Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №320/40759/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року Київ справа №320/40759/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України про визнання протиправними дій протиправними та стягнення коштів-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі також – ОСОБА_1 , позивач) до Фонду державного майна України (далі також – Фонд, відповідач), в якому позивач просить:

- визнати дії Фонду щодо несвоєчасної виплати ОСОБА_1 належних їй при звільнені сум у строки визначені статтею 116 Кодексу законів про працю України (далі також – КЗпП України) протиправними;

- стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену допомогу по тимчасовій втраті працездатності у розмірі 7 280, 68 грн; недоплачену компенсацію за невикористанні відпустки у розмірі 327, 14 грн; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 235 927,51 грн без урахування податків та зборів.

- стягнути з Фонду на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000, 00 грн;

- стягнути з Фонду державного майна України на користь ОСОБА_1 судові витрати щодо сплати вартості отриманої правничої допомоги у розмірі 10 000, 00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у зв`язку із заниженням процентного нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності та невірного обрахунку компенсації за невикористані дні відпустки, вона недоотримала при звільненні належні їй кошт, які просить стягнути в судовому порядку.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому він заперечував проти заявлених позовних вимог, з огляду на те, що Фонд виконав обов`язки щодо проведення розрахунку із звільненим працівником.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якому вона наполягала на заявлених позовних вимогах, просила суд їх задовольнити в повному обсязі, а відповідачем заперечення на відповідь на відзив, в якому він просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив позивача, де повторно заперечує аргументи позивача та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

28 вересня 2023 року ОСОБА_1 призначена на посаду заступника начальника Управління корпоративного розвитку - начальника відділу корпоративного супроводу Департаменту управління активами Фонду державного майна України на підставі наказу Фонду від 27 вересня 2023 року № 922к.

Згідно із наказом Фонду від 20 травня 2024 року № 579к «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ «Про державну службу» позивача звільнено з посади заступника начальника Управління корпоративного розвитку - начальника відділу корпоративного супроводу Департаменту управління активами Фонду 20 травня 2024 року у перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, у зв`язку із скороченням численності і штату та реорганізацією апарату Фонду.

Вказаним наказом призначено до виплати ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі двох середньомісячних заробітних плат, а також грошову компенсацію за невикористані 12 (дванадцять) календарних днів додаткової відпустки за стаж державної служби за період 24 квітня 2024 року – 23 квітня 2025 року та 15 (п`ятнадцять) календарних днів щорічної основної відпустки за робочий період 28 вересня 2023 року – 20 травня 2024 року, а саме: з 28 вересня 2023 року по 31 грудня 2023 року – 4 (чотири) календарні дні, з 01 січня 2024 року по 20 травня 2024 року – 11 (одинадцять) календарних днів.

Відповідно до листків непрацездатності № 12132500-2022692486-1 (дата відкриття 30 квітня 2024 року, дата закриття 03 травня 2024 року), № 12132500-2022737654-1 (дата відкриття 04 травня 2024 року, дата закриття 08 травня 2024 року) та № 12132500-2022830856-1 (дата відкриття 09 травня 2024 року, дата закриття 17 травня 2024 року) ОСОБА_1 , перебувала на лікарняному з 30 квітня 2024 року по 17 травня 2024 року (18 днів).

Згідно із розрахунковим листом за травень 2024 року 1 (один) день лікарняного розраховано Фондом у розмірі 910, 09 грн, що складає 50 % середньої заробітної плати (доходу) ОСОБА_1 .

Оплата перших 4 (чотирьох) днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, за листом непрацездатності № 12132500-2022692486-1 відбувся за рахунок коштів роботодавця у розмірі 3 640, 36 грн (4 дні лікарняного х 910, 09 грн).

Решта 13 (тринадцять) днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, за листками непрацездатності № 12132500-2022737654-1 та № 12132500-2022830856-1 відбувся за рахунок уповноваженого органу управління застрахованим особам у розмірі 11 831, 17 грн (13 днів лікарняного х 910, 09 грн).

На переконання позивача, оскільки її страховий стаж складав понад вісім років, допомога по тимчасовій непрацездатності мала виплачуватись у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), внаслідок чого вона звернулась до Фонду із листом, до якого була додана довідка про страховий стаж, сформована 04 липня 2024 року.

На підставі вказаного листа відповідачем виправлено показник розрахунку середньоденного заробітку ОСОБА_1 з 910, 09 грн (50%) на 1 820, 17 грн (100%) та донараховано лікарняні виходячи із застосуванням 100 % середньої заробітної плати (доходу).

Фонд, листом від 13 серпня 2024 року № 10-14-22186, зокрема надав позивачу розрахунки по трьом листам непрацездатності № 12132500-2022692486-1, № 12132500-2022737654-1 та № 12132500-2022830856-1, відповідно до яких позивачу нараховано 7 280, 68 грн на 4 дні тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання, 1 820, 17 грн на 1 день тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання та 16 381, 53 грн за 9 днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання відповідно, що в цілому складає 25 482, 38 грн за 14 днів лікарняного.

Між тим, позивач з 30 квітня 2024 року по 17 травня 2024 року перебувала на лікарняному загалом 18 днів, а тому на її переконання відповідачем не було нараховано та виплачено 7 280, 68 грн (4 дні тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання х 1 820, 17 грн).

З даного приводу суд зазначає про таке.

Відповідно до вимог частини 2 статті19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров`я визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі також – Закон № 1105-XIV).

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону № 1105-XIV, право на страхові виплати за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

За приписами статті 13 Закону № 1105-XIV, за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види страхових виплат:

1) допомога по тимчасовій непрацездатності, включаючи догляд за хворою дитиною, догляд за дитиною віком до 14 років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років на весь період надання реабілітаційної допомоги, за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за дитиною;

2) допомога по вагітності та пологах;

3) допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві).

Згідно із частиною 1 статті 14 Закону № 1105-XIV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не менше мінімального страхового внеску, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

За правилом частини 2 статті 14 Закону № 1105-XIV, страховий стаж обчислюється за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а за періоди до 1 липня 2000 року - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 15 Закону № 1105-XIV, допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу), у разі настання одного з таких страхових випадків: тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасова непрацездатність на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві.

Частиною 2 статті 15 Закону № 1105-XIV встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої цієї статті, виплачується уповноваженим органом управління застрахованим особам з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої цієї статті, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За правилами частини 1 статті 17 Закону № 1105-XIV, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу у розмірі:

1) 50 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж до трьох років;

2) 60 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж від трьох до п`яти років;

3) 70 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж від п`яти до восьми років;

4) 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років;

5) 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, віднесеним до 1-3 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, яка їх замінює, які доглядають хвору дитину віком до 14 років, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни, постраждалим учасникам Революції Гідності та членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України; особам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України "Про жертви нацистських переслідувань"; донорам, які мають право на пільгу, передбачену статтею 20 Закону України "Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові"; особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;

6) суми заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка є працівником або гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті, з якої фактично сплачено страхові внески, незалежно від страхового стажу.

Відповідно до положень частин 1-3 статті 22 Закону № 1105-XIV, страхова виплата у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначається та здійснюється за основним місцем роботи (діяльності).

Добровільно застрахованим особам страхові виплати за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності призначаються та здійснюються територіальним органом уповноваженого органу управління за місцем здійснення їх обліку як страхувальників.

Рішення про призначення страхової виплати приймається страхувальником або уповноваженими ним особами. Страхувальник або уповноважені ним особи здійснюють контроль за правильністю нарахування і своєчасністю здійснення страхових виплат, приймають рішення про відмову в призначенні або припинення страхових виплат (повністю або частково), розглядають підставу і правильність видачі документів, які є підставою для надання страхових виплат.

Згідно із частиною 1 статті 23 Закону № 1105-XIV, підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є сформований на основі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або документа, що засвідчує факт усиновлення дитини, встановлення опіки над дитиною, листок непрацездатності.

При обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески.

Порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України (стаття 25 Закону № 1105-XIV).

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1105-XIV, фінансування страхувальників для надання страхових виплат за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою непрацездатності застрахованим особам здійснюється територіальними органами уповноваженого органу управління в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України.

Підставою для фінансування страхувальників територіальними органами уповноваженого органу управління є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми страхових виплат за їх видами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивач мала право на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) у відповідності до вимог Закону № 1105-XIV.

Відтак за 18 (вісімнадцять) днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання ОСОБА_1 , виходячи з показнику розрахунку середньоденного заробітку 1 820, 17 грн повинно було виплачено 32 763, 06 грн.

Фондом в ході судового розгляду справи не надано належних та допустимих доказів виплати позивачу допомоги по тимчасовій непрацездатності у вказаному вище розмірі, на підставі наведених вище листків непрацездатності.

З огляду на те, що вказана сума виплачена не у повному обсязі, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача недоплаченої допомоги по тимчасовій непрацездатності у розмірі 7 280, 68 грн.

У своєму позові ОСОБА_1 зазначила, що заниження розміру лікарняного призвело до заниження виплат компенсації за невикористанні відпустки, що були здійсненні відповідачем після звільнення і які доплачувались позивачу після звільнення на протязі двох місяців, а саме 25 липня 2024 року та 31 липня 2024 року.

На переконання позивача, Фондом було допущено помилку у розрахунках, що виражається у не врахуванні при розрахунку усіх виплат заробітної плати, яка виплачена за жовтень 2023 року.

До листа Фонду від 13 серпня 2024 року № 10-14-22186 було додано розрахунок компенсації за відпустки, з якого вбачається, що відповідачем здійснено розрахунок заробітку за попередній період, виходячи з таких показників:

- розрахунковий період визначений з жовтня 2023 року по квітень 2024 року, що складає 213 календарних днів;

- заробіток за період розрахунку 344 557, 26 грн (у тому числі по періодах: за жовтень 2023 року – 41 045, 00 грн, за листопад 2023 року – 37 985, 00 грн, за грудень 2023 року – 46 706, 00 грн, за січень 2024 року – 46 737, 93 грн, за лютий 2024 року – 61 373, 60 грн, за березень 2024 року – 57 569, 00 грн, за квітень 2024 року – 53 140, 73 грн).

Середній денний заробіток складає 1 617, 64 грн (344 557, 26 грн / 213).

Виходячи із цього показника середньоденного заробітку відповідач обрахував компенсацію відпусток:

додаткової відпустки за період з 24 квітня 2024 року по 24 травня 2025 року - 19 411,68 грн (1 617, 64 грн х 12 днів);

щорічної відпустки за період з 01 січня 2024 року по 20 травня 2024 року – 17 794,04 грн (1 617, 64 грн х 11 днів).

При обрахунку щорічної відпустки за період з 28 вересня 2023 року по 31 грудня 2023 року середньоденний заробіток було розраховано, виходячи з наступник показників:

- розрахунковий період визначений з жовтня 2023 року по грудень 2023 року, що складає 92 календарних дня;

- заробіток за період розрахунку 125 736, 00 грн (у тому числі по періодах: за жовтень 2023 року – 41 045, 00 грн, за листопад 2023 року – 37 985, 00 грн, за грудень 2023 року – 46 706, 00 грн)

Середній денний заробіток складає 1 366, 70 грн (125 736, 00 грн / 92).

Виходячи із цього показника середньоденного заробітку відповідач обрахував компенсацію відпусток у розмірі 5 466, 80 грн (1 366, 70 грн х 4 дня).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що під час здійснення розрахунку компенсації за невикористані відпустки, Фондом була врахована сума заробітку позивача за жовтень 2023 року у розмірі 41 045, 00 грн.

Позивач зазначає, що за розрахунковим листом за жовтень 2023 року ОСОБА_1 нарахована заробітна плата у розмірі 43 205,47 грн, тобто Фондом не враховано 2 160, 47 гривень заробітної плати, що вплинуло на заниження розміру компенсації відпустки, а саме заниження показника середньоденного заробітку, виходячи з наступного розрахунку:

125 736, 00 грн +2 160,47 грн /92= 1390,18, де

125 736,00 - розмір заробітної плати за період з жовтня по грудень 2023 року розрахований відповідачем;

2 160, 47 - неврахована сума заробітної плати при визначені заробітної плати за період з жовтня по квітень розрахований відповідачем

92 - календарні дні

Компенсація додаткової відпустки за період з 28 вересня 2023 року по 31 грудня 2023 року - 4 дні

1390,18*4 = 5560,72

5 560, 72-5 466, 80 = 93,92 сума недоплачених відпускних

121, 68+111, 54+93, 92 = 327,14 грн.

Суд не погоджується із вказаними вище твердження позивача, з огляду на таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі також – Порядок № 100), відповідно до пункту 1 якого, він застосовуються у випадках надання працівникам усіх видів відпусток, передбачених законодавством (крім відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами) (далі - відпустка), або виплати їм компенсації за невикористані відпустки.

Відповідно до положень пункту 2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

ОСОБА_1 призначена на посаду заступника начальника Управління корпоративного розвитку - начальника відділу корпоративного супроводу Департаменту управління активами Фонду державного майна України з 28 вересня 2023 року на підставі наказу Фонду від 27 вересня 2023 року № 922к.

Відповідно до наявного а матеріалах справи розрахункового листа за жовтень 2023 року, позивачу було нараховано:

за 2 робочих дня у вересні 2023 року – 2 160, 47 грн, з яких оклад 1 457,14 грн, надбавка за ранги 47, 62 грн, вислуга років держслужбовців 655, 71 грн;

за 22 робочих дня у жовтні 2023 року – 41 045, 00 грн, з яких оклад 15 300, 00 грн, надбавка за високі досягнення праці 18 360, 00 грн, надбавка за ранги 500, 00 грн, вислуга років держслужбовців 6 885, 00 грн.

Враховуючи те, що відповідно до Порядку № 100, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога, Фонд при обрахунку компенсації за невикористану відпустку правомірно враховував суму заробітку ОСОБА_1 за жовтень 2023 року у розмірі 41 045, 00 грн, а тому позовні вимоги в частині стягнення недоплаченої компенсації за невикористану відпустку у розмірі 327, 14 грн задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає про таке.

Згідно із частино 1 статті 47 Кодексу законів про працю України (далі також – КЗпП) роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму (стаття 116 КЗпП).

У відповідності до частини 1 статті 117 КЗпП, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Враховуючи те, що судом встановлено не виплату Фондом позивачу допомоги по тимчасовій непрацездатності у розмірі 7 280, 68 грн, з ОСОБА_1 фактично не здійснено повний розрахунок при звільнені, а тому позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є передчасними та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає, що відповідачем не було допущено протиправних дій, які б стали підставою для стягнення моральної шкоди в межах спірних правовідносин.

Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди, моральних або фізичних страждань внаслідок поведінки відповідача, а саме не повного розрахунку при звільнені з займаної посади, не зазначено, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується; не підтверджено наявність причинного зв`язку між моральною шкодою і діями відповідача.

На переконання суду, сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди, а тому такі позовні вимоги не підлягають задоволенню

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних дій відповідача на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000, 00 грн, що підтверджуються договором про надання правничої допомоги від 01 серпня 2024 року, розрахунком вартості послуг від 16 серпня 2024 року, актом надання послуг №1 від 16 серпня 2024 року, платіжною інструкцією № 1/4229755802526623 від 16 серпня 2024 року.

Враховуючи положення частини 3 статті 139 КАС України, суд присуджує на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500, 00 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9; код ЄДРПОУ 00032945) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) недоплачену допомогу по тимчасовій втраті працездатності у розмірі 7 280, 68 грн (сім тисяч двісті вісімдесят гривень шістдесят вісім копійок).

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9; код ЄДРПОУ 00032945) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500, 00 грн (три тисячі п`ятсот гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.