Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №320/37269/25 — Київський окружний адміністративний суд

Суд: Київський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: осіб з інвалідністю

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №320/37269/25

Суддя: Білоус А.Ю.

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/37269/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білоус А.Ю. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулося Київське міське відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач, Відділення Фонду) з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_1 ) про стягнення адміністративно-господарських санкцій за 2024 рік у розмірі 417 152,22 грн та пені у розмірі 17 564,08 грн за період з 16.04.2025 по 30.06.2025.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем у порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» у 2024 році не виконано норматив з працевлаштування осіб з інвалідністю. За даними автоматизованого Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, сформованого на підставі відомостей Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача за рік складає 8 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 особа. У зв`язку з несплатою відповідачем у строк до 15 квітня 2025 року адміністративно-господарських санкцій позивачем нараховано санкції у розмірі 417 152,22 грн та пеню у розмірі 17 564,08 грн, примусове стягнення яких є предметом цього позову.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач скористався процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву, у якому заперечив проти позовних вимог та зазначив про їх повну необґрунтованість. Відповідач вказав, що позивачем у Розрахунку помилково визначено середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу за 2024 рік у кількості 8 осіб без розкриття помісячного обрахунку показників. Згідно з поданими податковими розрахунками сум доходу та відомостями обліку працівників середньооблікова кількість штатних працівників відповідача помісячно становила: у 1 кварталі: січень - 6, лютий - 6, березень - 6 (разом за квартал - 18); у 2 кварталі: квітень - 6, травень - 11, червень - 11 (разом за квартал - 28); у 3 кварталі: липень - 8, серпень - 0, вересень - 0 (разом за квартал - 8); у 4 кварталі: жовтень - 0, листопад - 0, грудень - 0 (разом за квартал - 0). Сума середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці 2024 року становить 54 місячні одиниці, що при діленні на 12 місяців року дає середньооблікову чисельність штатних працівників за рік у розмірі 4,5 особи. Крім цього, відповідач зазначив, що у період з 01.05.2024 по 31.07.2024 у трудових відносинах з відповідачем фактично перебувала особа з інвалідністю II групи безстроково ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою МСЕК, наказами про прийняття та звільнення, повідомленнями до ДПС та податковою звітністю. З огляду на це відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) зареєстрована як фізична особа-підприємець та у 2024 році здійснювала підприємницьку діяльність за кодом КВЕД 56.10 «Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування», перебуваючи на спрощеній системі оподаткування (3 група, платник єдиного податку).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підставі автоматизованого розрахунку сформовано вимогу до ФОП ОСОБА_1 про сплату адміністративно-господарських санкцій за 2024 рік у сумі 417 152,22 грн у зв`язку з стверджуваним невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (норматив визначено в 1 особу, виходячи із зазначеної в розрахунку середньооблікової чисельності штатних працівників за рік у кількості 8 осіб).

У зв`язку з несплатою зазначеної суми у строк до 15.04.2025 позивачем нараховано пеню у розмірі 17 564,08 грн за період з 16.04.2025 по 30.06.2025 та пред`явлено позов про примусове стягнення коштів у загальному розмірі 427 716,30 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 17 Закону № 875-XII (тут і далі - в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема, у редакції Закону України від 18 жовтня 2022 року № 2682-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю») з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Частина третя статті 18 Закону № 875-XII визначає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об`єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

про працевлаштованих осіб з інвалідністю;

про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація про працевлаштованих осіб з інвалідністю використовується в Централізованому банку даних з проблем інвалідності для визначення в автоматичному режимі осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. Позови про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені пред`являються протягом шести місяців після закінчення строку для самостійної сплати, встановленого частиною четвертою цієї статті.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Наказом Міністерства економіки України «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання» від 12 квітня 2022 року №827-22 затверджено Форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», яка заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Тобто, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення на підприємство осіб для працевлаштування.

Наведене свідчить про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця.

Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону № 875-ХІІ.

У той же час, на підприємство покладається лише обов`язок створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 805/402/17-а та від 24 лютого 2020 року у справі №820/2132/17.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми № 3-ПН.

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин, незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 22.06.2022 по справі №826/11977/18.

Таким чином, передбачена частиною першою статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або:

1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів;

2) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої, п`ятої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що першочерговою передумовою виникнення обов`язку роботодавця зі створення робочого місця для особи з інвалідністю та застосування санкцій за його невиконання є досягнення суб`єктом господарювання встановленого частиною першою статті 19 Закону № 875-XII критерію чисельності працюючих.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону № 875-XII норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю встановлюється у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Питання, пов`язані з обліком штатних працівників, регулюються наказом Державного комітету статистики від 28.09.2005 №286 «Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників» (далі по тексту також - Інструкція № 286), дія якого поширюється на всі юридичні особи, їх філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Інструкції №286 в облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві.

Облікова кількість штатних працівників визначається на певну дату звітного періоду, наприклад, на перше або останнє число місяця, включаючи прийнятих працівників і виключаючи тих, які вибули в цей день.

Якщо підприємство на дату, вказану у формі державного статистичного спостереження, з будь-яких причин не працювало (вихідний або святковий день, з природних, технічних та економічних причин), облікова кількість працівників відображається за станом на останній день роботи, що передував цій даті.

Пунктом 3.2 Інструкції №286 визначено, що середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.

Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з`явились або не з`явились на роботу.

Згідно пунктів 3.2.1., 3.2.5. Інструкції №286 середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2024 рік та додатків до них, показники середньооблікової кількості штатних працівників за звітні періоди 2024 року (рядок 101 заголовної частини розрахунків) становили: у січні 2024 року – 6 осіб; у лютому 2024 року – 6 осіб; у березні 2024 року – 6 осіб; у квітні 2024 року – 6 осіб; у травні 2024 року – 11 осіб; у червні 2024 року – 11 осіб; у липні 2024 року – 8 осіб; у серпні 2024 року – 0 осіб; у вересні 2024 року – 0 осіб; у жовтні 2024 року – 0 осіб; у листопаді 2024 року – 0 осіб; у грудні 2024 року – 0 осіб.

При цьому наявні у справі кадрові накази та Додатки 5 до Податкових розрахунків свідчать, що працівник ОСОБА_3 згідно з наказом від 15.08.2023 № Ув000000001-0000000001 була прийнята на роботу за сумісництвом (20 годин на тиждень), а тому відповідно до підпункту 2.6.1 пункту 2.6 Інструкції №286 обґрунтовано не включалася до облікової кількості штатних працівників, а у липні 2024 року трудові відносини з усіма працівниками ФОП ОСОБА_1 було припинено, внаслідок чого у серпні - грудні 2024 року наймана праця відповідачем не використовувалася, що підтверджено даними податкової звітності.

Таким чином, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача за 2024 рік становить: (6 + 6 + 6 + 6 + 11 + 11 + 8 + 0 + 0 + 0 + 0 + 0) / 12 = 54 / 12 = 4,5 особи, що за правилами математичного округлення становить 5 осіб.

Тобто, для вирішення питання щодо застосування нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік слід використовувати середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу відповідача за 2024 рік – 4,5 (5) осіб, а не 8 осіб, як зазначено позивачем.

Оскільки середньооблікова чисельність штатних працівників ФОП ОСОБА_1 за 2024 рік становить 4,5 (5) осіб, що є меншим за передбачене законом мінімальне порогове значення у 8 працюючих осіб, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю на 2024 рік для відповідача не встановлювався і обов`язку щодо його виконання у відповідача не виникло.

Щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 17 564,08 грн, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 20 Закону № 875-XII нарахування пені є похідним заходом відповідальності, який застосовується виключно у разі порушення встановлених строків сплати адміністративно-господарських санкцій та нараховується на повну суму недоїмки.

Оскільки суд встановив повну безпідставність нарахування адміністративно-господарських санкцій, факт існування у відповідача простроченої заборгованості (недоїмки) відсутній, що свідчить про відсутність будь-яких правових підстав для нарахування та стягнення пені.

Адміністративно-господарські санкції за своєю правовою природою є мірою відповідальності за вчинення правопорушення у сфері господарювання, застосування якої можливе виключно за наявності протиправної поведінки та вини суб`єкта господарювання. В діях відповідача складу господарського правопорушення, ухилення від виконання обов`язку чи протиправної бездіяльності судом не встановлено, оскільки у ФОП ОСОБА_1 за наслідками 2024 року взагалі не виникло встановленого законом обов`язку щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та, відповідно, обов`язку зі сплати адміністративно-господарських санкцій, а відтак підстави для стягнення таких санкцій та похідної вимоги про стягнення пені відсутні.

З огляду на викладене, позовні вимоги Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 139 КАС України відсутні підстави для вирішення питання стосовно повернення судового збору, сплаченого позивачем за позовом при зверненні до суду.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоус А.Ю.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua