Суд: Житомирський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №240/10718/25
Суддя: Гурін Дмитро Миколайович
ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/10718/25
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо встановлення ОСОБА_1 відсоткового розміру грошової допомоги при звільненні у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні, обчисливши таку допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідачем, всупереч вимогам законодавства, виплачено йому грошову допомогу при звільненні, обчисливши таку допомогу у розмірі 25% від місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, замість належних 50%, не врахувавши при цьому, що позивача звільнено з військової служби під час дії воєнного стану, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
02.05.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву вх. №35173/25 в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначає, що військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Відповідно до вимог наказу Міністерства оборони України №260 від 07.08.2018 п.3 р.32 особам офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу та звільняються зі служби за власним бажанням, іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, визначених Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413, та мають вислугу десять календарних років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Оскільки позивач звільнився із військової служби на підставі п.п. «г», п.3, ч.5, ст.26 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» саме за сімейними обставинами або інші поважні причини (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу) - один з подружжя, або двоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) до 18 років.
Відповідно до п.п.«г», п.3, ч.5, ст.26 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації; г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу) - один з подружжя, або двоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) до 18 років.
Отже, підстави для звільнення зазначені у постанові Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413 повністю дублюють підстави, що зазначені у Законі України «Про військовий обов`язок та військову службу».
У даному випадку звільнення позивача відбулося саме через сімейні обставини і такі обставини зазначені у Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413, як того вимагає законодавча норма.
Відповідно до положень частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач з 25.02.2016 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , наказом командира від 15.07.2023 №213 звільнений та виключний зі списків особового складу.
Позивач звільнений з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років).
При звільненні позивачу виплачено грошову допомогу при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби.
Водночас, на думку позивача, розмір грошової допомоги при звільненні мав бути визначений у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби.
У січні 2025 року представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом в якому просив надати інформацію про виплачену позивачу спірну допомогу та доплатити грошову допомогу при звільненні у законному розмірі.
Проте у відповідь листом від 05.03.2025 №518 отримав відмову, а доплату позивачу спірної допомоги відповідач не здійснив.
Вважаючи дії відповідача щодо встановлення відсоткового розміру грошової допомоги при звільненні у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд дійшов наступних висновків.
Підстави для звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ).
Підпункт "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-ХІІ контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану: через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відсоткові розміри грошової допомоги при звільнені визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначено частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", під час дії особливого періоду та воєнного стану.
Згідно з підпунктом 3 пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у мирний час.
У наведених правових нормах ключовим є розмежування понять «воєнний стан» і «мирний час», від чого залежить правильне застосування підпунктів 2 і 3 пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Підпункт 2 пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» стосується випадків звільнення саме під час дії воєнного стану, а підпункт 3 пункту 2 статті 15 у мирний час.
При визначенні розміру одноразової грошової допомоги при звільненні відповідач застосував положення підпункту 3 пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», унаслідок чого позивачу було виплачено допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Позивач був звільнений з військової служби на підставі статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» під час дії воєнного стану.
Отже, при звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, на підставі пункту 2 частини 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ.
Позивачу при звільненні виплатили лише 25%, посилаючись на те, що він звільнився за власним бажанням, не врахувавши при цьому, що звільнення відбулось під час воєнного стану, а не у мирний час.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності своїх дій, а позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору та не поніс судових витрат, тому суд не стягує з відповідача на користь позивача судові витрати.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо встановлення ОСОБА_1 відсоткового розміру грошової допомоги при звільненні у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні, обчисливши таку допомогу виходячи з розміру 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Гурін
29.10.26
Оригінал: reyestr.court.gov.ua