Суд: Київський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №320/3255/19
Суддя: Горобцова Я.В.
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 жовтня 2026 року Київ справа №320/3255/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо невірного розрахунку пенсії відповідно до вимог чинного законодавства України;
- зобов`язати відповідача виплатити додаткову пенсію з урахуванням інфляції за період з 01.01.2014 по 31.12.2018 в сумі 17351,77 грн. та за весь час прострочення три проценти річних в розмірі 520,53 грн., а всього виплатити 17872,30 грн
27.06.2019 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею у справі було визначено Харченко С.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.09.2019 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників; вирішено здійснити заміну відповідача Ірпінське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 13.02.2024 №411/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку» звільнено ОСОБА_2 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.
06.03.2024 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею у справі було визначено Горобцову Я.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2024 справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Держава започаткувала виплату додаткової пенсії по інфляції в 2019 році, але за останні п ’ять років в 2014 - 2018 роках залишила пенсіонерів без аналогічних виплат.
На думку позивача, територіальний орган Пенсійного фонду України умисно не застосував при розрахунку його пенсії Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, чим грубо порушив чинне законодавство України.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на правомірності своєї поведінки у межах спірних правовідносин, а тому просить відмовити у задоволення заявлених вимог.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача та просив видати йому довідку про отриманні ним суми пенсії за період з 01.01.2014 по 31.12.2018 та нарахувати недоотриману додаткову пенсію по інфляції за цей період, виходячи з показників Міністерства фінансів України за 2014 рік - 124,9 %, за 2015 рік - 143,3 %, за 2016 рік - 112,4 %, за 2017 рік - 113,7%, за 2018 рік - 109,8 %.
Листом від 20.12.2018 №633/Р-03 позивачу фактично відмовлено у задоволенні його заяви.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Водночас, статтями 1, 2, 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ) визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (до 01.01.2016 року) і 103 відсотка (після 01.01.2016 року).
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Відповідно до ст. 6 Закону № 1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078) передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку).
У пункті 3 Порядку № 1078 визначено перелік грошових доходів громадян, одержаних в гривнях на території України, які не мають разового характеру, проте не відносяться до об`єктів індексації. До них, зокрема, належать соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абзацу першого частини першої статті 28 Закону № 1058-ІV, додаткова пенсія, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму).
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.06.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Положення Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого Кабінетом міністрів України від 17.07.2003 №1078 не визнані такими, що не відповідають Конституції України та не вступають в протиріччя з положенням Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» саме в частині взаємодії при обчисленні індексації пенсій, та є чинними на час розгляду адміністративної справи.
З матеріалів справи вбачається, що призначена та виплачувана позивачу пенсія є більшою за прожитковий мінімум, що не дає підстав для її індексації відповідно до вимог Порядку №1078, у зв`язку з чим позовна вимога про зобов`язання відповідача провести позивачу індексацію пенсії з урахуванням показника індексу інфляції по Україні за період з січня 2014 року по грудень 2018 року включно задоволенню не підлягає.
Як вбачається з позовної заяви та матеріалів пенсійної справи позивача, йому була нарахована та виплачена основна (державна) пенсія наступних розмірах:
- за 2014 рік - 14791,20 грн.;
- за 2015 рік - 15270,40 грн.;
- за 2016 рік - 16793,80 грн.;
- за 2017 рік - 19815,94 грн.;
- за 2018 рік - 23053,86 грн.
Позивач просить суд зобов`язати відповідача донараховати до йому пенсії втрати у зв`язку з інфляційними процесами всього за період з 01.01.2014 по 31.12.2018 - 17357,77 грн.
Також позивач вважає, що йому має бути додатково сплачено 3% річних за порушення грошового зобов`язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, які за її розрахунками становлять 520,53 грн.
Як вбачається, ст. 625 ЦК України вирішує питання відповідальності за порушення грошових зобов`язань.
Проте, позивачем не наводиться фактів порушення грошових зобов`язань з боку територіального органу Пенсійного фонду України.
Заявлені вимоги попри посилання на ст. 625 ЦК України не обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язального права, а натомість зводяться до публічно-правових відносин.
Водночас, позивачем не наводиться факти несвоєчасного розрахунку та виплати пенсії, як грошового зобов`язання відповідача.
Відтак, фактичні посилання позивача на порушення статті 22 Конституції України у зв`язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже Закон України від 03.10.2017 року №2148-VIII не визнано неконституційним, оскільки Конституційний Суд України у рішенні від 26.12.2011 року №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
З урахуванням викладеного, позов в частині стягнення з територіального органу Пенсійного фонду України інфляційних нарахувань та 3% річних за прострочення грошового зобов`язання завлений безпідставно, а тому вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних дій та рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
в и р і ш и в:
У задоволенні адміністративного позову – відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua