн, 100 грн та 100 грн відповідно.

Надалі у 2025 та 2026 роках пенсійний орган застосував до заробітку позивача занижені коефіцієнти 1,0575 та 1,061, покликаючись на положення урядових постанов щодо подолання диспропорцій у пенсійних виплатах.

Суд такі доводи відповідача визнає юридично неспроможними та відхиляє з огляду на засади субординації нормативно-правових актів та верховенства права.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV повноваження Уряду у спірних правовідносинах зведені до визначення “розміру та порядку збільшення” показника середньої заробітної плати у межах бюджету Пенсійного фонду України.

Проте законодавець наділив Кабінет Міністрів України повноваженнями суто техніко-юридичного розрахунку конкретної величини єдиного коефіцієнта за прозорою та чіткою математичною формулою, визначеною безпосередньо абзацом другим цієї ж частини (50 відсотків зростання споживчих цін плюс 50 відсотків зростання середньої заробітної плати).

Спеціальний Закон № 1058-IV не містить жодної правової норми, яка б надавала Кабінету Міністрів України дискреційні повноваження видозмінювати сутність визначеного законом способу індексації (зокрема підміняти передбачений законом перерахунок заробітку призначеної пенсії виплатою номінальних фіксованих доплат у 100 чи 135 гривень).

Так само Уряд не уповноважений вводити часову сегрегацію пенсіонерів за роком призначення пенсії чи штучно запроваджувати для громадян, які вийшли на пенсію у 2021 році, окремі “понижені” або “диференційовані” індекси під приводом скорочення міжвідомчих диспропорцій.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Положення статті 42 Закону № 1058-IV мають безумовну вищу юридичну силу над будь-якими положеннями підзаконних постанов чи порядків Кабінету Міністрів України. Будь-які підзаконні акти, що звужують обсяг соціальних прав, спотворюють передбачену законом методику розрахунку чи позбавляють особу обов`язкової щорічної індексації, суперечать статтям 19, 46 Конституції України і застосуванню судом не підлягають.

Офіційно затвердженими рішеннями Уряду на реалізацію статті 42 Закону № 1058-IV було визначено загальні загальнодержавні коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески:

з 01 березня 2022 року - у розмірі 1,14 (пункт 1 постанови КМУ № 118 від 16 лютого 2022 року);

з 01 березня 2023 року - у розмірі 1,197 (пункт 1 постанови КМУ № 168 від 24 лютого 2023 року);

з 01 березня 2024 року - у розмірі 1,0796 (пункт 1 постанови КМУ № 185 від 23 лютого 2024 року);

з 01 березня 2025 року - у розмірі 1,115 (пункт 1 постанови КМУ № 209 від 25 лютого 2025 року);

з 01 березня 2026 року - у розмірі 1,121 (пункт 1 постанови КМУ № 236 від 25 лютого 2026 року).

Застосування органом Пенсійного фонду положень пунктів урядових постанов про обмеження прав позивача фіксованими надбавками у 2022-2024 роках, як і застосування понижуючих коефіцієнтів 1,0575 (замість 1,115) у 2025 році та 1,061 (замість 1,121) у 2026 році, призвело до протиправного заниження бази нарахування пенсії ОСОБА_1 та суперечить імперативній вимозі частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

Зазначена позиція суду повністю узгоджується зі сталою, обов`язковою практикою Верховного Суду.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постановах від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, від 27 січня 2025 року у справі № 200/422/24, від 28 січня 2025 року у справі № 400/4663/24, від 27 січня 2025 року у справі № 620/7211/24 сформував висновок: пенсії за віком, призначені у 2020-2021 роках із застосуванням середньої заробітної плати за відповідні трирічні періоди, підлягають щорічній індексації на загальних підставах. Суд касаційної інстанції прямо вказав, що норма закону вимагає підвищення саме того показника заробітку, з якого особа вийшла на пенсію, а застосування відповідачем замість цього положень підзаконних актів про встановлення фіксованих доплат чи зменшених коефіцієнтів є протиправним звуженням прав пенсіонера.

Більше того, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24 наголосила, що в силу статті 42 Закону № 1058-IV індексація пенсій є гарантованою державою процедурою, а встановлення Кабінетом Міністрів України будь-яких понижуючих коефіцієнтів для пенсій окремих років призначення порушує засади соціальної справедливості, є дискримінаційним та свідчить про вихід органу виконавчої влади за межі делегованих повноважень.

Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, відмовившись здійснити послідовне збільшення показника заробітку 9118,81 грн на визначені урядовими рішеннями законні коефіцієнти 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121, допустило протиправну бездіяльність і діяло всупереч вимогам частини другої статті 19 та статті 46 Конституції України.

Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень та зобов`язати його вчинити певні дії з метою ефективного відновлення порушеного права особи.

Судом встановлено, що позивач просить здійснити перерахунок та індексацію його пенсії станом на момент звернення до суду - з 01 березня 2026 року.

Для відновлення порушеного права ОСОБА_1 на належний розмір пенсії необхідно забезпечити кумулятивне щорічне збільшення базового показника середнього заробітку, що враховувався при первинному призначенні пенсії. Тобто кожен наступний коефіцієнт повинен застосовуватися до величини середньої заробітної плати, яка склалася внаслідок її збільшення у попередньому році.

Таким чином, належним, повним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача є:

визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення індексації пенсії позивача за віком із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки (9118,81 грн) у розмірах 1,14 у 2022 році, 1,197 у 2023 році, 1,0796 у 2024 році, 1,115 у 2025 році та 1,121 у 2026 році;

зобов`язання пенсійного органу здійснити ОСОБА_1 з 01 березня 2026 року індексацію та перерахунок пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV шляхом послідовного ланцюгового множення показника середньої заробітної плати 9118,81 грн на затверджені коефіцієнти збільшення у розмірах 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121, з проведенням обов`язкової виплати різниці між перерахованим та фактично отриманим розміром пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. За приписами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень покладеного на нього тягаря доказування правомірності незастосування приписів частини другої статті 42 Закону № 1058-IV не виконав, а його заперечення повністю спростовані вимогами спеціального пенсійного законодавства та обов`язковими правовими висновками Верховного Суду.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши наявні письмові докази, матеріали пенсійної справи позивача, розрахунки заробітку та відповіді пенсійного органу у їх взаємозв`язку, суд дійшов остаточного переконання про необхідність повного задоволення заявленого адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Згідно з квитанцією від 29 липня 2026 року позивач сплатив судовий збір в сумі 1065,00 грн.

Оскільки позов задоволено повністю, сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 14, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10; код ЄДРПОУ: 13814885) здійснити з 01 березня 2026 року індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09 липня 2003 року шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 9118,81 грн на коефіцієнти збільшення у розмірах 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121, з урахуванням раніше виплачених сум.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10; код ЄДРПОУ: 13814885) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1065 (одна тисяча шістдесят п`ять) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 28 жовтня 2026 року.

Суддя О.І. Коморний