Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №320/26743/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року справа №320/26743/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКСНІ ПРОТИПОЖЕЖНІ РІШЕННЯ ПАРАФАЄР» до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКСНІ ПРОТИПОЖЕЖНІ РІШЕННЯ ПАРАФАЄР» (далі - позивач, ТОВ «КОМПЛЕКСНІ ПРОТИПОЖЕЖНІ РІШЕННЯ ПАРАФАЄР») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач 1, ГУ ДПС у Київській області), Державної податкової служби України (далі - відповідач 2, ДПС України), в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Київській області від 25.04.2025 № 12793736/44424646 та № 12793735/44424646;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКСНІ ПРОТИПОЖЕЖНІ РІШЕННЯ ПАРАФАЄР» № 13 від 11.10.2024 на загальну суму 138 388,80 грн та № 9 від 06.02.2025 на загальну суму 137 385,60 грн датою їх фактичного подання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем складено та подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 13 від 11.10.2024 та № 9 від 06.02.2025, однак їх реєстрацію було зупинено, а в подальшому комісією Головного управління ДПС у Київській області прийнято рішення про відмову в їх реєстрації.

Позивач зазначає, що на виконання вимог контролюючого органу ним подано письмові пояснення та копії документів на підтвердження здійснення господарських операцій, за результатами яких складено спірні податкові накладні. На думку позивача, надані документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, їх зміст, обсяг, вартість та розрахунки між сторонами, а тому наявні правові підстави для реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач вважає, що оскаржувані рішення не містять належного обґрунтування причин відмови в реєстрації податкових накладних, не дають можливості встановити, які саме документи не були надані або які недоліки містили подані документи, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідачами подано спільний відзив на позовну заяву, в якому вони заперечують проти задоволення позовних вимог та зазначають про їх безпідставність.

Заперечуючи проти позову, відповідачі наголошують, що поданими позивачем первинними документами неможливо підтвердити реальність господарських операцій з урахуванням їх специфіки та/або достовірність наданих документів для відповідного підтвердження. Крім того, відповідачі посилаються на практику Верховного Суду щодо необхідності дослідження судом первинних документів у межах спірних правовідносин, які слугували підставою для прийняття оскаржуваних рішень, та зазначають, що реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних належить до дискреційних повноважень контролюючого органу.

Також відповідачами заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Тобто, за загальним правилом, відкриті у спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Однак суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони може призначити судове засідання за наявності достатніх для цього обґрунтованих підстав.

Відповідно до частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Згідно з частиною сьомою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Суд зауважує, що лише посилання на наявність у учасника процесу бажання щодо здійснення розгляду справи у судовому засіданні не є достатньою підставою для задоволення відповідного клопотання, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. У протилежному випадку суди б мусили розглядати в обов`язковому порядку у судових засіданнях усі справи, в яких учасником процесу повідомлено про особливу важливість для нього такої справи, що зводило б нанівець власну оцінку судом обставин справи через призму необхідності чи доцільності проведення судового засідання. В умовах надмірного навантаження судів справами такий алгоритм дій явно б не сприяв процесуальній економії. З огляду на наведене, на переконання суду, судове засідання у справах незначної складності, які розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження, доцільно призначати та проводити у тому випадку, коли обставини справи та наявні у ній матеріали не дають у сукупності суду можливості надати правову оцінку спірним правовідносинам та вирішити спір без застосування тих процесуальних інструментів, вжиття яких можливо лише у судовому засіданні (наприклад, допит свідків, виклик спеціаліста, перекладача, проведення виїзного судового засідання тощо). Якщо ж вчинення таких процесуальних дій не є обов`язковим для розгляду та вирішення справи, судове засідання може не проводитися. Обставини даної справи, на переконання суду, не потребують обов`язкового проведення судового засідання для встановлення об`єктивної істини, а повний та всебічний розгляд справи, а також принцип змагальності процесу, є загальною процесуальною вимогою для кожного судового провадження, незалежно від того, проводиться судове засідання у справі чи ні.

Крім того, суд зауважує, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання не позбавляє учасника процесу можливості надати будь-які докази чи письмові документи чи надати пояснення, виклавши їх у письмовій формі.

Також суд зауважує, що практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Ахеп v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року «VarelaAssalinocontrelePortugal», заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.11.2006 (скарга 73053/01 «CASE OF JUSSILA v. FINLAND», суд вказав на те, що: "Європейський Суд не сумнівається в тому, що письмове провадження у справі часто може виявитись більш ефективним, ніж усний розгляд, для перевірки та забезпечення того, що платник податків надав точний звіт про свій майновий стан, підкріплений всіма необхідними документами. Суд не вважає переконливим довід заявника, що в ході розгляду цієї справи виникли міркування щодо достовірності, які потребували надання пояснень в усній формі.... та приймає довід держави-відповідача, що будь - які питання факту та питання права в цій справі могли бути належним чином розглянуті та вирішені на підставі матеріалів, наданих у письмовому вигляді. ... Оскільки заявнику була надана повна можливість наводити свої доводи у письмовому вигляді та надавати коментарі щодо відомостей, які надходили від податкових органів, Суд дійшов висновку, що вимоги справедливого судочинства були дотримані...".

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагає проведення судового засідання, а лише бажання учасника процесу усно викласти під час проведення судового засідання свої аргументи, які можуть бути висловлені письмово, не зумовлює необхідність проведення судового засідання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідачів про здійснення розгляду справи в судовому засіданні з викликом сторін.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКСНІ ПРОТИПОЖЕЖНІ РІШЕННЯ ПАРАФАЄР» та Товариством з обмеженою відповідальністю «НДБ-ГРУПП» укладено договір поставки від 16.09.2024 № 16/09/24, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити покупцеві товар згідно зі специфікаціями до договору.

За умовами договору найменування, кількість та ціна товару визначаються у відповідних специфікаціях, а оплата здійснюється покупцем у порядку та строки, встановлені договором.

На виконання умов договору сторонами оформлено специфікацію від 11.10.2024 на поставку металоконструкцій за кодом УКТ ЗЕД 7308 на загальну суму 138 388,80 грн, у тому числі податок на додану вартість.

Позивачем виставлено рахунок на оплату від 11.10.2024 № 206. Згідно з наданими позивачем документами, кошти за товар надійшли на його рахунок, що підтверджується повідомленням про зарахування коштів від 11.10.2024 № 95 та банківською випискою за відповідний період. У зв`язку з помилкою в призначенні платежу покупцем складено лист від 14.10.2024 № 503.

За фактом виникнення податкових зобов`язань позивачем складено податкову накладну № 13 від 11.10.2024 на загальну суму 138 388,80 грн та направлено її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з квитанцією № 9330749088 від 05.11.2024 реєстрацію податкової накладної № 13 від 11.10.2024 було зупинено. Як підставу зупинення зазначено відповідність операції критерію ризиковості здійснення операцій, передбаченому пунктом 1 критеріїв ризиковості здійснення операцій, з посиланням на перевищення обсягу постачання товару за кодом УКТ ЗЕД 7308 над величиною залишку такого товару.

Позивачем подано до контролюючого органу пояснення та копії документів на підтвердження господарської операції, за результатами якої складено зазначену податкову накладну.

Надалі, на підтвердження фактичного виконання договірних зобов`язань, позивачем оформлено видаткову накладну від 29.11.2024 № 166 на суму 138 388,80 грн та товарно-транспортну накладну від 29.11.2024 № Р166.

Також між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «НДБ-ГРУПП» укладено договір поставки від 29.01.2025 № 29/01/25, відповідно до умов якого позивач зобов`язався поставити покупцеві товар, визначений у специфікаціях до договору.

На виконання умов зазначеного договору сторонами оформлено специфікацію від 29.01.2025 на поставку металоконструкцій за кодом УКТ ЗЕД 7308 на загальну суму 137 385,60 грн, у тому числі податок на додану вартість.

Позивачем виставлено рахунок на оплату від 29.01.2025 № 22. Оплата за товар здійснена покупцем, що підтверджується платіжною інструкцією від 06.02.2025 № 17 та банківською випискою за відповідний період.

За фактом виникнення податкових зобов`язань позивачем складено податкову накладну № 9 від 06.02.2025 на загальну суму 137 385,60 грн та направлено її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з квитанцією № 9052391213 від 05.03.2025 реєстрацію податкової накладної № 9 від 06.02.2025 було зупинено. У квитанції зазначено про відповідність операції критерію ризиковості здійснення операцій, передбаченому пунктом 1 критеріїв ризиковості здійснення операцій, у зв`язку з перевищенням обсягу постачання товару за кодом УКТ ЗЕД 7308 над величиною залишку такого товару.

Позивачем подано до контролюючого органу пояснення та копії документів на підтвердження господарської операції, за результатами якої складено податкову накладну № 9 від 06.02.2025.

На підтвердження виконання договірних зобов`язань позивачем оформлено видаткову накладну від 27.02.2025 № 34 на суму 137 385,60 грн та товарно-транспортну накладну від 27.02.2025 № Р34.

За результатами розгляду поданих позивачем пояснень та документів контролюючим органом направлено повідомлення від 21.04.2025 № 12772031/44424646 щодо податкової накладної № 13 від 11.10.2024 та № 12772033/44424646 щодо податкової накладної № 9 від 06.02.2025 про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів.

Позивачем надано додаткові пояснення та документи щодо кожної з податкових накладних.

Однак комісією Головного управління ДПС у Київській області прийнято рішення від 25.04.2025 № 12793736/44424646 про відмову в реєстрації податкової накладної № 13 від 11.10.2024 та рішення від 25.04.2025 № 12793735/44424646 про відмову в реєстрації податкової накладної № 9 від 06.02.2025.

Підставою для відмови в реєстрації податкових накладних зазначено ненадання/часткове надання додаткових письмових пояснень та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної у податкових накладних.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.

Рішеннями ДПС України від 12.05.2025 № 20281/44424646/2 та № 20331/44424646/2 скарги позивача залишено без задоволення, а рішення комісії Головного управління ДПС у Київській області - без змін.

Вважаючи рішення про відмову в реєстрації податкових накладних протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені строки скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Механізм зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, критерії оцінки ступеня ризиків та порядок розгляду поданих платником податків пояснень і копій документів визначено Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (далі - Порядок № 1165).

Пунктом 5 Порядку № 1165 визначено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідає жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється на відповідність критеріям ризиковості платника податку та показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

За змістом пункту 7 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено та/або подано податкову накладну/розрахунок коригування для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Пунктом 10 Порядку № 1165 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування контролюючий орган протягом операційного дня надсилає платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації в електронній формі у текстовому форматі.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються, зокрема, критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або критерій ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію, із розрахованим показником за кожним критерієм, а також пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

Критерії ризиковості здійснення операцій визначено додатком 3 до Порядку № 1165.

Пунктом 1 зазначених критеріїв передбачено, що операція є ризиковою у разі, якщо обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, поданих для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, дорівнює або перевищує величину залишку такого товару/послуги, визначену як різниця між обсягом придбання такого товару/послуги на митній території України та/або обсягом ввезення такого товару/послуги на митну територію України та обсягом постачання відповідного товару/послуги, за умови відсутності відповідних ознак, визначених у цьому пункті.

Водночас зупинення реєстрації податкової накладної за результатами автоматизованого моніторингу не означає автоматичної наявності підстав для відмови в її реєстрації. Після зупинення реєстрації контролюючий орган повинен розглянути подані платником пояснення та документи, оцінити їх у сукупності й ухвалити вмотивоване рішення з дотриманням установленої процедури.

Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 (далі - Порядок № 520).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 520 рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймаються комісіями з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних територіальних органів ДПС.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення для підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації відповідної податкової накладної/розрахунку коригування.

Пунктом 5 Порядку № 520 визначено перелік документів, які можуть бути подані платником податку на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування. До такого переліку належать, зокрема, договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження та розвантаження продукції, складські документи, рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів/послуг, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків.

За змістом пункту 6 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку, розглядаються комісією регіонального рівня, яка приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 9 Порядку № 520 комісія регіонального рівня розглядає подані письмові пояснення та копії документів і приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 10 Порядку № 520 комісія регіонального рівня може прийняти рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у разі ненадання/часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію якої зупинено, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, або ненадання платником податку копій документів, складених з порушенням законодавства.

Отже, відмова в реєстрації податкової накладної має ґрунтуватися на конкретних обставинах, які свідчать про ненадання необхідних документів, наявність недоліків у поданих документах або інші передбачені законодавством підстави. При цьому рішення контролюючого органу повинно бути належним чином мотивованим і давати змогу платнику податку зрозуміти, які саме документи не подані або які недоліки перешкоджають реєстрації податкової накладної.

Суд звертає увагу, що контролюючий орган не може обмежуватися формальним зазначенням загальної підстави для відмови без належного з`ясування обставин господарської операції та без конкретизації причин, з яких надані платником документи визнані недостатніми.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для зупинення реєстрації спірних податкових накладних контролюючий орган визначив відповідність господарських операцій пункту 1 критеріїв ризиковості здійснення операцій, пов`язану з перевищенням обсягу постачання товару за кодом УКТ ЗЕД 7308 над величиною залишку такого товару.

Водночас сам факт відповідності операції критерію ризиковості здійснення операцій є підставою для зупинення реєстрації податкової накладної та пропонування платнику податків надати пояснення й документи, але не є самостійним і безумовним доказом нереальності господарської операції або достатньою підставою для остаточної відмови в реєстрації податкової накладної за умови подання платником відповідних пояснень і документів.

Судом встановлено, що позивач надав контролюючому органу пояснення та документи щодо операцій з постачання металоконструкцій за договорами від 16.09.2024 № 16/09/24 та від 29.01.2025 № 29/01/25.

Подані документи охоплюють договірні відносини між сторонами, специфікації із зазначенням найменування та вартості товару, рахунки на оплату, документи щодо здійснення оплати, а також документи, оформлені на підтвердження фактичного постачання товару.

Зокрема, щодо податкової накладної № 13 від 11.10.2024 позивач посилається на договір поставки від 16.09.2024 № 16/09/24, специфікацію від 11.10.2024, рахунок на оплату від 11.10.2024 № 206, документи банківського обліку щодо надходження коштів, лист покупця від 14.10.2024 № 503, видаткову накладну від 29.11.2024 № 166 та товарно-транспортну накладну від 29.11.2024 № Р166.

Щодо податкової накладної № 9 від 06.02.2025 позивач посилається на договір поставки від 29.01.2025 № 29/01/25, специфікацію від 29.01.2025, рахунок на оплату від 29.01.2025 № 22, платіжну інструкцію від 06.02.2025 № 17, банківську виписку, видаткову накладну від 27.02.2025 № 34 та товарно-транспортну накладну від 27.02.2025 № Р34.

Наведені документи за своїм змістом стосуються господарських операцій, за результатами яких складено спірні податкові накладні, та містять відомості, які дають змогу ідентифікувати сторони операцій, предмет постачання та вартість товару, а також простежити оформлення розрахунків і виконання договірних зобов`язань.

Відповідачами не наведено конкретних обставин, які б свідчили про те, що подані документи містять недостовірні відомості, не відповідають вимогам законодавства або не стосуються операцій, відображених у спірних податкових накладних.

При цьому суд наголошує, що питання реальності господарської операції та питання достатності документів, поданих для вирішення питання про реєстрацію податкової накладної, мають оцінюватися з урахуванням змісту процедури, визначеної Порядками №1165 та № 520.

Процедура зупинення реєстрації податкової накладної не призначена для проведення повної податкової перевірки платника податку або остаточного встановлення всіх обставин його господарської діяльності. Її метою є виявлення передбачених нормативним регулюванням ризиків та надання платнику можливості підтвердити інформацію, зазначену в податковій накладній, шляхом подання відповідних пояснень і документів.

У разі виникнення обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих документів або реальності господарських операцій контролюючий орган має діяти у спосіб, передбачений податковим законодавством, та наводити конкретні обставини, що обґрунтовують прийняте рішення. Самі лише загальні посилання на неможливість підтвердження реальності господарської операції без конкретизації виявлених недоліків не можуть бути достатньою підставою для відмови в реєстрації податкової накладної.

Посилання відповідачів на те, що поданими первинними документами неможливо підтвердити реальність господарських операцій з урахуванням їх специфіки та/або достовірність наданих документів, не спростовує обов`язку контролюючого органу належним чином обґрунтувати свої рішення. Відповідачі не можуть підміняти конкретні мотиви, наведені в оскаржуваних рішеннях, загальними запереченнями щодо достатності доказів, висловленими під час судового розгляду.

Суд також враховує, що у спірних рішеннях як підставу для відмови зазначено ненадання/часткове надання додаткових письмових пояснень та копій документів. Водночас наведене формулювання саме по собі не розкриває, які саме документи, необхідні для підтвердження відповідних господарських операцій, не були надані позивачем, які відомості потребували додаткового підтвердження та чому подані документи визнані недостатніми.

Відсутність належної конкретизації причин відмови позбавляє платника податку можливості зрозуміти, які саме недоліки виявлено контролюючим органом, та належним чином реалізувати право на захист своїх інтересів.

Отже, оскаржувані рішення не відповідають критеріям обґрунтованості та вмотивованості, установленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо посилань відповідачів на практику Верховного Суду стосовно необхідності дослідження первинних документів суд зазначає, що оцінка доказів у кожній справі здійснюється з урахуванням конкретних обставин відповідних правовідносин. У цій справі суд дослідив подані документи в їх сукупності та врахував, що спір стосується правомірності рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, прийнятих у межах спеціальної процедури, визначеної Порядками № 1165 та № 520.

Наведені відповідачами загальні заперечення не спростовують того, що позивач надав документи, які стосуються відповідних господарських операцій, а контролюючий орган не навів достатніх та конкретних мотивів, які б свідчили про наявність законних підстав для відмови в реєстрації податкових накладних.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що вжив усіх можливих заходів для їх отримання до прийняття рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У цій справі відповідачами не доведено правомірності прийняття оскаржуваних рішень з урахуванням установлених обставин та документів, поданих позивачем на підтвердження господарських операцій.

Суд також відхиляє доводи відповідачів про те, що реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних належить до дискреційних повноважень контролюючого органу та з цієї підстави суд не може зобов`язати ДПС України зареєструвати податкові накладні.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку № 520 контролюючий орган уповноважений приймати рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної на підставі поданих платником пояснень і документів.

Водночас дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень не є необмеженими та не виключають судового контролю за законністю прийнятих ним рішень. Якщо встановлено, що суб`єкт владних повноважень прийняв протиправне рішення, а обставини справи дають змогу визначити належний спосіб відновлення порушеного права, суд вправі зобов`язати відповідний орган вчинити конкретні дії.

Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає необхідність вчинення певних дій суб`єктом владних повноважень, суд може зобов`язати відповідача прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі визначені законом умови і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У цьому випадку судом установлено, що позивач подав пояснення та документи щодо господарських операцій, за результатами яких складено спірні податкові накладні, а відповідачами не доведено наявності законних підстав для відмови в їх реєстрації.

За таких обставин належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є не лише скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, а й зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати відповідні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх фактичного подання.

Зазначений спосіб захисту забезпечує ефективне поновлення порушених прав позивача та відповідає завданню адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності оскаржуваних рішень покладається на відповідача.

Ураховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що рішення комісії Головного управління ДПС у Київській області від 25.04.2025 № 12793736/44424646 та № 12793735/44424646 прийняті без належного обґрунтування підстав для відмови в реєстрації податкових накладних, не відповідають критеріям правомірності рішень суб`єкта владних повноважень, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Водночас, оскільки для реєстрації податкових накладних позивачем подано пояснення та документи, а відповідачами не доведено правомірності відмови в їх реєстрації, суд вважає за необхідне зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні № 13 від 11.10.2024 на загальну суму 138 388,80 грн та № 9 від 06.02.2025 на загальну суму 137 385,60 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх фактичного подання.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією.

Оскільки позов задоволено повністю судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн. підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72– 77, 90, 139, 241– 246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Київській області від 25.04.2025 № 12793736/44424646 про відмову в реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКСНІ ПРОТИПОЖЕЖНІ РІШЕННЯ ПАРАФАЄР» № 13 від 11.10.2024.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКСНІ ПРОТИПОЖЕЖНІ РІШЕННЯ ПАРАФАЄР» №13 від 11.10.2024 на загальну суму 138 388,80 грн датою її фактичного подання для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Київській області від 25.04.2025 № 12793735/44424646 про відмову в реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКСНІ ПРОТИПОЖЕЖНІ РІШЕННЯ ПАРАФАЄР» № 9 від 06.02.2025.

5. Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКСНІ ПРОТИПОЖЕЖНІ РІШЕННЯ ПАРАФАЄР» № 9 від 06.02.2025 на загальну суму 137 385,60 грн датою її фактичного подання для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

6. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПЛЕКСНІ ПРОТИПОЖЕЖНІ РІШЕННЯ ПАРАФАЄР» понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.