Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №320/3647/21 — Київський окружний адміністративний суд

Суд: Київський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №320/3647/21

Суддя: Колеснікова І.С.

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/3647/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Ле ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Ле ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 1476-ДК/0028По/08/01/-21 від « 17» березня 2021 року, прийняту Головним Управлінням Держгеокадастру у Київській області;

- визнати протиправним та скасувати припис № 1476-ДК/0025Пр/03/01/-21 від « 17» березня 2021 року, прийнятий Головним Управлінням Держгеокадастру у Київській області.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року матеріали адміністративної справи № 320/3647/21 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Супровідним листом Київського окружного адміністративного суду № 01-073396/21 від 13.05.2021 направлено адміністративну справу №320/3647/21 до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Окружним адміністративним судом міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

На підставі вимог Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» дану справу передано для розгляду до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 26.12.2023 прийнято справу до провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Свої вимоги позивач мотивує відсутністю правових підстав для прийняття оскаржуваних рішень, оскільки нею не вчинялось правопорушення у сфері використання земель.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що оскаржувані рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві.

Такі доводи заперечені позивачем у поданій до суду відповіді на відзив.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 грудня 2020 року державними інспекторами у сфері державного контролю з використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель була проведена перевірки з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки з кадастровим номером: 3222782602:02:001:0319, що розташована по АДРЕСА_1 було складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом-земельних ділянок № 1476-ДК/1225/АП/09/01/-20.

Встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером: 3222782602:02:001:0319, що розташована по АДРЕСА_1 використовується з порушенням вимог п. а ч. 1 ст. 91 Земельного кодексу України, а саме не за цільовим призначенням.

На основі даного акта перевірки 22 лютого 2021 року відповідачем складено протокол про адміністративні правопорушення № 1476-ДК/0019П/07/01/-21.

17 березня 2021 року державними інспекторами Головного Управління Держгеокадастру у Київській області було прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення № 1476-ДК/0028По/08/01/-21 відносно Ле ОСОБА_1 . Позивача визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340, 00 грн.

Також, 17 березня 2021 року Головним Управлінням Держгеокадастру у Київській області винесено припис № 1476-ДК/0025Пр/03/01/-21, яким передбачено вжити вичерпних заходів реагування щодо усунення виявленого порушення у термін до 15.04.2021.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (далі - Закон) визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Статтею 4 Закону визначено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно статті 9 Закону державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом:

- проведення перевірок;

- розгляду звернень юридичних і фізичних осіб;

- участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об`єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель;

- розгляду документації із землеустрою', пов`язаної з використанням та охороною земель;

- проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Статтею 10 Закону визначаються повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, зокрема безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» не містить положень щодо попередження власників та користувачів земельних ділянок про дату проведення заходів державного контролю та щодо видачі органом державного контролю направлення на перевірку.

Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками

Судом встановлено, що у межах спірних правовідносин, предметом перевірки є дотримання законодавства під час використання земельної ділянки, а не дотримання суб`єктом господарювання законодавства при здійсненні ним господарської діяльності, а тому Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та підзаконні нормативно-правові акти, якими регламентовано порядок проведення контрольних заходів щодо суб`єктів господарської діяльності у даному випадку застосуванню не підлягали.

Для земельної ділянки, що використовується позивачем, згідно з відомостями Державного земельного кадастру визначено цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Водночас, у результаті перевірки встановлено, що зазначена земельна ділянка використовується для функціонування кафе, магазину, спа-салону та готелю, що позивачем не заперечується.

Класифікацією видів цільового використання земель, затвердженої наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 (далі - класифікація) визначено поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Зазначеним нормативним актом визначено різний режим використання для земель житлової та земель громадської забудови; землі із цільовим призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, а також для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування.

Таким чином, будівництво та обслуговування об`єктів, що розташовані на земельній ділянці, що належить позивачу, дозволено здійснювати на земельних ділянках, по яких встановлено інше цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування. На підставі викладеного, відповідачем, на думку суду, вірно встановлено, що відповідна земельна ділянка використовується позивачем не за цільовим призначенням.

Частиною 5 статті 20 Земельного кодексу України визначено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії.

Вимоги до використання земельної ділянки, щодо якої встановлено цільове призначення «Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» встановлено статтею 40 Земельного кодексу України: громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Таким чином законом визначено, що на земельних ділянках із вищезазначеним цільовим призначенням дозволено будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та гаражів.

Іншого цільового використання земельної ділянки в межах вимог, встановлених законом до використання земельної ділянки із цільовим призначенням «Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» законодавством не визначено.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог І законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, давати обов`язкові для виконання приписи з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення.

Враховуючи викладене оскаржувані рішення винесені відповідно до закону, в межах повноважень, з дотриманням встановленої процедури прийняття рішення та на законних підставах.

Відтак, суд не вбачає правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Ле ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua