Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №340/3165/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/3165/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Притули К.М., розглянувши адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

Представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 16 січня 2026 року №00006462404;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 16 січня 2026 року №00006422404;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 16 січня 2026 року №00006452404;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 14 квітня 2026 року №000053732404;

- скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про сплату боргу (недоїмки) від 16 січня 2026 року №Ф-00006402404.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що оскаржувані рішення прийнято на підставі акту про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 від 12.12.2025 №20312/11-28-24-04/2505003577, в якому зроблено висновок про завищення витрат на 1410459,92 грн. Позивач вваажає що податковий орган не визначив конкретних господарських операцій та контрагентів, за якими витрати не підтверджено, не зазначив, які саме придбання не були оплачені, та обмежився порівнянням узагальнених річних показників.

Позивач посилається на те, що витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей і послуг підтверджуються договорами, рахунками, видатковими та товарно-транспортними накладними, актами надання послуг, банківськими виписками, платіжними дорученнями та оборотно-сальдовими відомостями.

На думку позивача, помилкове збільшення чистого оподатковуваного доходу спричинило безпідставне донарахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску, а також застосування похідних штрафних санкцій.

Окремо позивач заперечує проти визначення зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати найманих працівників. Зазначає, що відповідні кошти своєчасно перераховувалися до бюджету, проте помилково на рахунок податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування. На підставі заяви від 18.02.2025 кошти в сумі 18308,60 грн 27.02.2025 перенесено на належний бюджетний рахунок. Тому повторне визначення основного платежу, штрафу та пені вважає протиправним.

Ухвалою судді від 18.05.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

04.06.2025, представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву. ГУ ДПС у Кіровоградській області заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що перевіркою досліджено документи, надані платником, банківські виписки, видаткові накладні, відомості Єдиного реєстру податкових накладних, товарно-транспортні накладні та облікові відомості. За результатами їх зіставлення з деклараціями встановлено завищення витрат на 1410459,92 грн унаслідок відсутності документального підтвердження їх оплати. Податковий орган посилається на запит від 24.11.2025 №2645/12/11-28-24-04-06 та акт про ненадання документів від 05.12.2025 №1469/11-28-24-04/ НОМЕР_1 . Вказує, що позивач не надав книгу обліку доходів і витрат та документи в повному обсязі, не подав заперечень на акт перевірки, а під час адміністративного оскарження не спростував висновків щодо спірних витрат.

Відповідач вважає, що таблиці, складені 13.05.2026, не є первинними документами та не підтверджують оплату конкретних витрат. Посилаючись на п.44.6 ст.44 ПК України, стверджує, що подання документів безпосередньо до суду не усуває наслідків їх ненадання під час перевірки. Військовий збір та єдиний внесок, на переконання відповідача, правомірно визначено виходячи зі збільшеного чистого оподатковуваного доходу.

Щодо податку із заробітної плати відповідач зазначає, що подальше перенесення коштів чи наявність переплати не спростовують несвоєчасного виконання обов`язку податкового агента.

У відповіді на відзив, сформованій 09.06.2026, представник позивача підтримує позовні вимоги. Наголошує, що контролюючий орган не навів конкретного переліку неоплачених операцій, не зіставив первинні документи з розрахунком зменшення витрат за кожен рік та не довів належності спірних сум до документально непідтверджених витрат.

У запереченнях на відповідь на відзив, сформованих 15.06.2026, представник відповідача наполягає на правомірності оскаржуваних рішень. Зазначає, що наявність у справі договорів, рахунків, накладних, актів, виписок і облікових відомостей сама по собі не доводить правомірності врахування саме спірної частини витрат. Вважає, що позивач мав підтвердити кожну складову спірної суми та своєчасність подання документів контролюючому органу.

Ухвалою суду від 19.06.2026, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

24.09.2026 суд ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження, що відображено в протоколі судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності 16.10.2001, перебуває на податковому обліку з 26.10.2001 та зареєстрований платником податку на додану вартість з 27.12.2002 (т.1 а.с.41-43).

Основним видом економічної діяльності є діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (КВЕД 46.17).

На підставі наказу Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 12.12.2025 року № 1840-п посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 за період діяльності з 01.01.2019 по 31.12.2024 з метою дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, а також законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 по 31.12.2024.

За результатами перевірки складено акт від 12.12.2025 року № 20312/11-28-24-04/ НОМЕР_1 (т.1 а.с.48-223-250, т.4 а.с.1-11).

Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення:

1. п.177.2, пп.177.4.1, пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України, в частині заниження податкового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 253882,78 грн, в тому числі за 2019 рік - 45163,86 грн, за 2020 рік - 36436,80 грн, за 2021 рік - 91936,99 грн, за 2022 рік - 22630,37 грн, за 2023 рік - 57714,75 грн;

2. пп.1.1-1.6 п.161 підрозділу 10 розділу XX “Інші перехідні положення” ПК України в частині заниження суми податкового зобов`язання по військовому збору від здійснення підприємницької діяльності загальну суму 15765,53 грн, в тому числі за звітні податкові періоди: 2019 рік на суму 2929,76 грн, 2020 рік на суму 2351,17 грн, 2021 рік на суму 6698,21 грн, 2022 рік на суму 1276,83 грн, 2023 рік на суму 3955,13 грн;

3. ч.2 п.1 ст.7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, в частині заниження суми податкового зобов`язання по єдиному внеску від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 164942 грн, в тому числі за 2019 рік на суму 42969,76 грн, за 2020 рік на суму 23805,10 грн, за 2021 рік на суму 96417,43 грн, за 2022 рік на суму 1749,89 грн;

4. пп.16.1.5, пп.16.1.12 п.16.1 ст.16, п.44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 ПК України, в частині не надання на перевірку книги обліку доходів і витрат фізичної особи - підприємця;

5. пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України, в частині несвоєчасної сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати найманих працівників (ПДФО) в сумі 16562,37 грн.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС у Кіровоградській області 16.01.2026 прийнято податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимогу про сплату боргу, зокрема:

- податкове повідомлення-рішення №00006462404 форми “Р” про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за податковими зобов`язаннями у сумі 253 882,78 грн та штрафними санкціями у сумі 31 377,25 грн;

- податкове повідомлення-рішення №00006422404 форми “Р” про збільшення грошового зобов`язання з військового збору за податковими зобов`язаннями у сумі 17 211,10 грн та штрафними санкціями у сумі 2 040,43 грн;

- податкове повідомлення-рішення №00006452404 форми “Д” про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за податковими зобов`язаннями у сумі 16 562,37 грн, штрафними санкціями у сумі 8 281,19 грн та пенею у сумі 4 769,15 грн;

- рішення №00006512404 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-00006402404.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, ФОП ОСОБА_1 подав до ДПС України скаргу на податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимогу про сплату боргу.

За результатами розгляду скарги ДПС України прийняла рішення від 08.04.2026 №8879/6/99-00-06-01-02-06 “Про результати розгляду скарги”, яким залишила без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області від 16.01.2026 №00006422404, №00006442404, №00006452404, №00006462404, №00006472404, №00006482404, №00006502404, а скаргу платника - без задоволення.

Крім того, рішенням ДПС України від 09.04.2026 №8984/6/99-00-06-02-01-06 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.01.2026 №Ф-00006402404 залишено без змін, а рішення від 16.01.2026 №00006512404 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску скасовано та визнано відкликаним.

Після адміністративного оскарження, з урахуванням прийнятого ДПС України рішення щодо скасування та відкликання попереднього рішення про застосування штрафних санкцій з єдиного внеску, ГУ ДПС у Кіровоградській області було прийнято нове рішення від 14.04.2026 №000053732404 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 16.01.2026 №00006462404 суд зазначає наступне.

Абз. 1, 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України в редакції, чинній під час перевірки, передбачено що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п.177.1 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

За змістом п.177.2 ст.177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п.177.3 ст.177 цього Кодексу для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Пп.177.4.1, 177.4.2, 177.4.4, 177.4.5 п.174.1 ст.177 ПК України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту; документально не підтверджені витрати; витрати, щодо яких за сукупністю умов здійснення операції є підстави вважати, що наявні обставини (факти) свідчать про її здійснення з метою надання неправомірної вигоди службовій особі (у тому числі службовій особі іноземної держави); витрати, які контролюючий орган не враховує (не визнає) внаслідок того, що відповідно до законодавства встановлено, що операція здійснена від імені та/або в інтересах платника податку з метою надання неправомірної вигоди під час вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтями 369, 369-2 Кримінального кодексу України, прямо чи опосередковано (через третіх осіб), незалежно від розміру неправомірної вигоди.

Для цілей застосування абзацу шостого цього підпункту при розгляді обставин (фактів), пов`язаних з відповідною операцією, що можуть свідчити про її здійснення з метою надання неправомірної вигоди службовій особі, враховуються фактичні дії сторін операції та фактичні обставини здійснення операції відповідно до її суті, а для операції, пов`язаної із службовою особою іноземної держави, також керуються переліком, оприлюдненим на офіційному веб-сайті Національного антикорупційного бюро України відповідно до пункту 12 частини першої статті 16 Закону України “Про Національне антикорупційне бюро України”.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що для врахування витрат необхідно встановити фактичне їх понесення, документальне підтвердження та зв`язок із господарською діяльністю й отриманням доходу. Наявність лише договору або рахунку не підтверджує оплату. Разом із тим оплату та її призначення можуть підтверджувати банківські виписки і платіжні документи у взаємозв`язку з накладними, актами та обліковими регістрами.

Для підприємця - платника податку на додану вартість таке зіставлення має здійснюватися без включення сум цього податку до доходів і витрат. Також підлягають врахуванню періоди оплати, отримання та реалізації товарів, залишки товарів і розрахунки з постачальниками. Тому просте порівняння загальної суми всіх придбань із показником декларації не замінює перевірки умов податкового визнання конкретних витрат.

Суд враховує, що в обґрунтування позову наведено підсумки витрат, які перевищують задекларовані показники. Саме по собі таке перевищення не доводить правомірності декларацій: придбання товару, його оплата та врахування вартості у витратах відповідного періоду не завжди збігаються. Однак це не звільняє відповідача від обов`язку пояснити, які саме складові задекларованих витрат виключено та на підставі яких доказів.

У пункті 2.1.2 акта перевірки наведено річні узагальнені показники банківських розрахунків, сальдо за розрахунками з постачальниками, задекларованих витрат та витрат за даними перевірки. Після таблиць повторено висновок про відсутність документального підтвердження оплати на відповідні річні суми.

Разом із тим викладені у цьому розділі відомості не розкривають складу кожної спірної суми через конкретні неоплачені поставки, послуги, документи та строки їх відображення. Перелік видів використаних документів не замінює встановлення того, яку операцію відображено неправильно, який платіж не здійснено чи який документ на його підтвердження відсутній.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за №1300/27745 (далі - Порядок №727). Під час оформлення результатів перевірки застосовувалася редакція зі змінами, внесеними, зокрема, наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2025 №151.

Пунктом 3 розділу II цього Порядку передбачено, що акт документальної перевірки має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податкове, валютне та інше законодавство, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи).

Відповідно до пункту 4 розділу II Порядку №727, в акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи”.

Абз.1 п.5 розділу II Порядку №727 встановлено, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.

Пп.2 п.4 розділу III Порядку №727 передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з первинними документами, бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

зазначити інформацію щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Податковим кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документи та інформацію, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформацію щодо наявності пом`якшуючих обставин або обставин, що обтяжують або звільняють від фінансової відповідальності платника податків;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та/або бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового та/або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;

у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів;

у разі відмови платника податків, посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноважених ним осіб) надати документи та/або копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків, посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії, та переліку документів (копій документів), які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки;

у разі надання платником податків, посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) посадовим особам контролюючого органу письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти надання таких пояснень необхідно відобразити в акті документальної перевірки.

Наведені вимоги забезпечують можливість перевірити не лише арифметику, а й фактичні та правові підстави донарахування. Вказані вимоги мають значення для доведення податкового правопорушення і визначення його розміру.

Довід відповідача про відсутність конкретизації у таблицях позивача суд оцінює з урахуванням їх фактичного змісту. Таблиці містять графи щодо року, декларації, суми, контрагента та підтвердних документів. Вони відсилають до договорів, накладних, актів і банківських виписок, які є у додатках. Тому твердження, що позивач навів лише загальні річні суми без будь-якої прив`язки до документів, не відповідає змісту наданих матеріалів.

Для невизнання конкретної витрати контролюючий орган має встановити відповідну фактичну підставу: відсутність оплати, нереальність послуги, її непов`язаність із діяльністю, віднесення до іншого періоду або іншу передбачену законом обставину.

У запереченнях відповідач навів загальні міркування щодо недостатньої деталізації маркетингових послуг. Проте такі доводи не ідентифікують операцій і сум, які утворюють спірні річні коригування, та не можуть замінити обґрунтування, покладене в основу оскаржуваного рішення.

Щодо ненадання книги обліку доходів і витрат та застосування п.44.6 ст.44 ПК України суд зазначає наступне.

У редакції абз.1 п.177.10 ст.177 ПК України, що діяла до 01.01.2021, було встановлено, що фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

З 01.01.2021 абз.1 п.177.10 ст.177 цього Кодексу передбачено що фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Отже, безготівкова форма розрахунків не звільняє підприємця від обов`язку вести облік доходів і витрат та мати первинні документи. У цій частині обгрунтування позивача про відсутність потреби в обліку через безготівкові операції є помилковим. Разом із тим після 01.01.2021 сама відсутність паперової книги не є тотожною відсутності обліку, якщо він ведеться в дозволеній електронній формі.

Відповідно до абз.1 п.85.2 ст.85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

П.44.6 ст.44 ПК України в редакції, чинній під час перевірки, передбачено що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Таким чином, п.44.6 ст. 44 ПК України встановлює спеціальний наслідок ненадання документів. Подання документа до суду саме по собі не усуває наслідків його доведеного ненадання контролюючому органу у визначені законом строки. Проте застосуванню цієї норми має передувати встановлення того, які саме документи не надано, яких показників звітності вони стосуються та які витрати залишилися непідтвердженими.

У матеріалах перевірки наведено запит від 24.11.2025 та акт від 05.12.2025, який містить відомості про ненадання книги, інформації щодо товарних залишків та окремих розрахунків. Водночас відповідач не розкрив, які конкретно відсутні документи про оплату формують саме суми 250910,36 грн, 202426,67 грн, 510761,08 грн, 125724,32 грн і 320637,49 грн. Загальне твердження про неповноту документів не встановлює такого зв`язку.

Відсутність належного облікового регістру та відсутність первинного документа про господарську операцію є різними обставинами. Порушення порядку ведення або надання обліку не означає, що всі підтверджені іншими належними документами витрати мають бути виключені в довільно визначеній сумі.

Контролюючий орган фактично визнав значну частину витрат на підставі наданих документів. За таких обставин для виключення решти витрат він мав показати межу між підтвердженими та непідтвердженими сумами. Посилання на загальну відсутність книги такої межі не пояснює.

Неподання позивачем заперечень на акт перевірки також не означає визнання висновків акта та не звільняє відповідача від доказування правомірності прийнятих рішень. Право на заперечення не є обов`язковою передумовою судового оскарження.

Посилання відповідача на судові рішення щодо наслідків ненадання документів не спростовує наведеного висновку. Для застосування відповідного правового підходу необхідне встановлення факту ненадання саме тих документів, якими підтверджуються спірні показники.

Таким чином, наявні первинні та платіжні документи не спростовано через конкретні операції, а контролюючий орган не довів склад і розмір саме тієї частини витрат, яку виключив із податкового обліку.

За таких обставин визначення додаткового чистого оподатковуваного доходу на 1410459,92 грн не має достатнього документального обґрунтування. Відповідно не доведено правомірності донарахування 253882,78 грн податку на доходи фізичних осіб та застосування похідних штрафних санкцій.

Суд також враховує, що податкове повідомлення-рішення містить посилання на п.123.2 ст.123 ПК України, тобто на відповідальність за умисне діяння. Загальні формулювання про можливість подати правильну декларацію та неподання уточнюючих декларацій самі по собі не встановлюють конкретних обставин умисного порушення.

П.112.2 ст.112 ПК України передбачено, що особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Оскільки не доведено основного порушення у визначеному відповідачем розмірі, то, відповідно і штрафні санкції не можуть бути визнані правомірними.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 16.01.2026 №00006462404 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 16.01.2026 №00006422404 з військового збору суд зазначає наступне.

У спірних звітних періодах 2019– 2023 років підпунктом 1.1 пункту 16 підрозділу 10 розділу XX ПК України було передбачено що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Підпункт 1.2 цього пункту в редакції, чинній у зазначених періодах, встановлював що об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Підпунктом 1.3 цього пункту в редакції, чинній у 2019– 2023 роках, передбачалося що ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Таким чином, до доходів підприємця на загальній системі за 2019-2023 роки застосовується ставка військового збору, чинна саме у цих періодах.

Донарахування військового збору здійснено у зв`язку з тим самим коригуванням чистого оподатковуваного доходу, яке стало підставою для визначення податку на доходи фізичних осіб.

Оскільки правомірності збільшення чистого оподатковуваного доходу на покладену в основу рішення суму не доведено, донарахування військового збору та похідних штрафних санкцій також не може вважатися обґрунтованим.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 16.01.2026 №00006422404 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.01.2026 №Ф-00006402404 та рішення від 14.04.2026 №000053732404 суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору й обліку єдиного внеску визначаються Законом України від 08.07.2010 №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон №2464-VI).

П.4 ч.1 ст.4 цього Закону визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів).

За абз.1 п.2 ч.1 ст. 7 Закону №2464-VI у редакції, чинній з 01.01.2021, єдиний внесок нараховуєтьсядля платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5№ частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У редакції, чинній у 2019– 2020 роках, цей пункт також визначав базою суму доходу (прибутку), що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, але передбачав інші правила визначення мінімальної бази за відсутності доходу. Ця відмінність не змінює необхідності доведення додаткового доходу, на який у справі нараховано внесок понад задекларовані показники.

Відповідно до абз.1 ч.5 ст.8 8 Закону №2464-VI, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

За п.3 ч.11 ст.25 Закону №2464-VI, за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Таким чином, підставою вимоги є наявність належно встановленої недоїмки, а підставою штрафу за наведеною нормою - правомірне донарахування своєчасно не нарахованого внеску.

За відсутності доведеного додаткового доходу, покладеного в основу донарахування, вимога на 164942,18 грн не може бути визнана правомірною.

Оскільки базової суми донарахованого внеску не обґрунтовано, відсутня належна підстава для застосування штрафу 21484,88 грн.

З огляду на наведене вимога про сплату боргу (недоїмки) від 16.01.2026 №Ф-00006402404 та рішення про застосування штрафних санкцій від 14.04.2026 №000053732404 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 16.01.2026 №00006452404 суд зазначає наступне.

Згідно з п.177.7 ст.177 ПК України, фізична особа - підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.

Відповідно до пп.168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки, небанківські надавачі платіжних послуг приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання платіжної інструкції на перерахування цього податку до відповідного бюджету або платіжної інструкції на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 35-1 цього Кодексу.

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Отже, обов`язок податкового агента включає як утримання, так і своєчасне перерахування податку. Водночас для визначення правових наслідків необхідно розрізняти повну несплату податку та його своєчасне надходження до бюджету з помилковим зазначенням бюджетного рахунку.

П.43.4 ст.43 ПК України встановлено, що платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг.

Згідно пп.112.8.8№ п.112.8 ст.112 ПК України, обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є помилкова сплата платником податків, у тому числі податковим агентом, грошового зобов`язання на інший бюджетний рахунок (без порушення законодавчо визначеного строку сплати податку або узгодженої суми грошового зобов`язання до бюджету). Умовою підтвердження таких обставин є вчинення платником дій, передбачених статтею 43 цього Кодексу, щодо повернення помилково сплачених грошових зобов`язань.

Відповідно до пп.129.9.8 п.129.9 ст.129 ПК України у разі помилкової сплати платником податків, у тому числі податковим агентом, грошового зобов`язання на інший бюджетний рахунок (без порушення законодавчо визначеного строку сплати податку або узгодженої суми грошового зобов`язання до бюджету). Умовою підтвердження таких обставин є вчинення платником дій, передбачених статтею 43 цього Кодексу, щодо повернення помилково сплачених грошових зобов`язань.

Суд враховує, що заява від 18.02.2025 містить дати первісних платежів, у тому числі за 2024 рік, та визначає рахунок, з якого і на який переносяться кошти. Прийняття заяви підтверджене квитанцією, а виконання перенесення - обліковими даними про зарахування 18308,60 грн 27.02.2025 за належним платежем.

Вказані обставини безпосередньо стосуються виконання спірного податкового обов`язку та підтверджують звернення позивача за процедурою статті 43 ПК України ще до перевірки.

Відповідач обґрунтовує основний платіж заборгованістю станом на 31.12.2024. Однак рішення про повторне визначення податку прийнято 16.01.2026, коли операція з перенесення коштів уже була проведена. Для такого рішення необхідно було перевірити, чи залишалося відповідне зобов`язання непогашеним, чи зараховано ці кошти в рахунок інших обов`язків і чи не призводить донарахування до повторного стягнення податку.

В акті та поясненнях відповідача не наведено належного зіставлення 16562,37 грн із перенесеними 18308,60 грн та не доведено, що підтверджене перенесення не погасило спірного зобов`язання. Саме по собі відображення кредиторської заборгованості на кінець 2024 року не доводить її існування на момент перевірки та прийняття рішення.

Водночас погашення основного платежу до перевірки не виключає відповідальності за доведене прострочення у минулому.

Разом з тим, відповідачем не наведено, які саме первісні платежі були прострочені щодо відповідних виплат заробітної плати, а які своєчасно надійшли на інший бюджетний рахунок. Натомість його заперечення фактично зводяться до твердження, що будь-яке подальше перенесення коштів не має значення. Такий підхід не враховує приписів пп.112.8.8 п.112.8 ст.112 та пп.129.9.8 п.129.9 ст.129 ПК України.

Суд зазначає, що контролюючий орган мав дослідити фактичне надходження коштів до бюджету, призначення платежів, характер помилки та належну правову кваліфікацію. Саме лише відображення податку на іншій інтегрованій картці не є достатнім дослідженням цих обставин.

Крім того, відповідачем не встановлено умов застосування саме визначеного у рішенні штрафу, а також період нарахування пені. Утримання податку із заробітної плати та регулярне перерахування коштів до бюджету з помилкою у рахунку не підтверджують самі по собі умисного ухилення від виконання податкового обов`язку.

Встановлені недоліки не дають можливості відокремити достовірно доведену правомірну частину зобов`язання від неправомірної на підставі наведеного відповідачем розрахунку. Суд не може визначати інші дати прострочення та інший склад правопорушення замість контролюючого органу, припускаючи відсутні фактичні дані.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 16.01.2026 №00006452404 прийнято без належного врахування документів про виконання податкового обов`язку та без доведення підстав і розміру основного платежу, штрафу й пені, у зв`язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню, а спірні податкові повідомлення-рішення - визнанню протиправними та скасуванню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю, на користь позивача слід стягнути сплачений ним при поданні позовної заяви до суду судовий збір у сумі 5205,52 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, буд. 55, м. Кропивницький, 25006; код ЄДРПОУ ВП 43995486) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 січня 2026 року №00006462404 Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 січня 2026 року №00006422404 Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 січня 2026 року №00006452404 Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 14 квітня 2026 року №000053732404 Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-00006402404 від 16 січня 2026 року.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5205 (п`ять тисяч двісті п`ять) гривень 51 копійка.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА