Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №240/5444/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/5444/25

категорія 111030700

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 із позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.01.2025 №000/528/09-01.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) поза межами санкцій встановленої п.11 ч.2 ст.73 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 року №3817-IX. Пунктом 11 частини 2 2 статті 73 вказаного закону передбачено фінансову санкцію 200 відсотків вартості таких товарів (продукції), але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. Згідно Акта (довідки) фактичної перевірки позивач вчинив правопорушення (провів реалізацію алкогольних напоїв) 24.05.2024 року та 20.07.2024 року, тобто протягом 2024 звітного (податкового) року. Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2024 року встановлений 7100,0 грн. Відтак, відповідач зобов`язаний був розрахувати фінансову санкцію з розрахункової величини 7100 грн (7100 х 3 = 21300,00 грн), а не з розрахункової величини 8000 грн, як зазначено у Розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до акту перевірки №24905/09-01/2528914343 від 27.12.2024. Крім того, спірне рішення прийняте за наслідками незаконної та безпідставної фактичної перевірки, так як підстав, визначених п.80.2 ст.80 ПКУ для проведення фактичної перевірки не було, всупереч п.81.1 ст.81 ПКУ наказ про проведення перевірки не містить підстав для її проведення. Також позивач зазначає, що звинувачення у вчиненні правопорушення ґрунтується лише на даних системи контролю за обігом алкогольних напоїв (Е-акциз), за допомогою якої виявлено дублювання марки акцизного податку, але відповідачем не встановлено доказів причин такого дублювання та як результат - встановлення фактичного правопорушника, якщо мало місце таке правопорушення. Крім того, чинне законодавство не передбачає відповідальності за реалізацію задвоєної марки акцизного податку, за що притягнуто позивача до відповідальності.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

До суду надійшов відзив від Головного управління ДПС у Житомирській області (далі - ГУ ДПС в Житомирській області, відповідач), в якому щодо задоволення позовних вимог заперечує. Вважає, що ГУ ДПС у Житомирській області виконало вимоги п.81.1 ст. 81 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та зазначило у наказі, зокрема, підстави проведення перевірки, відтак посилання позивача на порушення процедури призначення та проведення перевірки є безпідставними. Зазначає також, що з урахуванням інформації, викладеній у доповідній записці управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Житомирській області №1462/06-30-09-01 від 16.12.2024 ініційовано призначення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та у наказі ГУ ДПС у Житомирській області від 16.12.2024 №3042-п «Про проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 " міститься посилання на підстави проведення перевірки, а саме: пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України та на вищевказану доповідну записку. Відтак, відповідач вважає, що наказ про проведення фактичної перевірки може бути прийнятий незалежно від настання певних обставин та спрямований на реалізацію завдань та функцій, покладених на контролюючий орган, а також може бути прийнятий за результатами аналізу інформації щодо діяльності суб`єкта господарювання.

Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи суд встановив наступне.

Працівниками ГУ ДПС у Житомирській області відповідно до наказу №3042-п від 16.12.2024 «Про проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )», на підставі ст.20, ст.75, пп.80.2.5 п.80.2 ст. 80ПК України з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання нори законодавства щодо виробництва, обліку спирту спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин що використовуються в електронних сигаретах та пального, враховуючи доповідну записку управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС в Житомирській області від 16.12.2024 №1462/06-30-09-01, згідно з направленнями на проведення перевірки від 16.12.2024 №№5504, 5505 - проведено фактичну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за місцем фактичного провадження діяльності: АДРЕСА_1 , за період діяльності з 21.02.2024 по дату завершення фактичної перевірки з питань дотримання норм законодавства в частині обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

За результатами перевірки було складено акт фактичної перевірки від 24.12.2024 №24905/09-01/ НОМЕР_1 , яким встановлено вчинення ФОП ОСОБА_1 порушення, передбаченого п.п. 226,7, 226.9 ст. 226 ПК України, ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Постанови Кабінету міністрів України від 27.12.2010 №1251 «Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах», ст.62 Закону України від 18.06.2024 №3817-IX «Про державне регулювання виробництва , обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Як вбачається з акту перевірки, під час проведення якої досліджені питання, що виникли під час проведення аналізу даних системи контролю за обігом алкогольних напоїв (Е-акциз) та виявлено дублювання марки акцизного податку AGTF 363216 (далі - МАП АСТР 363216), при реалізації через ПРРО з фіскальним номером № 4000807161 зазначений в додатку до ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями № 06200308202400387, проведеною перевіркою підтверджено реалізацію алкогольних напоїв з МАП AGTF 363216, що дублюють серію та номер (так званий двійник), реквізити яких були погашені у фіскальних чеках ПРРО на алкогольних напоях, які були придбані покупцями при роздрібній торгівлі в магазинах на території Житомирської області. Згідно бази даних ГУ ДПС України "Електронний кабінет" (пошук марки акцизного податку) - марку акцизного податку АВ ЛГП МАП AGTF 363216 (ставка акцизного податку податку 19,73 грн) 04/24 отримало Товариство з обмеженою відповідальністю "Національна горілчана компанія".

Так, згідно фіскального чеку № eDfDNx_YmsA (24-05-2024 16:51:25) ПРРО фіскальний № 4000807161 - реалізовано 1 пляшку горілки «Хлібний Дар» 40%, 0,37л. за ціною 94,00 грн та згідно чеку № Btqae T6VDk (20-07-202410:53:28) ПРРО фіскальний № 4000807161 реалізовано 1 пляшки горілки «Козацька Рада» 40%, 0,37л. за ціною 94,00 грн, за пляшку, з задвоєною (погашеною) МАП AGTF 363216.

Враховуючи зазначене МАП AGTF 363216 (вид - АВ ЛГП) була погашена при першій реалізації 24-05-2024 (фіскальний чек № eDfDNx_YmsA (24-05-2024 16:51:25), то 20-07- 2024 була продана повторно (задвоєна) фіскальний чек № Btqae T6VDk (20-07-2024 10:53:28)ПРРО фіскальний № 4000807161.

На підставі акту фактичної перевірки від 24.12.2025 №24905/09-01/2528914343 ГУ ДПС у Житомирській області прийняло податкове повідомлення рішення від 14.01.2025 №000/528/09-01 про застосування до ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій на суму 24 000 грн за порушення, передбачене п.п 226.9, 226,9 ст. 226 ПК України, ч.2 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Постанови Кабінету міністрів України від 27.12.2010 №1251 «Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах».

Позивач, не погоджуючись з висновками податкового органу та винесеним ним податковим повідомленням рішенням, звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI.

Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючим органом в межах його повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється відповідно до статті 81 ПК України.

Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 ПК України.

Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 ПК України.

Водночас, як зазначено у пункті 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

У свою чергу положеннями пункту 86.8 статті 86 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення. При цьому така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення.

Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв`язку допущенням таким платником порушень необхідно дотримуватись певних умов, зокрема, спочатку провести податкову перевірку відповідно до норм чинного законодавства.

Також слідує, що нормами ПК України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями статті 80 ПК України.

Так, у наказі про проведення фактичної перевірки обов`язково мають зазначатись підстави для проведення перевірки.

Порядок збору податкової інформації, а також джерела такої інформації встановлені ст. 72 ПК України.

Відповідно до п. 74.3 ст. 74 ПК України, зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.

Аналіз наведених норм податкового законодавства свідчить про те, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків. При цьому використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що відповідач в межах цієї справи під час проведення фактичної перевірки, мав правову можливість використовувати податкову інформацію, зокрема щодо перевірки наявності (відсутності) цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, інформація та дані якої є фактичним відображенням (дублюванням) розрахункових операцій проведених позивачем у період, що перевірявся. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 09 вересня 2024 року по справі №280/6832/23.

За приписами п.п. 80.2.5. п. 80.2. ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Верховний Суд у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.

Щодо правового змісту підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України в контексті визначення підстави для проведення фактичної перевірки, а також застосування абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України в аспекті достатності відображення в змісті наказу підстав для її проведення, Верховний Суд у постанові від 28 травня 2024 року у справі №280/1431/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, в яких зазначив, що оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.

З урахуванням вказаного, суд зазначає що у наказі №3042-п від 16.12.2024, якій позивачем не оскаржено, наявні як посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, зокрема, доповідна записка управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС в Житомирській області від 16.12.2024 №1462/06-30-09-01, так і посилання на норми, що їх регулюють. Крім того, зазначений також перевіряємий період. Відтак, вказана перевірка проведена на законних підставах.

Процедуру виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів встановлено ПК України.

Відповідно до п.п. 14.1.107 п. 14.1 статті 14 ПК України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

В п.п. 14.1.109 п. 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою, пачку (упаковку) тютюнового виробу чи ємність (упаковку) з рідиною, що використовується в електронних сигаретах, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

П.п. 226.1, 226.2 статті 226 ПК України, передбачено, що у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Згідно з п. 226.7 ст. 226 ПК України кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.

Згідно із пунктом 226.9 статті 226 ПК України вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари; алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки тощо.

Відповідно до положень пункту 228.9 статті 228 ПК України відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону.

Спірні правовідносини у даній справі виникли під час дії Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон № 481/95-ВР, втратив чинність 01.01.2025).

Цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України.

Як визначено в абзаці третьому частини четвертої статті 11 Закону №481/95-BP, алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР встановлено відповідальність за виробництво та/або зберігання, та/або транспортування, та/або реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими паперовими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару (продукції), але не менше 17000 гривень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251 затверджено Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, в якому визначені реквізити, які наносяться на марку акцизного податку: - кожна марка акцизного податку повинна містити такі реквізити, зокрема, індекс регіону України (згідно з додатком), що відповідає місцезнаходженню виробника продукції, позначений двома цифрами (для маркування вітчизняної продукції), серія із чотирьох літер і шестизначний номер, два двозначних числа (місяць і рік, у якому вироблено марки для алкогольних напоїв) або двозначне та однозначне числа (рік і квартал).

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що вказані алкогольні напої було реалізовано без МАП встановленого зразка, чим порушено вимоги п. 226.7, 226.9 ст. 226 ПКУ, вимоги ст. 11 ЗУ № 481/95-ВР (чинна до 01.01.2025), вимоги ст.62 ЗУ №3817-IX, Постанову № 251.

Отже, системний аналіз вищевказаних норм права дає підстави для висновку, що контролюючий орган, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу за використання МАП серія ADYZ (сума акцизного податку з одиниці маркованої продукції на МАП 13,331 грн.), якою маркувалась лікеро-горілчана продукція, а саме: 1 пляшка горілки «Хлібний Дар» 40%, 0,37л. за ціною 94,00 грн, 1 пляшка горілки «Козацька Рада» 40%, 0,37л. за ціною 94,00 грн, діяв відповідно до вимог податкового законодавства та законодавства у сфері регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

У п. 11 ч. 2 ст. 73 Закону № 3817-IX встановлено, що відповідальність за порушення цього Закону до суб`єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в таких розмірах: виробництво та/або зберігання, та/або транспортування, та/або реалізація фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, без паперових марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими паперовими марками акцизного податку (крім випадків, передбачених законодавством, та випадків, якщо маркування марками акцизного податку таких алкогольних напоїв не передбачено зовнішньоекономічним договором (контрактом) - 200 відсотків вартості таких товарів (продукції), але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2024 року встановлений 7100,0 грн. Разом з тим, контролюючий орган при обрахуванні фінансової санкції для позивача застосував розмір мінімальної заробітної плати 8000 грн. Враховуючи наведене, розмір застосованої до позивача штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у сумі 24000,00 грн (8000 грн х 3 = 24000 грн) не узгоджується з вимогами п.11 ч.2 ст.73 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 року №3817-ІХ. Відповідач зобов`язаний був розрахувати фінансову санкцію із розрахункової величини (мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2024) у розмірі 7100 грн (7100 х 3 = 21300,00 грн).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частини фінансової санкції у розмірі 2700 грн ( 24000-21300=2700).

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, проте при обрахуванні фінансової (штрафної) санкції застосував невірну розрахункову величину, відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує наступне. Відповідно до частини 3 статті 139 КС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до квитанції до платіжної інструкції, долученої до матеріалів справи, позивачем за подання позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн. Податкове повідомлення - рішення винесено відповідачем на суму 24000,00 грн. Судом позовні вимоги задоволено частково - на суму 2700,00 грн. Відтак, позивачу підлягає поверненню судовий збір у сумі 340,65 грн ( (3025,00 х 2700,00) : 24000,00 = 340,65 грн).

Керуючись ст.ст. 243, 317, 322, 361, 369 КАС України суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (10003, м.Житомир, вул.Юрка Тютюнника, 7 Житомирського району, Житомирської області КОД ЄДРПОУ 44096781) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.01.2025 №000/528/09-01в частині фінансової санкції у розмірі 2700,00 грн (дві тисячі сімсот грн, 00 коп).

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській областісудові витрати зі сплати судового збору у розмірі 340,65 грн (триста сорок грн 65 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович

28.10.26