Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №160/1083/26
Суддя: Маковська Олена Володимирівна
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 рокуСправа №160/1083/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 18.11.2025 № 2202357-2415-0403-UA12040150000015189 на суму 166 122,71 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податковий орган протиправно застосував збільшений розмір нормативної грошової оцінки, проіндексувавши її, та визначивши значно більший розмір орендної плати, ніж той що передбачений Договором оренди землі. Враховуюче зазначене, позивач вважає, що спірне рішення є протиправним, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи приначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. В обгрунтування зазначає, що між Кам?янською міською радою та ОСОБА_2 (1/2 переданої в оренду земельної ділянки) та ОСОБА_1 (1/2 переданої в оренду земельної ділянки) укладено договір оренди від 17.03.2021 №15265 на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кам?янське, вул. Дніпробудівська, 66Є, кадастровий номер 1210400000:01:022:0226, загальною площею 0,7258 га. Договір укладено строком до 30.09.2030. Згідно Розрахунку розміру орендної плати до Договору оренди земельної ділянки від 17.03.2021 №15265, розмір орендної плати на момент укладення договору, було визначено з нормативної грошової оцінки земельної ділянки на 22.02.2021 – 3 216 890,76 грн. Так, згідно умов договору оренди від 17.03.2021 №15265 зазначено наступне: «п. 4.4 Розмір орендної плати переглядається у разі: пп. 4.4.3 Підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством. «Орендар» щорічно самостійно індексує розмір орендної плати, визначеної в договорі, та декларує її до податкових органів відповідно до прийнятого коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель. ГУ ДПС було винесено податкове повідомлення - рішення за платежем орендна плата з фізичних осіб за податковий період 2025 рік: №2202357-2415-0403-UA12040150000015189 від 18.11.2025 на суму 166 122,71 грн. Розрахунок орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1210400000:01:022:0226 за 2023 рік визначений відповідачем на підставі витягу №HB-992340310223 від 29.06.2023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Згідно цього Витягу, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яку орендує позивачка, у 2023 році складала 7 056 320,26 грн. Сума орендної плати визначена відповідачем наступним чином: 7 056 320,26 грн. х 4% х 0,5 = 141 126,41 грн., де 4% - ставка податку, 0,5 – доля орендаря (за договором оренди орендарями є дві особи). Перевірка правильності даних про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка зазначена у витягу №HB-992340310223 від 29.06.2023 знаходиться поза межами предмету доказування, оскільки контролюючий орган таким повноваженнями при визначенні грошового зобов?язання з орендної плати за землю не наділений.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якій він просить задовольнити позовні вимоги.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, судом встановлено наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 17.03.2021 між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (Орендарі) та Камянською міською радою (Орендодавець) було укладено Договір оренди земельної ділянки № 15265.
Відповідно до п. 1.1. Договору, орендодавець надає, а орендарі приймають у строкове, платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: вул. Дніпробудівська, 66Є м Камянське, кадастровий номер 1210400000:01:022:0226, згідно з планом земельної ділянки.
Згідно п. 2.2. Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 22.02.2021 становить 3 216 890,76 грн.
Як передбачено п. 4.1. Договору, орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі на рахунок місцевого бюджету у розмірі 128 675,63 грн./рік без ПДВ, яка визначається відповідно до рішень міської ради від 22.06.2018 №1105-25/VII «Про ставку земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста», від 09.07.2020 № 1975-44/VII «Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Камянське станом на 01.01.2020», від 18.12.2020 №41-03/VIII «Про впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Камянське станом на 01.01.2020».
Відповідно до п. 4.2. Договору, обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.
Положеннями п. 4.4. Договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається у разі:
пп. 4.4.1. Зміни умов господарювання, передбачених договором; пп. 4.4.2. Зміни розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України;
пп. 4.4.3. Підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством. Орендарі щорічно самостійно індексують розмір орендної плати, визначеної в договорі, та декларують її в органах державної фіскальної служби відповідно до прийнятого коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель;
пп. 4.4.4. Погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендарів, що підтверджено документами;
пп. 4.4.5. Прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати у відповідності до чинного законодавства;
пп. 4.4.6. Затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Згідно із п. 12.1. Договору, зміна умов договору оренди здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.
Договір укладено строком до 30.09.2030.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення за платежем орендна плата з фізичних осіб за податковий період 2025 рік: №2202357-2415-0403-UA12040150000015189 від 18.11.2025 на суму 166 122,71 грн. та вручено платнику 12.12.2025.
Розрахунок орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1210400000:01:022:0226 за 2023 рік визначений відповідачем на підставі витягу №HB-992340310223 від 29.06.2023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Згідно цього Витягу, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яку орендує позивачка, у 2023 році складала 7 056 320,26 грн.
Сума орендної плати визначена відповідачем наступним чином: 7 056 320,26 грн. х 4% х 0,5 = 141 126,41 грн., де 4% - ставка податку, 0,5 – доля орендаря (за договором оренди орендарями є дві особи).
Не погоджуючись із спірним рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковим Кодексом України на органи державної податкової служби (контролюючі органи) покладено функції здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов`язкових платежів), які віднесені до їх компетенції.
Основним документом, що регулює земельні відносини в Україні, є земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-ІІІ та Закон України від 06.10.1998 №161 «Про оренду землі» (далі - Закон №161).
Законом, який регулює оподаткування землі в Україні, є Податковий кодекс України.
Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України, орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.
Відповідно до ст. 13 Закону України від 06.10.1998 № 161 «Про оренду землі» - договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до статті 270 ПКУ, об`єкти оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Згідно з пунктом 271.1 статті 271 ПКУ, базою оподаткування земельним податком є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
П.284.1 ст.284 ПК України передбачено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території. Нові зміни до рішень щодо наданих пільг зі сплати земельного податку надаються відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни.
Відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПКУ підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п.288.2 - 288.3 ст.288 ПКУ).
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п.288.4 ст.288 ПКУ).
Статтею 286 п.286.2 ПКУ зазначено, що платники плати за землю подають відповідному контролюючому органу довідку (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Згідно з п. 289.1 ст. 289 ПК України, у редакції, чинній з 01.01.2022, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 01 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 01 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Відповідно до п.284.1 ст.284 ПКУ, органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.
Відповідно до п. 3.1 Договору, договір укладений строком до 30.09.2030, отже є діючий.
Як зазначалось вище, умовами договору оренди від 17.03.2021 № 15265 передбачено наступне: «п. 4.4 Розмір орендної плати переглядається у разі: пп. 4.4.3 Підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством. «Орендар» щорічно самостійно індексує розмір орендної плати, визначеної в договорі, та декларує її до податкових органів відповідно до прийнятого коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель».
Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації (стаття 271 ПКУ). Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель (п.289.2 ст.289 ПКУ).
На сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в розділі «Ринок та оцінка земель», було розміщено інформацію «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2022 рік», в якій поінформовано про значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2022 рік, який становить: для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) 1,0; для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь) 1,15. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки для земель несільськогосподарського призначення становить: 1 за 2020 рік і 1,1 за 2021 рік. При обчисленні податкових зобов`язань з плати за землю за 2023 рік для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено та які не належать до сільськогосподарських угідь, застосовуються величини коефіцієнтів індексації за 2021 рік 1,1 та 2022 рік 1,15. Індекс споживчих цін за 2021 рік дорівнює 1,1, за 2022 рік 1,15, за 2023 рік 1,051.
Зміни до договору оренди землі № 15265 не вносились. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Проте за даними Держгеокадастру, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки, яку орендує позивачка, змінилась внаслідок її індексації, яка застосовується кумулятивно.
Згідно Витягу № HB-992340310223 від 29.06.2023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яку орендує позивачка, у 2023 році складала 7 056 320,26 грн. Сума орендної плати визначена відповідачем наступним чином: 7056320,26 грн. х 4% х0,5 = 141126,41 грн., де 4% - ставка податку, 0,5 – доля орендаря (за договором оренди орендарями є дві особи).
Верховний Суд у постанові від 07.08.2018 у справі №814/2292/17 визнав правомірним здійснення контролюючим органом розрахунку грошового зобов`язання з орендної плати за землю на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
За висновком Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №635/4233/19 витяг з технічної документації є документом, який оформлюється за результатом проведення нормативної грошової оцінки та відображає дані стосовно окремої земельної ділянки. Він складається на основі розрахованих у встановленому порядку показників (коефіцієнтів), які визначені у технічній документації, що затверджується рішенням відповідної сільської, селищної або міської ради .
У постанові від 19.08.2022 у справі №826/10853/16 Верховний Суд вказав на те, що витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель є належним джерелом даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, який виданий територіальним органом Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки, або в силу норми статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр», - відомості з Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку станом на відповідну дату.
Враховуючи викладене, контролюючим органом було сформовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Щодо доводів позивача про відсутність змін у договорі оренди, що унеможливлює застосування іншого розміру орендної плати, суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №914/2848/22 дійшла висновку про те, що з моменту початку застосування відповідно до п. 271.2 ст. 271 ПК України нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності автоматично змінюються і права та обов`язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, якщо він визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. У таких правовідносинах немає обов`язку сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов`язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки.
Доводи позивача про неможливість одночасної індексації орендної плати і нормативно грошової оцінки земельної ділянки спростовані п.4.4.3 Договору № 15265, за умовами якого розмір орендної плати переглядається у разі підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством. Орендарі щорічно самостійно індексують розмір орендної плати, визначеної в договорі, та декларують її в органах державної фіскальної служби відповідно до прийнятого коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель.
Крім того, як зазначено вище, розмір орендної плати в силу дії приписів статті 289 ПК України визначається на підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, який застосовується кумулятивно.
Щодо деталізації розрахунку, суд враховує, що ППР є повідомленням про суму зобов`язання. У відзиві відповідач надав детальну формулу розрахунку, підтвердивши, що всі використані коефіцієнти є публічно доступними.
Обґрунтовуючи протиправність оскарженого податкового повідомлення-рішення, позивач у позовній заяві вказує, що розрахунок ППР повинен мати більш детальні розрахунки податкового зобов`язання. Проте, позивачем під час судового розгляду не доведено, в чому саме полягає помилковість здійсненого контролюючим органом розрахунку, а такі посилання лише свідчать про незгоду позивача із винесеним податковим повідомленням-рішенням.
Щодо надсилання позивачу оскарженого податкового повідомлення-рішення про сплату ним зобов`язань з орендної плати.
Згідно з п.58.2 ст.58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Нарахування фізичним особам сум податку (орендної плати) проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 ПКУ (п.286.5 ст.286 ПКУ).
Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204 затверджено Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків.
Згідно з п.2 розділу ІІ Порядку, у випадках, зазначених у пункті 1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за такими формами: «Ф» - для платників податків - фізичних осіб, якщо відповідно до законодавства контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних із порушенням податкового або іншого законодавства (додаток 1).
Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення було сформовано позивачу за формою «Ф», тобто, як фізичній особі-платнику податків.
Матеріалами справи підтверджено, що спірне ППР було направлено позивачу засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та 12.12.2025 вручено платнику.
Відповідно до п.42.2 ст.42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з п.42.5 ст.42 ПК України, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Відповідно до вимог п.42.2 та п.42.5 ст.42 ПК України, зазначене податкове повідомлення-рішення вважається врученим позивачу належним чином.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
На підставі викладеного вище, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 18.11.2025 № 2202357-2415-0403-UA12040150000015189 на суму 166 122,71 грн.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
У зв`язку з тим, що в задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат, понесених позивачем, відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська
Оригінал: reyestr.court.gov.ua