Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №320/12674/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/12674/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтович А.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 заробітної плати за періоди страхового стажу з 01.01.2002 по 28.02.2003 нульовим значенням;

- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без урахування заробітної плати за періоди страхового стажу з 01.01.2002 по 28.02.2003 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 22.12.2017.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Позивач вважає протиправними податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 04.07.2023 № 461630411, № 461340411 та № 459700411, посилаючись на неправомірність застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в умовах дії карантину та воєнного стану, а також на необхідність застосування більш сприятливих для платника податків положень законодавства щодо розміру штрафних санкцій. У зв`язку із зазначеним просить визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 21.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 22.12.2017 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з відомостями про заробітну плату, що містяться в матеріалах пенсійної справи позивача, за період з 01.01.2002 по 28.02.2003 відображено нульові показники заробітної плати та відповідних місячних коефіцієнтів заробітку.

Відповідно до розрахунку пенсії від 25.02.2024 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.03.2024 у зв`язку з індексацією заробітку. Загальний страховий стаж позивача становить 40 років 0 місяців 7 днів, коефіцієнт страхового стажу — 0,40000, а розмір пенсії з урахуванням надбавок та підвищень визначено у сумі 16 747,80 грн.

29.11.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії без урахування заробітної плати за період з 01.01.2002 по 28.02.2003, починаючи з 22.12.2017.

Листом від 30.12.2024 № 51260-52629/М-02/8-2600/24 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача, що під час обчислення його пенсії із загальної кількості 191 місяця заробітної плати, визначеної за період з 01.07.2000 по 30.11.2019, виключено 32 місяці за період з 01.07.2000 по 28.02.2003.

Крім того, у зазначеному листі відповідач повідомив про додаткове виключення трьох неповних місяців, а саме: з 01.03.2003 по 31.03.2003, з 01.06.2015 по 30.06.2015 та з 01.04.2017 по 30.04.2017.

Водночас перерахунок пенсії у спосіб, визначений у заяві позивача від 29.11.2024, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не проведено.

Позивач вважає рішення необгрунтованим як нормативно, так і документально, тому звернувся до суду з цим позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади призначення, перерахунку та виплати пенсій визначені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV громадяни України мають право на отримання пенсійних виплат за умов, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється за даними системи персоніфікованого обліку, а за періоди до її впровадження — на підставі документів відповідно до законодавства, що діяло раніше.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається шляхом множення заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, на коефіцієнт страхового стажу, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000. За вибором особи допускається виключення окремих періодів страхового стажу загальною тривалістю до 60 календарних місяців у межах 10 відсотків страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені визначені законом періоди, зокрема з 01.07.2000 до 01.01.2005. При цьому період, за який враховується заробітна плата, за загальним правилом не може становити менше 60 календарних місяців.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата для обчислення пенсії визначається з урахуванням середньої заробітної плати в Україні та індивідуального коефіцієнта заробітної плати застрахованої особи, який обчислюється на підставі місячних коефіцієнтів заробітку та кількості місяців, врахованих для його визначення.

Згідно з частиною четвертою статті 45 Закону № 1058-IV перерахунок пенсії за загальним правилом здійснюється з першого числа місяця звернення, якщо заяву з необхідними документами подано до 15 числа включно, або з першого числа наступного місяця, якщо заяву подано після 15 числа.

Відповідно до частини другої статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, який призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком із нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожної особи мирно володіти своїм майном.

VI. Оцінка суду

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку та виплати пенсій.

Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсійних виплат із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою, складовими якої є заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, та коефіцієнт страхового стажу, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Частиною першою статті 40 Закону № 1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000.

За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або у разі, якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 незалежно від перерв.

За змістом частини першої статті 40 Закону № 1058-IV за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців страхового стажу підряд за умови, що зазначений період становить не більше 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.

Крім того, положеннями зазначеної статті передбачено можливість додаткового виключення окремих періодів страхового стажу, визначених законом, зокрема періодів з 01.07.2000 до 01.01.2005.

Отже, законодавець передбачив можливість виключення окремих періодів страхового стажу з розрахунку заробітної плати для обчислення пенсії з метою визначення її розміру відповідно до встановленого законом порядку.

Водночас зазначені положення не передбачають необхідності повторного виключення тих самих календарних місяців, якщо відповідні періоди вже були виключені під час визначення заробітної плати для обчислення пенсії.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, індивідуального коефіцієнта заробітної плати застрахованої особи та кількості місяців страхового стажу, які враховуються під час визначення такого коефіцієнта.

Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати визначається на підставі відповідних місячних коефіцієнтів заробітної плати, розрахованих із застосуванням відомостей про заробітну плату застрахованої особи та середню заробітну плату в Україні за відповідні місяці.

Таким чином, під час вирішення питання щодо правильності обчислення пенсії визначальне значення має встановлення періодів, які фактично враховані під час визначення індивідуального коефіцієнта заробітної плати, а не лише наявність у розрахункових документах відомостей про заробіток за відповідні календарні місяці.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, призначену з 22.12.2017.

З наданого розрахунку пенсії, сформованого 25.02.2024, убачається, що з 01.03.2024 позивачу визначено розмір пенсійної виплати 16 747,80 грн, при цьому загальна тривалість страхового стажу становить 40 років 0 місяців 7 днів.

Зазначений розрахунок містить помісячні відомості про заробітну плату позивача, у яких за період з 01.01.2002 по 28.02.2003 відображено нульові показники заробітку.

Не погоджуючись із таким відображенням заробітної плати, позивач 29.11.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії без урахування заробітної плати за період з 01.01.2002 по 28.02.2003, починаючи з 22.12.2017.

Листом від 30.12.2024 № 51260-52629/М-02/8-2600/24 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача, що під час обчислення його пенсії із загальної кількості 191 місяця заробітної плати, визначеної за період з 01.07.2000 по 30.11.2019, виключено 32 місяці за період з 01.07.2000 по 28.02.2003.

Крім того, у зазначеному листі відповідач повідомив про додаткове виключення трьох неповних місяців страхового стажу, а саме: з 01.03.2003 по 31.03.2003, з 01.06.2015 по 30.06.2015 та з 01.04.2017 по 30.04.2017.

Отже, відповідно до наведених відповідачем відомостей, період з 01.01.2002 по 28.02.2003, виключення якого вимагає позивач, повністю входить до періоду з 01.07.2000 по 28.02.2003, який був зазначений пенсійним органом як виключений під час обчислення пенсії.

Оцінюючи доводи позивача про протиправне зарахування нульових показників заробітної плати за період з 01.01.2002 по 28.02.2003, суд зазначає таке.

Із наданого розрахунку пенсії від 25.02.2024 дійсно вбачається, що у відповідних графах за спірний період зазначено нульові значення заробітної плати та місячних коефіцієнтів заробітку.

Водночас відображення таких відомостей у помісячній таблиці заробітної плати не є тотожним фактичному включенню відповідних календарних місяців до кількості місяців, використаних для визначення остаточного індивідуального коефіцієнта заробітної плати.

Зазначена обставина має істотне значення, оскільки положення статті 40 Закону № 1058-IV розмежовують відомості про заробітну плату застрахованої особи та порядок визначення заробітної плати для обчислення пенсії після виключення передбачених законом періодів.

При цьому сам факт зазначення нульового показника заробітку за відповідний місяць не свідчить про те, що цей місяць обов`язково врахований у підсумковому розрахунку.

Суд бере до уваги, що листом від 30.12.2024 № 51260-52629/М-02/8-2600/24 відповідач повідомив про проведення оптимізації заробітної плати шляхом виключення 32 місяців за період з 01.07.2000 по 28.02.2003, який охоплює всі 14 календарних місяців, щодо яких заявлено позовні вимоги.

Відтак відомості, наведені відповідачем, не підтверджують твердження позивача про необхідність виключення спірного періоду як такого, що залишився врахованим під час обчислення пенсії.

Разом із тим суд зазначає, що повідомлення пенсійного органу про проведення оптимізації підлягає оцінці у сукупності з іншими наявними матеріалами справи, оскільки сам по собі лист відповідача не замінює документального підтвердження застосованих під час обчислення пенсії показників.

Наявні матеріали підтверджують відображення нульових показників за спірні місяці та містять пояснення відповідача про виключення відповідного періоду. Водночас із цих матеріалів не вбачається належного підтвердження того, що спірні 14 місяців після проведення оптимізації фактично були включені до остаточної кількості місяців, використаних для визначення індивідуального коефіцієнта заробітної плати позивача.

За таких обставин самі по собі наведені позивачем відомості про нульові показники заробітної плати не дають підстав ототожнювати їх із порушенням відповідачем вимог статті 40 Закону № 1058-IV.

Щодо доводів позивача про те, що індивідуальний коефіцієнт заробітної плати може визначатися виключно за періоди, у яких особа фактично отримувала заробітну плату та сплачувала страхові внески, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж є періодом, протягом якого особа підлягала відповідному виду державного соціального страхування та за який сплачувалися страхові внески згідно із законодавством.

Статтею 24 Закону № 1058-IV визначено порядок обчислення страхового стажу, тоді як статтею 40 цього Закону врегульовано порядок визначення заробітної плати для обчислення пенсії.

Таким чином, питання зарахування певного періоду до страхового стажу та питання врахування заробітної плати за цей період під час обчислення пенсії мають самостійне правове регулювання.

Відсутність заробітної плати за окремі календарні місяці не означає автоматичного виникнення права на виключення таких місяців поза встановленим статтею 40 Закону № 1058-IV порядком.

Водночас у цій справі позивач не оспорює тривалість установленого йому страхового стажу, а пов`язує порушення своїх прав саме з нібито неправильним визначенням індивідуального коефіцієнта заробітної плати.

Однак наведені ним обставини не спростовують повідомленого відповідачем факту виключення періоду з 01.07.2000 по 28.02.2003, який охоплює спірні місяці.

Суд також ураховує, що передбачене статтею 40 Закону № 1058-IV право на виключення періодів з 01.07.2000 до 01.01.2005 не є безумовною підставою для повторного перерахунку пенсії в кожному випадку звернення пенсіонера.

Реалізація зазначеного права має оцінюватися з урахуванням фактично застосованого пенсійним органом порядку обчислення пенсії та періодів, які вже були виключені з розрахунку.

За наявності відомостей про виключення відповідачем періоду з 01.07.2000 по 28.02.2003 сам факт належності спірних місяців до періоду, визначеного зазначеною нормою, не свідчить про необхідність їх повторного виключення.

Стосовно посилання позивача на постанову Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 569/10463/16-а суд зазначає, що відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас застосування відповідних правових висновків здійснюється з урахуванням установлених обставин конкретної справи.

У справі № 569/10463/16-а предметом судового розгляду було питання правильності визначення заробітної плати для обчислення пенсії з огляду на вибір відповідного періоду заробітку.

Натомість у справі, що розглядається, позивач оспорює врахування конкретного періоду з 01.01.2002 по 28.02.2003, щодо якого пенсійним органом повідомлено про проведення оптимізації шляхом виключення більш тривалого періоду з 01.07.2000 по 28.02.2003.

Таким чином, фактичні обставини зазначених справ не є тотожними, а наведена позивачем постанова Верховного Суду сама по собі не підтверджує протиправності дій відповідача у спірних правовідносинах.

Щодо доводів позивача про порушення його права на мирне володіння майном, гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном.

Пенсійні виплати за наявності встановлених законодавством умов можуть становити майновий інтерес, який підлягає захисту відповідно до положень Конвенції.

Разом із тим право на отримання пенсійних виплат реалізується в порядку та на умовах, установлених законодавством України.

Позивач пов`язує порушення свого майнового права з неправильним, на його думку, обчисленням пенсії внаслідок врахування нульових показників заробітної плати за період з 01.01.2002 по 28.02.2003.

Однак наявні матеріали справи не підтверджують, що саме зазначені показники були фактично враховані під час визначення остаточного індивідуального коефіцієнта заробітної плати після проведеної оптимізації та призвели до зменшення належного позивачу розміру пенсії.

За таких обставин суд не вбачає підстав для висновку про порушення відповідачем права позивача на мирне володіння майном у спосіб, на який останній посилається в обґрунтування позовних вимог.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії без урахування заробітної плати за період з 01.01.2002 по 28.02.2003, починаючи з 22.12.2017, суд зазначає таке.

Статтею 45 Закону № 1058-IV визначено строки призначення та перерахунку пенсії.

Відповідно до частини другої статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, який призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком із нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Водночас застосування зазначених положень залежить від наявності встановленого права особи на відповідні пенсійні виплати та обставин їх ненарахування або невиплати.

У цій справі вимога про виплату пенсії з 22.12.2017 є похідною від вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо врахування нульових показників заробітної плати за спірний період.

Оскільки наявні матеріали справи не підтверджують фактичного врахування спірних календарних місяців усупереч застосованому відповідачем механізму оптимізації, суд не встановив підстав для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії у визначений позивачем спосіб.

Відтак відсутні підстави і для задоволення похідної вимоги про виплату пенсії в перерахованому розмірі починаючи з 22.12.2017.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед установленої сили.

Оцінюючи наявні матеріали справи у їх сукупності, суд ураховує, що позивачем підтверджено відображення нульових показників заробітної плати за період з 01.01.2002 по 28.02.2003, тоді як відповідачем повідомлено про виключення зазначеного періоду під час обчислення пенсії.

При цьому саме по собі відображення нульових показників у помісячних відомостях не підтверджує фактичного включення відповідних місяців до остаточного розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітної плати.

Отже, за наявними матеріалами суд не встановив обставин, які б свідчили про порушення відповідачем порядку обчислення пенсії позивача саме з підстав, наведених у позовній заяві.

Системний аналіз наведених положень законодавства та встановлених обставин справи дає суду підстави дійти висновку про відсутність належного підтвердження протиправності дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо врахування заробітної плати з нульовими показниками за період з 01.01.2002 по 28.02.2003 під час обчислення пенсії ОСОБА_1 .

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання здійснити перерахунок і виплату пенсії без урахування заробітної плати за зазначений період, починаючи з 22.12.2017.

VІI. Висновок суду

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

VIІI. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи, що в задоволенні позову належить відмовити підстави розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.