Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №320/49971/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/49971/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянки ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Дніпровської окружної прокуратури м. Києва, Київської міської прокуратури, Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась громадянка ОСОБА_1 з позовом в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора, що виявилася в неналежному розгляді скарги позивача від 07.09.2025 на протиправні дії підлеглих йому органів, шляхом пересилання скарги до органу, на який скаржилася - до Київської міської прокуратури;

визнати протиправними дії Офісу Генерального прокурора щодо надсилання до Київської міської прокуратури для розгляду скарги позивача від 07.09.2025 «Щодо відмови в ознайомленні з Висновком судово-медичного експерта» на протиправні дії підлеглих прокуратур (Київської міської прокуратури, Дніпровської окружної прокуратури м. Києва) та Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві;

зобов`язати Офіс Генерального прокурора розглянути Скаргу ОСОБА_1 від 07.09.2025, адресовану Генеральному прокурору України, та повідомити її про результати такого розгляду;

зобов`язати Офіс Генерального прокурора запросити на засідання ОСОБА_1 в орган, що зобов`язаний розглядати її Скаргу від 07.09.2025;

зобов`язати Офіс Генерального прокурора, у разі прийняття Офісом Генерального прокурора рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у Скарзі ОСОБА_1 від 07.09.2025, довести таке рішення до її відома в письмовій формі, з посиланням на законодавство, з викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення, з урахуванням того факту, що кримінальне провадження закрито за відсутністю події. Остаточну відповідь про відмову в задоволенні звернення ОСОБА_1 надати за підписом керівника прокуратури (Генерального прокурора) з одночасним повідомленням про припинення розгляду звернення, згідно з вимогами законодавства;

визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора в належному реагуванні, за Скаргою ОСОБА_1 від 07.09.2025 на дії підлеглих прокуратур (Київської міської прокуратури, Дніпровської окружної прокуратури м. Києва) та Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, у постановленні цими органами, у порушення ст. 55 КПК України рішення про відмову в залученні потерпілим ОСОБА_1 , та на цій підставі - відмовлення в ознайомленні її з Висновком судово-медичної експертизи з причини відсутності статусу потерплого за відмовою слідчих визнати її потерпілим, та зобов`язати провести незалежне службове розслідування у цих органах щодо законності дій слідчих Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, їх спротиву та маніпуляцій з документами, і причин такої відмови;

встановити відсутність компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень - Київської міської прокуратури, в розгляді та наданні відповіді на Скаргу ОСОБА_1 від 07.09.2025 до Офісу генерального прокурора, на протиправні дії Київської міської прокуратури;

встановити наявність компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень - Київської міської прокуратури, Дніпровської окружної прокуратури м. Києва) та Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві надати ОСОБА_1 - матері померлого сина, Висновок судово-медичної експертизи щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для ознайомлення;

встановити наявність компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень - Офісу Генерального прокурора, в розгляді та наданні відповіді на Скаргу ОСОБА_1 від 07.09.2025 до Офісу генерального прокурора, на протиправні дії Київської міської прокуратури, Дніпровської окружної прокуратури м. Києва) та Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, які вже розглядали Заяви та Скарги ОСОБА_1 щодо надання Висновку судово-медичної експертизи щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для ознайомлення;

визнати протиправними дії Дніпровської окружної прокуратури м. Києва, яка надіслала скаржнику Лист від 24.09.2025 № 50-6606ВИХ-25, в якому повідомляє, що кримінальне провадження закрито, але скаржник може знову оскаржувати відповідь у порядку ст.ст. 303-307 КПК України;

визнати протиправними дії Офісу Генерального прокурора, який у Листі № 27/2-83277ВИХ-25 від 08.09.2025 повідомляє, що скаржник, при закритому кримінальному провадженні, може оскаржувати відповідь у порядку ст.ст. 303-307 КПК України;

зобов`язати Дніпровське УП ГУ НП у м. Києві надіслати ОСОБА_1 копію постанови про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.09.2024 р. за № 12024100040003379;

зобов`язати Дніпровське УП ГУ НП у м. Києві ознайомити ОСОБА_1 , та надіслати на її адресу копію Висновку судово-медичної експертизи, зробленої Лівобережним відділенням № 1 відділу судово-медичної експертизи трупів м. Київ за розтином трупа ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.10.2026 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про:

встановити відсутність компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень - Київської міської прокуратури, в розгляді та наданні відповіді на Скаргу ОСОБА_1 від 07.09.2025 до Офісу генерального прокурора, на протиправні дії Київської міської прокуратури;

встановити наявність компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень - Київської міської прокуратури, Дніпровської окружної прокуратури м. Києва) та Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві надати ОСОБА_1 - матері померлого сина, Висновок судово-медичної експертизи щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для ознайомлення;

встановити наявність компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень - Офісу Генерального прокурора, в розгляді та наданні відповіді на Скаргу ОСОБА_1 від 07.09.2025 до Офісу генерального прокурора, на протиправні дії Київської міської прокуратури, Дніпровської окружної прокуратури м. Києва) та Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, які вже розглядали Заяви та Скарги ОСОБА_1 щодо надання Висновку судово-медичної експертизи щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для ознайомлення.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю та протиправними діями Офісу Генерального прокурора щодо неналежного розгляду скарги позивача від 07.09.2025 на протиправні дії підлеглих йому органів, шляхом пересилання скарги до органу, на який скаржилася - до Київської міської прокуратури та протиправними діями Дніпровської окружної прокуратури м. Києва щодо повідомлення про закриття кримінального провадження.

Відповідачами до суду подані відзиви на позовну заяву, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечують.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 звернулася 07.09.2025 до Генерального прокурора України зі скаргою «Щодо відмови в ознайомленні з Висновком судово-медичного експерта», якою просила: зобов`язати Дніпровську окружну прокуратуру м. Києва, Київську міську прокуратуру та Дніпровське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві:

надати їй для ознайомлення Висновок судово-медичного експерта №022-218-2268-2024 від 13.01.2025, зробленого Лівобережним відділенням №1 відділу судово-медичної експертизи трупів м. Київ за розтином трупа ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

надати їй як заявнику для ознайомлення Висновки експертизи хімічних речовин, вилучених криміналістами за її письмовою заявою від 07.10.2024 до Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, та за її викликом слідчо-оперативної групи 08.10.2024 на тел. « 102».

Позивач відповідно до вказаної вище скарги просила не пересилати її звернення «за належністю» органам, на які скаржиться, зважаючи на пряму заборону в ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» та просила провести перевірку законності дій працівників вищезазначених органів та вжити необхідних заходів. Повідомити її про результати перевірки.

Листом від 08.09.2025 №27/2-83277ВИХ-25 Офіс Генерального прокурора згідно з територіальною юрисдикцією на підставі ст. 3 Закону України «Про прокуратуру» надіслав для розгляду звернення ОСОБА_1 з питань здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні до Київської міської прокуратури.

Вказаним листом позивачу було роз`яснено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (ч. 1 ст. 1 КПК України). Оскільки порушені у звернені питання належать до компетенції Київської міської прокуратури, його надіслано до зазначеної прокуратури для організації розгляду та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Даним листом позивачу також було роз`яснено, що згідно з вимогами ст.ст. 303-307 КПК України рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування можуть бути оскаржені слідчому судді місцевого суду.

У подальшому, листом від 12.09.2025 №09/3-768ВИХ-25 Київська міська прокуратура згідно з територіальною юрисдикцією на підставі ст. 3 Закону України «Про прокуратуру» звернення ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12024100040003379 від 30.09.2024 за ч. 1 ст. 115 КК України для організації розгляду та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства надіслала до Дніпровської окружної прокуратури міста Києва.

Вказаним листом позивачу було роз`яснено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (ч. 1 ст. 1 КПК України). Оскільки порушені у звернені питання належать до компетенції Дніпровської окружної прокуратури міста Києва, його надіслано до зазначеної прокуратури для організації розгляду та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Даним листом позивачу також було роз`яснено, що згідно з вимогами ст.ст. 303-307 КПК України рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування можуть бути оскаржені слідчому судді місцевого суду.

Листом від 24.09.2025 №50-6605ВИХ-25 Дніпровська окружна прокуратура м. Києва повідомила позивача, що у провадженні СВ Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві перебувало кримінальне провадження №12024100040003379 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. За результатом досудового розслідування слідчим у провадженні 20.02.2025 прийнято рішення про закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України. Роз`яснено, що відповідно до ст.ст. 42, 44, 45, 55, 58, 59, 64-1, 221 КПК України право ознайомлення з матеріалами кримінального провадження наділені сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві. Водночас, вивченням матеріалів кримінального провадження встановлено, що у вказаному провадженні позивачем набуто статус свідка, а слідчим відмовлено у задоволенні заяви позивача про визнання потерпілим у провадженні, а тому позивач не наділена правом ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Вказаним листом позивачу роз`яснено, що у разі незгоди з рішеннями, діями або бездіяльністю дізнавача, слідчого, прокурора, позивач має право оскаржувати їх до суду в порядку, передбаченому ст.ст. 303-307 КПК України.

Позивач, вважаючи протиправними дії та бездіяльність відповідачів, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі по тексту - Закон №393/96) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 3 Закону №393/96 під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Статтею 4 Закону №393/96 передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №393/96 звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Згідно із частиною 3 статті 7 Закону №393/96 якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Статтею 15 Закону №393/96 визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

За приписами статті 18 Закону № 393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Згідно із статтею 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дозволяє дійти висновку, що орган, до якого направлена заява чи скарга громадянина, зобов`язаний об`єктивно, всебічно і вчасно її розглянути, перевірити викладені в ній факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечити його виконання, а також повідомити громадянина про наслідки розгляду такої заяви.

Порядок і строки розгляду всіх звернень громадян, юридичних осіб, які надходять до органів прокуратури в усній чи письмовій формі врегульовано Інструкцією про порядок розгляду звернень і запитів та особистого прийому громадян в органах прокуратури України, затвердженою Наказом Генерального прокурора від 06.08.2020 № 363 (Інструкція).

Пунктом 4 Інструкції визначено, що розгляд звернень і запитів, особистий прийом громадян в органах прокуратури здійснюються на принципах законності, об`єктивності, всебічності, неупередженості, своєчасності, недопущення дискримінації за будь-якими ознаками, заборони переслідування за подання звернення, неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки прокурорів.

За потреби прокуратурам нижчого рівня доручається проведення перевірок наведених у зверненнях і запитах доводів, прийняття відповідних рішень чи надання інформації про результати перевірок.

Доручення, адресовані керівникам обласних прокуратур зі встановленням контролю чи без такого, надсилаються за підписами Генерального прокурора, його заступників, заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури або виконувача його обов`язків, керівника Генеральної інспекції; заступникам керівників обласних прокуратур - за підписом керівників самостійних структурних підрозділів Офісу Генерального прокурора, їхніх заступників, заступників керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Контроль за результатами розгляду таких звернень у разі його встановлення здійснюється тим підрозділом, яким направлено доручення.

Відповідно до частини 4 статті 7 Закону 393/96-ВР забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Відповідно до вимог п. 20 розд. III Інструкції про порядок розгляду звернень і запитів в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України 25.06.2024 № 153, звернення громадян, що надійшли до обласної прокуратури, за результатами розгляду яких не приймалися рішення керівником органу прокуратури, у термін не більш ніж п`ять днів надсилаються до відповідної прокуратури нижчого рівня, якщо вирішення порушених у них питань належить до її компетенції.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про прокуратуру» прокурором вищого рівня для прокурорів, керівників та заступників керівників підрозділів окружної прокуратури є керівник окружної прокуратури чи його перший заступник або заступник відповідно до розподілу обов`язків.

Також, відповідно до Закону №393/96-ВР звернення громадян повинен розглядати той орган, до компетенції якого належить вирішення порушених у цих зверненнях питань, тому якщо питання, порушені в одержаному зверненні, не входять до повноважень відповідного органу, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ним за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення (ч.3 ст.7 Закону №393/96-ВР).

У даному випадку, як вже було встановлено судом вище, у поданій до Офісу Генерального прокурора скарзі від 07.09.2025 позивач фактично просив відповідача-1 зобов`язати відповідачів - 2, 3 та 4 ознайомити її з матеріалами кримінального провадження №12024100040003379 від 30.09.2024 за ч. 1 ст. 115 КК України.

Таким чином, порушені у скарзі питання стосувались дій/бездіяльності Дніпровської окружної прокуратури м. Києва, Київської міської прокуратури та Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві для яких, в силу приписів ст. 17 Закону України «Про прокуратуру», керівником вищого рівня є керівник та заступник керівника Офісу Генерального прокурора.

Отже, суд вважає помилковими твердження позивача про те, що Офіс Генерального прокурора безпідставно надіслав звернення до Київської міської прокуратури для розгляду всіх питань по суті, а не лише для перевірки доводів.

Матеріалами справи підтверджено, що пересилання звернення здійснено відповідно до компетенції органів прокуратури та вимог статті 7 Закону України «Про звернення громадян» і Інструкції про порядок розгляду звернень і запитів в органах прокуратури України. Передача звернення до органу нижчого рівня для розгляду по суті у межах його повноважень не є порушенням заборони, встановленої частиною четвертою статті 7 зазначеного Закону, оскільки звернення не було передано органу, дії якого оскаржуються для самостійного вирішення питання про власні дії, а спрямовано до компетентного суб`єкта системи прокуратури для розгляду порушених питань.

Щодо доводів про неналежний розгляд звернення та відсутність його фактичного вирішення, суд зазначає, що такі доводи не знаходять підтвердження. Матеріалами справи підтверджено, що звернення позивача було передано до компетентного органу, розглянуто уповноваженим суб`єктом та за результатами розгляду надано відповідь із роз`ясненням прав позивача, у тому числі щодо можливості оскарження рішення, дій чи бездіяльності у порядку ст.ст. 303-307 КПК України. Саме по собі незадоволення заявника змістом відповіді не свідчить про порушення вимог Закону України «Про звернення громадян».

Посилання позивача на відсутність належного обґрунтування відповіді за результатами розгляду звернення не приймаються судом, оскільки законодавство не вимагає викладення у відповіді всіх оцінок і висновків, на яких наполягає заявник, а лише зобов`язує суб`єкта владних повноважень розглянути звернення по суті в межах компетенції та надати мотивовану відповідь щодо вирішення порушених питань. Матеріали справи свідчать, що такі вимоги дотримано.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що Офісом Генерального прокурора не допущено порушень вимог чинного законодавства України та прав позивача під час розгляду його скарги від 07.09.2025, остання була правомірно передана на розгляд до Київської міської прокуратури, а позивачу завчасно повідомлено про відповідні процесуальні дії та надано належні роз`яснення прав позивача, у тому числі щодо можливості оскарження рішення, дій чи бездіяльності у порядку КПК України.

Відтак, підсумовуючи наведене вище у своїй сукупності, суд вважає, що під час розгляду скарги позивача від 07.09.2025 Офіс Генерального прокурора діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог, заявлених до Офісу Генерального прокурора.

У зв`язку із тим, що судом визнано правомірними дії Офісу Генерального прокурора щодо розгляду скарги позивача від 07.09.2025, інші позовні вимоги, заявлені до Дніпровської окружної прокуратури м. Києва та Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, які є похідними вимогами, також задоволеними бути не можуть.

Отже, з підстав викладеного вище суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено.

Згідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.