Суд: Івано-Франківський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: осіб, звільнених з публічної служби
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №300/5376/26
Суддя: Главач І.А.
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" жовтня 2026 р. справа № 300/5376/26
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (надалі, також – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також – відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якому просить:
– визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 24 червня 2026 року № 10249/05-16 про відмову у виплаті ОСОБА_1 допомоги на поховання ОСОБА_2 відповідно до статті 53 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";
– зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання ОСОБА_2 , у розмірі двомісячної пенсії, яку вона отримувала на момент смерті.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач здійснив поховання своєї матері, яка була пенсіонером та перебування на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. Оскільки ним було здійснено поховання матері за власний кошт позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату йому допомоги на поховання, однак йому було відмовлено у зв`язку з помилкою в році народження, з огляду на що неможливо належним чином ідентифікувати померлу пенсіонерку. Позивач заперечує проти аргументів відповідача у зв`язку з тим, що справжньою датою народження його матері є дата, яка зазначена у поданих ним документах, а відмова відповідача у нарахуванні та виплаті такої допомоги з посиланням на інший рік народження, який наявних у його внутрішніх базах даних є необґрунтованою, оскільки не спростовує того, що подані позивачем документи стосуються саме його матері, оскільки всі інші персональні дані повністю збігаються. З огляду на це просить позов задовольнити (а.с. 1-29).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.08.2026 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 31-32).
25.08.2026 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 0900-1002-8/47101 від 20.08.2026 із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Заперечення проти позову обґрунтоване тим, що у матеріалах пенсійної справи матері позивачка наявна власноручно підписана нею заява про призначення пенсії, в якій рік народження вказана інша, ніж у наданих позивачем документах. Також рік народження позивачки відрізняється від року народження, вказаного в трудовій книжці, яка наявна у матеріалах пенсійної справи. З огляду на це, просив у задоволенні позову відмовити (а.с. 36-53).
03.09.2026 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву з мотивів, наведених у позовній заяві (а.с. 54-60).
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 14.08.2026 по 28.08.2026 згідно наказу від 27.07.2026 № 153-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 61), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 24.09.2026 по 22.10.2026 згідно наказу від 09.09.2026 № 203-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 61), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 10.06.1982 (а.с. 17).
Відповідно до змісту свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 уклав шлюб із ОСОБА_4 1938 року народження, якій після укладення шлюбу присвоєно прізвище ОСОБА_5 (а.с. 18).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла в селі Яблуниця, на підтвердження Верховинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Верховинському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 19).
22.06.2026 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про виплату йому допомоги на поховання. До даної заяви позивач долучив паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть № 00059211555, свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с. 39).
За результатами розгляду даної заяви відповідач прийняв рішення № 10249/05-16 від 24.06.2026, яким відмовив позивачу в нарахуванні та виплаті допомоги на поховання ОСОБА_2 , оскільки між наданими позивачем документами та матеріалами справи наявна розбіжність в році народження ОСОБА_2 , зокрема в наданих позивачем документах роком народження померлої вказано 1938 рік, в той час, як матеріалами справи підтверджується інформація про рік народження ОСОБА_2 – 1939 рік. У зв`язку з цим у нарахуванні та виплаті позивачу допомоги на поховання відмовлено (а.с. 38).
За змістом витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть № 00059211555, 22.06.2026 Верховинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Верховинському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зареєстровано смерть ОСОБА_2 , про що здійснено запис № 00147533529 (а.с. 23).
Відповідно до змісту долученої позивачем до матеріалів справи архівної довідки № Р-35(Ц)/06-06 від 08.07.2026, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була хрешена 16.04.1938 (а.с. 25).
Також позивачем до матеріалів справи долучено довідку № 1073 від 15.07.2026, видану виконкомом Верховинської селищної ради Верховинського районі Івано-Франківської області про те, що позивач за власні кошти здійснив поховання своєї матері, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 28).
Вважаючи наведену відмову відповідача протиправною, з метою зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу допомогу на поховання його матері, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з цим позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 9 Закону № 1058-ІV, до соціальних послуг, передбачених цим Законом, належить допомога на поховання пенсіонера.
Статтею 53 Закону № 1058-ІV передбачено, що у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.
Пунктами 5.1, 5.2 розділу V Порядку № 22-1 визначено, що особа, яка звертається по допомогу на поховання, подає до органу, що призначає пенсію, документ, що посвідчує особу заявника, заяву про виплату допомоги на поховання (додаток 8), свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання (додаток 14 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №1269/5 від 24 липня 2008 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 липня 2008 року за № 691/15382 або довідку про смерть пенсіонера. У разі реєстрації смерті за межами України подається свідоцтво про смерть або інший документ, що підтверджує факт смерті, виданий компетентним органом іноземної держави.
Заява про виплату допомоги на поховання та необхідні документи працівником структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, приймаються у порядку, передбаченому пунктом 4.2 розділу IV цього Порядку, та засобами програмного забезпечення передаються для опрацювання до структурного підрозділу з питань виплати пенсій органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
Інформація про виплату допомоги на поховання додається до електронної пенсійної справи померлого пенсіонера.
Допомога на поховання виплачується в розмірі, визначеному чинним законодавством.
Допомога на поховання не виплачується в разі смерті особи, яка перебувала на повному державному утриманні (крім випадків, коли поховання здійснюється членами сім`ї або іншою особою).
Як встановлено судом, 22.06.2026 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про виплату йому допомоги на поховання. До даної заяви позивач долучив паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть № 00059211555, свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 .
Суд зазначає, що разом з вищезазначеною заявою позивачем був наданий весь необхідний пакет документів.
За результатами розгляду даної заяви відповідач прийняв рішення № 10249/05-16 від 24.06.2026, яким відмовив позивачу в нарахуванні та виплаті допомоги на поховання ОСОБА_2 , оскільки між наданими позивачем документами та матеріалами справи наявна розбіжність в році народження ОСОБА_2 , зокрема в наданих позивачем документах роком народження померлої вказано 1938 рік, в той час, як матеріалами справи підтверджується інформація про рік народження ОСОБА_2 – 1939 рік. У зв`язку з цим у нарахуванні та виплаті позивачу допомоги на поховання відмовлено
Аналізуючи доводи відповідача суд зауважує таке.
Відповідно до заяви ОСОБА_2 про призначення пенсії, дата народження – ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 51).
Відповідно до змісту титульного аркуша трудової книжки ОСОБА_2 , рік народження – 1939 (зворотна сторона а.с. 51).
Відповідно до змісту паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 ОСОБА_2 , дата народження – ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 49).
Відповідно до змісту свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 уклав шлюб із ОСОБА_4 1938 року народження, якій після укладення шлюбу присвоєно прізвище ОСОБА_5 (а.с. 18).
Відповідно до змісту свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла в селі Яблуниця, на підтвердження Верховинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Верховинському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України видано свідоцтво про смерть (а.с. 19).
Суд констатує, що в наявних документах наявні розбіжності між роком народження ОСОБА_2 .
Варто зауважити, що невідповідності в даті народження померлого пенсіонера у внутрішній електронній базі пенсійного органу, жодним чином не можуть впливати на права особи, яка має право на отримання допомоги на поховання вказаної особи з огляду на те, що вказана особа жодним чином не може вплинути на зазначення та відображення будь-якої інформації в такій базі, оскільки її наповнення здійснює саме орган пенсійного фонду.
Варто зауважити, що саме для отримання вказаної допомоги на поховання згідно вимог чинного законодавства особою подаються документи, зокрема документ, що посвідчує особу заявника, заяву про виплату допомоги на поховання (додаток 8), свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання. В жодному із вказаних документів не має розбіжностей щодо дати народження особи (померлого пенсіонера).
Відтак, співставлення та встановлення відповідачем розбіжності в даті народження особи, зазначеної в документах, які подані разом із заявою про виплату допомоги на поховання із копіями документів, які можливо містяться у відповідача, однак, які згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (надалі, також – Порядок № 22-1) не є обов`язковими для вирішення питання щодо розгляду заяви про отримання допомоги на поховання, виходить за межі повноважень відповідача, а прийняте рішення за наслідками розгляду такої заяви – таким, що прийняте не у межах повноважень, що визначені законами України та необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Таким чином, беручи до уваги те, що надані позивачем документи дають змогу належним чином ідентифікувати особу померлої, та, відповідно, вирішити питання про нарахування та виплату позивачу допомоги на поховання, суд робить висновок про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 10249/05-16 від 24.06.2026 є таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу допомогу на поховання у розмірі двох місячних пенсій за віком, то суд звертає увагу, що станом на момент звернення позивача до суду між сторонами не існує спору щодо розміру допомоги на поховання, яка підлягає нарахуванню та виплаті позивачу.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у рішенні від 14 вересня 2020 року, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 січня 2021 року, у зразковій справі № 560/2120/20, в якому зазначено про те, що вимоги здійснення перерахунку пенсій без обмеження їх граничного розміру задоволенню не підлягають як передчасні (заявлені на майбутнє).
Також відповідна позиція щодо передчасних позовних вимог викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2026 у справі № 160/15518/25, від 19.06.2025 у справі № 520/1307/24 та ін.
В зв`язку із вищенаведеним, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених протиправними діями ГУ ПФУ в Івано-Франківській області прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про нарахування допомоги на поховання та за результатами розгляду даної заяви прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).
У відповідності до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про часткове обґрунтування заявлених позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню частково.
Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
Щодо судових витрат суд звертає увагу на наступне.
Частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1331,20 грн згідно квитанції до платіжної інструкції № 2.765412115.1 від 20.07.2026 (а.с. 7).
Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області підлягає стягненню частина сплаченого судового збору в розмірі 1064,96 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Інші витрати, питання про розподіл яких може бути вирішено судом, відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 10249/05-16 щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті допомоги на поховання ОСОБА_2 відповідно до статті 53 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату допомоги на поховання від 22.06.2026 та за результатами розгляду даної заяви прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) частину сплаченого судового збору в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 (дев`яносто шість) копійок.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Відповідачу копію цього рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач – ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 );
відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя Главач І.А.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua