Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №815/4037/16 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2026 р. справа № 815/4037/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_1 , прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, треті особи: 1. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Одеської області, 2. адвокат ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_1 , прокурор відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_2 звернулись 16.08.2016 до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, третя особа: Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Одеської області, в якому просили суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 2 рішення ВКДКА від 10.06.2016 №VI-008/2016, яким задоволено скаргу адвоката ОСОБА_3;

- зобов`язати ВКДКА залишити скаргу ОСОБА_3 без задоволення, а рішення КДКА від 26.01.2016 - без змін.

Позовні вимоги мотивовано тим, що прокурорами відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Одеської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подано 26.11.2015 скаргу до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області на неправомірні дії адвоката ОСОБА_3 та порушення стосовно нього дисциплінарної справи. 22.01.2016 прокурорами подано доповнення до своєї скарги. На думку прокурорів, в поданих ними скарзі від 26.11.2015 та доповненню до неї наявно достатньо відомостей, які свідчили про вчинення адвокатом ОСОБА_3 дисциплінарного проступку, зокрема, порушення правил адвокатської етики та інших обов`язків адвоката, передбачених законом, у зв`язку з цим Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Одеської області (далі - КДКА) цілком правомірно порушила дисциплінарну справу. Натомість, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (далі - ВКДКА), розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_3 на рішення КДКА про порушення дисциплінарної справи, не надала належної оцінки викладеним у скарзі позивачів обставинам і необґрунтовано скасувала рішення КДКА про порушення дисциплінарної справи.

13.09.2016 Одеський окружний адміністративний суд протокольною ухвалою залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - адвоката ОСОБА_3 .

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 09.12.2016, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017, в задоволенні позову відмовив повністю.

Постановою Верховного Суду від 04.09.2019 скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №815/4037/16, а справу направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

При цьому, в постанові від 04.09.2019 Верховний Суд зазначив, що суди не врахували та, вирішуючи спір по суті, поверхнево проаналізували спірні правовідносини, проігнорували основні аргументи прокурорів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , викладені у скарзі та доповненні до неї, що стосувалися порушення з боку адвоката ОСОБА_3 Правил адвокатської етики, не проаналізували в цьому аспекті ні відповідну довідку члена ДП КДКА, ні рішення КДКА про порушення дисциплінарної справи, ні оскаржуване рішення ВКДКА, а також не дослідили дотримання відповідачем процедури розгляду скарги на вказане рішення КДКА, встановленої Законом №5076-VI і Положенням про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 30 серпня 2014 року №120 (у відповідній редакції).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2019 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №815/4037/16 та вказану справу передано на розгляд судді Добрівській Н.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.11.2019 прийнято до провадження адміністративну справу №815/4037/16. Вказаною ухвалою визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження (письмового провадження) на підставі п. 10 ч. 6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

18.05.2020 через канцелярію Окружного адміністративного суду м. Києва надійшло пояснення ВКДКА від 15.05.2020, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позову. Так, представник відповідача зазначив, що в рішенні ВКДКА від 10.06.2016 №VI-008/2016 зазначено, що у матеріалах дисциплінарної справи відсутні докази, які поза розумним сумнівом, давали б можливість погодитись із обставинами, викладеними у зверненні прокурорів відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 26.11.2015 і від 22.01.2016. За таких обставин відповідач дійшов висновку, що звернення прокурорів відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 26.11.2015 і від 22.01.2016 стосовно некомпетентності і некоректності дій адвоката ОСОБА_3 не підтверджено безсумнівними доказами. Відтак, рішенням ВКДКА від 10.06.2016 № VI-008/2016 правомірно скасовано рішення ДП КДКА Одеської області від 26.01.2016 і постановлено нове рішення про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_3 , враховуючи також недостатність відомостей і відсутність відповідних доказів, на підставі яких КДКА дійшла висновку про наявність підстав для порушення дисциплінарної справи. Окрім цього, встановлення наявності/відсутності підстав для прийняття відповідного рішення ВКДКА є виключним (дискреційним) повноваженням ВКДКА як органу адвокатського самоврядування. Перевірка доцільності не відповідає компетенції суду і виходить за межі адміністративного судочинства. Адміністративний суд не може підміняти інший орган влади та перебирати на себе повноваження з вирішення питань, які віднесенні до компетенції цього органу. В даному випадку, ВКДКА за результатом розгляду скарги на рішення КДКА регіону, та здійснюючи перегляд вже прийнятого рішення ДП КДКА регіону як орган апеляційної інстанції, прийняла рішення, вид якого чітко визначений ч. 5 ст. 52 Закону, зважаючи при цьому на відсутність в діях адвоката ознак дисциплінарного проступку, а відтак і відсутність підстав для порушення дисциплінарної справи. Вказане дає підстави для висновку, що ВКДКА при прийнятті свого рішення діяла у межах власної дискреції, що визначається завданнями та функціями, покладеними на даний орган. Окрім цього, позовна вимога про зобов`язання ВКДКА залишити скаргу ОСОБА_3 без задоволення, а рішення ДП КДКА Одеської області від 26.01.2016 - без змін, на думку представника відповідача, є необґрунтованою та безпідставною, та фактично є формою втручання в дискреційні повноваження ВКДКА як відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства (т. 4, а.с. 126-135).

На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, судову справу №815/4037/16 передано Івано-Франківському окружному адміністративному суду.

В Івано-Франківському окружному адміністративному суді справа №815/4037/16 зареєстрована 18.03.2025.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2025, справу №815/4037/16 передано судді Кафарському В.В.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №815/4037/16. Розгляд справи вирішено розпочати з початку та здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, якими позивачі обґрунтовують свої позовні вимоги, а відповідач заперечує проти його задоволення, встановив наступне.

26.11.2015 прокурорами відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Одеської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подано скаргу щодо неправомірних дій адвоката ОСОБА_3 та порушення стосовно нього дисциплінарної справи. Пізніше, 22.01.2016 прокурорами подано доповнення до своєї скарги. Згідно з наведеними у цих зверненнях відомостями, прокурори повідомили, що у провадженні колегії суддів Приморського районного суду м. Одеси перебуває обвинувальний акт, який складено у кримінальному провадженні №12015160000000197 від 17.03.2015, за обвинуваченням ОСОБА_4 за частиною другою статті 149 Кримінального кодексу України (надалі - КК України). Державне обвинувачення підтримує прокуратура Одеської області. На той час згідно з обраним судом порядком дослідження доказів проводився допит потерпілих.

Досудовим розслідуванням установлено, що впродовж січня-березня 2015 року ОСОБА_4 , маючи умисел на здійснення вербування людини з метою подальшого переміщення за межі України до Республіки Туреччини для сексуальної експлуатації за грошову винагороду, підшукала раніше їй незнайомих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . У ході зустрічі з дівчатами, дізнавшись про те, що вони перебувають у скрутному матеріальному становищі, скориставшись уразливим станом останніх, запропонувала їм роботу повіями на території Туреччини за 25 доларів США за одне задоволення статевої пристрасті, з яких ОСОБА_4 буде отримувати половину заробітку, на що останні погодилися.

У судовому засіданні, що відбулося 16.11.2015, захисником обвинуваченої - адвокатом ОСОБА_3 заявлено клопотання про відвід прокурора, який приймає участь у судових засіданнях, - ОСОБА_1 .

При цьому в обґрунтування своїх доводів захисник повідомив суду, що прокурором ОСОБА_1 , дослівно: «упродовж січня-серпня 2015 року спільно з окремими співробітниками ГУ МВС України в Одеській області були вчинені суспільно небезпечні діяння під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015160000000197 від 17.03.2015 стосовно ОСОБА_4 за ч.2 ст.149 КК України, які призвели до заподіяння ОСОБА_4 майнової та моральної шкоди. Вищевикладені обставини підтверджуються доказами з кримінального провадження №42015160000000306 від 25.05.2015, яке розслідується слідчим з особливо важких справ першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Одеської області за ознаками ч. 2 ст. 364 КК України.»

Також захисником повідомлено про те, що ним в інтересах ОСОБА_4 подано позов в рамках кримінального провадження №42015160000000306 від 25.05.2015 до працівників ГУ МВС України в Одеській області та процесуальних керівників у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_4 - прокурорів відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування органами внутрішніх справ та підтримання державного обвинувачення прокуратури області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та начальника зазначеного відділу ОСОБА_7 про стягнення матеріальної і моральної шкоди.

На запитання прокурора та суду, чим підтверджуються його висловлювання на адресу прокурора, захисник ніяких доказів не надав, у зв`язку з чим, захиснику обвинуваченої - адвокату ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні заяви про відвід прокурора ОСОБА_1 у зв`язку з її необґрунтованістю.

05.11.2015 адвокатом ОСОБА_3 подано до канцелярії Приморського районного суду м. Одеси «виправдувальний акт» у кримінальному провадженні №12015160000000197 від 17.03.2015 стосовно ОСОБА_4 , підозрюваної (з оригіналу) за частиною другою статті 149 КК України, до якого додано низку документів, у тому числі заяви про відвід прокурорів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , позовну заяву до них і копії звернень до народних депутатів України.

Позивачі зауважили, що текст вищевказаних документів містить в собі неправдиву, безпідставну та відверто брехливу інформацію щодо причетності працівників прокуратури області до вчинення суспільно небезпечних діянь і заподіяння обвинуваченій матеріальної та моральної шкоди.

Так, у «виправдувальному акті» захисника мають місце твердження про скоєння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посадового злочину та «кришування» ними злочинців «Зі змісту матеріалів кримінального провадження №42015160000000306 від 25.05.2015 видно, що організована злочинна група у складі: співробітників ВБЗПТЛ ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , слідчих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , за «підтримкою і кришуванням» співробітників прокуратури Одеської області ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , зловживаючи службовими повноваженнями, сфальсифікували докази у к/п №12015160000000197 та здійснили підбурювання (провокацію) злочину.

Зазначеними суспільно небезпечними діяннями, які були вчинені спільними діями злочинної групи у складі: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , потерпілій ОСОБА_4 заподіяно майнову шкоду...».

Разом з тим, з інформації слідчого в особливо важких справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Одеської області Сментини О.В. встановлено (на той час), що першим слідчим відділом слідчого управління прокуратури Одеської області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015160000000306 від 26.05.2015 стосовно окремих співробітників ГУ МВС України в Одеській області за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України.

Працівники прокуратури Одеської області взагалі не фігурують у зазначеному провадженні, слідчим не викликалися і не допитувалися, ніякого відношення до нього взагалі не мають.

Таким чином, на думку позивачів, твердження адвоката про скоєння працівниками прокуратури злочинів є грубим порушенням норм Конституції України (ст. 62), Кримінального процесуального кодексу України (п. п. 13,14 ч. 1 ст. 3, ст. 17 (презумпція невинуватості), ст. 36 (повноваження прокурора), ст. 47 («Захисник зобов`язаний використовувати засоби захисту, передбачені Кодексом та іншими законами України...», а не розповсюджувати завідомо неправдиву, недостовірну інформацію), 276-278 (підстави, зміст та вручення повідомлення про підозру), 373-374 (судове рішення), Закону України «Про прокуратуру», відповідно до положень яких твердження про скоєння особою суспільно небезпечного діяння є прерогативою суду, а не захисника обвинуваченого у кримінальному провадженні.

Кримінальне провадження №42015160000000306 від 26.05.2015, що розпочато стосовно окремих співробітників відділу з боротьби з протидії торгівлі людьми ОМУ ГУМВС України в Одеській області, закрито постановою слідчого від 29.04.2016 у зв`язку з відсутністю в діях працівників міліції складу злочину, передбаченого частиною другою статті 364 КК України.

З постанови слідчого встановлено, що «до матеріалів кримінального провадження долучено довідку за результатами опитування з використанням поліграфа, відповідно якої підтверджується факт зайняття ОСОБА_4 у тому числі сутенерством, що остання під час допиту категорично заперечувала, а тому показання ОСОБА_4 стосовно окремих працівників відділу боротьби з протидії торгівлі людьми ОМУ ГУМВС України в Одеській області слідство оцінює критично, як такі, що не відповідають дійсності.» (т. 1, а.с. 93-95).

26.01.2016 член дисциплінарної палати КДКА Одеської області адвокат Веселов О.В. склав довідку щодо ходу і результатів звернення прокурорів відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосовно адвоката ОСОБА_3 , здійснюючій адвокатську діяльність у адвокатському об`єднанні «НУМІНУМ», згідно висновків якої в діях адвоката ОСОБА_3 є ознаки дисциплінарного проступку, що виражено у тому, що адвокат в порушення вимог статті 11 Компетентність та добросовісність, статті 12 Повага до адвокатської професії, статей 48, 50 Правил адвокатської етики, продемонстрував некомпетентність, незнання норм кримінального процесуального законодавства, що виразилось у поданні до суду процесуального документа - виправдувального акту, який не передбачений законом. Вказані дії адвоката свідчать про незнання ним кримінального процесуального закону. Право на подачу до суду обвинувального акту та клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, має право лише сторона обвинувачення. Підписання адвокатом ОСОБА_3 та наступне затвердження ним же самим виправдувального акту визнає обґрунтовані сумніви щодо коректності та компетентності дій адвоката, так як підписання будь-якого документу та його наступне затвердження однією і тою же особою суперечить здоровому глузду. Член дисциплінарної палати КДКА Одеської області адвокат Веселов О.В. вважав за необхідне винести матеріали перевірки на розгляд дисциплінарної комісії для прийняття рішення (т. 1, а.с. 97-98).

26.01.2016 дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області за наслідками розгляду звернень прокурорів відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 26.11.2015 та від 22.01.2016 прийняла рішення про порушення дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 99-101).

Не погоджуючись із таким рішенням від 26.01.2016, адвокат ОСОБА_3 звернувся зі скаргою до ВКДКА від 18.02.2016 № 148 щодо скасування зазначеного рішення ДА КДКА про порушення дисциплінарної справи (т. 1, а.с. 102-104).

10.06.2016 за результатом розгляду скарг адвоката на протиправні дії КДКА при розгляді звернень прокурорів відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 26.11.2015 та від 22.01.2016 відносно адвоката ОСОБА_3 та на рішення ДП КДКА від 26.01.2016, ВКДКА прийняла рішення №VІ-008/2016, згідно якого вирішено:

1. Скарги адвоката ОСОБА_3 на дії КДКА при розгляді скарги прокурорів відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 26.11.2015 та від 22.01.2016 залишити без задоволення;

2. Скаргу адвоката ОСОБА_3 на рішення ДП КДКА від 26.01.2016 про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_3 - задовольнити. Скасувати рішення ДП КДКА від 26.01.2016 і постановити нове рішення про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 165-168).

Листом від 04.07.2016 №1886 ВКДКА направило адвокату ОСОБА_3 та прокурорам відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 копію рішення ВКДКА від 10.06.2016 №VІ-008/2016 (т. 1, а.с. 170).

Вважаючи протиправним пункт 2 рішення ВКДКА від 10.06.2016 №VI-008/2016 прокурори відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Одеського окружного адміністративного суду з цим позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, третя особа: Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Одеської області, в якому просить суд скасувати такий пункт 2 рішення ВКДКА від 10.06.2016 №VI-008/2016, яким задоволено скаргу адвоката ОСОБА_3 , та зобов`язати ВКДКА залишити скаргу ОСОБА_3 без задоволення, а рішення КДКА від 26.01.2016 - без змін.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

У частині другій статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до частини першої-третьої статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону №5076-VI адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною третьою статті 2 Закону №5076-VI визначено, що з метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

Згідно з частиною першою та другою статті 5 Закону №5076-VI адвокатура є незалежною від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб. Держава створює належні умови для діяльності адвокатури та забезпечує дотримання гарантій адвокатської діяльності.

Гарантії адвокатської діяльності визначені статтею 23 Закону №5076-VI.

Відповідно до частини першої статті 23 Закону №5076-VI професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема: 1) забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності; 10) забороняється внесення подання слідчим, прокурором, а також винесення окремої ухвали (постанови) суду щодо правової позиції адвоката у справі; 11) забороняється втручання у правову позицію адвоката; 14) забороняється притягати до кримінальної чи іншої відповідальності адвоката (особу, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю) або погрожувати застосуванням відповідальності у зв`язку із здійсненням ним адвокатської діяльності згідно із законом; 15) не можуть бути підставою для притягнення адвоката до відповідальності його висловлювання у справі, у тому числі ті, що відображають позицію клієнта, заяви у засобах масової інформації, якщо при цьому не порушуються професійні обов`язки адвоката; 17) дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється в особливому порядку.

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону №5076-VI органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи у відносинах з адвокатами зобов`язані дотримуватися вимог Конституції України та законів України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколів до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, практики Європейського суду з прав людини.

Дисциплінарна відповідальність адвоката визначена розділом VІ Закону №5076-VI.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону №5076-VI адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.

Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку (частина друга статті 33 Закону №5076-VI).

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону №5076-VI дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.

Частиною першою статті 34 Закону №5076-VI визначено, що підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

Згідно з частиною другою статті 34 Закону №5076-VI дисциплінарним проступком адвоката є:

1) порушення вимог несумісності;

2) порушення присяги адвоката України;

3) порушення правил адвокатської етики;

4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення;

5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов`язків;

6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування;

7) порушення інших обов`язків адвоката, передбачених законом.

Не є підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності винесення судом або іншим органом рішення не на користь його клієнта, скасування або зміна судового рішення або рішення іншого органу, винесеного у справі, в якій адвокат здійснював захист, представництво або надавав інші види правової допомоги, якщо при цьому не було вчинено дисциплінарного проступку (частина третя статті 34 Закону №5076-VI).

Згідно з частиною першою статті 36 Закону №5076-VI право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.

Відповідно до частини другої статті 36 Закону №5076-VI не допускається зловживання правом на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на адвоката у зв`язку із здійсненням ним адвокатської діяльності.

Дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою).

Згідно з частиною першою статті 37 Закону №5076-VI дисциплінарне провадження складається з таких стадій:

1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката;

2) порушення дисциплінарної справи;

3) розгляд дисциплінарної справи;

4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.

Відповідно до частини першої статті 38 Закону № 5076-VI заява (скарга) щодо поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, реєструється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури та не пізніше трьох днів з дня її надходження передається до дисциплінарної палати.

Член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за дорученням голови палати проводить перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі), та звертається до адвоката для отримання письмового пояснення по суті порушених питань.

Під час проведення перевірки член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право опитувати осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань, фізичних осіб необхідну для проведення перевірки інформацію, крім інформації з обмеженим доступом.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, фізичні особи, яким надіслано запит члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, зобов`язані не пізніше десяти робочих днів з дня отримання запиту надати відповідну інформацію, копії документів.

Відмова в наданні інформації на запит члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, передбачену законом.

За результатами перевірки відомостей членом дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури складається довідка, яка має містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи (частина друга статті 38 Закону №5076-VI).

Згідно з частиною третьою статті 38 Закону №5076-VI заява (скарга) про дисциплінарний проступок адвоката, довідка та всі матеріали перевірки подаються на розгляд дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону №5076-VI за результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката.

Частиною другою статті 39 Закону №5076-VI визначено, що рішення про порушення дисциплінарної справи з визначенням місця, дня і часу її розгляду чи про відмову в порушенні дисциплінарної справи надсилається або вручається під розписку адвокату та особі, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення. До рішення про порушення дисциплінарної справи, яке надсилається або вручається адвокату, додається довідка члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, складена за результатами перевірки.

Рішення про порушення дисциплінарної справи або про відмову в порушенні дисциплінарної справи може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду (частина третя статті 39 Закону №5076-VI).

Частиною п`ятою статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд в постанові від 24.06.2020 за результатом розгляду справи №813/2639/18 зазначив:

«…34. Адвокатура в Україні - це недержавний самоврядний інститут, який самостійно вирішує питання своєї організації та діяльності. Вирішення питань, що стосуються дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні, законом віднесено до виключної компетенції адвокатського самоврядування в особі відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

35. При цьому, правомочність відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії на власний розсуд за наслідками оцінки обставин та фактів прийняти рішення за своєю правовою природою є дискреційним повноваженням, під яким розуміється можливість суб`єкта владних повноважень самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох юридично допустимих варіантів управлінського рішення.

36. У свою чергу, суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленими частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

37. Таким чином, правову оцінку рішенню Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Львівської області суд надає виключно у контексті дотримання відповідної процедури, не втручаючись у надану відповідачем юридичну оцінку доказам, зібраним у ході процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката на предмет їх достатності/недостатності…».

Правовий висновок щодо вказаного викладений Верховним Судом у постанові від 24.06.2020 у справі №813/2639/18 та неодноразово підтриманий Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.09.2021 у справі №440/1376/19, від 12.10.2021 у справі №820/4155/18 і у справі №820/4158/18, від 23.12.2021 у справі №826/13972/18, від 10.11.2022 у справі №826/14291/17, від 19.10.2023 у справі №280/1396/22, від 16.03.2026 у справі №320/19157/23, а тому є усталеним.

В спірному випадку, скасовуючи постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у цій справі №815/4037/16 та направляючи на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва, Верховний Суд в постанові від 04.09.2019 зазначив, що суди не врахували та, вирішуючи спір по суті, поверхнево проаналізували спірні правовідносини, проігнорували основні аргументи прокурорів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , викладені у скарзі та доповненні до неї, що стосувалися порушення з боку адвоката ОСОБА_3 Правил адвокатської етики, не проаналізували в цьому аспекті ні відповідну довідку члена ДП КДКА, ні рішення КДКА про порушення дисциплінарної справи, ні оскаржуване рішення ВКДКА, а також не дослідили дотримання відповідачем процедури розгляду скарги на вказане рішення КДКА, встановленої Законом № 5076-VI і Положенням про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 30 серпня 2014 року № 120 (у відповідній редакції).

Водночас, з огляду на усталену вищевказану практику Верховного Суду, яка сформована уже після прийняття Верховним Судом постанови від 04.09.2019, повноваження суду в цій справі обмежуються лише наданням правової оцінки оспореному рішенню ВКДКА виключно в контексті дотримання відповідної процедури, не втручаючись у надану відповідачем та КДКА Одеської області юридичну оцінку доказам, зібраним у ході процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката на предмет їх достатності/недостатності.

Рішенням Ради адвокатів України від 30.08.2014 за №120 затверджено Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність (далі - Положення №120, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яке розроблено відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Закону України «Про звернення громадян», Правил адвокатської етики, Регламенту кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та інших актів законодавства України і Національної асоціації адвокатів України, з метою офіційного тлумачення відповідності поведінки адвокатів вимогам законодавства України про адвокатуру та адвокатську діяльність та етичним стандартам, а також регламентації дисциплінарного провадження стосовно адвокатів.

Вимоги до заяви (скарги) щодо неналежної поведінки адвоката визначені статтею 14 Положення №120.

Так, згідно вказаної статті 14 Положення №120:

вимоги до заяви (скарги):

1) Заява (скарга) подається в письмовій формі особисто заявником (скаржником) або його представником. Заява (скарга) може бути надіслана поштою.

2) У заяві (скарзі) обов`язково має бути зазначено:

- найменування кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, до якої подається заява (скарга);

- П. І. Б. (найменування) заявника (скаржника), посада, місце роботи - для посадової та службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку та адреса електронної пошти (за наявності);

- П. І. Б. адвоката, щодо поведінки якого подається заява (скарга), поштова адреса, а також номер засобу зв`язку та адреса електронної пошти, якщо такі відомі;

- виклад обставин, якими заявник обґрунтовує факт наявності в діях адвоката дисциплінарного проступку;

- вимоги заявника (скаржника).

3) На підтвердження обставин, якими обґрунтовується заява (скарга), заявник (скаржник) надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, надання яких самостійно є неможливим, із обов`язковим зазначенням причин та прохання до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про їх витребування.

4) До заяви (скарги) додається її копія та копії всіх документів, що приєднуються до неї, для вручення адвокату, щодо поведінки якого подається заява (скарга), а також копія платіжної квитанції банківської установи про оплату за організаційно-технічне забезпечення її розгляду.

За розгляд заяв (скарг) поданих суддями не у рамках наданих їх повноважень процесуальним законодавством України здійснюється оплата за організаційно-технічне забезпечення їх розгляду.

5) Заява (скарга) підписується заявником (скаржником) або його представником, із зазначенням дати її подання. У разі подання заяви (скарги) представником, у ній зазначаються П. І. Б. представника, його поштова адреса, а також номер засобів зв`язку та адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з заявою (скаргою) подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.

6) Повноваження представників мають бути посвідчені такими документами: нотаріально-засвідченою довіреністю від імені фізичної особи; довіреністю від імені юридичної особи за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, статутом або положенням, а також документами, що посвідчують службове становище і повноваження її керівника; свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником. Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватись ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором. До ордера обов`язково додається витяг із договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

7) При виникненні конфлікту між адвокатами, наслідком якого є звернення одного з них зі скаргою до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, адвокат, який ініціював звернення, зобов`язаний надати докази того, що ним вжиті заходи мирного врегулювання такого конфлікту, зокрема, документи, що свідчать про звернення останнього до Ради адвокатів регіону за робочим місцем адвоката згідно відомостей в Єдиному реєстрі адвокатів України, а стосовно адвоката іноземної держави - асоціації адвокатів чи правового товариства відповідної держави.

8) Подання ради адвокатів регіону оформлене без дотримання вимог статті 14 цього Положення, повертається заявникові (скаржникові) з відповідним роз`ясненням не пізніше десяти днів від дня її надходження.

Пунктом 15 Положення №120 визначено, що заява (скарга), оформлена без дотримання вимог пункту 14 цього Положення, повертається заявникові (скаржникові) з відповідним роз`ясненням не пізніше десяти днів від дня її надходження.

Відповідно до статті 18 Положення №120 не підлягають розгляду і повертаються повторні заяви (скарги) до однієї і тієї ж кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від одного і того ж заявника (скаржника) з одного і того ж питання, якщо перша заява (скарга) вирішена по суті; заяви (скарги), подані до неналежної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, а також заяви (скарги) осіб, визнаних судом недієздатними.

Як встановлено судом вище, підставою для порушення дисциплінарної справи щодо адвоката ОСОБА_3 слугувала скарга прокурорів відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Одеської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 26.11.2015 (т. 1, а.с. 63-65).

Рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2013 №268 затверджено Регламент кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, який визначає права, обов`язки, встановлює повноваження та порядок припинення повноважень голови КДКА, заступників голови КДКА - голів кваліфікаційної та дисциплінарної палат КДКА, їх заступників, секретаря КДКА, секретарів палат та членів КДКА; регулює порядок вирішення питань процедурної діяльності КДКА, що віднесені до її компетенції, організації проведення засідань КДКА, порядок прийняття рішень КДКА.

Так, учасниками засідання КДКА (палати) є особи, відносно яких розглядається чи вирішується питання, та особи, звернення яких або питання стосовно яких включені до порядку денного засідання, їх представники та інші особи, запрошені для участі у засіданні КДКА (палати) у випадках, передбачених законодавством України, Положенням про КДКА або цим Регламентом.

Учасники засідання КДКА (палати) мають право до початку засідання заявити відвід члену (членам комісії) за наявності об`єктивних даних, які свідчать про можливу упередженість чи зацікавленість члена комісії у вирішенні питання, включеного до порядку денного засідання; надавати усні чи письмові пояснення, які додаються до матеріалів справи; заявляти клопотання; з дозволу головуючого висловлювати свої міркування з питань, що розглядаються; ставити питання іншим учасникам засідання (крім члену КДКА); висловлювати заперечення.

Згідно з пунктом 25 Положення №120 член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за дорученням голови палати проводить перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі), та за результатами перевірки складає довідку, яка має містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, з урахуванням, зокрема тактики, методів і прийомів адвокатської діяльності, наслідків для клієнта тощо, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи.

В спірному випадку, відповідно до доручення голови дисциплінарної палати КДКА Одеської області від 30.11.2015 №140/0/4-15 членом КДКА Одеської області Веселовим О.В. проведена перевірка звернення прокурорів відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосовно адвоката ОСОБА_3 , за результатами якої 26.01.2016 складено довідку щодо ходу і результатів звернення прокурорів відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосовно адвоката ОСОБА_3 , здійснюючій адвокатську діяльність у адвокатському об`єднанні «НУМІНУМ».

Листом від 30.11.2015 № 642/0/9-15 голова дисциплінарної палати КДКА Одеської області запропонував адвокату ОСОБА_3 надати письмові пояснення по суті питань, порушених у вказаній скарзі та надати копії відповідних документів (т. 1, а.с. 72).

Згідно довідки від 26.01.2016 член КДКА Одеської області Веселов О.В. дійшов таких висновків: в діях адвоката ОСОБА_3 є знаки дисциплінарного проступку, що виражено у тому, що адвокат в порушення вимог статті 11 Компетентність та добросовісність, статті 12 Повага до адвокатської професії, статей 48, 50 Правил адвокатської етики, продемонстрував некомпетентність, незнання норм кримінального процесуального законодавства, що виразилось у поданні до суду процесуального документа - виправдувального акту, який не передбачений законом. Вказані дії адвоката свідчать про незнання ним кримінального процесуального закону. Право на подачу до суду обвинувального акту та клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, має право лише сторона обвинувачення. Підписання адвокатом ОСОБА_3 та наступне затвердження ним же самим виправдувального акту визнає обґрунтовані сумніви щодо коректності та компетентності дій адвоката, так як підписання будь-якого документу та його наступне затвердження однією і тою же особою суперечить здоровому глузду. Член дисциплінарної палати КДКА Одеської області адвокат Веселов О.В. вважав за необхідне винести матеріали перевірки на розгляд дисциплінарної комісії для прийняття рішення (т. 1, а.с. 97-98).

Відповідно до пункту 31 Положення №120 за результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури не пізніше тридцяти днів з дня отримання матеріалів перевірки більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката. Перевищення зазначеного строку допускається виключно у виняткових випадках. Під час прийняття рішення ніхто не має права перебувати в приміщенні, у якому приймається таке рішення («нарадча кімната»), крім складу дисциплінарної палати КДКА, який приймає таке рішення, Голови КДКА, який бере участь у засіданні палати, і працівників Секретаріату КДКА. Члени дисциплінарної палати КДКА, Голова КДКА, секретар КДКА та працівники Секретаріату КДКА не мають права розголошувати хід обговорення та прийняття рішення в приміщенні, у якому ухвалювалося таке рішення («таємниця нарадчої кімнати»). Виключенням з правила, встановленого у цій статті Положення, становить необхідність захисту Головою та членами дисциплінарної палати КДКА, Головою КДКА, секретарем КДКА і працівниками Секретаріату КДКА своїх прав та інтересів.

Пунктом 32 Положення №120 визначено, що дисциплінарна справа стосовно адвоката порушується за наявності в діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 36 Закону №5076-VI дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою).

Таким чином, наявність в заяві (скарзі) лише ознак дисциплінарного проступку адвоката, уже цілком достатньо для порушення дисциплінарної справи стосовно такого адвоката.

При цьому, порушення дисциплінарної справи не констатує факту вчинення дисциплінарного проступку, а здійснюється за наявності ознак такого проступку, які потребують більш детального дослідження на предмет їх підтвердження або ж спростування під час розгляду справи.

Такий висновок суду відповідає висновку Верховного Суду, зазначеному в постанові від 24.06.2020 в справі №815/1830/18.

В спірному випадку, 26.01.2016 дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області за наслідками розгляду звернень прокурорів відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 26.11.2015 та від 22.01.2016 прийняла рішення про порушення дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 99-101).

Так, в рішенні від 26.01.2016 зазначено, що аналіз зібраних по справі матеріалів щодо перевірки інформації, яка викладена у зверненні прокурорів відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосовно адвоката ОСОБА_3 , свідчать про те, що в діях адвоката є ознаки дисциплінарного проступку.

При цьому, як в довідці від 26.01.2016, так і в рішенні від 26.01.2016, міститься інформація про те, що адвокат ОСОБА_3 отримав скаргу та надав пояснення, що підтверджує факт використання адвокатом ОСОБА_3 гарантованого йому права на надання пояснень та дотримання принципу змагальності.

Вищевказані обставини свідчать про те, що КДКА забезпечила ОСОБА_3 право на подання пояснень по суті порушених питань, викладених в скарзі прокурорів відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 26.11.2015 та від 22.01.2016, а ОСОБА_3 мав можливість та скористався таким правом.

Велика палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 у справі № 817/66/16 вказала на таке:

« … 56. Крім того, стосовно доводів ОСОБА_1 про те, що скарга не містила відомості про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката та відповідно відсутності у КДКА Рівненської області підстав для відкриття дисциплінарної справи щодо неї, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що на етапі вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи КДКА Рівненської області не надавала правової оцінки діям адвоката, з приводу яких надійшла скарга, та не встановлювала факт вчинення позивачкою конкретного дисциплінарного проступку. Порушення дисциплінарної справи свідчить лише про те, що викладені у скарзі обставини потребують більш ретельного дослідження задля подальшого підтвердження або спростування певних юридичних фактів.».

Верховний Суд в постанові від 24.06.2020 за результатом розгляду справи № 813/2639/18 зазначив:

«…оскаржуване рішення не відповідає критерію юридичної значимості, не створює для адвоката жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжує для нього будь-яких обов`язків, оскільки правові наслідки для позивача може створювати виключно рішення, прийняте за результатами розгляду дисциплінарної справи.

46. Поряд з тим, доводи позивача про поверхневість та необ`єктивність висновків Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області є безпідставними, оскільки сам факт порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката не є встановленням в його діях факту вчинення ним дисциплінарного проступку. Лише за результатом розгляду дисциплінарної справи по суті дисциплінарною палатою буде виявлено, чи вчинявся адвокатом дисциплінарний проступок.

47. Слід враховувати, що спірне рішення містить лише попередні висновки щодо наявності в діях адвоката ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку та не встановлює факт вчинення позивачем конкретного дисциплінарного проступку. Порушення дисциплінарної справи свідчить лише про те, що у процесі перевірки виявлені ознаки дисциплінарного проступку, які потребують більш детального дослідження на предмет їх підтвердження або ж спростування…».

Відповідно до пункту 33 Положення №120 рішення про порушення дисциплінарної справи з визначенням місця, дня і часу її розгляду чи про відмову в порушенні дисциплінарної справи надсилається або вручається під розписку адвокату та особі, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення. До рішення про порушення дисциплінарної справи, яке надсилається або вручається адвокату, додається довідка члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, складена за результатами перевірки.

В спірному випадку, листом від 29.01.2016 №36/1/9-16 за підписом голови дисциплінарної палати КДКА Одеської області направлено адвокату ОСОБА_3 копії довідки від 26.01.2016 та рішення від 26.01.2016, в якому також повідомлено про дату, час та місце розгляду дисциплінарної справи щодо адвоката ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 122).

Згідно з пунктом 34 Положення №120 рішення про порушення дисциплінарної справи або про відмову в порушенні дисциплінарної справи може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Строк на оскарження до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути поновлено за рішенням цієї Комісії згідно заяви скаржника про поважність причин його пропуску.

Не погоджуючись із рішенням КДКА Одеської області від 26.01.2016, адвокат ОСОБА_3 звернувся зі скаргою до ВКДКА від 18.02.2016 №148 щодо скасування зазначеного рішення ДА КДКА про порушення дисциплінарної справи (т. 1, а.с. 102-104).

Пунктом 35 Положення №120 вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури протягом десяти днів з дня отримання скарги на рішення про порушення дисциплінарної справи або про відмову в порушенні дисциплінарної справи витребує матеріали дисциплінарної справи у відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та забезпечує розгляд скарги протягом тридцяти днів з дня одержання матеріалів дисциплінарної справи. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури зобов`язана не пізніше десяти календарних днів з дня отримання листа ВКДКА про витребування зазначених матеріалів направити їх до ВКДКА.

Згідно з пункту 38 Положення №120 скарги на рішення, дії чи бездіяльність дисциплінарної палати КДКА розглядаються ВКДКА відповідно до положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», цього Положення, Регламенту ВКДКА, інших актів ВКДКА та актів РАУ.

Відповідно до частини першої статті 52 Закону №5076-VI Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є колегіальним органом, завданням якого є розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.

Пунктом 1 частини четвертої статті 52 Закону №5076-VI Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.

Згідно з частиною п`ятою статті 52 Закону №5076-VI Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право:

1) залишити скаргу без задоволення, а рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без змін;

2) змінити рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури;

3) скасувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та ухвалити нове рішення;

4) направити справу для нового розгляду до відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та зобов`язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури вчинити певні дії.

Відповідно до частини сьомої статті 52 Закону №5076-VI рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття.

В спірному випадку, листом від 28.03.2016 №1007 ВКДКА доручено члену ВКДКА Левчук Т.В. провести перевірку відомостей та фактів, які викладені у скаргах адвоката ОСОБА_3 та зобов`язано доповісти на засіданні ВКДКА (т. 1, а.с. 147).

Листом від 27.05.2016 №1605 ВКДКА повідомила адвоката ОСОБА_3 та прокурорів відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про відкладення 26.05.2016 засідання з розгляду скарг ОСОБА_3 та повідомлено про дату, час та місце розгляд таких скарг 10.06.2016 (т. 1, а.с. 164).

Так, 10.06.2016 за результатом розгляду скарг адвоката на протиправні дії КДКА при розгляді звернень прокурорів відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 26.11.2015 та від 22.01.2016 відносно адвоката ОСОБА_3 та на рішення ДП КДКА від 26.01.2016, ВКДКА прийняла рішення №VІ-008/2016, згідно якого вирішено:

1. Скарги адвоката ОСОБА_3 на дії КДКА при розгляді скарги прокурорів відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 26.11.2015 та від 22.01.2016 залишити без задоволення;

2. Скаргу адвоката ОСОБА_3 на рішення ДП КДКА від 26.01.2016 про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_3 - задовольнити. Скасувати рішення ДП КДКА від 26.01.2016 і постановити нове рішення про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 165-168).

З огляду на зміст позовних вимог, прокурори відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не погоджуються із пунктом 2 рішення ВКДКА від 10.06.2016 №VI-008/2016, яким задоволено скаргу адвоката ОСОБА_3 .

При цьому, позовна заява не містить жодних доводів про порушення відповідачем процедури прийняття спірного рішення від 10.06.2016 №VI-008/2016, яка може бути предметом оцінки суду під час розгляду цієї справи, а містить лише доводи про можливу наявність в діях адвоката ОСОБА_3 ознак дисциплінарного проступку.

У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v.Bulgaria" №30985/96).

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої 11.03.1980, державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою дискреції, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Наведені вище висновки висловлені Верховним Судом також у постановах від 28.06.2023 у справі №640/20223/20 та від 14.09.2023 у справі №240/44051/21.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2024 у справі №640/33374/21 зазначив, що таким чином можна дійти висновків, що в контексті встановлених обставин справи, характеру спірних правовідносин та наведеної правової позиції Верховного Суду, адміністративний суд крізь призму вимог статті 2 КАС України може оцінити повноту дослідження та врахування відповідною Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури усіх фактів та обставин, які з`ясовувалися такою Комісією щодо діянь адвоката у контексті дотримання процедури, не втручаючись при цьому у дискреційні повноваження стосовно визначення «грубості» дисциплінарного правопорушення, обрання суворості дисциплінарного стягнення і наданої юридичної оцінки доказам, зібраним у ході процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката на предмет їх достатності.

Також, Верховний Суд в рішенні від 14.12.2021 за результатом розгляду справи №9901/388/20 зазначив:

«…Аналіз зазначених норм Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» свідчить про те, що право надавати оцінку дотримався адвокат адвокатської етики чи ні належить лише дисциплінарній палаті кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону у змагальній процедурі із забезпеченням адвокату права на захист.

При цьому, Закон України «Про Вищу раду правосуддя» та Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не містять жодного положення про те, що Вища рада правосуддя має право оцінювати роботу адвоката на предмет дотримання ним правил адвокатської етики…».

Отже, з огляду на вказану правову позицію Верховного Суду, суд в цій справі має надати правову оцінку оспореному рішенню КДКА виключно в контексті дотримання відповідної процедури, не втручаючись у надану відповідачем юридичну оцінку доказам, зібраним у ході процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката на предмет їх достатності/недостатності.

В спірному рішенні від 10.06.2016 ВКДКА дійшла висновків про те, що перевірці підлягали обставини наявності чи відсутності в діях адвоката ОСОБА_3 ознак дисциплінарного проступку, що впливає на наявність підстав або відсутність підстав для порушення відносно адвоката дисциплінарної справи.

Так, порушуючи дисциплінарну справу стосовно адвоката ОСОБА_3 , дисциплінарна палата КДКА Одеської області не сформулювала у рішенні встановлених перевіркою ознак дисциплінарного проступку в діях адвоката, які б свідчили про свідоме навмисне порушення ним Правил адвокатської етики.

Отже, в ході перевірки відомостей про дисциплінарний проступок не було встановлено ознак дисциплінарного проступку в діяннях адвоката ОСОБА_3 під час судового процесу 16.11.2015 по справі № 522/12410/15-к при виконанні ним функцій захисника ОСОБА_4 .

Дисциплінарна палата необґрунтовано вважала достатнім формулювання дисциплінарного проступку адвоката, викладеного прокурорами відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в листах від 26.11.2015 і від 22.01.2016, тому що прокурори не погоджувалися із змістом поданих адвокатом клопотань і доданих до них документів та із правовою позицією адвоката і процесуальними діями захисника при наданні правової допомоги клієнту у кримінальному процесі, а тому ініціювали притягнення адвоката ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності. Зазначені обставини можуть свідчити про використання права на звернення до КДКА як засобу тиску на адвоката у зв`язку із здійсненням ним адвокатської діяльності по захисту інтересів ОСОБА_4 в справі № 522/12410/15-к.

Також, рішенням ВКДКА від 10.06.2016 встановлено, що у матеріалах дисциплінарної справи відсутні докази, які поза розумним сумнівом, давали б можливість погодитись із обставинами, викладеними у зверненні прокурорів відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 26.11.2015 і від 22.01.2016. За таких обставин належало дійти висновку, що звернення прокурорів відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 26.11.2015 і від 22.01.2016 стосовно некомпетентності і некоректності дій адвоката ОСОБА_3 не підтверджено безсумнівними доказами.

Листом від 04.07.2016 №1886 ВКДКА направило адвокату ОСОБА_3 та прокурорам відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 копію рішення ВКДКА від 10.06.2016 №VІ-008/2016 (т. 1, а.с. 170).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Отже, питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Така ж правова позиція щодо значимості допущення порушення процедури при прийнятті рішення суб`єктом владних повноважень викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18.

З огляду на вищевказані обставини, позивачі не зазначили, а суд самостійно не встановив, фактів порушення відповідачем процедури прийняття рішення від 10.06.2016 №VI-008/2016, пунктом 2 якого задоволено скаргу адвоката ОСОБА_3 на рішення ДП КДКА від 26.01.2016 про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_3 , скасовано рішення ДП КДКА від 26.01.2016 та постановлено нове рішення про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_3 .

Таким чином, відсутні підстави для визнання протиправним та скасування пункту 2 рішення ВКДКА від 10.06.2016 №VI-008/2016, яким задоволено скаргу адвоката ОСОБА_3

Що стосується позову в частині вимог про зобов`язання ВКДКА залишити скаргу ОСОБА_3 без задоволення, а рішення КДКА від 26.01.2016 - без змін, то такі вимоги є похідними та не підлягаю задоволенню, зокрема, через дискреційність повноважень відповідача як колегіального органу, який приймає відповідні рішення лише шляхом голосування.

Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень абзацу першого п.40 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України від 11.10.2018р. №7-р/2018 дійшов наступного висновку.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ч.1 ст.8 Конституції України). У правовій доктрині дотримуються положень про те, що принцип юридичної визначеності як один із елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними.

Водночас цей механізм повинен забезпечувати наявність можливості передбачати дії державних органів, їх посадових осіб.

У Доповіді "Верховенство права", схваленій Європейською Комісією "За демократію через право" на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року) (CDL AD(2011)003rev) (далі - Доповідь), до елементів верховенства права віднесено, зокрема, юридичну визначеність та заборону свавілля (п. 41).

У п.45 Доповіді зазначено, що потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними; у цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції; не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади; отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій влади.

Щодо заборони свавілля у п.52 Доповіді вказано таке: хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій у сучасних складних суспільствах, ці повноваження не мають здійснювались у свавільний спосіб; їх здійснення у такий спосіб уможливлює ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень, що є несумісним із поняттям верховенства права.

Отже, наведені юридичні позиції, які підтриманні і Конституційним Судом України, відповідні положення Доповіді дають підстави стверджувати, що конституційний принцип верховенства права вимагає законодавчого закріплення механізму запобігання свавільному втручанню органів публічної влади при здійсненні ними дискреційних повноважень у права і свободи особи.

Відповідно до загального підходу, сформованого судовою практикою в Україні, суди мають право перевіряти лише правомірність дій державної влади, але доцільність її рішень не підпадає під судову перевірку. Водночас, у випадках, коли наявність такої доцільності передбачено нормою права, то така доцільність стає невід`ємною ознакою (умовою) правомірності дій суб`єкта владних повноважень.

В спірному випадку, встановлення наявності/відсутності підстав для прийняття відповідного рішення ВКДКА є виключним (дискреційним) повноваженням ВКДКА як органу адвокатського самоврядування. Перевірка доцільності не відповідає компетенції суду і виходить за межі адміністративного судочинства. Адміністративний суд не може підміняти інший орган влади та перебирати на себе повноваження з вирішення питань, які віднесенні до компетенції цього органу.

Верховний Суд в постанові від 20.06.2019 за результатом розгляду справи №641/463/16-а зазначив, що суди правильно надали оцінку цим вимогам, зазначивши про те, що вирішення питання про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності належить до виключної компетенції дисциплінарних органів, а саме КДКА та ВКДКА, і суд не вправі зобов`язувати відповідачів приймати те чи інше рішення.

Також Верховний Суд в постанові від 17.12.2019 у справі №0740/807/18 зазначив, що свавільного використання відповідачем дискреційних повноважень судом апеляційної інстанції не встановлено, оскільки він дійшов висновку, що процедурні порушення з боку ВКДКА під час прийняття оскаржуваного рішення відсутні. Підстав для спростування цього висновку та визнання оскаржуваного рішення таким, що не відповідає вимогам статті 2 КАС України під час касаційного розгляду, також не встановлено.

Суд звертає увагу на те, що завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади.

Таким чином, адміністративний суд перевіряючи рішення відповідача на дотримання критеріям ч. 2 ст. 2 КАС України, в жодному разі не повинен втручатись у дискрецію (вільний розсуд) дисциплінарного органу адвокатського самоврядування як суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями, як і перебирати на себе виключні повноваження цього органу, який володіє правом диспозитивного розсуду з прийняття рішення з питань, які віднесені до його виключної компетенції.

З огляду на вищевикладене, ВКДКА за результатом розгляду скарги на рішення КДКА регіону, та здійснюючи перегляд вже прийнятого рішення ДП КДКА регіону як орган апеляційної інстанції, прийняла рішення, вид якого чітко визначений ч. 5 ст. 52 Закону, зважаючи при цьому на відсутність в діях адвоката ознак дисциплінарного проступку, а відтак і відсутність підстав для порушення дисциплінарної справи. Вказане дає підстави для висновку, що ВКДКА при прийнятті свого рішення діяла у межах власної дискреції, що визначається завданнями та функціями, покладеними на даний орган.

Беручи до уваги наведене в сукупності, суд дійшов висновку, що при прийнятті рішення від 10.06.2016 №VI-008/2016 відповідач діяв в порядку, спосіб та в межах наданих йому повноважень.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України судом не вирішується.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_1 (вул. Пушкінська, 3, м. Одеса, 65026), прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_2 (вул. Пушкінська, 3, м. Одеса, 65026) до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (код ЄДРПОУ 26080214, вулиця Борисоглібська, будинок 3, 5-поверх, місто Київ, 04070), треті особи: 1. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Одеської області (код ЄДРПОУ 23861029, вул. Жуковського, 23/1, м. Одеса, 65045), 2. адвокат ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасникам справи рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.