Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №160/18017/26
Суддя: Юрков Едуард Олегович
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2026 рокуСправа № 160/18017/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
УСТАНОВИВ:
25 червня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Дніпропетровській області №0164863-2416-0482-UA12060170010643671 від 17.03.2026.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що комплекс нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на підставі підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, що свідчить про протиправність податкового повідомлення рішення ГУ ДПС в Дніпропетровській області №0164863-2416-0482 UA12060170010643671 від 17.03.2026.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
17.07.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити повністю у задоволенні позовної заяви, посилаючись на те, що позивачем не дотримано всіх умов для звільнення від оподаткування на підставі підпункту «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, а тому оскаржуване податкове повідомлення є таким, що прийнято відповідачем правомірно та в межах наданих повноважень, не підлягає скасуванню.
21.07.2026 позивачем подано відповідь на відзив, в яких викладено обґрунтування аналогічні позову.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що фізичній особі ОСОБА_1 на праві приватної власності приналежний об`єкт нерухомого майна, а саме: комплекс нежитлових будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з: адміністративного корпусу літ.А-2, площею забудови 346,2 кв.м., виробничого корпусу №2 літ.В-2, площею забудови 339,2 кв.м., складу готової продукції літ.Г, площею забудови 428,0 кв.м., червоного кутку літ.Е, площею забудови 222,8 кв.м., гаража літ.С, площею забудови 24,4 кв.м., гаража літ.Т, площею забудови 24,4 кв.м., гаража літ.У, площею забудови 57,6 кв.м., гаража літ.Х, площею забудови 57,1 кв.м., гаража літ.Ц, площею забудови 59,1 кв.м., майстерні літ.И, площею забудови 57,8 кв.м., навісу літ.Р, площею забудови 223,9 кв.м., огорожі 1-4, замощення І, водоколонки II.
Вищевказане підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів від 08.10.2012, витягом про державну реєстрацію прав №36535378 від 04.12.2012 номер запису 9877 в книзі 19Н-574, на підставі договору купівлі-продажу ВРХ №548376, ВРХ №548377, ВРХ №548378 від 08.10.2012р., посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциною Н.В., зареєстрований в реєстрі за №2576.
Також, позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець 05.02.2014 року Виконавчим комітетом Криворізької міської ради, з 01.01.2019 року перебуває на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку 3 групи, без реєстрації платником ПДВ; місце провадження господарської діяльності: АДРЕСА_1 , основними видами діяльності позивача за КВЕД ДК 009:2010 є: 31.09 - виробництво інших меблів, 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля, 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 14.13 - виробництво іншого верхнього одягу, 14.19 - виробництво іншого одягу й аксесуарів, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.03.2025 за кодом доступу 65556558010 та витягом з реєстру платників єдиного податку №1136 від 24.01.2023.
Основний вид діяльності ФОП ОСОБА_1 за КВЕД ДК 009:2010 є 31.09 виробництво інших меблів, що відповідає секцій С КВЕД ДК 009:2010, яка входить до переліку секцій B-F КВЕД ДК 009:2010.
Відповідно до податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за 2025 рік єдиним видом підприємницької діяльності Позивача за звітний період є код 14.19 - виробництво іншого одягу й аксесуарів згідно КВЕД ДК 009:2010, що відповідає секцій С КВЕД ДК 009:2010, яка входить до переліку секцій B-F КВЕД ДК 009:2010.
Факт здійснення Позивачем господарської діяльності в 2023 році за кодом, що відповідає секцій С КВЕД ДК 009:2010 підтверджується договорами на виготовлення та постачання продукції укладеними між ФОП ОСОБА_1 та КП «Криворізька муніципальна гвардія» та видатковими накладними до них, а також видаткових накладних щодо виготовлення та постачання продукції ФОП ОСОБА_1 на користь інших контрагентів без укладання письмового договору.
Додатково, факт використання комплексу нежитлових будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується також Повідомленням про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність форми 20-ОПП, де вказано комплекс будівель за вул. Кварцитна, 15 у м. Кривий Ріг. Наголошуємо, що відповідно до Рішення міської ради Кривого Рогу від 28.10.2022 №1515 назва АДРЕСА_1 , змінена на вулицю Кварцитна, м. Кривий Ріг.
Таким чином, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , в 2025 році використовувала за цільовим призначенням комплекс нежитлових будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в своїй господарській діяльності за кодом КВЕД ДК 009:2010 14.19 виробництво іншого одягу й аксесуарів, що відповідає секціям B-F КВЕД ДК 009:2010.
З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області нараховано ОСОБА_1 податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2025 рік та сформовано податкове повідомлення-рішення (форма «Ф») від 17.03.2026 № 0164863-2416-0482-UA12060170010643671 на 73 640 грн.
Позивачем було надано скаргу до ДПС України від 14.04.2026 б/н (вх. ДПС від 14.04.2026 №2746/С/6; вх. ГУ ДПС №2491/8 від 15.04.2026) щодо визнання протиправним та скасування ППР з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 0164863-2416-0482-UA12060170010643671 від 17.03.2026.
Відповідно до рішення про розгляд скарги ДПС України від 10.06.2026 №15346/6/99-00-06-01-02-06 (вх. ГУ ДПС від 10.06.2026 №3998/8) ППР № 0164863 2416-0482-UA12060170010643671 від 17.03.2026 залишено без змін, а скарга – без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до положень ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755 (надалі - ПК України), який передбачає, зокрема,
- плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. ( підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України)
- землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України.
- платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України).
Згідно ст.265 ПКУ, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Відповідно до п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПКУ, фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Об`єктами оподаткування податком є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України).
Обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єкта/об`єктів оподаткування, які перебувають у власності у фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом відповідно за місцем податкової адреси власника житлової та нежитлової нерухомості виходячи з бази оподаткування та відповідної ставки податку.
Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п.п.266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПКУ).
База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПКУ).
Податкове повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПКУ, та відповідні платіжні реквізити надсилають (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника у порядку , визначеному статтею 42 КПУ до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) роком.
Відповідно підпункту 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 ПКУ податкове зобов`язання з цього податку може бути нарахованим за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 ПКУ.
Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України).
Відповідно до п.п.14.1.129-1 п.14.1. ст. 4 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об`єктами житлової нерухомості. До об`єктів нежитлової нерухомості відносяться:
а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;
б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;
ґ) будівлі промислові та склади;
д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);
е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;
є) інші будівлі;
Згідно з п.п. 266.1.1. п. 266.1. ст. 266 ПК України платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до а) підп. 266.1.2. п. 266.1 ст. 266 ПК України, якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Об`єктом оподаткування, згідно з положеннями підпункту 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Зокрема, до таких об`єктів віднесено будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (п.п. «є»).
Отже, вказаний підпункт підлягає застосуванню за одночасного дотримання таких умов:
-наявності у платника податку у власності будівель промисловості, віднесених до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;
-використання таких будівель за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010 (добувна промисловість, постачання електроенергії, будівництво, тощо);
-відсутність відомостей щодо передачі власниками будівель промисловості в оренду, лізинг, позичку.
Отже, підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.
Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.
З висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17 вбачається, - «…що обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Прислівник «зокрема» вживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, однак таке вживання не означає присвоєння ознаки окремо виділених видових складових (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) загальній (родовій) категорії - будівлі промисловості, оскільки не поглинає чи узагальнює, а виокремлює.
Поряд з цим конструкція згаданих правових норм дозволяє суду застосувати і такий вид тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту, як поширювальне тлумачення, в частині об`єкта оподаткування - предмета «будівлі промисловості», оскільки норми не містять вичерпного переліку таких об`єктів та оскільки відсутні положення, які є винятком із загального правила.
При цьому застосовування системного способу тлумачення, який вимагається при застосуванні поширювального тлумачення дозволяє дійти до наступних висновків.
Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Оскільки «будівлі промислові», які є у складі об`єктів нежитлової нерухомості виступають загальним критерієм визначення об`єкта оподаткування (підпункт «ґ» підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), то встановлення пільги шляхом звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, «будівель промисловості», зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств ( підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України) не свідчить про недостатню чіткість податкового законодавства, оскільки увівши певний загальний критерій «будівлі промислові», законодавець визначив спеціальний об`єкт (об`єкти) який звільнено від оподаткування, і зі змісту норми зрозуміло, яких об`єктів стосується така пільга.
При цьому, оскільки саме законодавець приймає рішення про встановлення пільг, то він може в подальшому змінити норму, яка встановлює преференцію, не змінюючи загального критерію, про який йшлося вище.
Отже, підстав для застосування компенсаторних правозастосовних нормативних механізмів - презумпції правомірності рішень платника податку (у даному випадку відповідно підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункт 56.21 статті 56 Податкового кодексу України) не виникає, оскільки немає колізії нормативно-правового регулювання.
Таке застосування вказаної правової норми відповідає принципам рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації (підпункт 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України), єдиного підходу до встановлення податків і зборів (підпункт 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України) і нейтральності оподаткування (підпункт 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).
Наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Суд вважає, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду».
Крім того з матеріалів справи вбачається, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі №160/8819/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, (дата набрання законної сили 22.09.2025 року) судом встановлено, що належні позивачеві на праві приватної власності вищевказані об`єкти нерухомого майна, а саме: комплекс нежитлових будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є будівлями промисловості, що підтверджується техпаспортом на них. Зокрема, згідно з експлікаціями приміщень до планів поверхів громадських будинків (адміністративний корпус, виробничий корпус 2) літ. А-2, літ.В-2, серед інших приміщень зазначаються такі, як експериментальні цеха, підготовчий цех, виробничий цех майстерня, а згідно з описом об`єкта (комплексу) до нього, зокрема, належать склад готової продукції та майстерні.
Також, як уже було встановлено, відповідно до податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за 2025 рік єдиним видом підприємницької діяльності Позивача за звітний період є код 14.19 - виробництво іншого одягу й аксесуарів згідно КВЕД ДК 009:2010, що відповідає секцій С КВЕД ДК 009:2010, яка входить до переліку секцій B-F КВЕД ДК 009:2010.
Факт здійснення Позивачем господарської діяльності в 2023 році за кодом, що відповідає секцій С КВЕД ДК 009:2010 підтверджується договорами на виготовлення та постачання продукції укладеними між ФОП ОСОБА_1 та КП «Криворізька муніципальна гвардія» та видатковими накладними до них, а також видаткових накладних щодо виготовлення та постачання продукції ФОП ОСОБА_1 на користь інших контрагентів без укладання письмового договору.
Додатково, факт використання комплексу нежитлових будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується також Повідомленням про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність форми 20-ОПП, де вказано комплекс будівель за вул. Кварцитна, 15 у м. Кривий Ріг. Наголошуємо, що відповідно до Рішення міської ради Кривого Рогу від 28.10.2022 №1515 назва АДРЕСА_1 , змінена на вулицю Кварцитна, м. Кривий Ріг.
Таким чином, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , в 2025 році використовувала за цільовим призначенням комплекс нежитлових будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в своїй господарській діяльності за кодом КВЕД ДК 009:2010 14.19 виробництво іншого одягу й аксесуарів, що відповідає секціям B-F КВЕД ДК 009:2010.
Крім того, підтвердження того, що комплекс будівель за АДРЕСА_1 здавалися позивачем в оренду, лізинг чи позичку, що виключає право на пільгу, в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджується факт порушення позивачем положень податкового законодавства, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Дніпропетровській області №0164863-2416-0482-UA12060170010643671 від 17.03.2026, якими було визначено позивачу суму податкового зобов`язання є не обґрунтованим та прийнятим без урахуванням усіх обставин, що мали значення, а тому не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1331,20 грн., що документально підтверджується квитанцією від 19.06.2026 року.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а тому підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в загальній сумі 1331,20 грн.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17а,м. Дніпро,Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.,49005, ІК в ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Дніпропетровській області №0164863-2416-0482-UA12060170010643671 від 17.03.2026.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, буд.17-а, ІК ВП в ЄДРПОУ 44118658) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені позивачем судові витрати в сумі 1331,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Е.О. Юрков
Оригінал: reyestr.court.gov.ua