Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №380/15665/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/15665/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області про визнання протиправною постанову

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: 80383, Львівська обл., с. Малехів, вул. Івасюка, 8 (далі відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ111407 від 20 травня 2026 року, щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 в розмірі 17 000 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, модель SPRINTER, реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на дату проведення перевірки був переданий у користування іншої особи, тому позивач вважає, що він не є автомобільним перевізником у розумінні статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт". За таких обставин просить скасувати оскаржену постанову.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що у ході рейдової перевірки транспортного засобу було встановлено порушення, а саме: водій здійснює перевезення вантажу «підвіконня ПВХ» Т.З. повна маса 3500 тонн, відсутня індивідуальна контрольна книга водія або копія графіку змінності водіїв, відсутня товарно-транспортна накладна або будь-який інший документ передбачений законодавством на вантаж. Порушено статтю 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», у тому числі порушення, відповідальність за які передбачено статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» ч. 1 абз. 3, перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону.

Звернув увагу, що на виконання вимог пункт 26 Порядку № 1567, позивачу було направлено, повідомленням № 36388/33.2/24-26 від 07.05.2026 року про розгляд матеріалів справи про порушення (Запрошення на розгляд матеріалів справи), на адресу електронної пошти - stepanvalko@gmail.com, яка належить останньому згідно відомостей, які містяться в ЄДР та яким його було запрошено на розгляд матеріалів справи про порушення № 1701 який відбувся 20.05.2026 р., о 10:00 год., в приміщенні Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області, за адресою: Львівська обл., Львівський р-н., с. Малехів, вул. Івасюка 8.

З огляду на викладене вважає, що доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржуваний акт індивідуальної дії є таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до пункту третього частини третьої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд зазначає, що ухвалою від 31.07.2026 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.

Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.

02.12.2024 під час рейдової перевірки старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області здійснено перевірку транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ SPRINTER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 , який керував водій ОСОБА_2 .

За результатами перевірки Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області 26.03.2026 складений Акт №069397 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (далі Акт перевірки).

З Акта перевірки видно, що 26.03.2026 о 10:30 год. старший державний інспектор ВДН (к) у Хмельницькій області на дорозі М-30 253 км Хмельницька область, здійснив перевірку MERCEDES-BENZ SPRINTER, номерний знак якого НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 . Під час перевірки виявлено порушення статтей 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме під час здійснення перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія документами на вантаж: водій здійснює перевезення вантажу «підвіконня ПВХ» Т.З. повна маса 3500 тонн, відсутня індивідуальна контрольна книга водія або копія графіку змінності водіїв, відсутня товарно-транспортна накладна або будь-який інший документ передбачений законодавством на вантаж. Порушено ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», у тому числі порушення, відповідальність за які передбачено статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» ч. 1 абз. 3, перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону.

За результатом розгляду справи, начальником Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області винесена постанова про застосування адміністративного - господарського штрафу № ОПШ 111407 від 20.05.2026 відповідно до якої, постановлено стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф в сумі 17000 грн.

Позивач вважає таку постанову протиправною, а тому звернувся до суду з позовом про її скасування.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III.

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

В силу частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.

Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з частинами сімнадцятої-двадцятої статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 1567).

За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі також - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з частинами першою-другою статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень статті 48 Закону № 2344-III дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлений їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Своєю чергою абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за відсутність на момент перевірки перевезень, зокрема, вантажів документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Абзацом 1 частини першої статті 60 Закону № 2344-IIІ визначено, що суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт - є автомобільний перевізник.

В розумінні вимог статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, перевізник - фізична або юридична особа-суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Верховний Суд, аналізуючи у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 законодавства, що врегульовують спірні правовідносини зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Повертаючись до обставин справи, суд встановив, що 26.03.2026 посадовими особами Укртрансбезпеки проводилась перевірка транспортного засобу MERCRSED-BENZ SPRINTER з номерними знаками НОМЕР_4 .

Під час перевірки виявлено порушення яке полягало в тому, що під час здійснення перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія документами на вантаж, а саме: водій здійснює перевезення вантажу «підвіконня ПВХ» Т.З. повна маса 3500 тонн, відсутня індивідуальна контрольна книга водія або копія графіку змінності водіїв, відсутня товарно-транспортна накладна або будь-який інший документ передбачений законодавством на вантаж. Порушено ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», у тому числі порушення, відповідальність за які передбачено статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» ч. 1 абз. 3, перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону.

Вказані обставини стали підставою для прийняття відповідачем постанови №ОПШ від 20.05.2026 про застосування адміністративно-господарського штрафу, у якій відповідач констатував допущення позивачем перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 1 частини третьої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Постановлено стягнути з ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.

Позивач, вказує, що не заперечує щодо зафіксованих в акті порушень, зазначає, що він дійсно є власником транспортного засобу MERSEDEZ-BENZ з номерними знаками НОМЕР_2 , проте не є автомобільним перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт" на підтвердження чого надав копію Договору позички майна від 01.03.2026.

З приводу такого аргумента позивача, суд зазначає таке.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини четвертої статті 828 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), договір позички транспортного засобу (крім наземних самохідних транспортних засобів), в якому хоча б однією стороною є фізична особа, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно частини третьої статті 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

При цьому, частиною першою статті 220 ЦК України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Із долученої до матеріалів справи копії договору позички від 01.03.2026, суд встановив, що укладений між позивачем та ОСОБА_2 договір не був нотаріально посвідчений, а отже, є нікчемним, внаслідок чого суд відхиляє посилання позивача на цей договір як на підставу правомірності свого позову.

Отже, з огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що за змістом спірних правовідносин саме позивач виступав безпосереднім автомобільним перевізником та є суб`єктом відповідальності, яка вчинила порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач діяв у межах повноважень та з дотриманням вимог Порядку № 1567 належним чином і завчасно повідомив позивача про розгляд справи, а відтак, підстав для визнання постанови протиправною з огляду на порушення процедури розгляду справи не встановлено.

Відтак, суд вважає, що постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ111407 від 20 травня 2026 року, щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 в розмірі 17 000 гривень є правомірною та прийнятою відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

у позові фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області про визнання протиправною постанову відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Мричко Н.І.