Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №320/1091/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року м. Київ № 320/1091/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панової Г.В., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

третя особа: Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва

про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до органів Державної казначейської служби України подання про повернення позивачці - ОСОБА_1 , сплаченого збору на обов`язкове пенсійне страхування;

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва подання про повернення позивачу сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 16080,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що 26.11.2021 нею вперше було придбано нерухоме майно, у зв`язку із чим під час нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 16 080,00 грн. Позивачка вважає, що відповідно до положень Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» вона звільнена від сплати зазначеного збору як особа, яка придбала житло вперше, а тому сплачені кошти підлягають поверненню.

Позивачка стверджує, що факт придбання житла вперше підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас відповідач, незважаючи на подані документи, безпідставно відмовив у формуванні та направленні до органу Державної казначейської служби України подання про повернення помилково сплаченого збору, чим порушив її права та законні інтереси. З огляду на викладене просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду (суддя Харченко С.В.) відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, на підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду проведено повторний автоматизований розподіл адміністративної справи № 320/1091/24, яку передано на розгляд головуючій судді Пановій Г.В.

Ухвалою суду прийнято до провадження адміністративну справу № 320/1091/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позивачкою не надано належних та достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували факт придбання нею житла вперше. На думку відповідача, відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не підтверджують відсутності у позивачки іншого житла, набутого раніше, а тому не можуть бути достатньою підставою для звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. Відповідач наголошує, що на органи Пенсійного фонду України законодавством не покладено обов`язку щодо встановлення факту придбання особою житла вперше, а також не надано відповідних повноважень для перевірки такої інформації. Враховуючи викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа, правом на подання пояснень не скористалась, будь яких заяв чи клопотань по суті спору до суду не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено про таке.

Судом встановлено, що 26.11.2021 між позивачкою ОСОБА_1 та продавцем було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований у реєстрі за № 3224.

Під час укладення зазначеного договору позивачкою сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості придбаного нерухомого майна, що становить 16 080,00 грн, відповідно до квитанції від 26.11.2021 № 0001372.

Вважаючи, що нею вперше придбано житло, а тому сплачений збір підлягає поверненню, позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 28.12.2022 (вх. № 44363/8) про підготовку та направлення до органів Державної казначейської служби України подання про повернення помилково сплаченого збору.

Листом від 05.01.2023 № 2600-0603-8/2697 відповідач відмовив позивачці у підготовці відповідного подання, посилаючись на ненадання повного комплекту документів, які підтверджують придбання житла вперше.

19.04.2023 позивачка повторно звернулася до відповідача із заявою, до якої долучила відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підтвердження факту придбання житла вперше.

Листом від 20.04.2023 № 2600-0603-8/76959 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно відмовило позивачці у формуванні подання про повернення сплачених коштів.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною та такою, що порушує її права та законні інтереси, позивачка звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади справляння збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначені Законом України від 26.06.1997 № 400/97-ВР «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 400/97-ВР).

Згідно з абзацом першим пункту 9 статті 1 Закону № 400/97-ВР платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Порядок справляння збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок №1740).

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 866, яка набрала чинності 26.09.2020, внесено зміни до Порядку № 1740, якими, зокрема, визначено механізм підтвердження обставин, що є підставою для звільнення громадян від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при придбанні житла вперше.

Так, відповідно до підпункту «в» пункту 15-2 Порядку № 1740 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду.

Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання після 1992 року.

Згідно з пунктом 15-3 Порядку № 1740 нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування за наявності визначених підпунктами «в» і «г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору.

Отже, аналіз наведених положень законодавства свідчить, що з 26.09.2020 законодавцем визначено конкретний механізм реалізації права особи на звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при придбанні житла вперше, який передбачає необхідність документального підтвердження відповідних обставин.

При цьому сам по собі факт укладення особою договору купівлі-продажу нерухомого майна та відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про інші об`єкти житлової нерухомості не є достатнім підтвердженням придбання житла вперше в розумінні підпункту «в» пункту 15-2 Порядку № 1740.

Аналогічний підхід до застосування зазначених положень законодавства викладено Верховним Судом у постанові від 25.11.2021 у справі № 280/9714/20.

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що положеннями пункту 15-2 Порядку № 1740 деталізовано зміст поняття «придбаває житло вперше», яке необхідно розуміти як відсутність у фізичної особи факту попереднього набуття права власності на житло, в тому числі в результаті приватизації.

Верховний Суд також наголосив, що у разі, якщо особа не скористалася передбаченим законодавством механізмом звільнення від сплати збору під час нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу та помилково сплатила такий збір, вона має право звернутися до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України з визначеними підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку № 1740 інформацією та пакетом документів, які підтверджують наявність підстав для звільнення від його сплати.

Наведений правовий підхід підтверджено Верховним Судом у постанові від 05.11.2025 у справі № 340/3681/24, в якій наголошено на необхідності застосування механізму підтвердження придбання житла вперше, встановленого Порядком № 1740 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 866, зокрема шляхом подання пакету документів відповідно до підпункту «в» пункту 15-2 Порядку № 1740.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, право особи на повернення сплаченого збору пов`язується не лише з її твердженням про придбання житла вперше, а й з належним підтвердженням фактичних обставин, які відповідно до законодавства виключають обов`язок зі сплати такого збору.

Судом встановлено, що 26.11.2021 позивачкою придбано квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого за №3224, та сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 16 080,00 грн.

Звертаючись до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявами про повернення зазначеного збору, позивачка посилалася на те, що вказана квартира є першим придбаним нею житлом.

На підтвердження зазначених обставин позивачкою надано відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Будь-якх інших документів позивачкою до відповідача разом із заявою подано не було.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд встановив, що позивачкою не надано довідок з місць проживання після 1992 року про невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, а також інших належних документів, які б підтверджували використання таких чеків для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду.

Доказів надання зазначених документів відповідачу під час звернення із заявами від 28.12.2022 та 19.04.2023 матеріали справи також не містять.

Оцінюючи доводи позивачки про те, що факт придбання житла вперше підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд зазначає таке.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно є державною інформаційною системою, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно.

Водночас відсутність у такому Реєстрі відомостей про інше житло, належне позивачці, сама по собі не виключає можливості набуття нею права власності на житлову нерухомість у минулому, зокрема шляхом приватизації, та не підтверджує невикористання житлових чеків.

Суд звертає увагу, що державна реєстрація прав на нерухоме майно та облік використання громадянами житлових чеків для приватизації державного житлового фонду мають різне правове призначення.

Зокрема, відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відображають інформацію про зареєстровані речові права, тоді як документи про невикористання житлових чеків покликані підтвердити окрему юридично значущу обставину, пов`язану з реалізацією громадянином права на приватизацію державного житлового фонду.

Саме тому підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку № 1740 передбачено необхідність надання відповідних відомостей у сукупності, а не альтернативно за вибором особи.

За таких обставин наданий позивачкою витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є належним доказом у частині відомостей про зареєстровані речові права, однак не може самостійно підтверджувати всі юридично значущі обставини, необхідні для звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Відсутність документів про невикористання житлових чеків не дає суду підстав дійти висновку про те, що позивачка до укладення договору купівлі-продажу від 26.11.2021 не набувала права власності на житло в порядку приватизації державного житлового фонду.

При цьому, спірні правовідносини у цій справі виникли після 26.09.2020, а саме у зв`язку з придбанням позивачкою квартири 26.11.2021, тому до них підлягають застосуванню положення Порядку № 1740 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відтак посилання на відсутність у Пенсійного фонду України можливості самостійно перевірити факт попереднього придбання особою житла не усуває передбаченої чинним нормативним регулюванням необхідності документального підтвердження обставин, які є підставою для звільнення від сплати збору.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачкою не було подано до відповідача відповідного належного пакету документів згідно з вимогами підпункту «в» пункту 15-2 Порядку № 1740, як того передбачив законодавець. Таким чином, судом не встановлено підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Щодо повноважень відповідача з формування подання про повернення помилково сплаченого збору суд зазначає про таке.

Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок № 787).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету здійснюється за поданням органів, які контролюють справляння відповідних надходжень бюджету.

Таким чином, формування відповідного подання органом Пенсійного фонду України передбачає встановлення наявності обставин, які свідчать про помилковість зарахування коштів до державного бюджету.

Оскільки у цій справі позивачкою не підтверджено в передбачений законодавством спосіб наявності сукупності умов для звільнення від сплати збору, суд не вбачає підстав для висновку про те, що сплачені нею кошти в розмірі 16 080,00 грн є помилково зарахованими до державного бюджету.

Відповідно, за встановлених обставин у відповідача не виникло обов`язку щодо формування та направлення до відповідного органу Державної казначейської служби України подання про повернення позивачці зазначених коштів.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас за приписами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що покладення на суб`єкта владних повноважень обов`язку доведення правомірності прийнятого ним рішення не звільняє позивача від необхідності доведення тих фактичних обставин, з якими закон пов`язує виникнення права, за захистом якого особа звернулася до суду.

У межах спірних правовідносин відповідач обґрунтовує правомірність своєї відмови ненаданням позивачкою визначених Порядком № 1740 документів, необхідних для підтвердження придбання житла вперше. Зазначені обставини підтверджуються дослідженими судом матеріалами справи.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачкою не підтверджено належними та достатніми доказами факт придбання житла вперше у розумінні підпункту «в» пункту 15-2 Порядку №1740, а відтак не доведено наявності правових підстав для повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

За наведених обставин суд вважає, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у формуванні та направленні подання про повернення позивачці збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 16 080,00 грн ґрунтується на положеннях чинного законодавства, а підстави для визнання її протиправною відсутні.

Оскільки позовна вимога про зобов`язання відповідача сформувати та направити відповідне подання є похідною від вимоги про визнання протиправною відмови у його формуванні, підстави для її задоволення також відсутні.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, положень законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та висновків Верховного Суду щодо їх застосування, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.