Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №320/25177/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року справа №320/25177/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОННА КОМПАНІЯ «УКРБЕЗПЕКА» (адреса Україна, 08292, Київська обл., Бучанський р-н, місто Буча, вул. Качинського Леха, будинок 3; ЄДРПОУ 44577841) до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (адреса вул. Святослава Хороброго, 5а, м. Київ, 03151; ЄДРПОУ 44096797) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОННА КОМПАНІЯ «УКРБЕЗПЕКА» звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

- Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ ВП: 44096797) № 272/10-36-04-10 від 27.02.2026 про виключення товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОННА КОМПАНІЯ «УКРБЕЗПЕКА» (код ЄДРПОУ 44577841) з реєстру платників єдиного податку з 31 грудня 2025 року;

- Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ ВП: 44096797) поновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОННА КОМПАНІЯ «УКРБЕЗПЕКА» (код ЄДРПОУ 44577841) в реєстрі платників єдиного податку з 31 грудня 2025 року шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 квітня 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОХОРОННА КОМПАНІЯ «УКРБЕЗПЕКА» отримало рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 27 лютого 2026 року № 272/10-36-04-10 про виключення товариства з реєстру платників єдиного податку з 31 грудня 2025 року на підставі абзацу п`ятого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 та абзацу третього пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України. Зазначене рішення прийнято за результатами камеральної перевірки, оформленої актом від 21 січня 2026 року № 4314/10-36-04-10/44577841, щодо порушення позивачем умов застосування спрощеної системи оподаткування. Позивач оскаржив рішення до Державної податкової служби України, яка рішенням від 14 травня 2026 року № 12603/6/99-00-06-03-03-06 залишила скаргу без розгляду та повернула її через пропуск строку подання. Це рішення позивач отримав 28 травня 2026 року, що підтверджується трекінгом рекомендованого поштового відправлення № R067173452656. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОННА КОМПАНІЯ «УКРБЕЗПЕКА» вважає рішення від 27 лютого 2026 року № 272/10-36-04-10 протиправним, таким, що порушує його права та охоронювані законом інтереси, і просить його скасувати та поновити реєстрацію товариства як платника єдиного податку з огляду на таке. Позивач стверджує, що анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з відповідного реєстру можливе лише за результатами документальної перевірки, під час якої встановлено порушення, що виключають право на застосування спрощеної системи оподаткування. Натомість оскаржуване рішення прийнято за результатами камеральної перевірки на підставі реєстраційних даних, наявних в інформаційних базах відповідача. Позивач зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 26 жовтня 2021 року та до виключення з відповідного реєстру перебував на третій групі платників єдиного податку зі ставкою 5 відсотків доходу. 21 січня 2026 року відповідач провів камеральну перевірку дотримання позивачем умов застосування спрощеної системи оподаткування, використавши, як зазначено в акті, інформацію з баз даних інформаційно-комунікаційних систем, зокрема системи «Податковий блок». За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування у зв`язку зі здійсненням видів діяльності, які не дають права її застосовувати, відповідно до абзацу п`ятого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України. Водночас позивач наголошує, що підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначає предмет камеральної перевірки, проте не передбачає можливості перевіряти дотримання платником єдиного податку третьої групи умов перебування на спрощеній системі лише на підставі реєстраційних даних з інформаційних баз податкового органу. Отже, позивач вважає, що відповідач не провів передбаченої законом документальної перевірки, а тому акт камеральної перевірки не міг бути належною підставою для прийняття оскаржуваного рішення. Окрім цього позивач зазначає, що акт перевірки не містить належного опису змісту та суті порушення, яке відповідач поставив йому у вину. Оскільки, на думку позивача, дотримання умов перебування на спрощеній системі оподаткування мало перевірятися в межах документальної перевірки, він посилається на Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за № 1300/27745. Позивач наголошує, що акт перевірки, хоча й не є самостійним предметом судового оскарження, виступає доказом у справі щодо правомірності прийнятого контролюючим органом рішення. Тому його зміст має докладно відображати суть установлених порушень і відповідати висновкам про вчинення платником податків відповідного правопорушення, щоб платник міг зрозуміти суть претензій, надати заперечення та оскаржити рішення. Як зазначено в акті, згідно з інформаційною системою «Податковий блок» у реєстраційних даних позивача вказано види діяльності за кодами 80.10 «Діяльність приватних охоронних служб» та 80.20 «Обслуговування систем безпеки». На цій підставі відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача права застосовувати спрощену систему оподаткування. Водночас позивач стверджує, що акт не містить доказів фактичного здійснення ним господарської діяльності, несумісної з перебуванням на третій групі платників єдиного податку, а лише посилається на зареєстровані види діяльності. На його думку, це не дає змоги встановити, у чому саме полягає порушення, та унеможливлює належну оцінку відповідних правових норм у контексті конкретних правовідносин. Щодо відсутності підстав для виключення позивача з реєстру платників єдиного податку з 31 грудня 2025 року позивач зазначає, що заборона на здійснення охоронної діяльності платниками єдиного податку набула чинності лише 1 січня 2026 року. Тому, на його думку, анулювання реєстрації з цієї підстави можливе не раніше 1 квітня 2026 року, за умови встановлення фактичного провадження такої діяльності протягом першого кварталу 2026 року. Самої наявності відповідних кодів видів діяльності в реєстраційних даних недостатньо. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОННА КОМПАНІЯ «УКРБЕЗПЕКА» звертає увагу, що з 1 січня 2026 року набрали чинності зміни до підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, внесені Законом України від 3 грудня 2025 року № 4698-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування банків податком на прибуток підприємств у 2026 році». Згідно із цими змінами охоронну діяльність віднесено до видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування. Отже, на думку позивача, якщо фактичне здійснення охоронної діяльності встановлено протягом першого кварталу 2026 року, анулювання реєстрації можливе з 1 квітня 2026 року. Проте відповідач виключив його з реєстру з 31 грудня 2025 року, посилаючись на здійснення діяльності за кодами 80.10 та 80.20. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОННА КОМПАНІЯ «УКРБЕЗПЕКА» зазначає, що, крім цих кодів, у Єдиному державному реєстрі за ним зареєстровано й інші види діяльності. Водночас протягом 2025 року він, за власними твердженнями, не провадив господарської діяльності та не отримував доходів, що підтверджується річною податковою декларацією платника єдиного податку третьої групи. Крім того, позивач стверджує, що з 1 січня 2026 року вирішив здійснювати інші види господарської діяльності та припинити охоронну діяльність, зокрема за кодами 80.10 і 80.20. Таким чином, позивач вважає, що реєстрація видів діяльності, несумісних зі спрощеною системою оподаткування, за відсутності доказів їх фактичного провадження не є достатньою підставою для виключення суб`єкта господарювання з реєстру платників єдиного податку. Отже, позивач вважає, що акт перевірки та оскаржуване рішення не містять доказів фактичного здійснення ним охоронної діяльності з 1 січня 2026 року, коли така діяльність стала несумісною зі спрощеною системою оподаткування. На його думку, четвертий квартал 2025 року не може вважатися періодом порушення податкового законодавства, а виключення товариства з реєстру платників єдиного податку з 31 грудня 2025 року є необґрунтованим і не відповідає вимогам законодавства.

09.07.2026 представник Головного управління Державної податкової служби у Київській області подав письмовий відзив на позов, у якому вказав, що підстави для задоволення позову відсутні, з огляду на таке.

Відповідач зазначає, що згідно з даними інформаційно-комунікаційних систем Державної податкової служби України товариство з обмеженою відповідальністю «ОХОРОННА КОМПАНІЯ «УКРБЕЗПЕКА» перебуває на обліку в Головному управлінні Державної податкової служби у Київській області за основним місцем обліку в Бучанській державній податковій інспекції, код платника податків 44577841. Із 1 січня 2025 року позивач перебував на третій групі платників єдиного податку зі ставкою 5 відсотків доходу. 2 березня 2026 року позивач змінив основний вид діяльності з коду 80.10 «Діяльність приватних охоронних служб» на код 81.10 «Комплексне обслуговування об`єктів». Водночас коди 80.10 та 80.20 «Обслуговування систем безпеки» залишилися серед зареєстрованих видів діяльності. Заяву про внесення відповідних змін до реєстру платників єдиного податку позивач не подавав. На підставі пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України відповідач провів перевірку дотримання позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування, за результатами якої складено акт від 21 січня 2026 року № 4314/10-36-04-10/44577841. Акт перевірки направлено позивачу рекомендованим листом на податкову адресу, однак поштове відправлення № R 06708621772 повернуто відправнику у зв`язку із закінченням строку зберігання, датою якого зазначено 9 лютого 2026 року. На підставі акта перевірки відповідач прийняв рішення від 27 лютого 2026 року № 272/10-36-04-10 про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку. Це рішення також направлено рекомендованим листом, який повернуто відправнику після закінчення строку зберігання 28 березня 2026 року. Позивач оскаржив зазначене рішення до Державної податкової служби України, яка рішенням від 14 травня 2026 року № 12603/6/99-00-06-03-03-06 залишила скаргу без розгляду через пропуск строку адміністративного оскарження. Щодо правомірності виключення позивача з реєстру платників єдиного податку відповідач посилається на пункт 299.11 статті 299 Податкового кодексу України, відповідно до якого в разі виявлення під час перевірки порушень платником єдиного податку першої третьої груп вимог Кодексу анулювання реєстрації здійснюється за рішенням контролюючого органу на підставі акта перевірки з першого числа місяця, наступного за кварталом, у якому допущено порушення. Повторно обрати спрощену систему оподаткування платник може після закінчення чотирьох послідовних кварталів із моменту прийняття відповідного рішення. На думку відповідача, доводи позивача щодо порушення процедури анулювання реєстрації є безпідставними, оскільки реєстрація платника єдиного податку, хоча й безстрокова, може бути анульована у встановлених законом випадках за результатами перевірки та встановлення порушень, що виключають право на застосування спрощеної системи оподаткування. Отже, відповідач вважає, що мав право анулювати реєстрацію позивача відповідно до пунктів 299.10 та 299.11 статті 299 Податкового кодексу України. Окрім цього, відповідач зазначає, що Закон України від 3 грудня 2025 року № 4698-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування банків податком на прибуток підприємств у 2026 році та перенесення строків введення в дію Електронної системи обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах» набрав чинності 26 грудня 2025 року. Внесеними змінами з 1 січня 2026 року охоронну діяльність включено до переліку видів діяльності, несумісних із застосуванням спрощеної системи оподаткування. Водночас суб`єкти господарювання, які раніше здійснювали охоронну діяльність, можуть продовжувати застосовувати спрощену систему щодо інших, не заборонених законом видів діяльності за умови належного внесення змін до реєстраційних даних і відмови від здійснення охоронної діяльності. Відповідач також зазначає, що на дату набрання чинності Законом № 4698-IX, 26 грудня 2025 року, строк для самостійного переходу на сплату інших податків і зборів уже минув. Посилаючись на пункт 298.5 статті 298 Податкового кодексу України та форму заяви, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 16 липня 2019 року № 308, відповідач наголошує на необхідності зазначення видів господарської діяльності, які платник здійснюватиме на спрощеній системі оподаткування. Згідно з Класифікацією видів економічної діяльності ДК 009:2010, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 23 грудня 2011 року № 396, охоронна діяльність охоплює, зокрема, класи 80.10 «Діяльність приватних охоронних служб», 80.20 «Обслуговування систем безпеки» та 80.30 «Проведення розслідувань». На думку відповідача, суб`єкти господарювання, які здійснюють охоронну діяльність із 1 січня 2026 року, не мають права перебувати на спрощеній системі оподаткування. Невиключення відповідних видів діяльності з реєстраційних даних або неперехід на іншу систему оподаткування є підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку. Щодо зареєстрованих видів діяльності позивача відповідач стверджує, що під час камеральної перевірки встановлено порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування у зв`язку з наявністю в його реєстраційних даних кодів 80.10 «Діяльність приватних охоронних служб» та 80.20 «Обслуговування систем безпеки». На підтвердження змісту цих видів діяльності відповідач посилається на Класифікацію видів економічної діяльності ДК 009:2010. Зокрема, клас 80.10 охоплює послуги з охорони осіб і майна, патрулювання, інкасації та перевезення цінностей, а клас 80.20 моніторинг, установлення й технічне обслуговування електронних систем безпеки, сигналізацій, захисних пристроїв, сейфів та інших засобів безпеки. Відповідач вважає, що суб`єкти господарювання, діяльність яких відповідає зазначеним класам і за змістом є охоронною, підпадають під дію абзацу одинадцятого підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України та не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи. Отже, відповідач наполягає, що перевіркою встановлено порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування, а рішення від 27 лютого 2026 року № 272/10-36-04-10 про виключення його з відповідного реєстру є правомірним. У зв`язку із цим просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

15.07.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОННА КОМПАНІЯ «УКРБЕЗПЕКА» подав письмову відповідь на відзив.

Позивач вважає, що анулювання реєстрації платника єдиного податку можливе лише за результатами документальної перевірки, тоді як відповідач використав інформацію з інформаційно-комунікаційних систем податкового органу та провів камеральну перевірку. При цьому предмет камеральної перевірки, визначений Податковим кодексом України, не охоплює перевірку дотримання платником єдиного податку третьої групи умов перебування на спрощеній системі оподаткування на підставі реєстраційних даних. Позивач заперечує фактичне здійснення охоронної діяльності. На його думку, наявність у Єдиному державному реєстрі видів економічної діяльності за кодами 80.10 та 80.20, а також чинної ліцензії не підтверджує фактичного провадження такої діяльності. Протягом 2025 року позивач не здійснював господарської діяльності та не отримував доходів, що підтверджується податковою декларацією. Відповідач цих обставин не спростував. Позивач посилається на постанову Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 826/7216/17, у якій зазначено, що сам факт внесення відповідних видів діяльності до реєстру не свідчить про їх фактичне здійснення. Позивач також вважає безпідставним твердження відповідача про обов`язок виключити відповідні види діяльності або перейти на загальну систему оподаткування, оскільки пункт 299.10 статті 299 Податкового кодексу України не передбачає невиконання такого обов`язку як самостійну підставу для анулювання реєстрації платника єдиного податку. На думку позивача, він не був зобов`язаний відмовлятися від спрощеної системи оподаткування у грудні 2025 року, оскільки заборона на здійснення охоронної діяльності платниками єдиного податку набула чинності з 1 січня 2026 року. Зміни, внесені Законом України від 3 грудня 2025 року № 4698-IX до Податкового кодексу України, не мають зворотної дії в часі, а здійснення охоронної діяльності у 2025 році не становило порушення відповідних умов оподаткування. Добровільна відмова від спрощеної системи оподаткування не виключає обов`язку контролюючого органу дотримуватися встановленої законом процедури анулювання реєстрації. Відповідно до пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України анулювання реєстрації здійснюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, у якому допущено порушення. Тому, за позицією позивача, анулювання реєстрації могло відбутися не раніше 1 квітня 2026 року та лише за умови фактичного здійснення охоронної діяльності протягом першого кварталу 2026 року, а не на підставі самих лише кодів видів економічної діяльності. Виключення позивача з реєстру з 31 грудня 2025 року, на його думку, суперечить статтям 8, 19 та 58 Конституції України, оскільки відповідач застосував нові законодавчі обмеження до періоду, коли вони ще не діяли. Позивач наголошує, що відповідач не надав доказів фактичного здійснення охоронної діяльності ані у 2025 році, ані з 1 січня 2026 року. Акт перевірки та оскаржуване рішення не містять конкретного опису порушення, посилань на первинні документи чи інших доказів фактичного провадження забороненої діяльності. Позивач посилається на частину другу статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої обов`язок доведення правомірності оскаржуваного рішення покладається на відповідача, а також на статтю 74 цього Кодексу щодо недопустимості доказів, одержаних із порушенням установленого законом порядку. На підтвердження вимог до змісту акта перевірки позивач наводить постанову Верховного Суду від 26 червня 2023 року у справі № 815/6819/14. Крім того, позивач зазначає, що відповідач неправильно застосував пункт 298.5 статті 298 Податкового кодексу України, який стосується платників єдиного податку першої та другої груп. Оскільки позивач належав до третьої групи, на нього, за його твердженням, поширювався підпункт 298.6 статті 298 цього Кодексу, який передбачає обов`язок повідомляти контролюючий орган у разі зміни податкової адреси або місця провадження господарської діяльності. Отже, зміна видів економічної діяльності сама по собі не зобов`язувала позивача подавати заяву про внесення змін до реєстру платників єдиного податку. Позивач вважає, що доводи відповідача ґрунтуються на неправильному тлумаченні законодавства та не спростовують протиправності оскаржуваного рішення.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

У відзиві сторона відповідача просила суд розгляд справи здійснювати в судовому засіданні з викликом сторін.

Водночас, суд враховуючи зазначені обставини, обсяг та характер доказів у справі, для об`єктивного та повного з`ясування обставин справи, дійшов висновку, що розгляд даної справи слід проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Справа, що є предметом розгляду, до категорій спорів, для яких законом передбачено розгляду в порядку загального позовного провадження, не відноситься.

До того ж обсяг доказової бази та кількість учасників у даній справі не є значним.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи судом за правилами загального позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Так, спрощене провадження (як з викликом, так і без виклику сторін) спрямоване на всебічний, повний та об`єктивний розгляд справи з дослідженням всіх наданих сторонами доказів, вивченням всіх заяв сторін по суті справи, тобто спрощене провадження без виклику сторін не є провадженням в якому розглядаються безспірні вимоги.

Таким чином, суд вважає, що зважаючи на відсутність необхідності виклику сторін для надання пояснень, з огляду на предмет спору та характер спірних правовідносин, підстави для задоволення клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження - відсутні.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини.

20 квітня 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОХОРОННА КОМПАНІЯ «УКРБЕЗПЕКА» отримало рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 27 лютого 2026 року № 272/10-36-04-10 про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку з 31 грудня 2025 року на підставі абзацу п`ятого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 та абзацу третього пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України.

Зазначене рішення прийнято на підставі акта про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування від 21 січня 2026 року № 4314/10-36-04-10/44577841.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 2 березня 2026 року, номер запису 1003261070003001831, державним реєстратором Бучанської міської ради Бондарчук Т. М. проведено державну реєстрацію змін до відомостей про позивача. Зокрема, основний вид економічної діяльності за кодом 80.10 «Діяльність приватних охоронних служб» змінено на код 81.10 «Комплексне обслуговування об`єктів», а код 80.10 переведено до додаткових видів діяльності. Водночас коди 80.10 «Діяльність приватних охоронних служб» та 80.20 «Обслуговування систем безпеки» залишилися серед зареєстрованих видів економічної діяльності позивача. Стан юридичної особи зазначено як зареєстрований.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру, місцезнаходженням юридичної особи: 08292, Київська область, Бучанський район, місто Буча, вулиця Качинського Леха, будинок 3. Керівником зазначено ОСОБА_1, контактний телефон НОМЕР_1 . На обліку в контролюючому органі позивач перебуває з 26 жовтня 2021 року, за основним місцем обліку у Головному управлінні Державної податкової служби у Київській області, Бучанській державній податковій інспекції.

Із 1 січня 2025 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку третьої групи зі ставкою 5 відсотків доходу.

21 січня 2026 року відповідач провів камеральну перевірку позивача щодо дотримання умов застосування спрощеної системи оподаткування, за результатами якої головний державний інспектор Головного управління Державної податкової служби у Київській області Мережко А. В. склав акт № 4314/10-36-04-10/44577841. У ньому зазначено, що позивач зареєстрований платником єдиного податку з 1 січня 2025 року та допустив порушення абзацу п`ятого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України у зв`язку зі здійсненням видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, а саме за кодами 80.10 «Діяльність приватних охоронних служб» та 80.20 «Обслуговування систем безпеки». Висновок акта підписано інспектором Мережко А. В. та погоджено начальником відділу Дударенко В. В.

Акт перевірки направлено позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на податкову адресу, поштове відправлення мало штрихкодовий ідентифікатор R 06708621772. Відправлення повернуто відправнику у зв`язку із закінченням строку зберігання, датою закінчення якого зазначено 9 лютого 2026 року.

За результатами перевірки відповідач прийняв рішення від 27 лютого 2026 року № 272/10-36-04-10 про анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку. Підставою зазначено здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, відповідно до абзацу третього пункту 299.10 статті 299 та абзацу п`ятого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України. Підтверджувальним документом зазначено акт перевірки від 21 січня 2026 року № 4314/10-36-04-10/44577841. Позивача виключено з реєстру платників єдиного податку з 31 грудня 2025 року. Рішення підписано уповноваженою особою Вікторією Дударенко 27 лютого 2026 року.

Рішення направлено позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на податкову адресу ( R 067114278650). Лист повернуто відправнику у зв`язку із закінченням строку зберігання, датою закінчення якого зазначено 28 березня 2026 року.

2 квітня 2026 року позивач звернувся до відповідача з листом № 01/26-04, у відповідь на який Головне управління Державної податкової служби у Київській області надіслало лист від 20 квітня 2026 року № 25740/6/10-36-04-10 «Про надання інформації». Цим листом контролюючий орган надав позивачу копії акта перевірки від 21 січня 2026 року № 4314/10-36-04-10/44577841 та рішення від 27 лютого 2026 року № 272/10-36-04-10, а також роз`яснення щодо порядку взаємодії та комунікації через сервісну систему «Електронний кабінет».

20 квітня 2026 року позивач отримав оскаржуване рішення та звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України. Рішенням від 14 травня 2026 року № 12603/6/99-00-06-03-03-06 Державна податкова служба України залишила скаргу без розгляду та повернула її у зв`язку з пропуском строку адміністративного оскарження. Зазначене рішення позивач отримав 28 травня 2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням та даними трекінгу поштового відправлення № R067173452656.

Відповідно до податкової декларації платника єдиного податку третьої групи юридичної особи за 2025 рік, заповненої 17 січня 2026 року, позивач зазначив код виду економічної діяльності 80.10. Декларацію подано як звітну за 2025 рік. Загальна сума доходу за звітний період становила 0,00 грн, сума єдиного податку до сплати 0,00 грн, сума військового збору до сплати 0,00 грн. Декларацію підписано керівником та головним бухгалтером ОСОБА_1. Відповідно до квитанції № 2 від 17 січня 2026 року декларацію прийнято.

Наказом по особовому складу товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Укрбезпека» від 20 грудня 2021 року № 01/к у місті Бучі визначено, що ОСОБА_1 приступає до виконання обов`язків директора товариства за основним місцем роботи з 21 грудня 2021 року з оплатою праці згідно зі штатним розписом та правом підпису бухгалтерських, фінансових і податкових документів. Підставою для видання наказу зазначено рішення № 2 учасника товариства від 17 грудня 2021 року.

Згідно з довідкою позивача від 2 червня 2026 року вих. № 2026/06-02/01, рішення про діяльність товариства на підставі модельного статуту затверджено рішенням одноосібного засновника № 1 від 25 жовтня 2021 року. У довідці також зазначено, що директор ОСОБА_1 діє на підставі модельного статуту, пунктом 36 якого передбачено, що виконавчий орган товариства є одноосібним, має назву «директор» та може діяти від імені товариства без довіреності.

Рішенням № 1 одноосібного засновника товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Укрбезпека» від 25 жовтня 2021 року, прийнятим у місті Києві, засновник Афонін Дмитро Вікторович вирішив створити юридичну особу у формі товариства з обмеженою відповідальністю з повним найменуванням «ОХОРОННА КОМПАНІЯ «УКРБЕЗПЕКА» та скороченим найменуванням ТОВ «ОК «УКРБЕЗПЕКА». Статутний капітал товариства визначено в розмірі 1 000,00 грн, частка засновника становить 100 відсотків і вноситься у грошовій формі. Одноосібним виконавчим органом директором обрано Афоніна Дмитра Вікторовича. Місцезнаходження товариства визначено за адресою: 01054, Україна, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Ярославів Вал, будинок 38, офіс 8. Предмет діяльності товариства визначено за видами економічної діяльності 80.10 та 80.20.

Позивач не погоджується з рішенням відповідача від 27 лютого 2026 року № 272/10-36-04-10, вважає, що воно порушує його права та охоронювані законом інтереси, і просить скасувати зазначене рішення та поновити його реєстрацію як платника єдиного податку.

Релевантні джерела права, оцінка та висновки суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За нормами п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Предметом камеральної перевірки також можуть бути: 1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків); 2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних; 3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах; 4) повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні"; 5) своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу; 6) своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки; 7) своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу; 8) своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу; 9) своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу; 10) своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1, підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу; 11) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.

Згідно п.76.1 ст.76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (пункт 76.2 статті 76 Податкового кодексу України ).

За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (п.86.2 ст.86 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.291.2 ст.291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пунктом 291.3 статі 291 Податкового кодексу України визначено, що юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначено ст.299 Податкового кодексу України , відповідно до п.299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Згідно з п.299.2 ст.299 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Абзацом 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України визначено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, зокрема, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Відповідно до пп.3 п.299.10 ст.299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Приписами п.299.11 ст.299 Податкового кодексу України визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акту перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

З аналізу наведених вище правових норм можна дійти висновку, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої групи у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому, реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Аналогічна правовій позиції викладена у постанові Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі № 820/5346/17.

Верховний Суд при розгляді аналогічних адміністративних справ сформував наступні висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26.02.2019 у справі №805/1396/17-а, від 05.02.2019 у справі №805/206/17-а, від 24.01.2019 у справі №813/1346/18, від 05.06.2018 у справі №813/4266/17).

Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Положеннями п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Довідка перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Матеріали перевірки - це: акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу.

Відповідно до п. 86.4. ст. 86 Податкового кодексу України Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки не пізніше наступного робочого дня після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його представникам або надсилається у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з п. 86.7. ст. 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Відповідно до пп. 86.7.1. п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.

Отже, акт перевірки, заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки. Крім того, нормами Податкового кодексу України передбачено право платника податків у разі незгоди з висновками податкової перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті перевірки, подати до контролюючого органу, який проводив перевірку, свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності, які є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Суд зауважує, що одним із невід`ємних прав платника податків, відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України , є право на подання до контролюючого органу письмових заперечень до акта перевірки у порядку, встановленому цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що рішенням Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 27 лютого 2026 року № 272/10-36-04-10 позивача виключено з реєстру платників єдиного податку з 31 грудня 2025 року у зв`язку зі здійсненням видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування. Підставою для прийняття цього рішення слугував акт камеральної перевірки від 21 січня 2026 року № 4314/10-36-04-10/44577841, у якому відповідач зазначив про наявність у позивача видів економічної діяльності за кодами 80.10 «Діяльність приватних охоронних служб» та 80.20 «Обслуговування систем безпеки».

Відповідно до підпункту 11 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, доповненого Законом України від 3 грудня 2025 року № 4698-IX, охоронна діяльність належить до видів діяльності, здійснення яких не дає суб`єкту господарювання права бути платником єдиного податку першої - третьої груп. Зазначена зміна набрала чинності 1 січня 2026 року.

Отже, встановлена законом заборона на застосування спрощеної системи оподаткування суб`єктами господарювання, які здійснюють охоронну діяльність, не діяла у 2025 році. Відтак саме по собі посилання на здійснення такої діяльності не могло бути підставою для виключення позивача з реєстру платників єдиного податку з 31 грудня 2025 року з огляду на законодавчу заборону, яка набрала чинності лише з 1 січня 2026 року.

Приписами п.299.11 ст.299 Податкового кодексу України визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акту перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

З аналізу наведених вище правових норм можна дійти висновку, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої групи у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому, реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Аналогічна правовій позиції викладена у постанові Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі № 820/5346/17.

Водночас з акта камеральної перевірки від 21 січня 2026 року вбачається, що висновок про порушення вимог перебування на спрощеній системі оподаткування зроблено з огляду на наявність у реєстраційних відомостях позивача кодів видів економічної діяльності 80.10 та 80.20. При цьому в акті не наведено відомостей про конкретні господарські операції, договори, надання охоронних послуг або інші обставини, які підтверджували б фактичне здійснення позивачем охоронної діяльності після 1 січня 2026 року.

Наявність у відомостях Єдиного державного реєстру певного виду економічної діяльності сама по собі не підтверджує фактичного провадження такої діяльності суб`єктом господарювання. Зміст реєстраційних відомостей свідчить про можливість здійснення відповідного виду діяльності, однак не є самостійним доказом її фактичного здійснення.

Як встановлено судом, 2 березня 2026 року до відомостей про позивача в Єдиному державному реєстрі внесено зміни, відповідно до яких основним видом економічної діяльності визначено код 81.10 «Комплексне обслуговування об`єктів», тоді як коди 80.10 та 80.20 залишилися серед додаткових видів діяльності. Водночас сама зміна основного виду діяльності не підтверджує ані фактичного здійснення, ані нездійснення позивачем охоронної діяльності.

Подана позивачем податкова декларація платника єдиного податку третьої групи за 2025 рік містить відомості про нульовий дохід за відповідний звітний період. Однак ці дані стосуються 2025 року та самі по собі не дають змоги встановити, чи здійснювалася охоронна діяльність у першому кварталі 2026 року.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте матеріали перевірки, покладені в основу оскаржуваного рішення, не містять достатніх відомостей про фактичне здійснення позивачем охоронної діяльності у період після набрання чинності відповідною законодавчою забороною. Відповідач обґрунтував своє рішення наявністю у реєстраційних даних позивача кодів 80.10 та 80.20, не навівши в акті перевірки конкретних обставин, які б підтверджували здійснення забороненої діяльності.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач не обґрунтував наявності підстав для виключення позивача з реєстру платників єдиного податку саме з 31 грудня 2025 року, а також не підтвердив належними доказами фактичного здійснення позивачем охоронної діяльності після 1 січня 2026 року.

З огляду на викладене рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 27 лютого 2026 року № 272/10-36-04-10 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання податкового органу поновити реєстрацію позивача платником єдиного податку в Реєстрі платників єдиного податку, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії), суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно з п. 19-3.1 ст. 19-3 Податкового кодексу України до функцій державних податкових інспекцій належать: здійснення сервісного обслуговування платників податків; здійснення реєстрації та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб, реєстрів, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконання інших функцій сервісного обслуговування платників податків, визначених законом.

Відповідно до п. 299.1 ст. 299 Податкового кодексу України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Згідно з пп. 299.13 ст. 299 Податкового кодексу України з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку, у тому числі і дату виключення особи з реєстру платників єдиного податку.

Отже, у випадку анулювання реєстрації платником єдиного податку суб`єкт господарювання не може бути платником цього податку із дати вилучення з відповідного Реєстру. Анулювання реєстрації платником єдиного податку передбачає собою перехід платника податків на загальну систему оподаткування.

Платник податку, починаючи з дати анулювання реєстрації платником єдиного податку, та у разі, якщо за рішенням суду скасовано анулювання реєстрації такого платника, до дати прийняття такого рішення втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування, тому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку з невідворотністю спричиняє виникнення низки негативних (несприятливих), для такого платника, юридичних наслідків.

При цьому, нормами Податкового кодексу України не передбачена можливість звернення платника податків до контролюючого органу із заявою на поновленн я його попереднього статусу платника єдиного податку та включення до реєстру за наслідками скасування у судовому порядку як протиправного рішення контролюючого органу про виключення з реєстру платників єдиного податку.

Тому, з врахуванням наведених вище обставин, суд дійшов висновку про те, що оскільки оскаржуване рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області № 272/10-36-04-10 від 27.02.2026 про виключення товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОННА КОМПАНІЯ «УКРБЕЗПЕКА» з реєстру платників єдиного податку з 31 грудня 2025 року є таким, що прийняте без достатніх правових підстав та з порушенням норм матеріального права, таким чином з метою ефективного відновлення порушеного права позивача необхідно зобов`язати відповідача поновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОННА КОМПАНІЯ «УКРБЕЗПЕКА» в реєстрі платників єдиного податку з 31 грудня 2025 року шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Виходячи з цього, адміністративний позов підлягає задоволенню на підставі викладених вище обставин.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши наявні письмові докази у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по справі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 6 656, 00 грн підтверджується квитанцією № 15 від 29.05.2025 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у Київській області.

На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 14, 72-77, 78, 90, 139, 143, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОННА КОМПАНІЯ «УКРБЕЗПЕКА» (адреса Україна, 08292, Київська обл., Бучанський р-н, місто Буча, вул. Качинського Леха, будинок 3; ЄДРПОУ 44577841) до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (адреса вул. Святослава Хороброго, 5а, м. Київ, 03151; ЄДРПОУ 44096797) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ ВП: 44096797) № 272/10-36-04-10 від 27.02.2026 про виключення товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОННА КОМПАНІЯ «УКРБЕЗПЕКА» (код ЄДРПОУ 44577841) з реєстру платників єдиного податку з 31 грудня 2025 року.

3. Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ ВП: 44096797) поновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОННА КОМПАНІЯ «УКРБЕЗПЕКА» (код ЄДРПОУ 44577841) в реєстрі платників єдиного податку з 31 грудня 2025 року шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОННА КОМПАНІЯ «УКРБЕЗПЕКА» витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 656,00 грн (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області.

5. Копію рішення направити сторонам у справі (їх представникам) відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.