Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №160/3526/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 рокуСправа № 160/3526/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 - адвокат Бровко Олександр Олегович звернувся через підсистему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Військової частини НОМЕР_1 , в якому з урахуванням уточненого позову просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 31.01.2026 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до Військової частини НОМЕР_2 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та виключити солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , затриманий 30.01.2026 року співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_4 , після чого мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_5 та наразі він знаходиться у Військовій частини НОМЕР_2 на підставі висновку ВЛК №2026-0131-1435-2265-7 від 31.01.2026 року, проведеного при ІНФОРМАЦІЯ_6 в КНП «МКЛ №16» ДМР. При цьому, позивач до подій 30.01.2026 року перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 . Позивач не погоджується із наказом від 31.01.2026 року в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до Військової частини НОМЕР_2 , оскільки вважає, що орган ТЦК, в якого він не перебував на обліку не мав права здійснювати мобілізаційні заходи, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 року позовну заяву було залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків.

26.02.2026 року позивачем були усунені недоліки зазначені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 02.04.2026 року. Також вказаною ухвалою суду зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) надати до суду додаткові докази.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

18.03.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від Військової частини НОМЕР_1 надійшов письмовий відзив на позов, в якому він з позовними вимогами викладеним у позовній заяві, відповідач не згоден, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 (далі – начальника загону) від 01.02.2026 року №124-ОС «Про особовий склад» зарахований до списків особового складу та всіх видів забезпечення. Згідно наказу начальника загону від 03.02.2025 року №132-ОС «Про особовий склад» призначений на посаду. Разом з тим, рапортом від 26.02.2026 року №03.5/23333/26-Вн здійснена доповідь начальнику загону щодо відсутності 25.02.2026 року за місцем лікування та не прибуття до підрозділу. Наказом від 27.02.2026 року №1810-АГ «Про призначення службового розслідування» призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення 25.02.2026 року лікувального закладу та неприбуття до місця тимчасової дислокації підрозділу солдата ОСОБА_1 , в умовах воєнного стану призначити службове розслідування. Одночасно, згідно наказу начальника загону від 26.02.2026 року №216-ОС «Про особовий склад» позивачу припинена виплата грошового, здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення, поширення пільг і соціальних гарантій, з 25.02.2026 року. Листом від 01.03.2026 року №29/4602-26-Вих в рамках взаємодії проінформовано ТУ ДБР у місті Києві та Черкаську Спеціалізовану прокуратуру про вчинення кримінального правопорушення. Згідно висновку від 07.03.2026 року №13.5/244/26 факт самовільного залишення 25.02.2026 лікувального закладу (КНП «Чорнобаївська багатопрофільна лікарня Чорнобаївської селищної ради») та неприбуття до місця тимчасової дислокації підрозділу ( АДРЕСА_1 ) інспектора прикордонної служби другої категорії (оператор БпАК) другого відділення інспекторів прикордонної служби повітряної розвідки прикордонної застави повітряної розвідки та корегування четвертого відділу прикордонної служби (тип С) РУБпАК першої прикордонної комендатури швидкого реагування РУБпАК Головного відділу безпілотних авіаційних систем солдата ОСОБА_1 та відсутність його на військовій службі по теперішній час, в умовах правового режиму воєнного стану підтвердився. Наказам начальника загону від 08.03.2026 року №245-ОС «Про особовий склад» позивач звільнений з посади інспектора прикордонної служби другої категорії (оператор БпАК) другого відділення інспекторів прикордонної служби повітряної розвідки прикордонної застави повітряної розвідки та корегування четвертого відділу прикордонної служби (тип С) РУБпАК першої прикордонної комендатури швидкого реагування РУБпАК Головного відділу безпілотних авіаційних систем, згідно пункту 127 підпункту 9 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, з 07.03.2026 року та зарахований у розпорядження начальника загону. Згідно наказу начальника загону від 09.03.2026 року №2233-АГ «Про результати службового розслідування» відділу морально-психологічного забезпечення матеріали службового розслідування визначено направити до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві для прийняття правового рішення, в порядку частини 4 статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та до відділу внутрішньої та власної безпеки по НОМЕР_3 прикордонному загону Головного відділу забезпечення внутрішньої та власної безпеки « ІНФОРМАЦІЯ_9 » Державної прикордонної служби України. Листом від 12.03.2026 року №13.5/5465-26-Вих направлено матеріали службового розслідування у відповідні органи. Станом на день подання відзиву на адміністративний позов відомості з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо порушення кримінального провадження відносно позивача на адресу загону не надходили. Водночас, звертає увагу, що основним обґрунтуванням позовних вимог є не проходження позивачем ВЛК. Також, представник позивача у позовній заяві наголошує, що позивачем відпрацьований рапорт щодо погіршення стану здоров`я, але останній не направляється на лікування. Зазначає, що позивач протягом проходження служби, а саме з 01.02.2026 року позивачем не відпрацьовувались рапорти щодо погіршення стану здоров`я та з проханням необхідності направлення для проходження ВЛК. Натомість, матеріалами службового розслідування встановлено, що у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, позивач був направлений на лікування, поставлений діагноз – бронхіт, але з лікарні позивач не повернувся. Враховуючи викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

26.03.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла письмова відповідь на відзив Військової частини НОМЕР_1 , в якому він посилається на те, що доводи відповідача ґрунтується на хибному тлумаченні норм матеріального права, вибірковому застосуванні релевантної судової практики та містить ознаки штучної підміни предмета доказування. Доводи, викладені у відзиві, жодним чином не спростовують фактів грубого порушення процедури призову позивача на військову службу та його незаконного зарахування до списків особового складу військової частини. Основна частка відзиву відповідача та доданих до нього матеріалів (висновки службового розслідування, рапорти, накази про припинення виплат тощо) присвячена подіям, які мали місце наприкінці лютого – на початку березня 2026 року, а саме ймовірному факту залишення позивачем лікувального закладу. Сторона позивача наголошує, що вказана аргументація є процесуальною маніпуляцією, спрямованою на дискредитацію особи позивача в очах суду та відволікання уваги від першопричини спору - фундаментальних порушень під час його мобілізації. Питання подальшого проходження служби, у тому числі ймовірне вчинення дисциплінарних чи кримінальних правопорушень (СЗЧ), перебуває поза межами предмета доказування у даній адміністративній справі. Вважає, що Військова частина НОМЕР_1 , як орган військового управління, наділений владними повноваженнями, не мала законного права зараховувати позивача до списків особового складу за відсутності повного пакету супровідних документів. Враховуючи вищенаведене, просить суд задовольнити позовні вимоги.

08.06.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника Військової частини НОМЕР_1 надійшли письмові додаткові пояснення, в яких вона не погоджується із доводами позивача та зазначає про таке. Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: 2) визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії). З огляду на положення статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» стає зрозумілим, що оскільки позивач вважає себе непридатним до військової служби, відповідно останній мав оформити відстрочку від призову. Однак своєчасно це не зробив. Статтею 26 Закону не передбачено звільнення з військової служби у зв`язку із скасуванням наказів про призов на військову службу під час мобілізації або у зв`язку з порушення порядку проходження ВЛК. Відтак, підстави для звільнення, навіть з урахуванням задоволення позовних вимог до відповідача 1 відсутні, оскільки правовідносини між позивачем та військовою частиною НОМЕР_1 з моменту набуття позивачем статусу «військовослужбовця» регулюються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу». З огляду на викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

22.06.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшли письмові заперечення на додаткові пояснення відповідача, в яких він вважає доводи відповідача безпідставними, спрямованими на штучну підміну предмета доказування та легалізацію грубих процедурних порушень, з огляду на таке. Предметом судового розгляду у цій справі є законність мобілізації та правомірність наказів про зарахування позивача до списків особового складу, які видані у січні та лютому 2026 року. Будь-які події, що відбулися після видання оскаржуваних наказів (у тому числі дисциплінарні чи кримінальні провадження), перебувають поза межами предмета доказування в цьому адміністративному процесі. Військова частина НОМЕР_1 зазначає, що військова частина є лише виконавцем рішень органів призову та не відповідає за правомірність мобілізації. Ця позиція повністю суперечить вимогам законодавства. Враховуючи вищевикладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.

22.10.2026 року на електронну адресу суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) надійшов письмовий відзив на позов, в якому відповідач не погоджується із позовними вимогами з огляду на наступне. Щодо правомірності призову незалежно від місця перебування на військовому обліку зазначає, що ОСОБА_1 перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 , а мобілізаційні заходи щодо нього розпочалися в іншому районі. Проте адвокат позивача у тексті позовної заяви сам цитує норми чинного Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (затвердженого Постановою КМУ №354), відповідно до якого ТЦК та СП: «здійснюють заходи оповіщення та призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку)». В умовах правового режиму воєнного стану та загальної мобілізації (Указ Президента України №64/2022) ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) діяв виключно в межах наданих державою повноважень. Перебування на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 не звільняє громадянина від конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни (ст. 65 Конституції України). Щодо відсутності підстав для відстрочки зазначає, що позивачем до матеріалів справи долучено витяг із застосунку «Резерв+» від 03.02.2026 року, зі змісту якого чітко вбачається, що у графі «відстрочка» міститься прочерк. Тобто ОСОБА_1 не мав і не має законних підстав для звільнення від призову за мобілізацією на підставі ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». За відсутності права на відстрочку, відповідач мав імперативний обов`язок здійснити призов особи до лав Сил оборони. Враховуючи вищевикладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2026 року продовжено строк розгляду адміністративної справи до 28.10.2026 року.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 .

31.01.2026 року мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31.01.2026 року №800.

Так, згідно довідки військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_10 від 31.01.2026 року №2026-0131-1435-2265-7 ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби.

Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 01.02.2026 року №124-ОС «Про особовий склад» ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу та всіх видів забезпечення Військової частини НОМЕР_1 .

Позивач, не погоджуючись із наказом в частині призову його на військову службу у зв`язку з мобілізацією, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Разом із тим, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Основного Закону України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який продовжує діяти станом на теперішній час.

Указом Президента України №69/2022 "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано- Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Пунктом 8 цього Указу визначено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку: 1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини; 2) здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України; 3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.

Щодо наказу від 31.01.2026 року №800 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до Військової частини НОМЕР_2 суд зазначає наступне.

Відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 року (далі - Закон № 2232-XII).

Частинами 1, 2, 4 - 6 статті 2 Закону № 2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).

Стаття 1 цього Закону передбачає, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону №3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно з ч.5 ст.4 Закону № 3543-ХІІ вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

За змістом ст.2 Закону №3543-ХІІ правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Статтею 22 Закону №3543-ХІІ встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Крім того, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Частина 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачає, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч.2 ст.2 цього Закону проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Згідно з ч.5 ст.1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

За змістом ч.9 ст.1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно із положеннями п.1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

На підставі абз. 9 п. 11 Постанови Кабінету Міністрів №154 «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» (надалі Положення) районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Пунктом 8 Положення визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Відповідно до положень п.9 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:

- ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб;

- оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам;

- розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначає Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, тобто від 30.12.2022 року) (далі - Порядок №1487).

Згідно абз. 1 п.2, п.3, п. 5 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави.

Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

З метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - система військового обліку).

За приписами абз. 1 п. 16, абз. 1 п. 20 Порядку №1487 військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 Додатку 2 до Порядку №1487 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів”, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Як вбачається з матеріалів позову, представник позивача вважає, що позивачем належним чином не пройдено ВЛК та не надано можливість перевірити стан здоров`я та надати документи, які б підтверджували непридатність до військової служби.

При цьому, судом встановлено, що позивач не реалізував своє право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки не звертався до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з відповідною заявою та належними документами.

Доказів надання працівникам ІНФОРМАЦІЯ_11 на момент призову наявності відстрочки військовозобов`язаного позивачем до суду не надано.

Крім того, суд зазначає, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом. При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Вказаний висновок узгодження також з правовою позицією Верховного Суду, наведеною в постанові від 18 січня 2024 року у справі №280/6033/22 та постанові від 14.05.2026 року у справі №620/183/23.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для визнання протиправним та скасування наказу від 31.01.2026 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до Військової частини НОМЕР_2 , оскільки на момент його прийняття у позивача відсутня належним чином оформлена відстрочка від мобілізації з дотриманням законодавчо встановленої процедури.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та виключити солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 суд зазначає наступне.

Підстави для звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зокрема підпунктом «г» пункту 2 частини 4 (оскільки позивач призваний на військову службу під час мобілізації) статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану:

а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

б) за станом здоров`я:

на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;

г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

д) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

е) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів – у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);

з) у зв`язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.

Вказаний перелік підстав є виключним.

Статтею 26 Закону не передбачено звільнення з військової служби у зв`язку із скасуванням наказів про призов на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до статті 2 Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється:

громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом;

іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Стратегія залучення, розвитку та утримання людського капіталу в силах оборони України визначається Міністерством оборони України.

Військова служба в Україні організовується з дотриманням конституційної вимоги про відокремлення церкви і релігійних організацій від держави.

Види військової служби: зокрема, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається:

1) день відправлення у навчальну частину (центр) з територіального центру комплектування та соціальної підтримки (збірного пункту) - для громадян, направлених для проходження базової військової служби;

2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;

3) день призначення на посаду курсанта закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних;

4) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу;

5) день зарахування до списків особового складу військової частини – для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, для громадян України, які добровільно прибули до військової частини для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період;

6) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Оскільки позивач призваний на військову службу, прибув для подальшого проходження служби з іншої військової частини та станом на день подання позову проходить військову службу, відтак позивач набув статус «військовослужбовця».

Відповідно на нього розповсюджуються положення Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричиняє відновлення попереднього становища особи (позивача), призваної на військову службу.

Відтак, підстави для звільнення позивача від військової служби відсутні, оскільки правовідносини між позивачем та Військовою частиною НОМЕР_1 регулюються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано доказів та не зазначено підстав наявності обставин для звільнення його з військової служби під час мобілізації, які передбачені ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу”.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та виключити солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 .

При цьому, доводи позивача, що довідка ВЛК від 31.01.2026 року № 2026-0131-1435-2265-7 прийнята із грубим порушенням процедури проведення військово-лікарської експертизи суд не бере до уваги, оскільки предметом розгляду в даній справі є наказ від 31.01.2026 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до Військової частини НОМЕР_2 . Тоді як правомірність винесення довідки ВЛК від 31.01.2026 року № 2026-0131-1435-2265-7 в межах даної справи не досліджується, з огляду на позовні вимоги. Суд роз`яснює право позивача на оскарження вказаної довідки до Регіональної або Центральної ВЛК.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до правил статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Згідно ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна