Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №160/10375/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 рокуСправа № 160/10375/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій, з урахуванням уточнень до позовної заяви, позивач просить:

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо застосування при розрахунку пенсії за віком ПІБ за нормами ч. 2 ст. 40 Закону № 1058 показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки в розмірі 3764,40 грн.

3обов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 17.11.2020 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017, 2018, 2019 роки в розмірі 7763,17 грн. згідно з ч. 2 ст. 40 Закону № 1058.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неврахування при обчисленні пенсії ОСОБА_1 фактичних сум заробітної плати згідно з довідками № 797, № 798, № 799 від 07.10.2020 р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із сум доходу за довідками № 797, № 798, № 799 за період з 01.07.2000 по 31.12.2009, починаючи з дати первинного призначення пенсії – з 17.11.2020 року.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неврахування мені статусу непрацюючого пенсіонера, починаючи з 27.08.2021 року.

Визнати за ОСОБА_1 статус непрацюючого пенсіонера з 27.08.2021 року на підставі запису № № 40, 41 у трудовій книжці НОМЕР_1 від 26.08.2021 р. та відомостей з Реєстру застрахованих осіб (довідка форми ОК-7).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії як непрацюючому пенсіонеру, починаючи з 27.08.2021 року, з урахуванням усіх передбачених законодавством надбавок, доплат та підвищень (зокрема, провести індексацію та перерахунок у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, якщо такі мали місце).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при здійсненні вищевказаних перерахунків виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати пенсією з урахуванням раніше виплачених сум.

Також позивач заявляє про допущення до негайного виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць відповідно до пункту 1 частини 1 статті 371 КАС України та просить встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду відповідно до статті 382 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що пенсію за віком позивачу призначено з 17.11.2020, при цьому до цієї дати пенсія за жодним законом України йому не призначалася, а отже його звернення було первинним призначенням пенсії. Попри це відповідач застосував для обчислення заробітної плати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки в розмірі 3764,40 грн, тоді як частина друга статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» вимагає застосовувати показник за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2017, 2018, 2019 роки, який становить 7763,17 грн. Крім того, позивач зазначає, що трудову діяльність він припинив 26.08.2021, проте відповідач продовжує обліковувати його як працюючу особу і застосовує розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, станом на дату призначення пенсії, а також не врахував фактичні суми заробітної плати та грошового забезпечення за період з 01.07.2000 по 31.12.2009, підтверджені довідками від 07.10.2020 № 797, № 798, № 799, обмежившись даними системи персоніфікованого обліку, які за 2000-2003 роки містять нульові показники.

Ухвалою суду від 27.04.2026 позовну заяву залишено без руху; ухвалою суду від 12.05.2026 позовну заяву залишено без руху повторно для надання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважності підстав його пропуску та відповідних доказів.

Ухвалою суду від 22.05.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині позовних вимог за період з 17.11.2020 по 20.10.2025 повернуто позивачу.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року залишено без задоволення, а зазначену ухвалу - без змін..

Таким чином, на розгляді суду залишились позовні вимоги за період з 21.10.2025, і саме в цих межах спір вирішується по суті.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву разом з доказами в його обґрунтування.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, доказів на підтвердження правомірності своїх дій та бездіяльності суду не надав.

Розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (частина перша статті 257, частина п`ята статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, призначену з 17.11.2020.

З 07.02.2000 по 31.12.2007 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ МВС України на атестованій посаді начальницького складу - начальника кафедри історії та українознавства Дніпропетровського юридичного інституту МВС України (наказ про призначення від 08.02.2000, наказ про звільнення від 30.12.2007), що підтверджується записами у трудовій книжці НОМЕР_1 та довідкою від 19.11.2019 № 3571.

Одночасно із заявою про призначення пенсії позивач подав відповідачу довідку від 07.10.2020 № 799 про заробітну плату для обчислення пенсії за 1999-2000 роки, довідку від 07.10.2020 № 797 про грошове забезпечення для обчислення пенсії за 2000-2007 роки та довідку від 07.10.2020 № 798 про заробітну плату для обчислення пенсії за 2008-2013 роки.

Трудову діяльність позивач припинив 26.08.2021, що підтверджується записом у трудовій книжці НОМЕР_1 та індивідуальними відомостями про застраховану особу за формою ОК-7, за якими нарахування доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за позивача з вересня 2021 року не здійснювалося.

Листом від 24.02.2026 відповідач повідомив позивача, що за інформацією, наявною в його електронній пенсійній справі, він є працюючою особою, у зв`язку з чим для розрахунку складових пенсійної виплати застосовується розмір прожиткового мінімуму станом на момент призначення пенсії - 1712,00 грн, а доплату за понаднормовий стаж обчислено як 1 відсоток зазначеного розміру за кожний повний рік понаднормового стажу, що склало 51,36 грн. У тому самому листі відповідач зазначив, що середньомісячний заробіток для обчислення пенсії визначено з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2017, 2018, 2019 роки, однак наведений у листі розрахунок виконано виходячи з показника 3764,40 грн.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Умови та порядок призначення й обчислення пенсії за віком визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV установлено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою Зп = Зс х (Ск : К), де Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначалася із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.

Отже, законодавець пов`язав показник Зс саме з роком звернення за призначенням пенсії, а єдине відступлення від цього правила було тимчасовим і стосувалося виключно пенсій, що призначалися у 2018 році.

Оскільки позивач звернувся за призначенням пенсії і пенсію йому призначено у 2020 році, трьома календарними роками, що передують року звернення, є 2017, 2018 і 2019 роки, а показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за ці роки становить 7763,17 грн.

Показник у розмірі 3764,40 грн, застосований відповідачем, є усередненим показником середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014, 2015 і 2016 роки та стосується пенсій, призначених за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2017 року.

Пунктом 3 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, установлено, що перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок.

Відтак пенсія позивача, призначена за зверненням, що надійшло у 2020 році, не могла бути охоплена перерахунками, проведеними з 1 березня 2019 року та з 1 березня 2020 року, а застосовані відповідачем до показника 3764,40 грн коефіцієнти збільшення 1,17 та 1,11 стосуються пенсій, призначених за зверненнями, які надійшли відповідно до 2019 та до 2020 року.

Суд звертає увагу й на те, що лист відповідача від 24.02.2026 містить внутрішню суперечність: відповідач зазначає про застосування середнього показника за 2017, 2018, 2019 роки, проте наведений ним розрахунок виконано виходячи з показника 3764,40 грн, тобто з показника за 2014-2016 роки.

За таких обставин дії відповідача щодо застосування при розрахунку пенсії за віком позивача показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки в розмірі 3764,40 грн не відповідають частині другій статті 40 Закону № 1058-IV та є протиправними, а належним способом захисту права позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії із застосуванням показника за 2017, 2018, 2019 роки в розмірі 7763,17 грн.

Щодо неврахування (невизнання) статусу позивача як особи, яка не працює, суд зазначає таке.

Абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років страхового стажу встановлено в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини.

Згідно з абзацом другим частини третьої статті 42 Закону № 1058-IV з 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.

Наведена норма обмежує підвищення пенсії, обчисленої відповідно до статті 28 Закону № 1058-IV, лише щодо тих пенсіонерів, які працюють, і прямо передбачає, що після звільнення з роботи пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на дату звільнення, а в подальшому підвищується з дня встановлення кожного нового розміру цього прожиткового мінімуму.

Позивач припинив трудову діяльність 26.08.2021, після чого дохід, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, йому не нараховувався. Отже, з цієї дати позивач не належить до пенсіонерів, які працюють, і підстав обчислювати складові його пенсії із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, станом на дату призначення пенсії у відповідача не було.

Утримання відповідачем у власних інформаційних системах відомостей про позивача як про працюючу особу всупереч записам трудової книжки та індивідуальним відомостям про застраховану особу за формою ОК-7 є бездіяльністю щодо неврахування «статусу непрацюючого пенсіонера», наслідком якої стало застосування заниженого розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Водночас, суд зазначає, що в українському законодавстві немає норми з дефініцією «статус непрацюючого пенсіонера»

Отже, вимога про визнання за позивачем такого статусу задоволенню не підлягає, оскільки не відповідає вимогам ст.245 КАС України.

Щодо неврахування фактичних сум заробітної плати (грошового забезпечення) за період з 01.07.2000 по 31.12.2009 суд зазначає таке.

Абзацом п`ятим частини першої статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Разом з цим абзацом шостим частини першої статті 40 Закону № 1058-IV установлено, що у разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу, заробітна плата (дохід) обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.

Позивач у період з 07.02.2000 по 31.12.2007 проходив службу в органах внутрішніх справ МВС України на атестованій посаді начальницького складу, а тому на нього поширюється наведене правило.

Як вбачається з розрахунку заробітку, доданого відповідачем до листа від 24.02.2026, за 2000, 2001, 2002 і 2003 роки суму заробітку позивача визначено відповідачем у розмірі 0,00 грн, а за 2004, 2005, 2006 і 2007 роки - у розмірах, що значно менші за суми, зазначені у довідці від 07.10.2020 № 797 про грошове забезпечення, яка видана на підставі особових рахунків. Саме відсутність у реєстрі застрахованих осіб відомостей про грошове забезпечення позивача за період його служби і є тією обставиною, за якої заробітна плата (дохід) підлягала обчисленню на підставі поданих позивачем довідок, а не виключно за даними системи персоніфікованого обліку.

Довідки від 07.10.2020 № 797, № 798, № 799 подані позивачем відповідачу одночасно із заявою про призначення пенсії, видані на підставі особових рахунків і містять відомості про нарахування на зазначені в них виплати страхових внесків. Проте відповідач цих довідок при обчисленні пенсії позивача не врахував, що свідчить про протиправність його бездіяльності.

Вимога позивача про виплату різниці між фактично отриманою та належною до сплати пенсією з урахуванням раніше виплачених сум є похідною та охоплюється зобов`язанням відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії, а тому окремого вирішення не потребує.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень цього обов`язку не виконав: відзив на позовну заяву не подано, доказів правомірності застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки, обліку позивача як працюючої особи та неврахування поданих ним довідок суду не надано.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, які залишились на розгляді суду, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки ухвалою суду від 22.05.2026 позовну заяву в частині позовних вимог за період з 17.11.2020 по 20.10.2025 повернуто позивачу, перерахунок та виплату пенсії відповідач зобов`язаний здійснити з 21.10.2025.

Щодо клопотання про встановлення судового контролю суд зазначає, що відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення, має право, але не зобов`язаний, зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати звіт про його виконання.

Водночас на момент ухвалення цього рішення відсутні будь-які об`єктивні дані, які б свідчили про намір відповідача ухилитися від його виконання або про існування реального ризику невиконання рішення суду після набрання ним законної сили. Позивачем також не наведено обставин, які б обґрунтовували необхідність застосування такого заходу процесуального контролю саме на цій стадії розгляду справи.

Крім того, питання встановлення судового контролю є похідним від факту невиконання судового рішення. До набрання рішенням законної сили та спливу строку, необхідного для його добровільного виконання, відсутні підстави стверджувати про неналежне виконання або ухилення відповідача від виконання покладених на нього обов`язків, а тому вирішення питання про застосування заходів судового контролю на цій стадії є передчасним.

У разі ж невиконання судового рішення після набрання ним законної сили позивач не позбавлений права звернутися до суду із відповідною заявою в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, а суд, встановивши наявність визначених законом підстав, вправі застосувати передбачені процесуальним законом заходи судового контролю.

Стосовно звернення судового рішення до негайного виконання в межах виплати за один місяць, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Водночас негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання рішенням суду законної сили, як це передбачено для більшості судових рішень, а негайно з часу його ухвалення, чим забезпечується швидкий та реальний захист життєво важливих прав та інтересів позивача.

Перелік рішень суду, що підлягають негайному виконанню, визначається статтею 371 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Частиною другою статті 371 КАС України визначено, що суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення, зокрема у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Тобто, негайне виконання застосовується у разі стягнення грошових сум з відповідача.

Оскільки в даному випадку способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії, а не стягнути конкретно визначену суму грошових коштів, негайне виконання не застосовується.

Відповідно згідно ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо застосування при розрахунку пенсії за віком ОСОБА_1 за нормами частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки в розмірі 3764,40 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 21.10.2025 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017, 2018, 2019 роки в розмірі 7763,17 грн згідно з частиною другою статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неврахування при обчисленні пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру з 21.10.2025 та фактичних сум заробітної плати (грошового забезпечення), підтверджених довідками № 797, № 798, № 799 від 07.10.2020 за період з 01.07.2000 по 31.12.2009.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру з 21.10.2025, застосувавши встановлений законом розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а також врахувавши суми доходу, зазначені у довідках № 797, № 798, № 799 від 07.10.2020 за період з 01.07.2000 по 31.12.2009.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

У встановленні судового контролю відмовити.

У негайному виконанні рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова