Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №160/14496/26
Суддя: Єфанова Ольга Володимирівна
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 рокуСправа №160/14496/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-
УСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, в якій позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року у розмірі 85 927,84 грн., з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, щодо не застосування норми абзацу 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати ОСОБА_1 індексації її грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року) та не встановлення чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу за посадою, яку займала ОСОБА_1 01.03.2018 року;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України, нарахувати та виплати ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення із урахуванням норми абзацу 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 за період з 01.03.2018 по 06.01.2025 року у розмірі 356 670,68 грн.;
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, щодо застосування розміру прожиткового мінімуму встановленого на 01 січня 2018 років для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим званням ОСОБА_1 в період військової служби з 01.01.2019 по 31.12.2019 року, з 01.01.2020 по 19.05.2023;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України, нарахувати та виплати ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення, з урахуванням встановленого прожиткового встановленого станом на 01 січня 2019 року за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 року включно, у розмірі 11 754,82 грн., з них: посадовий оклад - 3 250,15 грн., оклад за військовим званням - 877,12 грн., надбавку за вислугу років - 1 031,82 грн., надбавка за особливості проходження служби - 2 578,95 грн., премію - 4 016,78 грн., з урахуванням встановленого прожиткового встановленого станом на 01 січня 2020 року за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 року включно, у розмірі 26 314,56 грн., з них: посадовий окладу - 6 946,65 грн., оклад за військове звання - 1 875,60 грн., надбавку за вислугу років - 2 468,81 грн., надбавку за особливості проходження служби - 5 645,53 грн., премію - 9 377,98 грн., з урахуванням встановленого прожиткового встановленого станом на 01 січня 2021 року за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 року включно, у розмірі 39 715,68 грн., з них: посадовий окладу - 10 379,11 грн., оклад за військове звання - 2 802,36 грн., надбавка за вислугу років - 3 954,44 грн., надбавка за особливості проходження служби - 8 567,96 грн., премія - 14 011,80 грн., з урахуванням встановленого прожиткового встановленого станом на 01 січня 2022 року за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 року включно, у розмірі: 72 126,06 грн., з них: посадовий оклад - 14 690,12 грн., оклад за військове звання - 3 966,33 грн., надбавка за вислугу років - 5 596,94 грн., надбавка за особливості проходження служби - 12 126,70 грн., премія - 35 745,97 грн., з урахуванням встановленого прожиткового встановленого станом на 01 січня 2023 року за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 року включно, у розмірі: 43 597,06 грн., з них: посадовий оклад - 7 241,37 грн., оклад за військове звання - 1 955,17 грн., надбавка за вислугу років - 2 758,96 грн., надбавка за особливості проходження служби - 5 977,75 грн., премія - 25 663,81 грн.;
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, щодо застосування сталого числа 1762 грн. для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим званням ОСОБА_1 в період військової служби з 20.05.2023 по 06.01.2025 року;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України, нарахувати та виплати ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення, з урахуванням встановленого прожиткового встановленого станом на 01 січня 2023 року за період з 20.05.2023 по 31.12.2023 року включно, у розмірі 103 077,38 грн., з них: посадовий оклад - 12 642,01 грн., оклад за військове звання - 3 131,01 грн., надбавка за вислугу років - 4 731,91 грн., надбавка за особливості проходження служби - 10 252,46 грн., премія - 72 320,00 грн., з урахуванням встановленого прожиткового встановленого станом на 01 січня 2024 року за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 року включно, у розмірі 214 360,67 грн., з них: посадового окладу - 28 883,77 грн., оклад за військове звання - 6 983,84 грн., надбавка за вислугу років - 10 760,28 грн., надбавка за особливості проходження служби - 23 313,94 грн., премія - 144 418,84 грн., з урахуванням встановленого прожиткового встановленого станом на 01 січня 2025 року за період з 01.01.2025 по 06.01.2025 року включно у розмірі 3 457,43 грн., з них: посадового окладу - 465,87 грн., оклад за військове звання - 112,64 грн., надбавка за вислугу років - 173,55 грн., надбавка за особливості проходження служби - 376,03 грн., премія - 2 329,34 грн.
Крім того, позивач заявила про встановлення відповідачу в порядку, передбаченому статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України, строку для подання звіту про виконання рішення суду та про зобов`язання відповідача подати такий звіт.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України позивачу не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення, хоча індексація є однією з основних державних соціальних гарантій щодо оплати праці (грошового забезпечення) і її проведення у зв`язку зі зростанням споживчих цін є обов`язковим. Позивач зазначає, що розміри посадових окладів військовослужбовців не підвищувалися з січня 2008 року до 01.03.2018, а тому місяцем, за яким мало здійснюватися обчислення індексу споживчих цін, у цей період залишався січень 2008 року, після ж підвищення окладів з 01.03.2018 відповідач не вирішив питання про наявність підстав для виплати індексації-різниці. Крім того, позивач посилається на те, що розміри посадового окладу та окладу за військовим званням визначалися відповідачем із застосуванням розрахункової величини, яка не відповідала прожитковому мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня відповідного календарного року, що призвело до виплати грошового забезпечення в меншому розмірі. Про порушення своїх прав позивач дізналася після отримання копій карток обліку грошового забезпечення.
На підтвердження наведених обставин позивач долучила до позовної заяви копії карток обліку грошового забезпечення, витяг з наказу про виключення зі списків особового складу, документи, що посвідчують особу та її статус, і власні розрахунки недоотриманого грошового забезпечення за 2019-2025 роки.
Ухвалою суду справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, у зв`язку з чим справа вирішується за наявними матеріалами (частина шоста статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України). Водночас неподання відзиву саме по собі не є підставою для задоволення позову: суд у будь-якому разі зобов`язаний перевірити заявлені вимоги на відповідність нормам чинного законодавства та оцінити наявні у справі докази.
Розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (частина перша статті 257, частина п`ята статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахована в списки особового складу Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України з 09.06.2015 на підставі наказу командира частини від 09.06.2015 № 129 та проходила військову службу у цій військовій частині на посадах санітарного інструктора медичного пункту й інструктора (з бойової підготовки) відділення інструкторів батальйону оперативного призначення.
Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 06.01.2025 № 7 припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби та виключено зі списків особового складу військової частини і всіх видів забезпечення старшого сержанта ОСОБА_1 06 січня 2025 року у зв`язку з переміщенням до Служби безпеки України для подальшого проходження військової служби. Цим же наказом зафіксовано, що вислуга років позивача станом на 06 січня 2025 року в календарному обчисленні становить 09 років 07 місяців 10 днів.
16.03.2026 в інтересах позивача до Центрального архівного відділу Національної гвардії України направлено адвокатський запит про надання копій карток обліку грошового забезпечення за період служби. Листом Центрального архівного відділу Національної гвардії України від 02.04.2026 № 82-Б-177-Аз позивачу надіслано копії особистих карток на грошове забезпечення за 2016-2024 роки; картки на грошове забезпечення військової частини НОМЕР_2 за 2025-2026 роки до Центрального архівного відділу Національної гвардії України не надходили.
Зі змісту особистих карток на грошове забезпечення вбачається, що розміри посадового окладу та окладу за військовим званням позивача у спірних періодах визначалися відповідачем без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Доказів нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірні періоди матеріали справи не містять, відповідач таких доказів суду не надав.
Не погоджуючись із бездіяльністю та діями відповідача, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Частиною третьою цієї статті визначено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця; грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно зі статтею 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Відповідно до статті 19 цього Закону державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначає Закон України від 03 липня 1991 року №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII). Статтею 1 цього Закону визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Статтею 5 цього Закону визначено, що підприємства, установи та організації, які фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. За статтею 6 Закону № 1282-XII порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок № 1078). Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців. Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення; у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. За пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, а індексація проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Пунктом 5 Порядку № 1078 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013, що застосовується з 01.12.2015) передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати; у разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
З наведеного слідує, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних соціальних гарантій щодо оплати праці, має систематичний (щомісячний) характер і підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті, а підставою для визначення місяця, за яким обчислюється індекс споживчих цін, є підвищення тарифних ставок (посадових окладів). Зміна розміру доплат, надбавок та премій на визначення такого місяця не впливає. Відсутність у відповідача фінансових ресурсів для покриття витрат з індексації не може впливати на зміст та обсяг права позивача на її отримання, оскільки відповідне право гарантується законом.
Щодо періоду з 01.12.2015 по 28.02.2018 суд зазначає таке. Змінами, внесеними до Порядку № 1078 постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», термін «базовий місяць» замінено поняттям місяця підвищення доходу, який визначається лише в разі підвищення тарифної ставки (окладу) і не визначається індивідуально для кожного працівника. Відтак відправною точкою для початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає особа.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 доручено вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року, та встановлено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року. Водночас військовослужбовцям посадові оклади у грудні 2015 року не підвищувалися, а тому січень 2016 року не став для них місяцем підвищення тарифних ставок (окладів) для цілей застосування Порядку № 1078.
Станом на спірний період розміри посадових окладів військовослужбовців визначалися постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01 січня 2008 року і втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 704) з 01 березня 2018 року. Протягом дії постанови № 1294 підвищення розмірів посадових окладів військовослужбовців, яке б зумовлювало визначення іншого місяця підвищення доходу, не відбувалося.
За таких обставин місяцем, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 (базовим місяцем), є січень 2008 року. Повноваження відповідача у цьому питанні не є дискреційними, оскільки Порядком № 1078 передбачено лише один правомірний варіант поведінки - проведення індексації починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймала позивач. Оскільки індексація грошового забезпечення за цей період позивачу не нараховувалася і не виплачувалася, бездіяльність відповідача в цій частині є протиправною, а позовні вимоги про визнання такої бездіяльності протиправною та про зобов`язання нарахувати і виплатити індексацію із застосуванням базового місяця січень 2008 року є обґрунтованими.
Щодо індексації грошового забезпечення за період починаючи з 01.03.2018 суд зазначає таке. Постановою № 704, яка набрала чинності з 01 березня 2018 року, затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та встановлено нові розміри окладів, а тому березень 2018 року став місяцем підвищення доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Верховний Суд у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, розглядаючи питання наявності у особи умов для отримання індексації-різниці, зауважив, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці. Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації. З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йдеться про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір підвищення доходу менший за суму можливої індексації, визначеної в цьому місяці. Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума такої індексації нараховується, то за абзацом 6 пункту 5 Порядку № 1078 ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація.
Для застосування наведених норм належить встановити: розмір підвищення доходу особи в березні 2018 року, який визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в місяці, що передував підвищенню, з урахуванням складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру; суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року, яка визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків; а також те, чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації. Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у цьому місяці, це є підставою для нарахування й виплати індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби, а її розмір визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Відповідач зазначених обставин не встановлював, питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації-різниці у місяці підвищення доходу не вирішував, доказів нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення після 01.03.2018 суду не надав. Отже, бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за цей період є протиправною.
Визначаючи спосіб відновлення порушеного права, суд виходить з того, що цим рішенням на відповідача покладається обов`язок здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача, за наслідками якого розміри складових грошового забезпечення, що не мають разового характеру, зміняться. Відтак на час вирішення спору неможливо встановити ані те, наскільки зміниться грошове забезпечення, ані конкретний розмір індексації-різниці, який є похідним від нього. За таких обставин зобов`язальна вимога підлягає задоволенню не через визначення конкретної суми, а через визначення методу нарахування індексації, встановленого абзацами 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у спосіб, визначений Верховним Судом у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21.
Разом з тим обсяг періоду, за який підлягає нарахуванню індексація, визначається з урахуванням такого. Пунктом 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону № 1282-XII. Відтак протягом 2023 року правових підстав для проведення індексації грошових доходів населення, у тому числі грошового забезпечення військовослужбовців, не було, а тому позовні вимоги в частині нарахування та виплати індексації за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 задоволенню не підлягають.
Статтею 39 Закону України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року. Отже, у 2024 році право на проведення індексації поновлено, а місяцем, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін (базовим місяцем), є січень 2024 року. При цьому сума індексації у 2024 році могла скластися лише у другому півріччі 2024 року - після того, як обчислений наростаючим підсумком з січня 2024 року індекс споживчих цін перевищив поріг індексації у розмірі 103 відсотки, та з першого числа місяця, що настає за місяцем офіційного опублікування відповідного індексу.
Згідно наданих позивачем доказів, індексація в 2024 році позивачу виплачувалася з вересня 2024.
Статтею 34 Закону України від 03 грудня 2024 року № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків, а сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується. Позивача виключено зі списків особового складу військової частини 06 січня 2025 року, тобто в межах січня 2025 року, у якому значення індексу споживчих цін приймається за 100 відсотків і сума індексації не нараховується. Отже, підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2025 по 06.01.2025 немає, і в цій частині у задоволенні позову слід відмовити.
Щодо застосування відповідачем розрахункової величини для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням суд зазначає таке. Відповідно до пункту 2 постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Постановою № 704 затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців згідно з додатком 14.
Пунктом 4 постанови № 704 у редакції, чинній станом на 01.03.2018 (зі змінами, внесеними пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103), установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481, яка набрала чинності 20.05.2023, скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та абзац перший пункту 4 постанови № 704 викладено в редакції, за якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб є базовим державним соціальним стандартом, розмір якого встановлюється законом на 1 січня кожного календарного року. Законами України про Державний бюджет України на 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025 роки розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного року встановлено у розмірі, що перевищує 1762 гривні, тобто величину, яка застосовувалася відповідачем як розрахункова. Отже, застосування відповідачем для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням позивача спочатку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, а згодом - сталої величини 1762 гривні, призвело до виплати позивачу грошового забезпечення в меншому розмірі, ніж це передбачено законом.
Кабінет Міністрів України, діючи в межах повноважень, визначених статтею 19 Конституції України, не уповноважений встановлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб або іншої сталої величини, що не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили. Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 у частині, що не суперечить акту вищої юридичної сили, із використанням для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Оскільки надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби та премія обчислюються у відсотковому відношенні до посадового окладу та окладу за військовим званням, перерахунок цих окладів зумовлює перерахунок і зазначених складових грошового забезпечення. Відтак дії відповідача щодо застосування розміру прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня 2018 року, та сталої величини 1762 гривні для визначення розмірів посадового окладу й окладу за військовим званням позивача є протиправними, а вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити недоотримане грошове забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум, є обґрунтованими.
Водночас суд не вбачає підстав для стягнення на користь позивача конкретних грошових сум, зазначених у позовній заяві. Нарахування та виплата грошового забезпечення й індексації належать до повноважень відповідача, а розмір належних позивачу виплат визначається за результатами перерахунку, здійсненого відповідачем на виконання цього рішення, з урахуванням раніше виплачених сум. Крім того, розмір індексації грошового забезпечення є похідним від розміру самого грошового забезпечення, який за наслідками такого перерахунку зміниться, а тому на час вирішення спору не може бути визначений. У цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо заяви позивача про встановлення відповідачу строку для подання звіту про виконання рішення суду та про зобов`язання відповідача подати такий звіт суд зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Згідно з частиною п`ятою цієї статті за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.
Зі змісту наведених норм вбачається, що застосування судового контролю за виконанням судового рішення шляхом покладення на відповідача обов`язку подати звіт про його виконання є правом, а не обов`язком суду, і здійснюється з урахуванням конкретних обставин справи. Спір, що розглядається, не належить до категорій справ, визначених абзацом другим частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, у яких подання такого звіту є обов`язковим. Матеріали справи не містять доказів того, що ухвалене у цій справі рішення не буде виконане відповідачем або що відповідач ухиляється від виконання судових рішень. За таких обставин підстав для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду немає, і у задоволенні цієї заяви слід відмовити.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 цього Кодексу).
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідач, на якого законом покладено обов`язок доказування правомірності своєї бездіяльності та дій, відзиву на позовну заяву не подав і жодних доказів на спростування доводів позивача суду не надав.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: обґрунтованими є вимоги про визнання протиправними бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за періоди з 01.12.2015 по 28.02.2018, з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 31.12.2024 і про зобов`язання нарахувати та виплатити таку індексацію, а також вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо застосування розрахункової величини для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 01.01.2019 по 06.01.2025 і про зобов`язання нарахувати та виплатити недоотримане грошове забезпечення. У решті позовних вимог, зокрема щодо стягнення конкретних грошових сум та щодо індексації грошового забезпечення за періоди з 01.01.2023 по 31.12.2023 і з 01.01.2025 по 06.01.2025, слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 та з 01.01.2020 по 19.05.2023.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) недоотримане грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію) за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 та з 01.01.2020 по 19.05.2023, визначивши розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо застосування сталої величини 1762 гривні для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 за період з 20.05.2023 по 06.01.2025.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію) за період з 20.05.2023 по 06.01.2025, визначивши розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати в повному розмірі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у спосіб, визначений Верховним Судом в постанові від 23 березня 2023 року по справі №400/3826/21.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua