Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №404/2101/22 — Подільський районний суд міста Кропивницького

Справа № 404/2101/22

Провадження №2/405/405/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року Подільський районний суд міста Кропивницького у складі:

головуючого-судді - Іванової Л.А.

при секретарі - Нетесі С.М., Тарасенко Р.П., Федченко А.Ю.,

за участю учасників справи:

представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Ковтуна А.В.,

та представника відповідача ТОВ «АРМІР» - адвоката Юраха В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому цивільну справу №404/2101/22 за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АРМІР» про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Ковтун А.В. (діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії СА № 1023124 від 22.04.2022 року) в інтересах позивача звернувся до Кіровського районного суду м. Кіровограда з зазначеним позовом до ТОВ «АРМІР» про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди, в якому просив стягнути з відповідача ТОВ "АРМІР" на користь позивача ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 160 000 грн. та моральну шкоду в розмірі 340 000 грн., а всього 500 000 грн., зазначивши на обґрунтування позовних вимог, що в ході досудового розслідування кримінального провадження за № 12019120220000103 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, яке розпочато 02.03.2019 по факту пошкодження 01.03.2019 майна ОСОБА_1 , а саме: нежитлового приміщення-магазину по АДРЕСА_1 , слідчим відділом Новомиргородського ВП Маловисківського ВП ГУ НП в Кіровоградській області призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлені наступні питання: 1) Чи відповідає проектно-технічна документація, а саме: робочий проект на будівництво нежитлового приміщення-магазину по АДРЕСА_2 , вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва?; 2) Чи відповідає проектно-технічна документація на будівництво нежитлового приміщення-магазину по АДРЕСА_1 , вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва щодо безпечних відстаней від сусідніх будівель, а саме: до будівель і споруд домоволодіння за адресою АДРЕСА_3 ?; 3) Чи відповідають виконані будівельні роботи, окремі елементи об`єктів нерухомого майна, конструкції, виробів та матеріалів по об`єкту дослідження - нежитлова будівля - магазин за адресою АДРЕСА_4 , проектно-технічній документації - робочому проекту на будівництво нежитлового приміщення-магазину по АДРЕСА_2 та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва?

Згідно з висновком будівельно-тезнічної експертизи №26 від 18 вересня 2020 року, експерт встановив по першому питанню наступне:

- проектна документація, розроблена без урахування вимог містобудівної документації (вихідних даних), а саме: в пунктах містобудівних умов та обмежень: 4. Відстань від об`єкта, який проектується, до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови: визначити проектною документацією з врахуванням будівельних норм; 6. Мінімально допустимі відстані від об`єктів, які проектуються до існуючих будинків та споруд: визначити проектною документацією з врахуванням будівельних норм, що порушує п. 4.3 ДБН А.2.2- 3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво»;

- відсутня наскрізна нумерація сторінок проекту, що порушує п. 10.4 ДСТУ Б А.2.4-4:2009 «Основні вимоги до проектної та робочої документації»;

- в наданих копіях робочого проекту в частині архітектурно-будівельні рішення відсутні 5,7,10 сторінки архітектурно-будівельної частини проекту;

- на титульному аркуші не зазначена стадія проекту, що порушує ДСТУ Б А.2.4-4:2009 «Основні вимоги до проектної та робочої документації» додаток П форма 15;

- на титульному аркуші не вказано позначення, що надається кожному текстовому і графічному документу, що включені в проект, що порушує пункт 5.1.3 ДСТУ Б А.2.4-4:2009 «Основні вимоги до проектної та робочої документації»;

- титульний аркуш не скріплений печаткою ГІПа, що порушує п`яту частину п. 12 Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України «Про затвердження порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України.

В наданій копії пояснювальної записки робочого проекту відсутні розрахунки, необхідні для встановлення класу наслідків (відповідальності) та визначення категорії складності об`єкта будівництва, що порушує п. 4.1 та п. 4.9 ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об`єктів будівництва. Фактичний клас наслідків (категорія складності), запроектованої будівлі не відповідає зазначеному в проекті.

- згідно ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» порушено порядок проектування забудови територій, а саме: робочий проект виготовлено раніше ніж містобудівні умови та обмеження. Робочий проект датовано 2013 роком, а містобудівні умови і обмеження 17.01.2014.

- в копії робочого проекту «Будівництво нежитлового приміщення- магазину по АДРЕСА_1 » не зазначені торгівельні зали, не визначена торгівельна площа. Згідно ДБН В.2.2-23:2009 п. 4.5 величина магазину визначається розміром його торгівельної площі, а відповідно до вимог п. 5.2 та Додатку В ДБН В.2.2-23:2009 «Будинки і споруди. Підприємства торгівлі» площа земельних ділянок приймається відповідно до розмірів торговельної площі. Для магазинів - із розрахунку від 0,02 га до 0,08 га (для сільської місцевості до 0,12 га) на 100 м2 їх торговельної площі. Розмір земельної ділянки об`єкта дослідження становить 0,079 га, максимально дозволена величина магазину роздрібної торгівлі з врахуванням вимог п 5.2 та Додатку В ДБН В.2.2-23:2009 «Будинки і споруди. Підприємства торгівлі» може становити 400,0 кв.м. Відповідно до наданих документів торгівельна площа невизначена та може складати від 145,1 кв.м. до 652,3 кв.м., розмір земельної ділянки для такої площі повинен складати мінімум 0,03-0,13 га.

Також виявлені порушення дотримання вимог ДБН В.2.2-23:2009 «Будинки і споруди. Підприємства торгівлі» в пунктах: п. 6.1.3 - склад приміщень не відповідає передбаченому переліку основних груп приміщень; п. 6.1.4 - вхід в приміщення персоналу влаштовано безпосередньо з приміщення, що зазначено в робочому проекті як «склад негорючих стройматериалов»; п. 6.1.10 - відсутнє влаштування окремих входів для обслуговуючого персоналу; п. 9.3.2 - відсутнє проектування водопостачання і каналізація; п. 9.4.1 - відсутнє проектування опалення і вентиляція.

На підставі вищенаведеного встановлено, що робочий проект на будівництво нежитлового приміщення-магазину по АДРЕСА_2 , надано не в повному обсязі, а в наявних частинах даного проекту виявлена часткова невідповідність зазначеного проекту вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, а саме: п. 4.1 та п. 4.3 ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво»; п. 10.4, п. 5.1.3, додаток П форма 15 ДСТУ Б А.2.4-4:2009 «Основні вимоги до проектної та робочої документації»; п. 12 Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про затвердження порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів»; ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; п. 4.1 та п. 4.9 ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об`єктів будівництва»; п. 6.1.3, п. 6.1.4, п. 6.1.10, п. 9.3.2 та п. 9.4.1 ДБН 13.2.2-23:2009 «Будинки і споруди. Підприємства торгівлі».

На замовлення ОСОБА_1 у 2013 році ТОВ «Армір» розробило вищевказану проектну документацію по будівництву нежитлового приміщення- магазину по АДРЕСА_1 .

Згідно з декларацією про початок виконання будівельних робіт від 30 січня 2014 року, яка зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області 30 січня 2014 року за № ІД 082140300428, проектна документація розроблена - ТОВ «Армір», ЄДРПОУ: 34894997, під керівництвом Новак А.В.

За цією ж декларацією про початок виконання будівельних робіт, технічний нагляд нового будівництва, II категорія складності, здійснювала ОСОБА_2 , а відповідальною особою від проектувальника, що здійснювала авторський нагляд, була ОСОБА_3 .

Ведення авторського нагляду будівництва нежитлового приміщення - магазину по АДРЕСА_1 , доручено наказом директора ТОВ «Армір» Новак А.В. 26 грудня 2013 року за№ 01-09-2013 головному інженеру проекту ОСОБА_3 .

Директором ПП «Електростандарт-Сервіс» ОСОБА_4 30 січня 2014 року наказом № 4 призначено відповідальним за проведення будівельних робіт на об`єкті: нежитлового приміщення-магазину по АДРЕСА_1 , виконроба ОСОБА_5 .

Згодом, ОКП «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» проведено обстеження нежитлового приміщення-магазину АДРЕСА_1 та виготовлено технічний паспорт.

В подальшому, 19.02.2014 до Інспекції Державного архітектурно- будівельного контролю у Кіровоградській області було подано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації.

Згідно з декларацією про готовність об`єкта до експлуатації генеральним проектувальником будівництва нежитлового приміщення-магазину по АДРЕСА_1 є ТОВ «Армір», ЄДРПОУ: 34894997, головним інженером проекту є Гмиря Єлизавета Сергіївна, генеральним підрядником є ПП «Електростандарт-Сервіс», ЄДРПОУ: 36360562, виконроб - Шатковська Наталія Валеріївна.

Таким чином, при виконанні замовлення Русенко М.М. по розробленню проектної документації на будівництво нежитлового приміщення-магазину по АДРЕСА_1 , посадові та службові особи ТОВ «Армір», в робочому проекті на будівництво нежитлового приміщення-магазину по АДРЕСА_1 , допустили невідповідність зазначеного проекту вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, а саме: пункт 4.1 та п. 4.3 ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво»; пункт 10.4, п. 5.1.3, додаток П форма 15 ДСТУ Б А.2.4-4:2009 «Основні вимоги до проектної та робочої документації»; пункт 12 Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про затвердження порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів»; Стаття 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; пункт 4.1 та п. 4.9 ДСТУ-НБ В. 1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об`єктів будівництва»; пункт 6.1.3, п. 6.1.4, п. 6.1.10, п. 9.3.2 та п. 9.4.1 ДБН В.2.2-23:2009 «Будинки і споруди. Підприємства торгівлі».

Крім вищевказаного, згідно висновку будівельно-технічної експертизи № 26 від 18.09.2020 експерт по другому питанню встановив, що в пояснювальній записці копії робочого проекту «Строительство нежилого помещения-магазина по АДРЕСА_1 », 2013, ТОВ «Армір» зазначено ІІIа ступінь вогнестійкості нежитлової будівлі-магазину за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно вимог ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» Додаток 3.1 Протипожежні вимоги. Таблиця 1. Протипожежна відстань між проектованою будівлею, ступінь вогнестійкості якої визначено як ІІІа, до сусідньої будівлі має становити 10 м.

На схемі генерального плану копії робочого проекту, не зазначені відстані до існуючих сусідніх будинків та споруд, генерального плану робочого проекту «Будівництва нежитлового приміщення-магазину по АДРЕСА_1 ».

Згідно вимог ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» п.3.25 мінімально дозволена відстань до межі земельної ділянки становить 1,0 м.

На схемі генерального плану копії робочого проекту «Строительство нежилого помещения-магазина по АДРЕСА_1 », що міститься в матеріалах кримінального провадження № 12019120220000103 також відсутні відстані до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови.

При візуальному вивченні схеми генерального плану копії робочого проекту об`єкта дослідження нежитлової будівлі-магазину за адресою АДРЕСА_1 , встановлено, що вимога ДБН 360/92** стосовно мінімально дозволеної відстані до межі земельної ділянки не виконана.

На підставі вищенаведеного, з урахуванням проведеного дослідження наданих в матеріалах кримінального провадження № 12019120220000103 копії проектних документів, встановлено, що робочий проект на будівництво нежитлового приміщення-магазину по АДРЕСА_1 , надано не в повному обсязі, а в наявних частинах проекту безпечна відстань до сусідніх будівель не зазначена, мінімально дозволена відстань до межі ділянки не витримана, протипожежна відстань між будівлями не витримана, в тому числі і щодо безпечних відстаней до сусідніх будівель, а саме: до будівель і споруд домоволодіння за адресою АДРЕСА_3 .

Всі вищеперелічені порушення норм чинного законодавства, які допустив ТОВ «Армір» в 2013 році при виготовлені проектних документів на будівництво нежитлового приміщення-магазину по АДРЕСА_1 , призвели до того, що при пожежі було пошкоджено будинок та майно, що розміщені по сусідству, а саме: по АДРЕСА_3 .

Так, відповідно до Правил пожежної безпеки, ДБН, СНиП, інших нор чинного законодавства та нормативно-правових актів відстань між будівлями і спорудами залежить від ступеню вогнестійкості будинку. Мінімальна протипожежна відстань між будівлями і спорудами становить 6 метрів, максимальна - 18 метрів.

Згідно з ч. 5 ст. 55 Кодексу цивільного захисту України обов`язок із забезпечення пожежної безпеки під час проектування та забудови населених пунктів, будівництва будівель і споруд покладається на органи архітектури, замовників, забудовників, проектні га будівельні організації.

Враховуючи, що в даному випадку зазначені в деклараціях - ТОВ «Армір» та ПП «Електростандарт Сервіс», виконували проектні та будівельні роботи, відповідальність за невідповідність вимогам чинного законодавства мають нести саме вони.

Стаття 57 Кодексу цивільного захисту України регламентує дотримання вимог пожежної безпеки під час проектування, будівництва та реконструкції об`єктів виробничого та іншого призначення.

В результаті пожежі сусідній будинок та майно отримали наступні пошкодження: металопластикові вікна, повністю знищено пінополістирол на площі зовнішньої стіни близько 80 квадратних метрів, обгоріла підшивка покрівлі на площі близько 4 квадратних метрів, обгоріло декілька листів металочерепиці на покрівлі, пошкоджений коньок на даху будинку. В гаражі обгоріло декілька листів металочерепиці на покрівлі, декілька торцевих планок на покрівлі, дерев`яні двері на горище, металопластикове вікно.

Також було пошкоджено і інше майно: будівельні ліси, дошки, тощо.

Крім матеріальної шкоди, власникам будинку та майна по АДРЕСА_3 пожежею спричинено і моральну шкоду, у зв`язку із чим 30 січня 2020 року до Новомиргородського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_6 , яка є власником будинку та майна по АДРЕСА_3 , подала позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення з останньої матеріальної шкоди та моральної шкоди, які спричинені в результаті пожежі.

Зазначив, що позивач ОСОБА_1 вважає, що пошкодження будинку та майна в результаті пожежі, які розміщені по АДРЕСА_3 , а також цивільна справа за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди та моральної шкоди, які завдані ОСОБА_6 під час пожежі в результаті пошкодження її майна, яке розміщено по АДРЕСА_3 , сталось через порушення норм чинного законодавства при розробленні проектної документації по будівництву нежитлового приміщення-магазину по АДРЕСА_1 .

Розробником вищевказаної проектної документації по будівництву нежитлового приміщення-магазину по АДРЕСА_1 , є ТОВ «Армір», на підставі чого, протиправними діями посадових та службових осіб ТОВ «Армір» позивачу ОСОБА_1 завдано моральної та матеріальної шкоди, при цьому, матеріальна шкода полягає в кошторисній вартості об`єкта будівництва по АДРЕСА_1 . Відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації, кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією складає 160,000 тис. грн., у тому числі, витрати на будівельно-монтажні роботи 130, 150 тис. грн., витрати на машини, обладнання та інвентар 29,850 тис. грн.

Крім того, в результаті вищевказаних неправомірних дій посадових і службових осіб ТОВ «Армір», ОСОБА_1 отримала значний моральний біль, переживає сильні емоційні стреси, які супроводжуються почуттям розгубленості, тривоги, безпомічності, страху тощо. Завдані моральні страждання спричинили негативні зміни у її житті: негативні переживання та спогади, насторога, тривога, емоційні реакції при згадуванні; втрата можливості виконувати повсякденні обов`язки протягом строку розгляду справи в суді та відшкодування завданої не з її вини шкоди; відірваність від активного соціального життя; втрата добросусідських відносин; знижений та нестійкий настрій; порушення сну; емоційна напруга; нервозність та дратівливість. Осягнути в повній мірі рівень моральних страждань, а тим більше оцінити їх в грошовому виразі надзвичайно важко, однак, враховуючи всі перелічені вище фактори, заподіяну моральну шкоду позивачем оцінено в розмірі 340 000 грн.

З огляду на викладене вище, просив стягнути з відповідача ТОВ "АРМІР" на користь позивача ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 160 000 грн. та моральну шкоду в розмірі 340 000 грн., а всього 500 000 грн., а також стягнути з відповідача ТОВ "Армір" і понесені позивачем судові витрати по справі.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 травня 2022 року дану цивільну справу передано на розгляд за підсудністю до Ленінського районного суду м. Кіровограда на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 червня 2022 року зазначена справа з ЄУН №404/2101/22 розподілена судді Ленінського районного суду м.Кіровограда Івановій Л.А.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 червня 2022 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання з повідомленням (викликом) учасників справи. Надано учасникам справи процесуальний строк для подання заяв по суті справи.

Під час підготовчого провадження по справі:

При проведенні підготовчого провадження по справі, ухвалою суду від 15 вересня 2022 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Черниченка Є.М. по зазначеній справі призначено судову психологічну експертизу, проведення якої доручено експертам ЧЕРКАСЬКОГО НАУКОВО - ДОСЛІДНОГО ЕКСПЕРТНО -КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ЦЕНТРУ МВС УКРАЇНИ (юридична адреса: 18009, м. Черкаси, вул. Пастерівська, 104), на вирішення якої поставлено наступні питання: чи є ситуація, яка виникла в результаті дій ТОВ «Армір», психотравмуючою для ОСОБА_1 ; чи нанесені ОСОБА_1 особливі страждання (моральна шкода); якщо так, то який можливий розмір становить грошова компенсація за завдані їй страждання.

На час проведення експертизи провадження по справі було зупинено.

Ухвалою суду від 06 листопада 2023 року відновлено провадження у зазначеній цивільній справі для вирішення в повному обсязі клопотання судового експерта Халявки Ю.Г.

Ухвалою суду від 30 січня 2024 року за наслідками розгляду клопотання експерта витребувано у Новомиргородського відділу поліції Маловисківського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області матеріали кримінального провадження № 12019120220000103 від 02 березня 2019 року, для проведення судової психологічної експертизи, призначеною ухвалою суду від 15 вересня 2022 року в цивільній справі № 404/2101/22 за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АРМІР» про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди.

14 березня 2024 року НОВОУКРАЇНСЬКИМ РАЙОННИМ ВІДДІЛОМ ПОЛІЦІЇ ВІДДІЛЕННЯ ПОЛІЦІЇ № 1 (М. МАЛА ВИСКА) ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТІ на виконання ухвали суду від 06.11.2023 року надано матеріали кримінального провадження № 12019120220000103 від 02 березня 2019 року в 2-х томах.

Ухвалою суду від 20 березня 2024 року направлено матеріали зазначеної цивільної справи експертам ЧЕРКАСЬКОГО НАУКОВО-ДОСЛІДНОГО ЕКСПЕРТНО-КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ЦЕНТРУ МВС УКРАЇНИ (юридична адреса: вул. 18009, м. Черкаси, вул. Пастерівська, 104, електронна пошта: cherkasy@dndekc.mvs.gov.ua), для виконання ухвали суду від 14 листопада 2022 року про призначення судової психологічної експертизи. На час проведення експертизи провадження по справі зупинено.

Крім того, ухвалою суду від 22 травня 2024 року виправлено описку в ухвалі Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 березня 2024 року по цивільній справі № 404/2101/22 за позовом за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «АРМІР» про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди, а саме: замість зазначеної в резолютивній частині ухвали дати ухвали про призначення судової психологічної експертизи «14 листопада 2022 року», після слів «для виконання ухвали суду від» зазначено «15 вересня 2022 року».

07 листопада 2024 року на адресу суду з ЧЕРКАСЬКОГО НАУКОВО-ДОСЛІДНОГО ЕКСПЕРТНО-КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ЦЕНТРУ МВС УКРАЇНИ надійшов висновок експерта від 17.10.2024 року № СЕ-19/124-24/6021-ПС, складений за результатами проведеної судової психологічної експертизи.

Ухвалою суду від 11 листопада 2024 року відновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання з викликом учасників справи.

При цьому, у зв`язку з набранням 25 квітня 2025 року чинності Законом України від 26.02.2025 № 4273-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів, зокрема, змінено найменування Ленінського районного суду міста Кіровограда на Подільський районний суд міста Кропивницького.

Ухвалою суду від 05 червня 2025 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Під час розгляду справи по суті:

Ухвалою суду від 05 березня 2026 року під час судового розгляду справи по суті за клопотанням представника відповідача ТОВ «АРМІР» - адвоката Юраха В.М. визнано обов`язковою явку позивача ОСОБА_1 в судове засідання для надання пояснень.

Позивач ОСОБА_1 , явку якої в судове засідання суд визнав обов`язковою, будучи присутньою в судовому засіданні 30.04.2026 року, заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача ТОВ "Армір" матеріальної та моральної шкоди підтримала та просила позов задовольнити. Крім того, пояснила, що попередньо ТОВ "Армір", і, зокрема, головний інженер ОСОБА_7 розробляв їй проект іншого об`єкту, який не є предметом розгляду справи, тому вони вже були знайомі, та враховуючи те, що вона вже раніше зверталася до ТОВ «АРМІР» та були вже довірливі відносини, то вона повторно звернулася до ОСОБА_7 , однак їй було повідомлено, що він вже не є головним спеціалістом, а тому вона сама безпосередньо звернулася до директора ТОВ «АРМІР», яким на той час був Новак, з метою замовлення виготовлення проекту нежитлового приміщення на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , яка (земельна ділянка) належить їй на праві власності. Зазначила, що приблизно в серпні 2013 року або ж на початку вересня 2013 року вона звернулася до ТОВ "Армір" із завданням на проект, схемою, рішенням Новомиргородської райради, та з містобудівними умовами та обмеженнями, які видала Новомиргородська міська рада, де були вказані вже розміри ділянки з каркасом, та було зазначено, яких параметрів треба дотримуватися, обговоривши при цьому, яке вона будівництво хоче, з приблизною ціною, на яку вона розраховує Для подачі документів до міської ради вона уповноважувала на це свого чоловіка, так як перебувала на той період часу у декретній відпустці. Крім того, зазначила, що до зміни цільового призначення земельної ділянки, на належній їй на праві приватної власності земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 ніяких будівель та будівництва не було, а по сусідству вже був збудований житловий будинок. Домовившись з ТОВ «АРМІР», а саме, безпосередньо з директором Товариства Новаком про розробку проекту, їй було повідомлено, що виготовлення проекту займе приблизно 2-3 місяці, і вартість проекту буде коштувати орієнтовно чи то 120 000 грн. чи 130 000 грн., тому нею було внесено аванс в розмірі 20 000 грн. чи 30 000 грн., при цьому квитанцію на підтвердження внесення нею авансу їй нібито давали, однак вона її не зберегла, та, крім того, з ТОВ "Армір" нею був укладений договір на розроблення проекту, в якому була зазначена ціна проекту, та екземпляр якого (договору) вона собі не брала та примірник договору у неї (позивача) відсутній. Проект розробляла ОСОБА_3 , і її тоді було призначено відповідальною особою за авторський нагляд. Про виготовлення проекту її повідомили вже десь в кінці листопада 2013 року, та вона особисто його забирала в ТОВ «АРМІР», доплативши директору ТОВ «АРМІР» 100 000 грн., але квитанцію вона не зберегла, оскільки вона їй і не була потрібна. Хто виїжджав на об`єкт для огляду об`єкту від ТОВ «АРМІР» вона не знає. Після чого, в кінці грудня 2013 року було складено договір з ОСОБА_8 про здійснення нею авторського нагляду. Будівництво об`єкту торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 розпочалося в січні 2014 року, куди Гмиря Єлизавета приїжджала, а вже в лютому 2014 року будівництво об`єкта було завершено та наявний у неї Акт введення об`єкту в експлуатацію датований 19.02.2014 року. Також зазначила, що у 2019 року відбулася пожежа за зазначеною адресою, від якої постраждав будинок її сусідів, які подали до неї ( ОСОБА_1 ) до суду позовну заяву про відшкодування матеріальних збитків, однак причина пожежі під час досудового розслідування кримінального провадження, - не встановлена.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Ковтун А.В. в судовому засіданні заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди підтримав, з підстав та за обставин, зазначених в позовній заяві. Просив позов задовольнити, зазначивши при цьому, що заявлені позивачем підстави позову доведені належними та допустимими доказами, та не спростовані відповідачем, позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Представник відповідача ТОВ «АРМІР» - адвокат Юрах В.М. (діє на підставі ордеру серії КР №106250 від 05.08.2022 року) в судовому засіданні просив відмовити позивачу в задоволені позовних вимог, посилаючись в обгрунтування позиції відповідача на поданий відзив на позовну заяву, який зареєстрований судом 08.08.2022 року за вх. № 14164, за яким позивач ОСОБА_1 вважає, що ТОВ "Армір" має нести відповідальність за виникнення пожежі, яка сталася 01.03.2019 року та відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, яка спричинена внаслідок цієї події, однак ТОВ “Армір” не вважає себе належним відповідачем по справі, виходячи з тих обставин, що 17.01.2014 року Новомиргородською міською радою позивачу було надано містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому, у позові позивач вказує на те, що проектну документацію було розроблено ТОВ “Армір” у 2013 році, разом з тим, ТОВ «Армір» не розробляло ніякої проектної документації для позивача ОСОБА_1 , при цьому, у 2013 році позивач звернулася до відповідача з проханням провести консультацію з будівництва та створити ескіз проекту для проведення внутрішніх будівельних робіт (конструктивна частина проектної документації). Звернення відбулося як до фізичної особи, яка займається проектуванням, як до знайомого, за символічну плату готівкою за допомогу.

Договір підряду на проведення проектних робіт як то передбачено ст.ст.887-889 ЦК України між позивачем та ТОВ «Армір» не укладався, ніяких розрахунків за виконання роботи проведено не було, а отже - і не виникло жодних правовідносин з приводу проведення проектних робіт.

Під час проведення вищезазначеної консультації та створення ескізу, позивача було попереджено про те, що перед виконанням робіт потрібно розробити проекти пожежної, техногенної безпеки, каналізаційної системи та все інше, що необхідно для введення об`єкта в експлуатацію, на що позивач відповів дослівно «у меня все схвачено».

Відповідно до матеріалів справи, наданих позивачем, 30 січня 2014 року позивачем було подано декларацію про початок виконання будівельних робіт, дозвіл на що надано державною архітектурно-будівельною інспекцією в Кіровоградській області.

12.02.2014 року ОКП “Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації” було проведено обстеження нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 , з висновків якого, позивачу, для вирішення питання про отримання декларації про готовність об`єкту до експлуатації, було запропоновано звернутися до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Кіровоградській області.

19.02.2014 року подано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації.

При цьому, в матеріалах позовної заяви не міститься жодної інформації стосовно проведення огляду та обстеження приміщення, введеного в експлуатацію, з метою визначення його фактичного стану та оцінки його відповідності основним вимогам до будівель і споруд, визначеним законодавством, та вжиття заходів для забезпечення надійності та безпеки під час його експлуатації, хоча проведення таких обстежень є прямим обов`язком власника чи управителя об`єкта.

Органи державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язані перевірити усі дані, надані замовником.

Реєстрація декларації про готовність об`єкту до експлуатації має проводитися лише за умови, що даний об`єкт вводиться в експлуатацію без порушення вимог чинного законодавства.

Отже, враховуючи дані обставини, відповідач ТОВ «Армір» не вважає себе належним відповідачем по справі, оскільки в матеріалах позову не міститься жодного доказу стосовно того, що пожежа сталася саме з причин недотримання вимог законодавства про пожежну безпеку при проектуванні об`єкту.

Вказав, що пожежа сталася у 2019 році, про що, згідно законодавства, мав би бути складений акт про пожежу, в якому мали би бути визначені причини і наслідки пожежі, при цьому даний акт позивачем не додано до матеріалів справи, тим самим, визначити причину виникнення пожежі, а тому і винних у її виникненні, з даними, які є на даний час, є неможливим.

Окремо зазначив, що для відшкодування шкоди за правилами ст.1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1) неправомірні дії або бездіяльність особи; 2) завдання шкоди та її розмір; 3) безпосередній причинний зв`язок між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою; 4) вина завдавача шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Заслухавши представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Ковтун А.В., представника відповідача ТОВ «Армір» - адвоката Юраха В.М., свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , зваживши доводи, викладені в позові на обґрунтування позовних вимог, оцінивши докази по справі в їх сукупності, з`ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернулася позивач, виходячи з положень ст.12 та ст.13 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, суд вважає, що в задоволенні позову позивачу слід відмовити, з підстав його недоведеності, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено право кожної особи в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України), при цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

При цьому, враховуючи норми ч.3 ст.13, ст.49 ЦПК України, позивач, який вважає, що його суб`єктивне право порушене, самостійно визначає предмет та підстави позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову, - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, якими позивач обгрунтовує свої вимоги, та докази, на підтвердження зазначених позивачем обставин.

Суд, вирішуючи спір, надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення з позовом до суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п.3 ч.2 ст.11 ЦК України).

В свою чергу, позивач ОСОБА_1 звертаючись до суду з зазначеним позовом до відповідача ТОВ «Армір», та обравши спосіб захисту цивільного права, передбачений п.п.8, 9 ч.2 ст.16 ЦК України, як стягнення матеріальної та моральної шкоди, що є предметом позову у даній справі, як на обґрунтування заявлених позовних вимог, що є підставами позову, зазначила, що на її замовлення у 2013 році ТОВ «Армір» розробило проектну документацію по будівництву нежитлового приміщення – магазину по АДРЕСА_1 та згідно з декларацією про готовність об`єкта до експлуатації генеральним проектувальником будівництва нежитлового приміщення-магазину по АДРЕСА_1 є ТОВ «Армір», при цьому, 01 березня 2019 року за зазначеною адресою мала місце пожежа та за фактом пошкодження майна слідчим відділом Новомиргородського ВП Маловисківського ВП ГУ НП в Кіровоградській області проводилося досудове розслідування кримінального провадження №12019120220000103 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, яке розпочато 02.03.2019 року, під час якого було призначено судову будівельно-технічну експертизу та відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №26 від 18.09.2020 року експертом було встановлено, що проектна документація розроблена без урахування вимог містобудівної документації (вихідних даних), крім того, наданий робочий проект на будівництво нежитлового приміщення-магазину по АДРЕСА_4 , надано не в повному обсязі, а в наявних частинах даного проекту виявлена часткова невідповідність зазначеного проекту вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва. Зазначені порушення норм чинного законодавства, які допустило ТОВ «Армір» в 2013 році при виготовленні проектних документів на будівництво нежитлового приміщення-магазину по АДРЕСА_1 , призвели до того, що при пожежі було пошкоджено будинок та майно, що розміщено по сусідству за адресою: АДРЕСА_3 , у зв`язку з чим, 30 січня 2020 року до Новомиргородського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_6 , яка є власником будинку та майна по АДРЕСА_3 , подано позовну заяву до неї (позивача ОСОБА_1 ) про стягнення матеріальної та моральної шкоди, які спричинені в результаті пожежі, однак вона (позивач) вважає, що пошкодження будинку та майна в результаті пожежі, які розміщені по АДРЕСА_3 , а також цивільна справа за позовом ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, які завдані ОСОБА_6 під час пожежі в результаті пошкодження її майна, яке розміщено по АДРЕСА_3 , сталось через порушення норм чинного законодавства при розробленні проектної документації по будівництву нежитлового приміщення-магазину по АДРЕСА_1 , на підставі чого такими протиправними діями посаддових та службових осіб ТОВ «Армір» їй (позивачу) завдано матеріальної та моральної шкоди, при цьому, розмір матеріальної шкоди позивач ОСОБА_1 визначила в розмірі 160 000 грн., що становить кошторисну вартість об`єкта будівництва по АДРЕСА_1 . Розмір моральної шкоди позивач ОСОБА_1 визначила в розмірі 340 000 грн., який обгрунтувала моральними болем, переживанням сильних емоційних стресів, які супроводжувалися почуттям розгубленості, тривоги, безпомічності та страху, зниженим та нестійким настроєм, порушенням сну, емоційною напругою, та, крім того, завдані їй моральні страждання спричинили негативні зміни у її житті, зокрема, призвели до неможливості виконувати повсякденні обов`язки протягом строку розгляду справи в суді та відшкодування завданої не з її вини шкоди, втратою добросусідських відносин.

При цьому, з наданих позивачем ОСОБА_1 письмових доказів на обґрунтування заявлених вище позовних вимог та підстав позову, судом встановлено наступні фактичні обставини.

Зокрема, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27 жовтня 2005 року рішенням виконавчого комітету Новомиргородської міської ради за №1553 «Про дозвіл гр. ОСОБА_1 на будівництво житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 » надано дозвіл ОСОБА_1 на будівництво житлового будинку та господарських приміщень без порушення технічних норм забудови плану земельної ділянки по АДРЕСА_1 та зобов`язано забудовника в трьохмісячний термін виготовити Будівельний технічний паспорт на домоволодіння в районній архітектурі; ввести в експлуатацію житловий будинок за рішенням виконавчого комітету міської ради.

Актом від 17 січня 2006 року представник районного архітектора в присутності забудовника ОСОБА_1 на підставі рішення виконкому Новомиргородської міської ради від 27 жовтня 2005 року №1553 у відповідності з проектом забудови земельної ділянки площею 947 кв.м виконав винос осей житлового будинку за індивідуальним проектом в АДРЕСА_1 .

При цьому, як встановлено під час судового розгляду справи з пояснень позивача ОСОБА_1 житловий будинок за зазначеною адресою не був побудований, при цьому, земельна ділянка за вказаною адресою належала їй (позивачу) на праві власності з 2008 року.

В подальшому, 06 лютого 2012 року ОСОБА_1 звернулась до Новомиргородського міського голови з заявою, яка зареєстрована 06.02.2012 року за вх.№39, в якій просила надати їй дозвіл на розробку проектної документації на магазин за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, яка належить їй на підставі державного акту серії КР №030548, за якою 14 лютого 2012 року за вих.№129 за підписом міського голови надано відповідь, за якою повідомлено, що до зазначеної заяви, як документ, який посвідчує право власності на земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_1 , додано Державний акт на право власності на земельну ділянку серія КР № 030548, за яким (актом) цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового, будинку, господарських будівель та споруд, що не відповідає намірам будівництва, а саме, будівництво магазину, у зв`язку з чим роз`яснено необхідність надати засвідчену в установленому порядку копію документа про право власності (користування) земельною ділянкою, з урахуванням відповідного цільового призначення.

Крім того, 06 лютого 2012 року ОСОБА_1 звернулась до міського голови м. Новомиргорода з заявою, яка зареєстрована 10.02.2012 року за вх.№48, за якою просила надати дозвіл на зміну цільового призначення земельної ділянки, що належить їй на праві приватної власності згідно з державним актом серії КР №030548, для розміщення магазину – складу, площею 0,0790 га., на яку отримала відповідь за підписом міського голови за вих.№153 від 22 лютого 2012 року за якою повідомлено, що надати дозвіл на зміну цільового призначення земельної ділянки, загальною площею 0,0790 га, яка розташована в АДРЕСА_1 не має можливості в зв`язку з тим, що вказана земельна ділянка була передана ОСОБА_1 безкоштовно в приватну власність для будівництва жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) згідно ст. 121 Земельного кодексу України. Зміна цільового призначення для розміщення взамін житлового будинку комерційної споруди (магазину) порушує ст. 121 ЗК України, в якій перераховані випадки безоплатної передачі земельних ділянок громадянам України. Крім того, дана земельна ділянка була безкоштовно приватизована заявником ОСОБА_1 у 2008 році, та, на теперішній час, порушуючи ст. 93, 124, 127 ЗК України заявник має намір зміни її цільового призначення для використання цієї ділянки в комерційних цілях. Порядок надання таких земельних ділянок визначено ст. ст.93, 124, 127 ЗК України. Вищевказане порушення ст.ст. 93, 121, 124, 127 ЗК України, не дає можливості надати дозвіл на зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки. Роз`яснено, що міська рада може надати дозвіл на зміну цільового призначення земельної ділянки, згідно з ст. 20 ЗК України, тільки для випадків, приведених у ст. 121 ЗК україни.

Крім того, судом встановлено, що постановою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 23 травня 2012 року (справа №1115/2-а-24/2012 р), яка набрала законної сили 03 червня 2012 року, позовну заяву ОСОБА_1 до міського голови м. Новомиргорода Немировського Якова Борисовича, Новомиргородської міської ради Кіровоградської області про визнання протиправними дій та скасування рішення суб`єкта владних повноважень задоволено частково. Зобов`язано Новомиргородську міську раду Кіровоградської області та міського голову м. Новомиргорода Немировського Я.Б. скасувати рішення, викладене у листі від 22.02.2012 року за №153 щодо заборони зміни цільового призначення земельної ділянки та прийняти рішення згідно з чинним законодавством.

01 червня 2012 року позивач ОСОБА_1 звернулась до міського голови м. Новомиргорода з заявою, яка зареєстрована 07.06.2012 року за вх. №253, в якій просила змінити цільове використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,079 га, що належить їй на праві власності на підставі державного акті на право власності земельної ділянки серії КР №030548, долучивши також до заяви обґрунтування зміни цільового призначення зазначеної земельної ділянки, яке обгрунтувала необхідністю будівництва на земельній ділянці нового сучасного магазину промислових товарів.

Рішенням Новомиргородської міської ради «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки під розміщення торгівельно-складських приміщень» №2100 від 30 вересня 2013 року надано гр. ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки загальною площею 0,0790 га забудованих земель під житловою забудовою одно- та двоповерховою під розміщення торгівельно-складських приміщень, за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у власності громадянки ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія КР № 030548, кадастровий номер 3523810100:50:044:0006 за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Новомиргородської міської ради «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки під розміщення торгівельно-складських приміщень» №2137 від 22 листопада 2013 року затверджено проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 , загальною площею 0,0790 га, з них: 0,0790 га забудованих земель під житловою забудовою одно- та двоповерховою під розміщення торгівельно-складських приміщень, яка розташована в АДРЕСА_1 , за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у власності ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія КР № 030548, кадастровий номер земельної ділянки 3523810100:50:044:0006.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24 грудня 2013 року (індексний номер 15242914), виданого Реєстраційною службою Новомиргородського районного управління юстиції кіровоградської області, об`єкт нерухомого майна – земельна ділянка, землі житлової та громадської забудови, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3523810100:50:044:0006) з цільовим призначенням: розміщення торгівельно – побутового комплексу, площею 0,079 га, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та зазначене речове право на об`єкт нерухомого майна зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором 24 грудня 2013 року, номер запису про право власності: 4013158, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.12.2013 року №15243599.

Крім того, судом також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 17 січня 2014 року за №1/2014 Новомиргородською міською радою на замовлення ОСОБА_1 складено ОСОБА_10 умови і обмеження забудови земельної ділянки, за якими об`єктом будівництва є «Будівництво нежитлового приміщення – магазину по АДРЕСА_1 » (п.1); Наміри забудови: будівництво нежитлового приміщення-магазину. Адреса будівництва: АДРЕСА_1 (п.3); площа земельної ділянки: 0, 079 га (п.5); цільове призначення земельної ділянки: розміщення торгівельно-побутового комплексу (п.6); Функціональне призначення земельної ділянки: розміщення торгівельно-побутового комплексу (п.8); Основні техніко-економічні показники об`єкта будівництва: одноповерхова нежитлова будвля побудована з металоконструкцій для розміщення магазину (п.9). Містобудівні умови та обмеження, зокрема, 4. Відстань від об`єкта, який проектується, до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови: визначити проектною документацією з врахуванням будівельних норм; 6. Мінімально допустимі відстані від об`єктів, які проектуються до існуючих будинків та споруд: визначити проектною документацією з врахуванням будівельних норм; 8. Вимоги до необхідності проведення інженерних вишукань згідно з державними будівельними нормами ДБН А.2.1-1-2008 «Інженерні вишукування для будівництва»: інженерні вишукування виконати згідно ДБН.

30 січня 2014 року замовнику ОСОБА_1 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області оформлено Декларацію про початок виконання будівельних робіт, зареєстрована за №КД 082140300428, за якою об`єктом будівництва є будівництво нежитлового приміщення-магазину, будівельна адреса: АДРЕСА_1 ; Вид будівництва – нове будівництво; код об`єкта – 1230.1, категорія складності – ІІ. Технічний нагляд здійснює: ОСОБА_2 . Проектна документація розроблена ТОВ «Армір» під керівництвом ОСОБА_11 , Головний інженер проекту Гмиря Є.С. (Наказ №01-90-2013 від 26.12.2013 р. ТОВ «Армір») та затверджена замовником ОСОБА_1 17.01.2014 року. Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки видані Новомиргородською міською радою від 17.01.2014 року №1/2014. Загальна площа будівлі відповідно до проектної документації – 662, 67 кв.м.

Відповідно до висновку обласного комунального підприємства «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» за №1-2933 від 12 лютого 2014 року, згідно заяви ОСОБА_1 , Кіровоградським ООБТІ було проведено обстеження нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 . Замовником надано: містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки від 17.01.2014 року; декларацію про початок виконання будівельних робіт від 30.01.2014 року; свідоцтво про право власності на землю від 24.12.2013 року НОМЕР_1 . При обстежені виявлено, що замовником в 2014 році побудовано: нежитлову будівлю літ. «А» площею забудови 669,9 м2; ганок площею забудови 3,6 м2; ганок площею забудови 5,5 м2. Загальна площа по нежитловій будівлі літ. «А» складає 662,8 м2, в тому числі основна - 652,5 м2. Для вирішення питання про отримання декларації про готовність об`єкту до експлуатації, замовнику запропоновано звернутись до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Кіровоградській області з виготовленим технічним паспортом.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що 12 лютого 2014 року ОКП «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» виготовлений технічний паспорт на нежитлову будівлю АДРЕСА_1 . Замовник: ОСОБА_1 , та відповідно до характеристики споруди, остання складається з нежитлової будівлі літ.А, 2014 року побудови, ганку літ.г, 2014 року побудови, ганку літ.г1, 2014 року побудови та вимощення, літ.І, 2014 року побудови, фундамент: бетон, стіни: мет.карас обш.профнастилом.

Згідно з декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованою Інспекцією державного архітектурно – будівельного контролю у Кіровоградській області 19 лютого 2014 року за №КД 14214050044, будівництво нежитлового приміщення – магазину по вул. Леніна, 175/2 в м. Новомиргород в Кіровоградській області, категорія складності – ІІ, код 1230.1, Замовник ОСОБА_1 , відповідальна особа – інженер з технічного нагляду ОСОБА_2 (наказ №1/14 від 27.01.2014); генеральний підрядник - ПП «Електростандарт-Сервіс»; особи, відповідальні за виконання робіт - виконроб ОСОБА_5 , генеральний проектувальник – ТОВ «Армір»; головний інженер проекту – Гмиря Є.С. Інформація про проектну документацію (будівельний паспорт): ОСОБА_10 умови та обмеження забудови земельної ділянки видані Новомиргородською міською радою за р.н. 1/2014 від 17.01.2014 року; Робочий проект «Будівництво нежитлового приміщення - магазину», затверджений Русенко М.М. 26.01.2014 року. Експертиза проектної документації не проводилась. Дата початку будівництва – січень 2014 року; дата закінчення будівництва: лютий 2014 року. Строк введення об`єкта в експлуатацію: лютий 2014 року. Кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією 160 000 грн., у тому числі: витрати на будівельно – монтажні роботи 130,150 тис. грн., витрати на машини, обладнання та інвентар 29,850 тис. грн., - вважати закінчений будівництвом об`єкт готовим до експлуатації.

На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07 березня 2014 року (індексний номер 18739321), виданого Реєстраційною службою Новомиргородського районного управління юстиції Кіровоградської області, об`єкт нерухомого майна – нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 662,8 кв.м. належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та зазначене речове право на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності: 4911408 від 06.03.2014), що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №18739682 від 07.03.2014 року.

Окремо судом також досліджено в якості письмових доказів, наданих позивачем, Альбом №1 «Будівництво нежитлового приміщення-магазину по АДРЕСА_1 , який містить: Пояснювальну записку, Генеральний план, Архітектурно-будівельну частину, від 01 вересня 2013 року на титульному листі якого значиться підпис головного інженера проекта ОСОБА_3 та печатка ТОВ «Армір»; наказ №01-09-2013 «Про ведення авторського нагляду» директора ТОВ «Армір» ОСОБА_11 , за яким відповідальним за ведення авторського нагляду по робочому проекту «Будівництво нежитлового приміщення-магазину по АДРЕСА_1 призначено ОСОБА_3 ; зобов`язання представника авторського нагляду головного інженера проектів Гмирі Є.С. від 26.12.2013 року, з підписом, призначеної за наказом №01-09-2013 від 26.12.2013 року ТОВ «АРМІР» для проведення авторського нагляду за виконанням будівельних робіт з будівництва об`єкту: «Будівництво нежитлового приміщення-магазину по АДРЕСА_1 », за яким відповідно до укладеного договору за №26-12-2013 від 22.12.2013 року, при цьому в Графі Замовник відсутні відомості про Замовника і Графа не заповнена, зобов`язалась здійснювати авторський нагляд за проведення будівельно – монтажних робіт об`єкта, керуючись вимогами «Положення про авторський нагляд»; наказ №4 від 30 січня 2014 року ПП «ЕЛЕКТРОСТАНДАРТ-СЕРВІС», за підписом директора ОСОБА_4 , за яким призначено відповідальною за проведення будівельних робіт на об`єкті: «Будівництво нежитлового приміщення – магазину по АДРЕСА_1 » виконроба ОСОБА_5 та договір №1/14 від 27 січня 2014 року на проведення технічного нагляду за виконанням будівельних робіт, укладений між ОСОБА_1 , як Замовником, та ОСОБА_2 , як Виконавцем, за яким Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання щодо надання послуг на здійснення технічного нагляду за виконанням робіт з будівництва нежитлового приміщення-магазину по АДРЕСА_1 , в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Замовник зобов`язується забезпечити розробку, затвердження і передачу Виконавцю проектно-кошторисної документації в повному обсязі, відповідно до державних будівельних норм України, приймати від Виконавця акти здачі-приймання наданих послуг, розглянути та підписати ці акти в 2-денний строк з моменту одержання; Виконавець зобов`язується призначати наказом особу, відповідальну за ведення технічного нагляду за виконанням будівельно-монтажних робіт по об`єкту протягом виконання комплексу робіт та ведення будівельно-монтажних робіт до призначення особи, відповідальної за технічний нагляд, - забороняється.

При цьому, допитані в судовому засіданні за клопотанням представника відповідача в якості свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , які попереджені судом про кримінальну відповідальність за ст.ст.384 та 385 КК України та приведені судом до присяги, та покази яких стороною позивача не спростовані, пояснили, і, зокрема, свідок ОСОБА_7 пояснив, що раніше замовнику, на об`єкті нерухомого майна якого виникла пожежа, за іншою адресою він проектував навіс в м. Новомиргороді, а через деякий час, до нього звернувся чоловік, прізвище якого він не пам`ятає, та який повідомив йому, що має намір побудувати склад за адресою: АДРЕСА_1 , та запитав, чи можуть його ( ОСОБА_7 ) викликати як спеціаліста, щоб він подивився на місці чи правильно побудовані колони та конструкції. Після чого, літом, приблизно в серпні 2013 року він (свідок) приїхав на об`єкт, на якому будівництво вже йшло «повним ходом», при цьому, він запитав, як почали будівництво без дозвільних документів на будівництво та попередив, що за це може бути накладено штраф. Також він (свідок) зазначав замовнику, що каркас на цьому об`єкті побудований неправильно, при цьому замовник попросив його намалювати каркас, щоб будівля витримала навантаження (снігове, вітрове), на що він погодився. Вказав, що він повідомляв замовнику, що в подальшому йому необхідно буде зробити містобудівні умови та обмеження, який виконує місцевий архітектор із зазначенням чи можливо на цій місцевості будувати зазначений об`єкт, крім того, він попросив надати йому технічні умови для підключення електропостачання, водопостачання, карту, де буде посадка зазначеної будівлі, після чого як він повідомив замовнику, можна буде заключити договір з ТОВ «АРМІР», спеціалісти якого мають відповідні сертифікати на проектування. Зазначив, що він особисто не має сертифікату, при цьому сертифікованим спеціалістом є його (свідкеа) донька ОСОБА_3 . Він (свідок) також повідомляв замовнику, що спершу треба укласти договір, після чого ТОВ «АРМІР» розробить повний проект, як має бути з Розділами: «Генеральний план», «Проект автоматичної пожежної сигналізації», «Проект системи зовнішнього пожежогасіння», «Проект системи внутрішнього пожежогасіння», «Проект на електропостачання». Крім того, він запитував у замовника, що буде розміщено чи буде зберігатися в будівлі, на що отримав відповідь, що це буде склад з негорючих матеріалів (цегла, плитка). Вказав, що він повідомляв замовнику, що після укладення договору буде розроблений проект та буде авторський нагляд спеціалістом, який буде супроводжувати проект, на що замовник погодився. Крім того, він ( ОСОБА_7 ) повідомляв замовника, що будуть виникати питання, так як поряд знаходиться житлова будівля, і є норми протипожежної відстані між будівлями, на що замовник відповів: «Не питання, ми все вирішимо», та при цому, він повідомив замовнику, що треба буде також виконати протипожежні заходи. Окремо зазначив, що в повному проекті після підписання договору, будуть зазначені заходи щодо запобігання загоранню сусідньої будівлі, буде зазначена протипожежна стіна, при цьому, він просто дав замовнику креслення, щоб конструкції об`єкту, який вже на той час будувався, так як вже був фундамент та колони, які були маленькі, витримали навантаження, про що він також зауважив замовнику і передав замовнику креслення, просто як пораду, щоб об`єкт будівництва не зруйнувався. З приводу проекту (Альбом №1), з яким свідок ОСОБА_7 ознайомився, окремо зазначив, що це лише архітектурно – будівельна частина проекту, повний проект повинен містити багато інших частин і повинен містити Генеральний план. Крім того, зазначив, що замовником була не ОСОБА_1 , а був чоловік, можливо, господар об`єкту за адресою АДРЕСА_1 , де будувався магазин. Договір з ОСОБА_1 на розробку проектної документації не підписувався. Щодо Альбому №1 зазначив, що він просто дав замовнику зазначений Альбом №1 і сказав, що на підставі цього Альбому №1 необхідно підготувати всі інші документи, і, зокрема, містобудівні умови, для того щоб далі розробити проект. Наголосив на тому, що Альбом №1 є лише частиною проекту, та містить зазначення, що в ньому міститься лише архітектурно – будівельні рішення. Вказав, що замовник оплатив йому в приватному порядку 500 чи 700 грн. за виїзд на об`єкт з м. Кропивницького, після чого, замовник повторно приїхав до нього в м. Кропивницький, і він віддав йому документи, на підставі яких замовник повинен був збирати інші необхідні документи, зокрема, замовник мав укласти договір, кошторис, а також надати містобудівні умови, після чого, він з замовником більше не зустрічався. А через деякий час він побачив, що містобудівні умови зроблені замовником в 2014 році, а креслення були зроблені ще в 2013 році. Також зазначив, що коли він передав креслення замовнику, останній запитав, хто буде супроводжувати проект та в подальшому авторський нагляд, на що він відповів, що буде зроблено зобов`язання і буде визначена відповідальна особа, яка має відповідний сертифікат. Декларацію про початок будівництва зазначеного об`єкту він не бачив і про те, що об`єкт введений в експлуатацію не знав, так як після того, як він віддав креслення замовнику, - замовника більше не бачив. Додатково вказав, що Альбом №1 – це частина передпроектної пропозиції, який ( ОСОБА_12 ) фактично розробляв він, та ТОВ «АРМІР» ніяких договорів з ОСОБА_1 не укладав, ніяких проплат також не було, а директор ТОВ «Армір» навіть не зустрічався з замовником. В даному випадку замовник фактично отримав лише передпроектну пропозицію, і якби замовник уклав договір, то Товариство отримало б аванс від замовника на розробку проекту, був би зроблений кошторис на проектні роботи та ін. Зазначений Альбом №1 є передпроектною документацією, зроблений як консультація для замовника з тією метою, щоб замовник наглядно зрозумів цю інформацію. Крім того, зазначена передпроектна пропозиція не повинна відповідати державним стандартам, тому що має на меті передати лише те, який вигляд буде мати об`єкт.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що вона перебуває у трудових відносинах з ТОВ «АРМІР» з 2010 року, працює в Товаристві по сумісництву на посаді бухгалтера, та до її обов`язків входить ведення бухгалтерського обліку. Вказала, що основним напрямком роботи ТОВ «АРМІР» є проектно – будівельні роботи, при цьому, якщо в Товариство звертається замовник з метою замовлення проекту та замовляє проект, то між Товариством та Замовником укладається договір, Замовником вноситься аванс в розмірі 50 % та після цього Товариство починає роботи по розробленню проекта. Після завершення проекту, в ньому обов`язково зазначаються Розділи, так як проект складається із основної частини, розділів електрики та техніки, після чого Замовником сплачується залишок оплати замовлення. Зазначила, що позивач ОСОБА_1 в ТОВ «АРМІР» нічого не замовляла, договір з нею Товариством не укладався, і кошти ОСОБА_1 не сплачувала. Вказала, що, зазвичай, коли замовник оплачує послуги Товариства, підтвердженням цього є банківські виписки, які за той період не зберіглися, так як відповідно до Закону термін їх зберігання становить 3 роки, а пройшло вже понад 10 років. Крім того, зазначила, що по об`єкту замовником був чоловік, прізвище якого вона не знає, а жінку, яка є позивачем по справі ніхто не бачив, при цьому, чоловік, який був замовником об`єкту, звернувся до ОСОБА_7 , який є її (свідка) чоловіком, як до приватної особи та попросив зробити ескізний проект, однак по ескізному проекту будівництво не проводиться, але якщо б замовнику сподобався ескізний проект, тоді замовник міг би замовити у ТОВ «АРМІР» повний проект, який би містив всі Розділи, однак замовник об`єкту – складу взяв ескізний проект і більше не звертався. В приватному порядку її (свідка) донька ОСОБА_3 , яка має сертифікат, не отримувала будь-яких коштів і в ТОВ «АРМІР» донька не працювала. В ТОВ «АРМІР» робота була побудована таким чином, що коли в Товариство зверталися Клієнти з питання розроблення проектної документації, лише тоді Товариством на договірних засадах чи за домовленістю залучалися спеціалісти. Вказала, що Ескізний проект (Альбом №1) був замовлений замовником у приватної особи, і на той час вони пішли людям назустріч, щоб зробити правильно документи. Зазначила, що печатка ТОВ «АРМІР», яка зберігається у Товаристві та до якої мають доступ директор та вона, як бухгалтер, яка стоїть на Альбомі №1 через те, щоб отримати замовлення на розширений проект. Порушення з печаткою полягає в тому, що печатка ТОВ «Армір» була проставлена не на робочому проекті, а на ескізному проекті. Вказала, що печатку ТОВ «Армір» на Альбомі №1, який виготовляв її (свідка) чоловік ОСОБА_7 , поставила вона, так її про це попросили, тим самим пішла на порушення як в інтересах свого чоловіка ОСОБА_7 , до якого, як до приватної особи, звернувся замовник, так і в інтересах замовника.

Крім того, судом також досліджено наданий позивачем ОСОБА_1 як на обгрунтування заявлених позовних вимог висновок експерта Кіровоградського науково – дослідного експертно – криміналістичного центру МВС №26 від 18 вересня 2020 року, за результатами проведення судової будівельно – технічної експертизи в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 02.03.2019 за №12019120220000103, під час досудового розслідування якого встановлено, що 01.03.2019 року до Новомиргородського ВП надійшла заява ОСОБА_1 про те, що 01.03.2019 року близько 18.30 год. невстановлена особа шляхом підпалу пошкодила приміщення магазину, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , спричинивши останній матеріального збитку, та 06.03.2020 року за вказаним кримінальним провадженням було призначено пожежно-технічну експертизу, під час виконання якої експертом було заявлено клопотання про проведення будівельно-технічної експертизи, та на вирішення будівельно-технічної експертизи були поставлені питання: чи відповідає проектно – технічна документація вимогам нормативно – правових актів у галузі будівництва; чи відповідає проектно – технічна документація вимогам нормативно – правових актів у галузі будівництва щодо забезпечення відстаней до сусідніх будівель; чи відповідають виконані будівельні роботи, окремі елементи об`єктів нерухомого майна, конструкцій, виробів та матеріалів проектно – технічній документації та вимогам нормативно – правових актів у галузі будівництва, та, з якого, зокрема, вбачається, що робочий проект «Cтроительство нежилого помещения – магазина по АДРЕСА_1 », 2013, ТОВ «Армір» надано не в повному обсязі, а в наявних частинах проекту виявлена:

часткова невідповідність зазначеного документа вимогам нормативно – правових актів у галузі будівництва, а саме: п.4.1 та п.4.3 ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво»; п.10.4, п.5.1.3 додатку П форма 15 ДСТУ Б А.2.4-4:2009 «Основні вимоги до проектної та робочої документації»; п.12 Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово – комунального господарства України «Про затвердження порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів»; ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; п.4.1 та п.4.9 ДСТУ –Н Б В.1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об`єктів будівництва»; п.6.1.3, п. 6.1.4, п. 6.1.10, п. 9.3.2 та п. 9.4.1 ДБН В.2.2-23:2009 «Будинки і споруди. Підприємства торгівлі»;

відстань до сусідніх будівель не зазначена, мінімально дозволена відстань до межі земельної ділянки не витримана, протипожежна відстань між будівлями не витримана, в тому числі і щодо відстаней до сусідніх будівель, а саме до будівлі і споруд домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 ;

встановлена невідповідність виконаних будівельних робіт, окремих елементів об`єктів нерухомого майна, об`єкту дослідження – нежитлової будівлі – магазину за адресою АДРЕСА_1 , даному проекту та відповідно вимогам нормативно – правових актів в галузі будівництва, а саме: п.4.3 ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво»; п.3.25 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських та сільських поселень»; п.5.2, п.6.1.3, п.6.1.4, п.6.1.10, п.9.3.2 та Додатку В ДБН В.2.2-23:2009 «Будинки та споруди. Підприємства торгівлі, площа земельної ділянки прийнята без урахування величини підприємства торгівлі»; п.4.1 та п.4.9 ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об`єктів будівництва».

При цьому, в зазначеному висновку судовий експерт зазначив, що надані для проведення експертизи документи та вихідні дані надані не в повному обсязі, а саме: проектно-технічної документації – робочий проекти на будівництво нежитлового приміщення-магазину по АДРЕСА_1 , надано не в повному обсязі, виконавча документація по об`єкту дослідження не надана; первинна звітна документація по об`єкту дослідження не надана; технічна документація із землеустрою на досліджувані земельні ділянки не надана.

Судовим експертом також зазначено що даний висновок експерта є достовірним за умови, що надана ініціатором дослідження інформація, вихідні дані, документи, в яких містяться характеристики об`єкту дослідження є достовірною та судова експертиза проводилась виключно у межах наданих матеріалів.

Статтею 110 ЦПК України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

За визначенням статті 76 ЦПК України висновки експертів є письмовим доказом у справі. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.102 ЦПК України висновок експерта – це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обгрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Тим самим, висновок експерта - це письмове викладення експертом відомостей про обставини, що мають значення для справи, встановлені експертом на підставі його спеціальних знань і отриманих у результаті проведеного дослідження матеріалів справи, яке ґрунтується на сформульованому в ухвалі суду про призначення експертизи завданні.

Разом з тим, суд зауважує, що наданий позивачем ОСОБА_1 як на обгрунтування та підтвердження заявлених позовних вимог зазначений висновок експерта Кіровоградського науково – дослідного експертно – криміналістичного центру МВС №26 від 18 вересня 2020 року, був складений за результатами проведення судової будівельно – технічної експертизи в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 02.03.2019 за №12019120220000103, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України під час досудового розслідування, та яке (кримінальне провадження) за постановою Новомиргородського відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області від 06 листопада 2020 року закрито на підставі абз.14 п.10 ч.1 ст.284 КПК України.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тим самим, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, наданий позивачем висновок експерта Кіровоградського науково – дослідного експертно – криміналістичного центру МВС №26 від 18 вересня 2020 року не може вважатись належним та допустимим доказом в цивільному судочинстві.

Застосовані судом приписи юридичних норм, які регулюють спірні правовідносини сторін.

Зокрема, відповідно до ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в редакції Закону, чинного на час виникнення спірних правовідносин, замовником – є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву; містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією; проектна документація - затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об`єктів будівництва .

Відповідно до ч.5 ст.26 Закону проектування та будівництво об`єктів дійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.29 Закону основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.

Відповідно до ч.1 ст.31 зазначеного Закону проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства,

будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Крім того, процедуру розроблення проектної документації на будівництво об`єктів визначає Порядок розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 №45 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23 березня 2012 року №122, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 червня 2011 року за №651/19389, який (Порядок) поширюється на суб`єктів містобудування та відповідно до п.п.3, 4, 9 Порядку для забезпечення проектування об`єкта будівництва замовник повинен надати генпроектувальнику (проектувальнику) вихідні дані на проектування.

Основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.

Завдання на проектування об`єктів будівництва складається і затверджується замовником за погодженням із генпроектувальником (проектувальником).

Завдання на проектування визначає обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень об`єкта будівництва, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складається з урахуванням технічних умов, містобудівних умов та обмежень.

Проектна документація на будівництво об`єктів розробляється з урахуванням вимог містобудівної документації, вихідних даних на проектування та дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі вимог доступності для інвалідів та інших маломобільних груп населення. При проектуванні об`єктів експериментального будівництва враховуються також індивідуальні технічні вимоги та вимоги державних будівельних норм щодо науково-технічного супроводу.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.55 Кодексу цивільного захисту України обов`язок із забезпечення пожежної безпеки під час проектування та забудови населених пунктів, будівництва будівель і споруд покладається на органи архітектури, замовників, забудовників, проектні та будівельні організації.

Відповідно до ч.3 зазначенної статті забезпечення пожежної безпеки покладається на власника (власників) земельної ділянки та іншого об`єкта нерухомого майна або наймачів (орендарів) земельної ділянки та іншшого об`єкта нерухомого майна, якщо це обумовлено договором найму (оренди), а також на керівника (керівників) суб`єкта господарювання.

Відповідно до п.2 Порядку обліку пожеж та їх наслідків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №2030 від 26.12.2003 року, облік пожеж та їх наслідків здійснюється з метою проведення аналізу причин та умов виникнення пожеж, оцінки стану пожежної безпеки населених пунктів та об`єктів, прогнозування ситуації і розроблення запобіжних заодів для забезпечення безпеки людей, збереження матеріальних цінностей та створення умов для гасіння пожеж.

Відповідно до п.7 Порядку документом, який засвідчує факт пожежі, є акт, що підписується комісією, до складу якої входить не менш як три особи, у т.ч. представник територіального органу ДСНС, представник адміністрації (власник) об`єкта, потерпілий.

Крім того, ваідповідно до ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тим самим, суд зауважує, що за відсутності між сторонами договірних зобов`язань, що існують на підставі укладеного між сторонами договору, між сторонами можуть існувати деліктні зобов`язання (зобов`язання із заподіяння шкоди), якими є позадоговірні цивільні відносини, в яких особа, що протиправно заподіяла шкоду іншій особі або її майну, зобов`язана повністю її відшкодувати, а потерпілий має право вимагати такого відшкодування

Деліктом є протиправна винна дія (або бездіяльність), яка заподіює шкоду іншій особі, внаслідок чого виникає позадоговірне зобов`язання з відшкодування такої шкоди, при цьому, для деліктного зобов`язання необхідна сукупність чотирьох умов: наявність шкоди (матеріальної/майнової чи моральної), яку доводить потерпілий; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоду (дії всупереч закону); причинний зв`язок між протиправними діями та завданою шкодою (шкода є прямим наслідком саме цих дій); вина заподіювача шкоди.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Положеннями зазначеної статті також визначено, що моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування, за яким: позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

При цьому, за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 для обгрунтування вимог про відшкодування моральної шкоди у справі призначалася судова психологічна експертиза, проведення якої доручалося експертам ЧЕРКАСЬКОГО НАУКОВО - ДОСЛІДНОГО ЕКСПЕРТНО -КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ЦЕНТРУ МВС УКРАЇНИ та на вирішення якої поставлено наступні питання: чи є ситуація, яка виникла в результаті дій ТОВ «Армір», психотравмуючою для ОСОБА_1 ; чи нанесені ОСОБА_1 особливі страждання (моральна шкода); якщо так, то який можливий розмір становить грошова компенсація за завдані їй страждання та згідно з висновком експерта №СЕ-19/124-24/6021-ПС від 17 жовтня 2024 року ситуація, яка виникла в результаті дій ТОВ «Армір» є психотравмуючою для ОСОБА_1 ? ОСОБА_1 нанесені страждання (моральна шкода)? За умов визнання судом заподіяння підекспертній ОСОБА_1 моральної шкоди, орієнтовний розмір її грошової компенсації, в разі встановлення правової кваліфікації дій заподіювана шкоди, буде становити один із запропонованих варіантів: 0 мінімальних заробітних плат, або 6,75 мінімальних заробітних плат, або 13,5 мінімальних заробітних плат, або 20,25 мінімальних заробітних плат, або 27 мінімальних заробітних плат, розмір якої встановлюється рівним розміру мінімальної заробітної плати в Україні, чинному на момент винесення рішення суду. Рішення, щодо визначення розміру компенсації завданих ОСОБА_1 моральних страждань, є прерогативою суду.

Окрім того, Черкаським НДЕКЦ на адвокатський запит повідомлено, що під час складання висновку експерта №СЕ-19/124-24/6021-ПС від 17 жовтня 2024 року була допущена механічна помилка у встановленні розділового знаку, а саме: в розділі «ВИСНОВКИ» в пункті 1 та в пункті 2. Виходячи з вищевказаного в розділі «ВИСНОВКИ» необхідно вважати вірним: 1. Ситуація, яка виникла в результаті дій ТОВ «Армір», є психотравмуючою для ОСОБА_1 . ОСОБА_1 нанесені страждання (моральна шкода).

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ЦПК України, яка також покладає і на суд певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, суд керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.2, 4 ст. 77 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст.76 ЦПК України).

Таким чином, надання доказів, які мають бути належними, допустимими та достовірними з метою підтвердження своїх вимог та заперечень є процесуальним обов`язком сторін у справі.

Відповідно до ч.1 ст.77, ст.79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.263 ЦПК України рішення суду ґрунтується на досліджених судом наявних у справі доказах.

Крім того, судом зауважується, що відповідно до ч.2 ст.80 ЦПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначаючи, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц).

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача, за таких умов, доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

Судом зауважується, що за загальними правилами ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

В свою чергу, оцінивши зібрані у справі докази, які надані позивачем ОСОБА_1 на предмет їх належності, достатності, достовірності та допустимості, суд констатує, що до позовної заяви позивачем ОСОБА_1 не надано належних доказів стосовно проведення огляду та обстеження приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , введеного в експлуатацію, з метою визначення його фактичного стану та оцінки його відповідності основним вимогам до будівель і споруд, та вжиття заходів для забезпечення надійності та безпеки під час його експлуатації, враховуючи при цьому, що реєстрація декларації про готовність об`єкту до експлуатації має проводитися лише за умови, що об`єкт будівництва вводиться в експлуатацію без порушення вимог чинного законодавства.

Окрім того, позивачем також не надано належних та достовірних доказів стосовно того, що пожежа, яка сталася 01.03.2019 року за адресою: АДРЕСА_1 , в належному позивачу на праві приватної власності об`єкті нерухомого майна, сталася саме з причин недотримання вимог законодавства про пожежну безпеку при проектуванні об`єкту.

Більш того, про факт зазначеної пожежі згідно з вимогами чинного законодавства, мав би бути складений відповідний Акт про пожежу, в якому мали б бути зазначені причини і наслідки пожежі, однак такий Акт позивачем не додано до позовної заяви, а так само не доведено суду про його відсутність, на підставі чого визначити як причину виникнення пожежі, так і осіб, винних у її виникненні на час розгляду справи не є можливим.

З огляду на викладене вище, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши докази по справі в їх сукупності на предмет їх належності, допустимості, та достовірності, та розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих учасниками справи, що відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеному в ст.13 ЦПК України, враховуючи також, що позивачем ОСОБА_1 на підставі ст. ст. 12, 81 ЦПК України не було доведено суду протиправність діяння заподіювача шкоди та наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями заподіювача шкоди, на підставі чого суд прийшов до висновку про недоведеність заявлених позивачем ОСОБА_1 позовних вимог про стягнення на її користь матеріальної шкоди в розмірі 160 000 грн. та моральної шкоди в розмірі 340 000 грн., а всього 500 000 грн., що є підставою для відмови позивачу ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі.

Крім того, щодо інших аргументів учасників справи, суд зазначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

При вирішенні судом питання про розподіл між сторонами судових витрат по справі в порядку ст.141 ЦПК України та враховуючи, що в задоволенні позову позивачу було відмовлено, на підставі чого понесені позивачем судові витрати по справі слід залишити по фактично понесеним позивачем.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.ст.77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш ИВ :

Позов ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АРМІР» про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 160 000 грн. та моральної шкоди в розмірі 340 000 грн., а всього 500 000 грн., - залишити без задоволення.

Понесені позивачем ОСОБА_1 судові витрати по справі, - залишити по фактично понесеним.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції, яким є Кропивницький апеляційний суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.

Суддя Подільського

районного суду

міста Кропивницького Лілія Андріївна Іванова