Суд: Київський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №320/16183/24
Суддя: Кушнова А.О.
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 жовтня 2026 року справа №320/16183/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії,
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви від 21.03.2023;
- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплатити пенсію ОСОБА_1 відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням періодів пільгового стажу з 14.09.2005 - 16.08.2011, 17.08.2011 - 05.09.2012, 23.02.2015 - 10.05.2017, 01.07.2018 - 31.12.2022, починаючи з 21.03.2023;
- встановити судовий контроль у формі надання звіту Головним УПФУ в м. Києві щодо виконання рішення суду;
- звернути до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць ОСОБА_1 .
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що по досягненню пенсійного віку вона звернулась із заявою до ГУ ПФУ в м. Києві про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як водію міського пасажирського транспорту (трамвая). Однак відповідач за наслідками розгляду документів прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах як водію міського пасажирського транспорту у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 10 років.
Позивач вважає, що згідно відомостей її трудової книжки та наданих документів її пільговий стаж на посаді водія міського пасажирського транспорту становить 13 років 08 місяців 09 днів, що є достатнім для призначення пільгової пенсії як водію трамвая.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 відкрито провадження у даній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
30.07.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечував та пояснив, що відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу, а саме для жінок, які народилися з 1 жовтня 1967 по 31 березня 1968 - не менше 23 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Вказує, що відповідно до наданих документів про стаж загальний страховий стаж позивача складає 25 років 1 місяць 28 днів, проте пільговий стаж як водія міського пасажирського транспорту становить 7 років 9 місяців 7 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах як водію міського пасажирського транспорту відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, відповідач зауважив, що позивачу не було враховано до пільгового стажу період роботи згідно довідки №5-65 від 10.01.2023, оскільки КП «Салтівське трамвайне депо» є діюче підприємство, а пільгову довідку видає КП «Міський архів».
З огляду на зазначене, відповідач вважає, що ним правомірно було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки у позивача відсутній необхідний пільговий стаж 10 років.
Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Червонозаводським РВ УМВС України в Харківській області 23.10.1996.
Згідно відомостей про роботу, наявних в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 :
- з 14.09.2005 по 16.08.2011 працювала водієм трамвая 3 класу в Салтівському трамвайному депо ХКП «Міськелектротранс»;
- з 17.08.2011 по 05.09.2012 працювала водієм трамвая (пасажирського) 3 класу в КП «Салтівське трамвайне депо»;
- з 23.02.2015 по 10.05.2017 працювала водієм трамвая (пасажирського) 3 класу в КП «Салтівське трамвайне депо»;
- з 23.06.2018 працює водієм трамвая на пасажирських маршрутах 3 класу в Філії Комунального підприємства «Київпастранс» - Дарницьке трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо.
21.03.2023 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (із змінами) (далі - Порядок №22-1), після реєстрації вказана заява позивача за принципом екстериторіальності була передана на розгляд до ГУ ПФУ в м. Києві.
За результатами розгляду такої заяви та поданих документів ГУ ПФУ в м. Києві прийняло рішення №204650017816 від 28.03.2023, яким відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах як водію міського пасажирського транспорту відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 10 років.
У вказаному рішенні зазначено, що загальний страховий стаж позивача складає 25 років 1 місяць 28 днів, з якого пільговий стаж як водія міського пасажирського транспорту становить 7 років 9 місяців 7 днів. Проте, до пільгового стажу не враховано період роботи згідно довідки №5-65 від 10.01.2023, оскільки КП «Салтівське трамвайне депо» є діюче підприємство, а пільгову довідку видає КП «Міський архів».
Листом від 18.04.2023 №2600-0207-8/75538 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про рішення від 28.03.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до поданої заяви від 21.03.2023 за №4729.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004 принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 (далі - Закон №1058-ІV), який прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).
Таким чином, оскільки Закон №1058-ІV та Закон №1788-XII регулюють одні і ті ж правовідносини, пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону №1058-IV, як акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону №1788-XII підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону №1058-IV.
Законом України від 03.10.2017 №2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» було доповнено Закон №1058-ІV розділом XIV-І Пенсійне забезпечення окремих категорія громадян, зокрема, статтею 114 визначені умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників. Вказані зміни набрали чинності 11.10.2017.
Так, згідно з пунктом 8 частини другої статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Отже, за вказаною нормою необхідними умовами для призначення пенсії на пільгових умовах є наявність віку 55 років, загального стажу 25 років та стажу роботи водієм міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) не менше 10 років.
Відповідно до положень статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій. У довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, та результати проведення атестації робочих місць на підприємстві.
Додатком №5 до Порядку №637 визначено форму Довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Зміст наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Проте, за відсутності у трудовій книжці відомостей про характер виконуваної особою роботи, особливо, що стосується тих осіб, пенсія яким призначається на пільгових умова, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як свідчать матеріали справи, 21.03.2023 позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, до якої, окрім копії трудової книжки серії НОМЕР_2 , додала також довідку Комунального підприємства «Міський архів» від 10.01.2023 №Б-65 щодо періоду роботи з 14.09.2005 по 16.08.2011 на посаді водія трамвая 3-го класу, довідку Комунального підприємства «Салтівське трамвайне депо» від 21.10.2022 №1364 щодо періоду роботи з 17.08.2011 по 05.09.2012 та з 23.02.2015 по 10.05.2017 на посаді водія трамвая (пасажирського) та довідку Філії Комунального підприємства «Київпастранс» - Дарницьке трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо від 11.11.2022 №105 щодо періоду роботи з 23.06.2018 по теперішній час на посаді водія трамвая на пасажирських маршрутах.
Так, ознайомившись зі змістом довідок Комунального підприємства «Міський архів» від 10.01.2023 №Б-65, Філії Комунального підприємства «Київпастранс» - Дарницьке трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо від 11.11.2022 №105 та Комунального підприємства «Салтівське трамвайне депо» від 21.10.2022 №1364, суд доходить висновку про те, що вказані довідки по формі та змісту у повній мірі відповідають тим вимогам, які ставляться до Довідки про підтвердження трудового стажу згідно Додатку №5 до Порядку №637.
Більш того, судом з`ясовано, що викладені у вказаних вище довідках відомості про роботу позивача в період з 14.09.2005 по 16.08.2011 на посаді водія трамвая 3-го класу класу в Салтівському трамвайному депо ХКП «Міськелектротранс», в період з 17.08.2011 по 05.09.2012 та з 23.02.2015 по 10.05.2017 на посаді водія трамвая (пасажирського) в КП «Салтівське трамвайне депо», в період з 23.06.2018 по день видачі довідки від 11.11.2022 №105 на посаді водія трамвая на пасажирських маршрутах в Філії Комунального підприємства «Київпастранс» - Дарницьке трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо узгоджуються із відповідними записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 за вказаний період.
Отже, вказані вище довідки є належним та достовірним доказом в розумінні пункту 20 Порядку №637 для підтвердження пільгового характеру виконуваної роботи та є підставою для надання позивачу права на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV.
Поряд з цим, суд зауважує, що потреба у наданні довідки про пільговий характер роботи чи уточненні інших відомостей виникає лише тоді, коли у заявника відсутня трудова книжка або відповідні записи у ній, а також за відсутності у трудовій книжці відомостей про характер виконуваної особою роботи.
Судом встановлено, що до заяви від 21.03.2023 про призначення пенсії позивач долучила копію своєї трудової книжки серії НОМЕР_2 , в якій в хронологічній послідовності містяться записи про роботу позивача з часу її працевлаштування (з 1988 року).
Дослідивши відповідні записи у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 , суд констатує те, що такі записи за певні періоди трудової діяльності позивача містять інформацію про характер виконуваної позивачем роботи на посаді водія тролейбуса, зокрема: з 14.09.2005 по 16.08.2011 на посаді водія трамвая 3 класу в Салтівському трамвайному депо ХКП «Міськелектротранс» (записи №12-14); з 17.08.2011 по 05.09.2012 на посаді водія трамвая (пасажирського) 3 класу в КП «Салтівське трамвайне депо» (записи №15-16); з 23.02.2015 по 10.05.2017 на посаді водія трамвая (пасажирського) 3 класу в КП «Салтівське трамвайне депо» (записи №17-18); з 23.06.2018 по дату звернення за призначенням пенсії на посаді водія трамвая на пасажирських маршрутах 3 класу в Філії Комунального підприємства «Київпастранс» - Дарницьке трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо (записи №19-20).
У результаті нескладних математичних розрахунків можна визначити, що період роботи позивача на посадах водія трамвая складає більше ніж 13 років 6 місяців
Тому відомості, які зазначені в спірній довідці Комунального підприємства «Міський архів» від 10.01.2023 №Б-65 про період роботи позивача з 14.09.2005 по 16.08.2011 не були не те щоб єдиним джерелом інформації про характер трудових відносин позивача, а й навіть не могли вважатися основним документом про пільговий стаж позивача у спірний період, позаяк таким документом в цьому випадку мала б слугувати трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 .
Натомість суд звертає увагу на те, що оскаржуване рішенням орган Пенсійного фонду України надав оцінку лише одному документу - довідці КП «Міський архів» від 10.01.2023 №Б-65, без врахування інших відомостей та інформації про періоди роботи позивача, про які містяться відомості в її трудовій книжці.
Відмовляючи у призначенні пенсії відповідач у своєму рішенні послався на те, що у позивача пільговий стаж становить 7 років 9 місяців 7 днів, хоча жодних обґрунтувань як і пояснень відносно того, чому і за яких умов та обставин є неможливим зарахування до пільгового стажу наведений вище згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 період роботи позивача з 14.09.2005 по 16.08.2011 на посаді водія трамваю оскаржуване рішення не містить.
Вищевикладене вказує на те, що відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідач формально підійшов до оцінки наданих документів та не дослідив усіх обставин, які мають значення для вирішення відповідного питання.
Таким чином, дії відповідача щодо відмови в призначенні позивачу пенсії відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є протиправними.
Відповідно до приписів частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Проте, вказаною нормою встановлено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За таких обставин, суд вважає за необхідне з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.03.2023 №204650017816 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви від 21.03.2023, оскільки воно прийняте відповідачем без урахування усіх обставин, які мають значення для його прийняття та без дослідження усіх наданих заявником документів щодо можливості врахування до її пільгового стажу періодів роботи згідно з тими записами, які містяться в її трудовій книжці.
Щодо вимоги про зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням періодів пільгового стажу, то суд враховує те, що за змістом вказаної норми необхідними умовами для призначення такої пенсії є вік 55 років, наявність страхового стажу особи не менше 25 років, з яких стаж водієм міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) не менше 10 років.
Перші дві складові умови (вік 55 років та страховий стаж особи не менше 25 років), які необхідні для реалізації відповідного права, відповідачем визнавалися спочатку.
Відсутність третьої складової (не менше 10 років стажу водієм міського пасажирського транспорту - трамваю) відповідачем у суді не доведена.
В свою чергу, судом під час розгляду справи встановлено, що період роботи позивача на посадах водія трамвая складає більше ніж 13 років 6 місяців.
З огляду на зазначене, судом вбачається, що виконані всі умови, визначені п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно дискреція відповідача у даному випадку відсутня.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Кодексом адміністративного судочинства України також визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії (частина 2 статті 245). У цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
У рішенні від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 Верховний Суд України зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таким чином, надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом .
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі №227/3208/16-а і з огляду на приписи частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України суд враховує його при розгляді даної справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
У пункті 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
З матеріалів справи слідує, що заяву про призначення пенсії позивач подала 21.03.2023.
Таким чином, відповідно днем призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах є день звернення позивача за такою пенсією, тобто 21.03.2023.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що для належного захисту порушених прав позивача необхідно зобов`язати відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу роботи позивача періоди її роботи на посаді водія трамвая, починаючи з 21.03.2023.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій.
Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
При цьому, частиною шостою статті 382 КАС України визначено, що суд під час ухвалення рішення суду за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду, якщо суд допускає його негайне виконання.
Крім того, відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Аналіз викладеного дає суду підстави сформувати висновки про те, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних, підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними ухвалах від 16.09.2020 та від 12.01.2022 у справі №826/9960/15 (№11-1403апп18).
Суд звертає увагу, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Таким чином, спосіб судового контролю, передбачений стаття 382 КАС України, спрямований на забезпечення виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, яке залишається невиконаним.
При цьому аби застосувати вказаний спосіб судового контролю, суд повинен мати обґрунтовані сумніви у виконанні суб`єктом владних повноважень свого конституційного обов`язку - виконання судового рішення.
У свою чергу, особа, яка звертається із заявою про встановлення судового контролю у порядку, передбаченому статтею 382 КАС України, повинна навести достатні аргументи, які б підтверджували необхідність застосування такого виду судового контролю.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними постановах від 21.11.2019 у справі №802/1933/18-а та від 29.04.2022 у справі №120/2914/19-а, які є обов`язковими для врахування судом в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України.
Беручи до уваги викладене, суд вважає, що станом на час вирішення спору по суті відсутні об`єктивно підтверджені належними і допустимими доказами підстави вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Резюмуючи наведене, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду на стадії ухвалення судового рішення.
Щодо клопотання позивача допустити негайне виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Отже, зазначена норма стосується виконання рішень про присудження, тобто стягнення пенсії, у яких зазначається конкретний розмір пенсії (заборгованості) з наведенням в мотивувальній частині відповідного розрахунку, у той час як у даній справі виплаті пенсії позивачу мають передувати дії органу Пенсійного фонду України по здійсненню призначення пенсії за віком на пільгових умовах, внаслідок чого норма статті 371 КАС України у даному випадку застосуванню не підлягає.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 858,88 грн., що підтверджується квитанцією від 09.10.2023 №2071-1239-7219-5383.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.03.2023 №204650017816 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви від 21.03.2023.
3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу роботи позивача періоди її роботи на посаді водія трамвая, починаючи з 21.03.2023.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 858,88 грн. (вісімсот п`ятдесят вісім грн. 88 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua