Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №280/8867/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 жовтня 2026 рокуСправа № 280/8867/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неприведення наявних відомостей відносно гр. ОСОБА_1 , у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів у відповідність до даних, наявних у: - його військово-обліковому документі, а саме: військовому квитку серії НОМЕР_3 на сторінці 7 (розділ 15) де міститься запис від 14.03.2024 року «14.03.2024 р. призивною (медичною) комісією КНП «Міська лікарня № 8» ЗМР визнаний непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку за гр. ІІ ст. 16а розкладу хвороб (наказ МО України 2008 р. №402) і знятий з військового обліку» та сторінці 22 (розділ VI) «Знятий з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 14.03.2024, п.2 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»; - довідці військово-лікарської комісії №820 виданої КНП «Міська лікарня № 8» ЗМР, а саме: «На підставі статті 16а графи ІІ непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку», шляхом внесення вищевказаної інформації в Реєстр;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 привести наявні відомості відносно гр. ОСОБА_1 , у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів у відповідність до даних, наявних у: - його військово-обліковому документі, а саме: військовому квитку серії НОМЕР_3 на сторінці 7 (розділ 15) де міститься запис від 14.03.2024 року «14.03.2024 р. призивною (медичною) комісією КНП «Міська лікарня № 8» ЗМР визнаний непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку за гр. ІІ ст. 16а розкладу хвороб (наказ МО України 2008 р. №402) і знятий з військового обліку» та сторінці 22 (розділ VI) «Знятий з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 14.03.2024, п.2 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»; - довідці військово-лікарської комісії №820 виданої КНП «Міська лікарня № 8» ЗМР, а саме: «На підставі статті 16а графи ІІ непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку», шляхом внесення вищевказаної інформації в Реєстр;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у повному обсязі.

В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26.02.2026 у справі № 280/10947/25 встановлено, що наказ ІНФОРМАЦІЯ_4 про призов ОСОБА_1 під час мобілізації, а також наказ командира військової частини НОМЕР_4 про його зарахування до списків особового складу є протиправними та підлягають скасуванню. У зв`язку з цим, як сверджує представник позивача, правовий статус позивача має бути відновлений до стану, який існував до його взяття на військовий облік. Представник позивача звертає увагу суду, що відповідно до припису командира військової частини НОМЕР_4 від 28.06.2026 №2456/67405, позивачу необхідно було прибути до відповідача. Зауважує, що вищезазначений припис не є обов`язковим до виконання оскільки Наказ командира військової частини про зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_4 було скасовано рішенням Запорізького окружного адміністративного суду та ОСОБА_1 станом на дату видання припису не перебував у статусі «військовослужбовця». Оскільки рішенням суду від 26.02.2026 у справі №280/10947/25 було скасовано наказ відповідача про призов позивача, наявні підстави для приведення відомостей щодо нього у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів у відповідність до стану, який існував до прийняття зазначеного наказу. З огляду на те, що до протиправного призову ОСОБА_1 мав статус особи, непридатної до військової служби з виключенням з військового обліку, а відповідний наказ про його призов визнано протиправним і скасовано, ІНФОРМАЦІЯ_5 зобов`язаний не лише формально скасувати власний наказ, а й усунути наслідки його прийняття шляхом відновлення відомостей щодо ОСОБА_1 до того стану, який існував до прийняття протиправного наказу та взяття його на військовий облік. Просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою суду від 31.08.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), протягом шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить повністю відмовити в задоволенні позову, зазначаючи, що згідно резолютивної частини Рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 280/10947/25 від 26.02.2026, суд вирішив: Визнати протиправним та скасувати Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 21.11.2025 за №1661 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» у частині ОСОБА_1 . На виконання вищезазначеного рішення, відповідачем Наказом № 42 від 18.04.2026 скасував Наказ від 21.11.2025 за №1661 у частині ОСОБА_2 , таким чином виконав судове рішення в повному обсязі. Позивач згідно ч. 11 ст. 26 Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Припису Військової частини НОМЕР_4 від 28.06.2026р. № 2456/67405 був зобов`язаний прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 та стати на військовий облік у ТЦК та СП в продовж 5 днів, але станом на 09.09.2026 позивач не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 для взяття його на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_4 , і відповідно у ІНФОРМАЦІЯ_4 були відсутні законні підстави для здійснення дій. Також звертає увагу суду, що позивачу було потрібно особисто з`явитися до відповідача з оригіналами документів.

У відповіді на відзив позивач наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначаючи, що відповідач у відзиві посилається на ч. 11 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та зазначає, що після виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_1 був зобов`язаний протягом п`яти днів особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 для взяття на військовий облік, представник позивача зазначає, що позивач ще до його протиправного призову 21.11.2025 року був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується довідкою ВЛК №820, військовим квитком та відомостями електронного військово-облікового документа, у якому до мобілізації містилися відомості «Виключено» та «Не військовозобов`язаний». Зазначає, що Відповідач фактично ототожнює дві різні процедури — взяття особи на військовий облік та виправлення недостовірних відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначає, що після доставки ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі п. 3, п. 81 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, ОСОБА_1 21.11.2025р. був взятий на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_5 , а отже, після скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 21.11.2025 за № 1661 та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_4 від 21.11.2025 за № 343, для відновлення становища ОСОБА_1 , згідно норм чинного законодавства України, йому потрібно було особисто з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 та стати на військовий облік, так як при направленні ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_4 , він був знятий з військового обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 . Звертає увагу суду, що до взяття на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 , згідно інформації зазначеної в Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» (далі - ЄЕРПВР «Оберіг»), перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що зазначено в обліковій картці ОСОБА_1 . На час постановки ОСОБА_1 на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_4 (25.11.2025р.) інформація в ЄЕРПВР «Оберіг» про виключення ОСОБА_1 з військового обліку була відсутня

Від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких зазначає, що позивач вважає доводи, викладені Відповідачем у запереченнях на відповідь на відзив, такими, що не спростовують обставин та правових підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив. Твердження Відповідача про те, що на момент взяття ОСОБА_1 на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_4 в ЄЕРПВР «Оберіг» нібито була відсутня інформація про його виключення з військового обліку, спростовується наявними у матеріалах справи доказами. Посилання Відповідача на необхідність особистої явки ОСОБА_1 та його повторного взяття на військовий облік також фактично повторюють доводи відзиву, яким Позивач уже надав відповідну оцінку. Предметом цього спору є не взяття Позивача на військовий облік, а виправлення недостовірних відомостей Реєстру відповідно до документів, що підтверджують його виключення з військового обліку.

Відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступні обставини.

У Довідці військово-лікарської комісії від 14.03.2024 за №820, оформленій Військово-лікарською комісією Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №8» Запорізької міської ради, зазначено: «… солдат запасу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 . Проведено медичний огляд ВЛК КНП «Міська лікарня №8» ЗМР 14.03.2024р. Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) Шизофренія, параноїдна форма, безперервний тип перебігу з наростаючим дефектом. На підставі статті 16а графи ІІ Розлад хвороб, графи _ ТДВ _ Не придатний до військової служби з виключенням з військового обліку. …».

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26.02.2026 у справі № 280/10947/25 позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 та Військової частини НОМЕР_4 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії – задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 21.11.2025 за №1661 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» у частині ОСОБА_1 .

Визнано протиправним та скасовано Наказ командира Військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 21.11.2025 за №343 у частині ОСОБА_1 .

Зобов`язати Військову частину А4862виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_4 .

Зазначене рішення набрало законної сили 16.04.2026.

Адвокат Тивоненко Д. Р. звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із листом вимогою вих. б/н від 30.06.2026 року , у який клопотав про наступне:

- його військово-обліковому документі, а саме: військовому квитку серії НОМЕР_3 на сторінці 7 (розділ 15) де міститься запис від 14.03.2024 року «14.03.2024 р. призивною (медичною) комісією КНП «Міська лікарня № 8» ЗМР визнаний непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку за гр. ІІ ст. 16а розкладу хвороб (наказ МО України 2008 р. №402) і знятий з військового обліку» та сторінці 22 (розділ VI) «Знятий з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 14.03.2024, п.2 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

- довідці військово-лікарської комісії №820 виданої КНП «Міська лікарня № 8» ЗМР, а саме: «На підставі статті 16а графи ІІ непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».

ІНФОРМАЦІЯ_5 надав лист відповідь від 02.07.2026 року №1403/1353, у якому повідомив, зокрема:

«На виконання Рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 280/10947/25 від 26.02.2026р. ІНФОРМАЦІЯ_9 Наказом № 42 від 18.04.2026р. (завірена копія витягу із наказу додається) скасував Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 21.11.2025 за №1661 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» у частині ОСОБА_2 , таким чином виконав судове рішення в повному обсязі.»

Позивач, вважаючи протиправними бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 у невчиненні дій щодо приведення відомостей про ОСОБА_1 у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів у відповідність до його військово-облікового документа та довідки військово-лікарської комісії № 820, а саме — щодо відображення його статусу як особи, непридатної до військової служби з виключенням з військового обліку, звернувся з даним позовом до суду.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (частина третя статті 1 Закону №2232-XII).

Згідно частини першої статті 27 Закону №2232-XII у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

При цьому, приписами частини сьомої статті 1 Закону №2232-XII регламентовано, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Відтак, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації (пункт 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154).

Згідно пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки зокрема ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Таким чином, у зв`язку з проведенням заходів загальної мобілізації посадовими особами відповідачів здійснюється вивчення особових справ кожного військовозобов`язаного, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, внесення змін до їх облікових карток та відповідних відомостей про особу до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також приведення військово-облікових документів у відповідність з наявними відомостями та проставлення актуальних даних щодо придатності чи непридатності до військової служби.

Так, механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487).

Відповідно до пункту 79 Порядку № 1487 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема:

- організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;

- здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;

- проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;

- організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;

- організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них;

- забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують виконання військового обов`язку громадянами України, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснюють взяття, зняття та виключення з військового обліку в установленому порядку.

Відповідно до пункту 22 Порядку № 1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Частиною шостою статті 37 Закону №2232-XII визначено підстави виключення з військового обліку.

Так, згідно пункту 3 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: визнані непридатними до військової служби. У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначає Закон України від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII).

Відповідно до положень статті 1 Закону № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

З положень статті 2 Закону № 1951-VIII випливає, що одним з основних завдань Реєстру є ведення військового обліку громадян України.

Статтею 16 вказаного Закону № 1951-VIII внесено зміни в Закону №2232-XII, а саме частину першу статті 34 Закону №2232-XII викладено в такій редакції: «1.Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1951-VIII передбачає, що основними засадами ведення Реєстру є обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Частина друга статті 3 Закону № 1951-VIII встановлює, що оформлення документів військового обліку громадян України здійснюється з використанням засобів Реєстру.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1951-VIII держателем Реєстру є Міністерство оборони України, розпорядниками Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України, Служба безпеки України, Служба зовнішньої розвідки України та розвідувальний орган Міністерства оборони України. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Відповідно до частини п`ятої статті 5 Закону № 1951-VIII органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є:

-уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру;

-оперативні командування;

-територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя;

-Центральне управління Служби безпеки України;

-відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України;

-відповідний підрозділ розвідувального органу Міністерства оборони України.

Частина шоста статті 5 Закону № 1951-VIII передбачає що органи адміністрування Реєстру: 1) здійснюють аналітичну обробку даних; 2) забезпечують взаємодію щодо ведення Реєстру, контролюють повноту, відповідність та своєчасність внесення інформації, наданої державними органами, контролюють виконання рішень Держателя та розпорядника Реєстру. Орган адміністрування Реєстру має доступ до статистичних відомостей Реєстру; 3) забезпечують зберігання та резервування бази даних Реєстру, контроль за її цілісністю, дотриманням вимог законодавства та Порядку ведення Реєстру, затвердженого Кабінетом Міністрів України; 4) організовують підготовку та підвищення кваліфікації персоналу підпорядкованого органу адміністрування.

Відповідно до частини вісім статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи Служби зовнішньої розвідки України та розвідувального органу Міністерства оборони України.

Тобто, сам Закон № 1951-VIII визначає та покладає певні права та обов`язки на районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

У той же час, відповідно до пункту 1 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 (далі - Порядок № 559) військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа».

Пунктом 4 Порядку № 559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:

у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;

в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Згідно з абзацом 1 пункту 3 Порядку № 559 відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що виключення з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII означає, що громадянин визнаний непридатним до військової служби за станом здоров`я з виключенням з військового обліку. Такий статус є остаточним звільненням від військового обов`язку.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, а саме у військово-обліковому документі, а саме: військовому квитку серії НОМЕР_3 на сторінці 7 (розділ 15) де міститься запис від 14.03.2024 року «14.03.2024 р. призивною (медичною) комісією КНП «Міська лікарня № 8» ЗМР визнаний непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку за гр. ІІ ст. 16а розкладу хвороб (наказ МО України 2008 р. №402) і знятий з військового обліку» та сторінці 22 (розділ VI) «Знятий з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 14.03.2024, п.2 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу.

Стаття 16-а графи І Розкладу хвороб визначає повну непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку для призовників та військовозобов`язаних. Вона охоплює тяжкі ендогенні психічні розлади.

При цьому, відповідачем не надано доказів правомірності невнесення зазначених відомостей до Реєстру.

Щодо доводів відповідача про те, що позивач ОСОБА_1 був зобов`язаний прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі припису військової частини та положень ч. 11 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», суд зазначає наступне.

Положення частини 11 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» регулюють порядок взяття на військовий облік осіб, які звільняються з реальної військової служби після проходження строкової служби, служби за контрактом тощо.

Проте у спірних правовідносинах статус позивача визначається на підставі Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.02.2026 у справі № 280/10947/25, яким було визнано протиправним та скасовано наказ про призов позивача під час мобілізації. Суд наголошує, що скасування наказу про призов означає констатацію протиправності самого факту мобілізації особи. Відтак, позивач не набував статусу військовослужбовця в розумінні проходження військової служби, на якого поширюються стандартні процедури звільнення з переведенням на облік за мобілізаційними приписами.

Крім того, матеріалами справи беззаперечно підтверджено, що позивач ще 14.03.2024 року на підставі довідки військово-лікарської комісії № 820 та відповідних записів у військовому квитку серії НОМЕР_3 був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку (п. 2 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Згідно з чинним законодавством, особа, яка виключена з військового обліку за станом здоров`я, не є військовозобов`язаною, а отже, на неї не поширюються обов`язки щодо дотримання правил військового обліку військовозобов`язаних, виконання мобілізаційних розпоряджень чи прибуття до ТЦК та СП для повторного взяття на облік, від якого вона вже звільнена законом. Посилання відповідача на невиконання позивачем припису військової частини є безпідставним.

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що у ТЦК були відсутні законні підстави для приведення даних у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів у відповідність до паперових документів через відсутність особистого візиту позивача. Ведення та актуалізація Реєстру є прямим, імперативним обов`язком суб`єкта владних повноважень. Чинне законодавство не ставить виконання державними органами своїх прямих обов`язків щодо внесення достовірних відомостей до електронних баз даних у залежність від попереднього особистого прибуття громадянина, особливо за умови наявності офіційних відміток у військово-облікових документах та рішень судів. Перекладання ТЦК власних адміністративних функцій на плечі громадянина є неприпустимим».

Відповідно до пункту 2 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.

Покладення на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки завдань, не передбачених законодавством, не допускається.

Пунктом 3 Положення № 154 визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки очолюють керівники, які організовують діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються оперативному командуванню, в зоні відповідальності якого вони перебувають згідно з військово-адміністративним поділом території України.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.

Безпосереднє керівництво територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки і контроль за їх діяльністю здійснюють відповідні оперативні командування, а загальне - ІНФОРМАЦІЯ_10 , яке узгоджує основні питання діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з відповідними структурними підрозділами Генерального штабу Збройних Сил та Міноборони.

Відповідно до абзацу 1 пункту 4 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки виконують покладені на них завдання у взаємодії з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також з органами військового управління, з`єднаннями, військовими частинами, установами, організаціями, вищими військовими навчальними закладами та військовими навчальними підрозділами закладів вищої освіти Збройних Сил та інших військових формувань, Держспецзв`язку, правоохоронними та розвідувальними органами, державними органами спеціального призначення з правоохоронними функціями, громадськими об`єднаннями (організаціями).

Пунктом 7 Положення № 154 визначено, що Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

Положення про районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються керівниками відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Відповідно до пункту 8 Положення № 154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів із взяття громадян України на військовий облік призовників, направлення громадян України для проходження базової військової служби, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, з-поміж іншого, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам.

Тому, саме відповідач зобов`язаний внести відомості про позивача про те, що останній виключений з військового обліку у зв`язку з тим, що він визнаний непридатним до військової служби військово-лікарською комісією та знятий з військового обліку з відміткою «виключено» до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Обов`язок дотримання процедури виключення особи з військового обліку, як вже зазначалось вище, покладено на посадових осіб районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Відтак, недотримання відповідним ТЦК певних вимог щодо реалізації процедури виключення (включення) позивача з військового обліку може створювати негативні наслідки для позивача у майбутньому.

Таким чином, відповідач всупереч приписам закону, протиправно не вніс до Реєстру відомостей про непридатність до військової служби та виключення його з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII, після того як позивач був визнаний непридатним до військової служби за станом здоров`я з виключенням з військового обліку, що не узгоджується і порушує вищенаведені норми законодавства оскільки такий статус є остаточним звільненням від військового обов`язку.

Суд зазначає, що невнесення (внесення) відомостей у Реєстр про виключення позивача з військового обліку через неналежне виконання посадовими особами відповідача певних етапів процедури такого виключення суперечить принципу правової визначеності.

Так, оскільки в пункті 3.1 Рішення Конституційного Суду України (справа №1-25/2010) від 29.06.2010) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями.

Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Право позивача на виконання відносно нього встановлених законом гарантій, а саме не внесення відомостей до Реєстру про виключення позивача з військового обліку, тобто не належне (електронне, документальне) оформлення такого виключення не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за здійснення процедури виключення осіб з військового обліку.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що за змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частин третьої-шостої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав: копію договору про надання правової допомоги №28/11 від 28.11.2025 (далі Договір); копію додатку № 1 від 21.08.2026 до Договору, копію акту надання послуг № 1 від 24.08.2026 до Договору.

За умовами оплати правничої допомоги (Додаток № 1 до Договору №28/11 від 28.11.2025 та пункт 3 Акту від 09.05.2026 № 1) сума гонорару сплачується протягом 30 робочих днів з моменту набуття рішенням суду у справі законної сили.

Відповідно до акту надання послуг №1, складеного та підписаного сторонами 24.08.2026, адвокатом надані наступні послуги:

- Консультація щодо можливості та доцільності вирішення справи у судовому порядку, у тому числі: проведення двох зустрічей з Клієнтом, попереднє вивчення та аналіз наданих Клієнтом документів, добірка та аналіз норм чинного законодавства щодо спірних правовідносин, вивчення судової практики Верховного Суду (ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»: «Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права»), формування висновку щодо можливості захисту прав Клієнта у судовому порядку (2 години, вартість 2000,00грн);

- складання адвокатського запиту, заяв, клопотань (1 година, вартість 1000,00грн);

- складання листа-вимоги про виконання судового рішення (2 години, вартість 2000,00грн);

- складання адміністративного позову (подається в Запорізький окружний адміністративний суд (далі Суд), позивач Клієнт; відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 , про: визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії (4 годин, вартість 4000,00грн);

- підготовка до подачі позову до канцелярії суду через підсистему «Електронний суд», у тому числі: роздрукування позову, добірка та сканування письмових доказів для додавання до позову, завіряння копій документів (1 година, вартість 1000,00грн);

Позицію щодо витрат на правничу допомогу, відповідач виклав у відзиві на позовну заяву, в якій зазначив, що позивач не надав детального опису виконаних робіт (наданих послуг) та доказів на підтвердження їх співмірності зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, і ціною позову (всупереч ч. 4 ст. 134 КАС України). Справа є справою незначної складності (розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін), що також впливає на оцінку розумності та обґрунтованості заявлених витрат. У зв`язку з недоведенням співмірності витрат на правничу допомогу належними доказами, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення таких судових витрат.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рішеннях від 12 жовтня 2006 у справі Двойних проти України, від 10 грудня 2009 у справі Гімайдуліна і інші проти України, від 23 січня 2014 у справі East/West Alliance Limited проти України, від 26 лютого 2015 у справі Баришевський проти України зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц від 19 лютого 2020 року саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Таким чином, суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09 березня 2021 року по справі № 200/10535/19-а, від 05 серпня 2020 року у справі № 640/15803/19, від 09 травня 2023 року у справі № 340/9009/21, від 08 листопада 2023 року у справі № 160/17970/21, від 16 травня 2024 року у справі № 320/4539/21, Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2023 року у справі № 9901/459/21.

Також суд бере до уваги позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 25 липня 2023 року у справі № 340/4492/22, відповідно до якої наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу як це передбачено частиною сьомою статті 134 КАС України, однак, не впливає на обов`язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги частин першої-четвертої статті 134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд звертає увагу, що послуга № 1 підготовка розрахунку ціни позову входить до підготовки позовної заяви, а тому сума витрат за цю послугу не підлягає розподілу.

Враховуючи висновок суду про необґрунтованість заявленої послуги з підготовки розрахунку ціни позову, яка оцінена на суму 4000,00 грн, враховуючи практику Верховного Суду, яка у відповідності до частини п`ятої статті 242 КАС України є обов`язковою для врахування, суд дійшов висновку, що відшкодуванню підлягає сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Відповідно квитанції від 25.08.2026 № 5768-6934-0050-0140 позивачем під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 064,96 грн, у зв`язку із чим відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають судові витрати у розмірі 1 064,96 грн.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні ді, - задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неприведення наявних відомостей відносно ОСОБА_1 у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів у відповідність до даних, наявних у його військово-обліковому документі — військовому квитку серії НОМЕР_3 (зокрема запису від 14.03.2024 року про визнання непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку за ст. 16а гр. II розкладу хвороб та зняття з обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 14.03.2024 відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу») та у довідці військово-лікарської комісії КНП «Міська лікарня № 8» ЗМР № 820 від 14.03.2024 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 привести наявні відомості відносно ОСОБА_1 у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів у відповідність до даних, наявних у його військово-обліковому документі (військовому квитку серії НОМЕР_3 ) та довідці військово-лікарської комісії КНП «Міська лікарня № 8» ЗМР № 820 від 14.03.2024 року, шляхом внесення до Реєстру інформації про те, що ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку на підставі статті 16а графи II розкладу хвороб.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 29.10.2026.

Суддя А.В. Сіпака