Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №340/2902/26ДСК — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/2902/26ДСК

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,-

В С Т А Н О В И В:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі – позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі – відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних ти резервістів інформації про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (паспорт гр. України, Серія НОМЕР_1 , виданий 03.09.1996 р. Олександрійським РВ УМВС України в Кіровоградській обл. РНОКПП НОМЕР_2 ) з військового обліку;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення з військового обліку військовозобов`язаних громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (паспорт гр. України Серія НОМЕР_1 , виданий 03.09.1996 р. Олександрійським РВ УМВС України в Кіровоградській обл. РНОКПП: НОМЕР_2 ), на підставі ч. 4 статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» в редакції, яка була чинною станом на 09 квітня 2013 року у зв`язку із досягненням граничного віку перебування в запасі.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 у статусі військовозобов`язаного, що підтверджується відомостями електронного військово-облікового документа з мобільного застосунку «Резерв+».

09.04.2013 досяг 40-річного віку, який згідно з чинною на той час редакцією статті 28 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон №2232-XII) був граничним віком перебування в запасі для військовозобов`язаних другого розряду рядового складу. Відтак, у зв`язку з досягненням зазначеного віку підлягав виключенню з військового обліку.

З метою поновлення порушених прав звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей щодо його виключення з військового обліку. Однак листом від 10.03.2026 №4/3727 відповідач відмовив у задоволенні заяви, посилаючись на збільшення граничного віку перебування військовозобов`язаних у запасі до 60 років.

Вважає такі дії протиправними, оскільки подальше збільшення граничного віку перебування в запасі не може бути підставою для продовження перебування його на військовому обліку у зв`язку з незворотністю дії відповідних змін законодавства в часі.

Крім того, чинним законодавством не передбачено автоматичного поновлення на військовому обліку осіб, які раніше досягли встановленого законом граничного віку перебування в запасі. Тому вважає, що після отримання відповідної заяви відповідач був зобов`язаний прийняти рішення про виключення його з військового обліку та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

З цих підстав просить позов задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

На обґрунтування заперечень зазначив, що 10.02.2015 ОСОБА_1 було прийнято на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів він перебуває у статусі військовозобов`язаного, 01.10.2025 пройшов військово-лікарську комісію, за результатами якої його визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки й інших визначених підрозділах, має військово-облікову спеціальність та чинне бронювання, що надає право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Звертає увагу, що факт виключення ОСОБА_1 з військового обліку у 2013 році не підтверджується жодними доказами.

Вказує, що оскільки відповідно до чинного законодавства граничний вік перебування в запасі становить 60 років, тому станом на дату звернення позивача із заявою від 17.02.2026 передбачені законодавством підстави для виключення його з військового обліку були відсутні.

Вважає необґрунтованими посилання позивача на принцип незворотності дії законів у часі, оскільки спірні правовідносини стосуються ведення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством, а не притягнення особи до юридичної відповідальності.

З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

ІНФОРМАЦІЯ_2 правом на подання письмових пояснень щодо позову не скористався.

Ухвала суду від 27.03.2026 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження у справі була надіслана до його "Електронного кабінету" та доставлена 05.06.2026, що підтверджується довідкою від 05.06.2026, яку долучено до матеріалів справи.

11.05.2026 ухвалою суду позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

01.06.2026 позивачем на виконання вимог суду було подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 05.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, витребувано у відповідача докази по справі.

Будь-яких інших заяв, чи клопотань від учасників справи до суду не надходило.

Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Олександрійським РВ УМВС України в Кіровоградській області (а.с. 55-58).

Згідно із записами у військовому квитку серії НОМЕР_3 позивачу 17.06.1991 присвоєно військове звання рядового (а.с. 60-69).

У обліковій картці до військової картки позивача наявна відмітка про зняття (виключення) з військового обліку 09.06.2006 (а.с. 96).

Відповідно до відомостей у графі (37) електронної облікової картки до військового квитка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 повторно взятий на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с. 101).

01.10.2025 позивач пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 та військово-лікарської комісії, оформленою довідкою від 01.10.2025 №2025-1001-1122-5749-0, на підставі статті 61б, 64в, 23в графи ІІ розкладу хвороб визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони (а.с. 97).

З наданого позивачем військово-облікового документа в електронній формі, сформованого 27.04.2026 засобами мобільного застосунку «Резерв+», встановлено, що він перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , має військове звання «рядовий», категорію обліку «військовозобов`язаний», а також відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з бронюванням строком до 02.02.2027 (а.с. 83).

17.02.2026 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, у якій просив внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про його виключення з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі відповідно до законодавства, чинного на момент досягнення ним 40-річного віку (а.с. 70-73.

Листом від 10.03.2026 №4/3727 ІНФОРМАЦІЯ_4 у відповідь на вказане звернення повідомив, що відповідно до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовозобов`язані рядового та сержантського складу перебувають на військовому обліку до досягнення 60-річного віку.

Крім того, відповідач зазначив, що за результатами перевірки відомостей автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи «Оберіг» встановлено, що позивача було поновлено на військовому обліку 10.02.2015 (а.с. 74).

Не погодившись із такою відповіддю, 23.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_9 зі скаргою на дії (бездіяльність) ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій просив вжити заходів щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про його виключення з військового обліку (а.с. 75-78).

За результатами розгляду зазначеної скарги ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 27.03.2026 №3862 повідомив позивачу, що Законом України від 27.03.2014 №1169-VII граничний вік перебування в запасі військовозобов`язаних другого розряду збільшено до 50 років, а Законом України від 22.07.2014 №1604-VII – до 60 років (а.с. 79-81).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

За змістом статті 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає дотримання правил військового обліку (ч. 3 ст. 1 Закону №2232-XII).

Відповідно до частини 3 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (ч. 9 ст. 1 Закону №2232-XII).

За приписами статті 28 Закону №2232-XII запас військовозобов`язаних поділяється на два розряди, що встановлюються залежно від віку військовозобов`язаних.

Військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком:

1) перший розряд - до 35 років;

2) другий розряд - до 60 років.

Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі.

На момент досягнення позивачем 40 років (09.04.2013) діяла редакція частини другої статті 28 Закону №2232-XII, яка передбачала, що військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років.

Надалі Законом України від 27.03.2014 №1169-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації" (далі - Закон №1169-VII, який набрав чинності 01.04.2014) було внесено зміни до статті 28 Закону №2232-XII, зокрема, частину другу статті 28 Закону №2232-XII викладено у такій редакції: "Військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд - до 50 років".

Законом України від 22.07.2014 №1604-VII "Про внесення змін до статті 28 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №1604-VII, який набрав чинності 13.08.2014), було внесено зміни до статті 28 Закону №2232-XII, зокрема, у пункті 2 частини другої цифри "50" замінено цифрами "60".

Таким чином, законодавцем було змінено правове регулювання граничного віку перебування військовозобов`язаних у запасі, внаслідок чого його збільшено з 40 до 60 років для осіб рядового складу, а обставина досягнення військовозобов`язаним 40 років перестала бути самостійною підставою для виключення рядового складу з військового обліку,

Застосовуючи наведені правові норми до спірних правовідносин, суд враховує висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 19.09.2018 у справі №814/4386/15, предметом розгляду якої був спір щодо правомірності вручення мобілізаційного розпорядження особі, яка до внесення змін до статті 28 Закону №2232-XII досягла 40-річного віку та вважала, що у зв`язку з цим втратила статус військовозобов`язаного.

Верховний Суд зазначив, що внесення змін до Закону №2232-XII було спрямоване на підвищення граничного віку перебування військовозобов`язаних у запасі з метою розширення кола осіб, на яких поширюється військовий обов`язок, та збільшення мобілізаційного ресурсу держави. З набранням чинності відповідними змінами дія закону поширюється на всіх осіб, які не досягли нового граничного віку перебування в запасі, а тому досягнення особою раніше встановленого граничного віку не виключає її подальшого перебування у запасі відповідно до зміненого законодавства.

Аналогічний за змістом правовий висновок, який безпосередньо стосується можливості повторного взяття на військовий облік особи, раніше виключеної з такого обліку за віком, викладено Верховним Судом у постанові від 09.04.2026 у справі №280/6524/24.

Верховний Суд зазначив, що законодавець розмежовує поняття “зняття” та “виключення” з військового обліку, однак таке розмежування не означає, що особа, виключена з військового обліку, за жодних обставин не може бути повторно взята на такий облік. Зміни до статті 28 Закону №2232-XII, якими граничний вік перебування у запасі збільшено до 60 років, мають загальний характер та поширюються на всіх осіб, які не досягли такого віку, незалежно від їх попереднього статусу. Правовий статус особи визначається не лише фактом попереднього виключення, а й законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

У цій же постанові Верховний Суд дійшов висновку, що у зв`язку з продовженням граничного віку перебування у запасі особа, яка не досягла 60-річного віку, вважається поновленою у запасі незалежно від того, чи перебувала вона на військовому обліку, та повинна відповідно до чинного законодавства перебувати на військовому обліку військовозобов`язаних. Верховний Суд також наголосив, що застосування чинного законодавства до актуального правового статусу особи не є зворотною дією закону в часі.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням наведеного суд відхиляє доводи позивача про те, що досягнення ним 09.04.2013 40-річного віку унеможливлює його подальше перебування на військовому обліку після внесення відповідних змін до законодавства у 2014 році.

Суд також не погоджується з доводами позивача про порушення у спірних правовідносинах принципу незворотності дії законів у часі, закріпленого статтею 58 Конституції України.

Так, відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.

Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (ст. 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.

Водночас застосування нового правового регулювання до правовідносин, які продовжують існувати після набрання ним чинності, саме по собі не свідчить про надання нормативно-правовому акту зворотної дії в часі.

Суд наголошує, що внесені у 2014 році зміни до статті 28 Закону №2232-XII не змінюють правового регулювання минулого періоду та не передбачають покладення на позивача обов`язків за час до набрання цими змінами чинності, а визначають граничний вік перебування відповідної категорії громадян у запасі на майбутнє.

Метою зазначених змін було розширення мобілізаційного ресурсу держави шляхом збільшення граничного віку перебування військовозобов`язаних у запасі, що безпосередньо пов`язано із забезпеченням обороноздатності держави.

Відтак законодавець, реалізуючи свої повноваження щодо правового регулювання військового обов`язку, змінив вікові критерії перебування громадян у запасі, поширивши їх на осіб, які на момент набрання відповідними змінами чинності не досягли нового граничного віку.

У даному випадку йдеться не про надання законодавчим змінам зворотної дії, а про застосування чинного законодавства до визначення актуального військово-облікового статусу особи.

При цьому суд звертає увагу, що предметом цього спору є правомірність невчинення відповідачем дій щодо внесення відомостей про виключення позивача з військового обліку за його зверненням у лютому 2026 року, а не правомірність дій чи бездіяльності відповідного військового комісаріату у 2013 році. Тому питання наявності у відповідача обов`язку щодо внесення відповідних відомостей повинно вирішуватися з урахуванням правового регулювання, чинного на момент звернення позивача із заявою, а не виключно на підставі законодавства, яке діяло станом на 09.04.2013.

Суд зауважує, що позивач досяг 40-річного віку 09.04.2013, однак матеріали справи не містять відомостей про прийняття уповноваженим органом у 2013 році рішення про його виключення з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі.

Більше того, позивача було взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_8 10.02.2015, хоча на цю дату законодавчо уже було збільшено граничний вік перебування військовозобов`язаних рядового складу в запасі до 60 років.

Отже, подальше перебування позивача на військовому обліку після внесення законодавчих змін у 2014 році не суперечить правовому регулюванню щодо граничного віку перебування військовозобов`язаних у запасі.

Крім того, суд враховує поведінку позивача після його повторного взяття на військовий облік.

Зокрема, 01.10.2025 він пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 та відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 01.10.2025 №2025-1001-1122-5749-0 визнаний придатним до проходження військової служби у військових частинах забезпечення, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, військових навчальних закладах та інших визначених підрозділах.

Також, згідно з відомостями електронного військово-облікового документа від 27.04.2026 ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 у статусі військовозобов`язаного та має чинне бронювання, що є підставою для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за відповідними органами державної влади, підприємствами, установами й організаціями у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку та які перебувають на спеціальному військовому обліку.

Отже, можливість бронювання особи та надання їй відповідної відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації пов`язується саме з наявністю в неї статусу військовозобов`язаного.

На переконання суду, зазначене дає підстави для висновку, що позивач принаймні станом на 01.10.2025 усвідомлював факт свого перебування на військовому обліку, був обізнаний та не заперечував статусу військовозобов`язаного, оскільки особисто брав участь у медичному огляді військово-лікарської комісії.

За змістом пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.

Отже, повноваження щодо виключення особи з військового обліку можуть бути реалізовані лише за наявності визначених законом підстав для вчинення таких дій.

У цій справі позивач не заперечує, що станом на час звернення із заявою від 17.02.2026 він не досяг 60-річного віку. Інших передбачених частиною шостою статті 37 Закону №2232-XII підстав для виключення з військового обліку ним не наведено та матеріалами справи не підтверджено.

При цьому фактично просить застосувати до правовідносин, які виникли у 2026 році, положення законодавства щодо граничного віку перебування в запасі, які діяли станом на 09.04.2013 та були змінені законодавцем у 2014 році.

Поряд з цим предметом цього судового розгляду не є питання своєчасності виконання військовим комісаріатом обов`язків щодо виключення позивача з військового обліку у 2013 році. Суд перевіряє наявність у відповідача обов`язку щодо внесення відповідних відомостей за зверненням позивача у 2026 році.

Враховуючи, що станом на час виникнення спірних правовідносин позивач не досяг установленого статтею 28 Закону №2232-XII граничного віку перебування в запасі, а інших передбачених законом підстав для його виключення з військового обліку не встановлено, у відповідача не виникло обов`язку щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку.

Відтак невнесення відповідачем відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не свідчить про допущення ним протиправної бездіяльності, оскільки передбачені законом підстави для вчинення таких дій відсутні.

Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, доводи позивача, викладені в адміністративному позові, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, тому у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Згідно приписів статті 139 КАС України у випадку прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.Керуючись статтями 9, 77, 139, 241 — 246, 255 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій — відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 29 жовтня 2026 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ).

Третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 ).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК