Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №140/8406/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/8406/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРГАС» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БАРГАС» (далі – ТзОВ «БАРГАС») звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 27.05.2026 №UA205140/2026/000076/1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі зовнішньоекономічного контракту від 15.01.2026 №FLMIX-JBG1501 (далі – Контракт), укладеного з компанією «FLUO SHANGHAI INTERNATIONAL TRADE CO., LTD» (Китай), позивач придбав газ холодоагент REFRIGERANT GAS R404A у кількості 1000 балонів та газ холодоагент REFRIGERANT GAS R410A у кількості 600 балонів (торговельна марка SANMEI, виробник ZHEJIANG SANMEI CHEMICAL IND. CO., LTD) загальною вартістю 56031,00 доларів США на умовах поставки CIF Одеса. Імпорт товару здійснено на підставі ліцензії на імпорт від 02.02.2026, виданої Міністерством економіки, довкілля та сільського господарства України. Умовами Контракту передбачено 100% попередню оплату товару згідно з проформами-інвойсами та остаточний розрахунок за комерційними інвойсами. На підставі проформи-інвойсу від 21.01.2026 №FLMIX-JBG2603 позивач платіжними інструкціями в іноземній валюті від 27.02.2026 №85 та від 02.03.2026 №87 перерахував продавцю 43500,00 доларів США та 12531,00 доларів США відповідно, а всього 56031,00 доларів США, після чого продавцем виставлено комерційний інвойс від 09.03.2026 №FLMIX-JBG2603 на ту саму суму. Товар перевезено морським транспортом з порту Нінгбо (Китай) до порту Одеса (Україна) та застраховано за страховим полісом China Pacific Property Insurance Co., Ltd. №AHAZ65024226QAAAA100 на суму 61000,00 доларів США. Доставку товару територією України за маршрутом Одеса – Луцьк здійснювало ТОВ «ЄВРО ФОРВАРДІНГ» на підставі договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 16.08.2024 №00-019418.

Для митного оформлення товару уповноваженим декларантом позивача – фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 до Волинської митниці подано митну декларацію (далі – МД) №26UA20514040030015U7, в якій митну вартість товару визначено за першим методом (за ціною договору щодо товарів, які імпортуються). Разом з МД декларантом подано передбачені Митним кодексом України (далі – МК України) документи, зокрема Контракт з додатком №1 від 15.01.2026, комерційний інвойс, платіжні інструкції в іноземній валюті, страховий поліс, рахунок на оплату транспортно-експедиторських послуг від 27.05.2026 №9425, митні декларації країни відправлення.

Однак відповідачем 27.05.2026 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2026/000076/1, яким митну вартість товарів визначено за резервним методом відповідно до статті 64 МК України: товару №1 – на рівні 5,41 доларів США/кг на підставі МД від 16.02.2026 №504180/2026/000190, товару №2 – на рівні 7,83 доларів США/кг на підставі МД від 13.05.2026 №500020/2026/003462, та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2026/001134. Товар випущено у вільний обіг за МД від 28.05.2026 №26UA205140030873U4; різниця митних платежів склала 645294,72 грн. 12.06.2026 позивач у порядку частини восьмої статті 55 МК України подав відповідачу додаткові документи (проформу-інвойс від 21.01.2026 №FLMIX-JBG2603, договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 16.08.2024 №00-019418, рахунок на оплату від 27.05.2026 №9425, акт надання послуг від 28.05.2026 №9541, довіреність від 06.05.2026 №06052026), однак листом від 17.06.2026 відповідач відмовив у визнанні заявленої митної вартості товарів та скасуванні рішення про коригування митної вартості.

Позивач не погоджується із таким рішенням. Зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом декларантом подано документи, які узгоджуються між собою, підтверджують числові значення складових митної вартості та ціну, що була фактично сплачена за товар. Платіжні інструкції від 27.02.2026 №85 та від 02.03.2026 №87 містять посилання на Контракт, у межах якого ввезено оцінюваний товар, а відсутність у них номера комерційного інвойсу зумовлена тим, що оплату здійснено як 100% передоплату на підставі проформи-інвойсу, тоді як інвойс виписано 09.03.2026 під час відвантаження товару, тобто вже після надходження коштів продавцю. Взаємозв`язок платежів з партією оцінюваного товару підтверджується тим, що загальна сума перерахованих коштів (43500,00 + 12531,00 = 56031,00 доларів США) повністю збігається з вартістю товару за проформою-інвойсом та інвойсом, а інших поставок чи заборгованостей між сторонами в цей період не існувало. Проформа-інвойс є попереднім документом, а відповідно до пункту 6.1 Контракту остаточний розрахунок здійснюється за комерційними інвойсами; крім того, проформу-інвойс додатково подано відповідачу, і вона за номенклатурою, кількістю та ціною повністю відповідає інвойсу.

Щодо витрат на транспортування позивач зазначає, що товар поставлено на умовах CIF Одеса, а тому вартість морського фрахту та страхування до порту Одеса вже включена продавцем у ціну товару. Послуги ТОВ «ЄВРО ФОРВАРДІНГ» на суму 90545,85 грн згідно з рахунком від 27.05.2026 №9425 та актом надання послуг від 28.05.2026 №9541 (оформлення відпуску контейнера в порту, перевалка вантажу, автодоставка за маршрутом Одеса – Луцьк, компенсація вартості страхування) стосуються перевезення товару після його ввезення на митну територію України, а тому відповідно до статті 58 МК України не включаються до митної вартості. Ненадання заявки на перевезення, передбаченої пунктом 1.3 договору про транспортно-експедиторське обслуговування, не впливає на числове значення митної вартості, оскільки факт надання послуг та їх вартість підтверджуються рахунком та актом надання послуг. Суми 46,46 доларів США та 49,90 доларів США, зазначені в митних деклараціях країни відправлення, є внутрішніми портовими (митними) зборами в Китаї, які за умовами поставки CIF несе продавець і які включені в ціну товару; позивач ці суми не сплачував. Крім того, подання висновку про вартісні характеристики товару є правом, а не обов`язком декларанта.

Відтак позивач вважає, що відповідач не довів наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності заявленої митної вартості та підстав для застосування резервного методу. Оскаржуване рішення не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки не містить обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості, порівняння характеристик оцінюваного товару та товарів, ціна яких взята за основу для коригування, а також обґрунтування неможливості послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості; консультації з декларантом щодо вибору методу визначення митної вартості не проводилися. Інформація Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби має лише допоміжний характер, а формально нижчий рівень митної вартості товару порівняно з іншими митними оформленнями не може розцінюватися як заниження митної вартості та бути самостійною підставою для її коригування.

Ухвалою суду від 01.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що для митного оформлення товарів «Газ холодоагент REFRIGERANT GAS R404 А – 1000 балонів» (товар №1) та «Газ холодоагент REFRIGERANT GAS R410 А – 600 балонів» (товар №2) декларантом подано МД від 25.05.2026 №26UA205140030015U7, в якій митну вартість товарів визначено за основним методом – за ціною договору (контракту). Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, не дають можливості перевірити розрахунок числового значення митної вартості та містять такі розбіжності:

- відповідно до пункту 6.1 Контракту оплата здійснюється згідно з проформами-інвойсами, а остаточний розрахунок – за комерційними інвойсами, однак до митного оформлення надано лише додаток №1 від 15.01.2026 на загальну суму 3544234,00 доларів США, а проформу-інвойс декларант не подав ні під час митного оформлення, ні під час надання додаткових документів, що ставить під сумнів здійснення оплати за товар. Платіжні інструкції в іноземній валюті від 27.02.2026 №85 та від 02.03.2026 №87 стосуються розрахунку за Контрактом, однак не ідентифікуються з партією оцінюваного товару;

- товар поставляється на умовах CIF Одеса. Відповідно до рахунку на оплату від 27.05.2026 №9425 ТОВ «ЄВРО ФОРВАРДІНГ» надано послуги з компенсації вартості страхування вантажу та транспортно-експедиційні послуги (оформлення контейнера, регуляторне адміністрування, організація перевалки, автодоставка за маршрутом Одеса – Луцьк) на загальну суму 90545,85 грн. Вартість навантажувально-розвантажувальних робіт, оплачена одержувачем, не включена до митної вартості товару;

- у рахунку на оплату від 27.05.2026 №9425 зазначено договір від 16.08.2024 №00-019418, який не подано до митного оформлення, що позбавило митний орган можливості ідентифікувати послуги, надання яких передбачено договором, з фактично наданими послугами. Також не подано акт здачі-прийняття послуг та банківський платіжний документ, що підтверджує факт їх оплати;

- у митних деклараціях країни відправлення, крім вартості перевезення, зазначено вартості 46,46 доларів США та 49,90 доларів США, відомостей про які декларантом не надано, що позбавляє митний орган можливості перевірити достовірність декларування усіх витрат, які можуть бути складовими митної вартості відповідно до частини десятої статті 58 МК України.

Декларанту запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; транспортні (перевізні) документи; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копію митної декларації країни відправлення. Листом від 27.05.2026 б/н декларант повідомив про ненадання додаткових документів. З декларантом проведено консультацію щодо вибору методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (стаття 59 МК України) та щодо подібних (аналогічних) товарів (стаття 60 МК України) не могли бути застосовані через відсутність у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, ввезені на тих же комерційних умовах, а методи на основі віднімання вартості (стаття 62 МК України) та додавання вартості (стаття 63 МК України) – через відсутність у митного органу та декларанта вартісної основи для розрахунку митної вартості. Тому митну вартість товарів визначено за резервним методом відповідно до статті 64 МК України на основі раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей: товару №1 – на рівні 5,41 доларів США/кг за МД від 16.02.2026 №504180/2026/000190, товару №2 – на рівні 7,83 доларів США/кг за МД від 13.05.2026 №500020/2026/003462. За основу для коригування взято вартість товарів «Газ холодоагент REFRIGERANT GAS R404 А…» та «Газ холодоагент REFRIGERANT GAS R410 А…», країна походження – Китай, імпорт яких здійснено згідно із зовнішньоекономічним договором (контрактом) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товару; коригування на обсяг партії не здійснювалося. На підтвердження відповідач долучив до відзиву витяг з АСМО «Інспектор» щодо МД, використаних при коригуванні митної вартості.

Товар випущено у вільний обіг за МД від 28.05.2026 №26UA205140030873U4 з наданням гарантії відповідно до частини сьомої статті 55 МК України. За результатами розгляду поданої позивачем у порядку частини восьмої статті 55 МК України заяви від 12.06.2026 №12/06/26 про надання додаткових документів відповідач листом від 17.06.2026 №7.3-1/15-02/8.19/7576 повідомив про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів від 27.05.2026 №UA205140/2026/000076/1 прийняте відповідно до вимог МК України та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, а тому є законним та обґрунтованим.

Ухвалою суду від 20.07.2026 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 25.05.2026 для митного оформлення в режимі імпорту ввезених на територію України товарів: №1 «Суміші з вмістом галогенованих похідних метану, етану або пропану, з вмістом інших гідрофторвуглеводнів (HFCs), але без вмісту хлорфторвуглеводнів (CFCs) або гідрохлорфторвуглеводнів (HCFCs), з вмістом 15 мас.% або більше 1,1,1-трифторетану (HFC-143а): - Газ холодоагент REFRIGERANT GAS R404 А - 1000 балонів. CLASS: 2.2 UN NO 3337. Не являється наркотичним, психотропним засобом або прекусором. Використовується у холодильному обладнанні та у системах кондиціювання. Не містить озоноруйнівних речовин. Торгівельна марка: SANMEI; Виробник: ZHEJIANG SANMEI CHEMICAL IND. CO., LTD, CN» (код згідно з УКТ ЗЕД 3827610000, вага нетто 10900 кг) та №2 «Суміші з вмістом галогенованих похідних метану, етану або пропану, з вмістом інших гідрофторвуглеводнів (HFCs), але без вмісту хлорфторвуглеводнів (CFCs) або гідрохлорфторвуглеводнів (HCFCs), з вмістом 40 мас.% або більше пентафторетану (HFC-125) - Газ холодоагент REFRIGERANT GAS R410 А - 600 балонів. CLASS: 2.2 UN NO 3163. Не являється наркотичним, психотропним засобом або прекусором. Використовується у холодильному обладнанні та у системах кондиціювання. Не містить озоноруйнівних речовин. Торгівельна марка: SANMEI; Виробник: ZHEJIANG SANMEI CHEMICAL IND. CO., LTD, CN» (код згідно з УКТ ЗЕД 3827630000, вага нетто 6780 кг), декларант позивача – фізична особа – підприємець ОСОБА_1 подала МД №26UA205140030015U7 (а.с. 65-66). Умови поставки – CIF Одеса. Фактурна вартість товарів становить 56031,00 доларів США (еквівалентно 2480038,52 грн). Митну вартість товарів визначено за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) на рівні 2480038,52 грн, у тому числі товару №1 – 1519732,34 грн (34335,00 доларів США), товару №2 – 960306,18 грн (21696,00 доларів США). До митної декларації додано: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 15.01.2026 №FLMIX-JBG1501 (а.с. 25-28) та додаток №1 до нього від 15.01.2026 (а.с. 31 зворот - 32); рахунок-фактуру (інвойс) від 09.03.2026 №IFLMIX-JBG2603 (а.с. 31); пакувальний лист №IFLMIX-JBG2603 (а.с. 78 зворот); морську накладну (Sea Waybill) від 18.03.2026 №MEDUWV021078 (а.с. 69 зворот - 70); міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 22.05.2026 №7373 (а.с. 88); платіжні інструкції в іноземній валюті від 27.02.2026 №85 на суму 43500,00 доларів США та від 02.03.2026 №87 на суму 12531,00 доларів США (а.с. 29, 30); страховий поліс China Pacific Property Insurance Co., Ltd. №AHAZ65024226QAAAA10O на суму 61000,00 доларів США (а.с. 33 зворот - 35); ліцензію на імпорт, видану Міністерством економіки, довкілля та сільського господарства України 04.02.2026 (а.с. 32 зворот - 33); експертний висновок Київської торгово-промислової палати від 28.02.2023 №К-164 (а.с. 87); лист ТзОВ «БАРГАС» від 09.03.2026; митні декларації країни відправлення від 15.03.2026 №310420260549803939 та №310420260549803937.

Відповідно до електронного повідомлення від 25.05.2026 у зв`язку зі спрацюванням системи управління ризиками до товарів застосовано форми митного контролю 202-1 «Проведення часткового митного огляду» та 911-1 «Здійснення фото- та/або відеофіксації виконання митних формальностей» (а.с. 90). Заявою від 25.05.2026 №01 декларант просила продовжити час митного оформлення у зв`язку з наданням додаткових документів (а.с. 88 зворот). Під час митного оформлення декларантом також подано рахунок на оплату від 27.05.2026 №9425, виставлений ТОВ «ЄВРО ФОРВАРДІНГ» на суму 90545,85 грн за компенсацію вартості страхування вантажу та транспортно-експедиційні послуги територією України, у тому числі автодоставку за маршрутом м. Одеса – м. Луцьк (а.с. 40).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, митним органом в електронному повідомленні від 27.05.2026 декларанту запропоновано в 10-денний строк подати такі документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) транспортні (перевізні) документи; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-лист) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 6) копію митної декларації країни відправлення (а.с. 90).

На електронне повідомлення митниці декларант заявами від 27.05.2026 повідомила, що всі документи, які підтверджують митну вартість товарів, надані, а інших додаткових документів надати неможливо у зв`язку з їх відсутністю, та просила прийняти рішення щодо митної вартості без урахування 10-денного строку (а.с. 89).

У цей же день митний орган в електронному повідомленні провів з декларантом консультацію щодо вибору методу визначення митної вартості, у якій зазначив про відсутність у Волинської митниці цінової інформації про вартість ідентичних чи подібних товарів для застосування методів визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59–61 МК України, інформації про вартість продажу ідентичних чи аналогічних товарів на митній території України для застосування методу згідно з положеннями статті 62 МК України та інформації про вартість товарів, наданої виробником, для застосування методу згідно з положеннями статті 63 МК України. Водночас митниця повідомила, що володіє ціновою інформацією щодо вартості товарів згідно з раніше визнаними (визначеними) митними органами митними вартостями: товар №1 – 5,41 доларів США/кг за ЕМД від 16.02.2026 №504180/2026/000190, товар №2 – 7,83 доларів США/кг за ЕМД від 13.05.2026 №500020/2026/003462, та запропонувала декларанту у разі наявності цінової інформації для застосування методів визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59–63 МК України повідомити про це.

За результатами розгляду поданої декларантом МД №26UA205140030015U7 та доданих до неї документів відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 27.05.2026 №UA205140/2026/000076/1 (а.с. 21-22) та сформував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.05.2026 №UA205140/2026/001134 (а.с. 22 зворот).

У графі 33 оскаржуваного рішення від 27.05.2026 №UA205140/2026/000076/1 зазначено, що митна вартість товарів 1, 2, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, а саме:

- партія товару поставляється відповідно до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 15.01.2026 №FLMIX-JBG1501, укладеного ТОВ «БАРГАС» (Україна) з FLUO SHANGHAI INTERNATIONAL TRADE CO., LTD (Китай). Загальна сума договору дорівнює сумі вартості всіх підписаних специфікацій (пункт 5.1 контракту). Оплата вартості кожного товару, що відвантажується, здійснюється в доларах США згідно з проформами-інвойсами, остаточний розрахунок здійснюється за комерційними інвойсами (пункт 6.1 контракту). До митного оформлення надано додаток №1 від 15.01.2026 на загальну суму 3544234,00 доларів США, проформа-інвойс відсутня. Платіжні інструкції в іноземній валюті від 27.02.2026 №85, від 02.03.2026 №87 стосуються розрахунку по контракту, однак не ідентифікуються з партією оцінюваного товару;

- товар поставляється на митну територію України відповідно до умов поставки CIF – Одеса, за якими продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення. Відповідно до рахунку на оплату від 27.05.2026 №9425 ТОВ «Євро Форвардінг» надані послуги з компенсації вартості страхування вантажу, транспортно-експедиційні послуги (оформлення контейнера, регуляторне адміністрування, організація перевалки, автодоставка за маршрутом Одеса – Луцьк) на загальну суму 90545,85 грн. Вартість навантажувально-розвантажувальних робіт, оплачена одержувачем, не включена до митної вартості товару. У рахунку на оплату від 27.05.2026 №9425 зазначено договір від 16.08.2024 №00-019418, який не подано до митного оформлення;

- відповідно до заявлених умов поставки передбачене страхування вантажу. До митного оформлення надано страховий поліс AHAZ65024226QAAAA10O на суму 61000,00 доларів США. В митних деклараціях країни відправлення вказана вартість перевезення, також зазначені вартості 46,46 доларів США та 49,90 доларів США, відомостей про які декларантом не надано, що позбавляє митний орган можливості перевірити достовірність декларування усіх витрат, які можуть бути складовими митної вартості відповідно до частини десятої статті 58 МК України;

- відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Однак до митного оформлення не подано договір від 16.08.2024 №00-019418, вказаний у рахунку на оплату від 27.05.2026 №9425, акт здачі-прийняття, банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати послуг.

Крім того, у рішенні зазначено, що декларант не надав витребуваних додаткових документів, про що повідомив листом б/н від 27.05.2026, а також що у зв`язку зі спрацюванням ризиків системи управління ризиками митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», та встановлено, що заявлена митна вартість є нижчою за вартість ввезених на митну територію України подібних товарів.

У зв`язку з неможливістю застосування методів визначення митної вартості 2а (стаття 59 МК України) та 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методів 2в (стаття 62 МК України) та 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на основі раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей товарів: товару №1 – на рівні 5,41 доларів США/кг за ЕМД від 16.02.2026 №504180/2026/000190, товару №2 – на рівні 7,83 доларів США/кг за ЕМД від 13.05.2026 №500020/2026/003462. За основу для коригування митної вартості взято вартість товарів «Газ холодоагент REFRIGERANT GAS R404 А…», «Газ холодоагент REFRIGERANT GAS R410 А…», країна походження – Китай, імпорт яких здійснено згідно із зовнішньоекономічним договором (контрактом) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товару. Коригування на обсяг партії не здійснювалося. Скоригована митна вартість становить: товару №1 – 58969,00 доларів США, товару №2 – 53087,40 доларів США.

Товар було випущено у вільний обіг за МД від 28.05.2026 №26UA205140030873U4 з наданням гарантії відповідно до частини сьомої статті 55 МК України на суму 645294,72 грн (а.с. 23-24).

12.06.2026 представник позивача звернулася до відповідача із заявою №12/06/26 (а.с. 41 зворот - 42) про надання додаткових документів згідно з частиною восьмою статті 55 МК України, до якої долучила проформу-інвойс від 21.01.2026 №FLMIX-JBG2603, договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 16.08.2024 №00-019418 (а.с. 35 зворот - 39), рахунок на оплату від 27.05.2026 №9425 (а.с. 40), акт надання послуг від 28.05.2026 №9541 (а.с. 40 зворот) та довіреність від 06.05.2026 №06052026 (а.с. 44).

Листом від 17.06.2026 №7.3-1/15-02/8.19/7576 відповідач повідомив про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 27.05.2026 №UA205140/2026/000076/1 та визнання заявленої митної вартості, зазначивши, що пунктом 1.3 договору від 16.08.2024 №00-019418 передбачено подання клієнтом експедитору заявки на кожне перевезення, яку не надано, а витрати на послуги ТОВ «Євро Форвардінг» на суму 90545,85 грн згідно з актом надання послуг від 28.05.2026 №9541 понесені імпортером та відповідно до частини десятої статті 58 МК України можуть бути складовими митної вартості, тому декларантом документально не підтверджено повноту включення до ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар, складових митної вартості, визначених пунктами 5, 6 частини десятої статті 58 МК України (а.с. 42 зворот - 44).

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів, звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як регламентовано частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом - за ціною договору (контракту).

Згідно з частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребуваними документами (вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №300/784/24).

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів та коригування митної вартості, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) декларант подав разом із митною декларацією документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару згідно з частиною другою статті 53 МК України: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 15.01.2026 №FLMIX-JBG1501 (а.с. 25-28) та додаток №1 до нього від 15.01.2026 (а.с. 31 зворот - 32); рахунок-фактуру (інвойс) від 09.03.2026 №IFLMIX-JBG2603 (а.с. 31); платіжні інструкції в іноземній валюті від 27.02.2026 №85 та від 02.03.2026 №87 (а.с. 29, 30); ліцензію на імпорт (а.с. 32 зворот - 33); страховий поліс №AHAZ65024226QAAAA10O (а.с. 33 зворот - 35); декларацію митної вартості.

Крім цього надано пакувальний лист (а.с. 78 зворот), морську накладну (Sea Waybill) від 18.03.2026 №MEDUWV021078 (а.с. 69 зворот - 70), міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 22.05.2026 №7373 (а.с. 88), митні декларації країни відправлення, експертний висновок Київської торгово-промислової палати від 28.02.2023 №К-164 (а.с. 87), рахунок на оплату від 27.05.2026 №9425 (а.с. 40).

Так з матеріалів справи слідує, що ввезення товару на митну територію України відбулося на підставі зовнішньоекономічного контракту від 15.01.2026 №FLMIX-JBG1501 (а.с. 25-28), укладеного між ТзОВ «БАРГАС» (покупець) та компанією FLUO SHANGHAI INTERNATIONAL TRADE CO., LTD (продавець).

За умовами цього контракту продавець зобов`язується поставити на адресу покупця гази холодоагенти у сталевих балонах; асортимент, кількість, ціна та додаткові умови узгоджуються сторонами в додатках-специфікаціях до договору (пункти 3.1, 3.7); постачання товару здійснюється на умовах CIF Клайпеда, Литва; Рига, Латвія; Гамбург, Німеччина; Одеса, Україна (пункт 4.1); загальна сума договору дорівнює сумі вартості всіх підписаних специфікацій, вартість циліндрів та індивідуальної картонної коробки упаковки включена (пункт 5.1); ціна товару розуміється на умовах CIF згідно з правилами ІНКОТЕРМС-2010, якщо інше не вказано у специфікації (пункт 5.2); оплата вартості кожного товару, що відвантажується, здійснюється в доларах США шляхом банківського переказу згідно з проформами інвойсів, остаточний розрахунок здійснюється за комерційними інвойсами (пункт 6.1); товар поставляється на умовах 100% передоплати (пункт 6.3).

Отже, контрактом визначено умови поставки, основні зобов`язання продавця та покупця, а також порядок розрахунків.

Додатком №1 від 15.01.2026 (специфікацією) до контракту сторони погодили асортимент, кількість та ціни холодоагентів загальною кількістю 1104060 кг на загальну суму 3544234,00 доларів США, зокрема R404A – 344400 кг за ціною 3,15 доларів США/кг та R410A – 183040 кг за ціною 3,20 доларів США/кг на умовах CIF Гамбург, CIF Клайпеда, CIF Рига, CIF Одеса; умови оплати – передоплата 100%; час відвантаження – січень–грудень 2026 року (а.с. 31 зворот - 32).

Таким чином, додаток №1 від 15.01.2026 є специфікацією на весь погоджений сторонами обсяг поставок за контрактом упродовж 2026 року, а не документом щодо окремої партії товару, тому зазначення в ньому загальної суми 3544234,00 доларів США не свідчить про розбіжності з документами щодо оцінюваної партії. Водночас погоджені у специфікації ціни повністю відповідають цінам оцінюваних товарів, зазначеним в інвойсі від 09.03.2026 №IFLMIX-JBG2603: 10900 кг R404A х 3,15 доларів США = 34335,00 доларів США; 6780 кг R410A х 3,20 доларів США = 21696,00 доларів США, а всього 56031,00 доларів США.

Згідно з рахунком-фактурою (інвойсом) від 09.03.2026 №IFLMIX-JBG2603 продавець поставив покупцеві 1000 балонів газу REFRIGERANT GAS R404A (вага нетто 10900 кг) вартістю 34335,00 доларів США та 600 балонів газу REFRIGERANT GAS R410A (вага нетто 6780 кг) вартістю 21696,00 доларів США, загальна вартість товару становить 56031,00 доларів США на умовах CIF Одеса (а.с. 31). Фактурна вартість товару відображена в графі 22 МД №26UA205140030015U7.

Оплата вказаного товару була здійснена двома платежами: платіжною інструкцією в іноземній валюті від 27.02.2026 №85 на суму 43500,00 доларів США та платіжною інструкцією в іноземній валюті від 02.03.2026 №87 на суму 12531,00 доларів США, а всього 56031,00 доларів США, що точно відповідає фактурній вартості оцінюваного товару. У призначенні обох платежів зазначено оплату (передоплату) за газ холодоагент згідно з контрактом №FLMIX-JBG1501 від 15.01.2026 з перевезенням з Китаю (POL: CN) до України (POD: UA) (а.с. 29, 30).

Обидва платежі здійснено до складення інвойсу від 09.03.2026 відповідно до погодженої сторонами умови про 100% передоплату (пункт 6.3 контракту, додаток №1), а тому платіжні інструкції об`єктивно не могли містити реквізитів інвойсу, який на момент оплати ще не існував. Чинне законодавство не встановлює обов`язкового зазначення в банківських платіжних документах реквізитів саме інвойсу, а для ідентифікації поставки достатнім є зазначення в платіжних документах реквізитів зовнішньоекономічного договору (постанова Верховного Суду від 29.12.2025 у справі №300/6315/24). Відповідач не навів жодних доказів наявності інших поставок чи інших розрахунків за контрактом у відповідний період, до яких могли б стосуватися зазначені платежі.

Не ґрунтується на вимогах закону і посилання відповідача на відсутність рахунку-проформи. Пунктом 3 частини другої статті 53 МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, віднесено рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу, проте рахунок-проформа подається лише у разі, якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу. Оцінюваний товар ввезено за договором купівлі-продажу, тому документом, що підтверджує ціну товару, є рахунок-фактура (інвойс), який декларант надав. Крім того, проформу-інвойс у переліку документів, запропонованих декларанту до подання, митний орган не зазначав, а в подальшому позивач додатково подав відповідачу проформу-інвойс від 21.01.2026 №FLMIX-JBG2603 у порядку частини восьмої статті 55 МК України (а.с. 41 зворот - 42), яка за номенклатурою, кількістю та ціною товару (56031,00 доларів США) повністю відповідає інвойсу від 09.03.2026 №IFLMIX-JBG2603.

Отже, фактурна вартість товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, які узгоджуються між собою, а у відповідача була можливість ідентифікувати, що оплата здійснювалася саме за оцінюваний товар.

Разом з тим суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів - це ціна, зазначена саме відправником (продавцем) у рахунках-фактурах, які згідно з частиною другою статті 53 МК України є документами, що підтверджують митну вартість товару.

За правилами частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункт 5).

Водночас згідно з частиною одинадцятою статті 58 МК України витрати на транспортування після ввезення товарів на митну територію України не включаються до митної вартості за умови їх виділення з ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - лише якщо здійснювалося страхування.

У пунктах 4.1, 5.2 контракту від 15.01.2026 №FLMIX-JBG1501 та в додатку №1 до нього сторони погодили, що поставка товару здійснюється на умовах CIF, зокрема CIF Одеса, Україна, згідно з правилами ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки CIF Одеса зазначені також в інвойсі, у графі 20 МД та в декларації митної вартості.

Умови поставки CIF (Cost, Insurance and Freight, або Вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення)) означають, що продавець зобов`язаний укласти договір перевезення та оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в названий порт призначення, а також забезпечити страхування товару на період перевезення. Таким чином, вартість фрахту та страхування товару до порту Одеса, тобто до місця ввезення на митну територію України, включена до ціни товару, сплаченої покупцем.

Зазначене підтверджується і матеріалами справи. Морське перевезення товару з порту Нінгбо (Китай) до порту Одеса (Україна) здійснено згідно з морською накладною (Sea Waybill) від 18.03.2026 №MEDUWV021078 (а.с. 69 зворот - 70). Страхувальником товару за страховим полісом China Pacific Property Insurance Co., Ltd. №AHAZ65024226QAAAA10O на суму 61000,00 доларів США є продавець – FLUO SHANGHAI INTERNATIONAL TRADE CO., LTD, при цьому страхування покриває перевезення від порту відправлення до порту призначення (Одеса) і не поширюється на подальше перевезення до складу (а.с. 33 зворот - 35). У митних деклараціях країни відправлення від 15.03.2026 №310420260549803939 та №310420260549803937 умовами поставки зазначено CIF, а поряд з вартістю фрахту (2713,00 та 1687,00 доларів США відповідно) у графі щодо страхування зазначено 49,90 та 46,46 доларів США відповідно.

Отже, суми 46,46 та 49,90 доларів США, на які послався відповідач, є витратами продавця на страхування товару, які за умовами поставки CIF включені до ціни товару, сплаченої покупцем. Відповідач не встановив, що такі витрати понесені покупцем понад ціну товару, не витребовував у декларанта пояснень чи документів щодо цих сум та не зазначив, яким чином вони впливають на числове значення заявленої митної вартості.

Щодо послуг ТОВ «ЄВРО ФОРВАРДІНГ», то згідно з рахунком на оплату від 27.05.2026 №9425 (а.с. 40) та актом надання послуг від 28.05.2026 №9541 (а.с. 40 зворот) позивачу надано такі послуги: компенсація вартості страхування вантажу – 789,40 грн (без ПДВ) та транспортно-експедиційні послуги по території України, що включають послуги з оформлення відпуску контейнера для доставки вантажу торговцем за коносаментом, регуляторного адміністрування, організації перевалки вантажів, автодоставку за маршрутом м. Одеса – м. Луцьк автомобілем BH4800OI/BH2600XG, – 74797,04 грн (без ПДВ), а всього 90545,85 грн з ПДВ.

Отже, вказані послуги надані на території України після прибуття товару до порту Одеса, тобто після його ввезення на митну територію України (митницею в`їзду в графі 29 МД зазначено Одеську митницю), виділені в окремих документах, документально підтверджені та піддаються обчисленню. Такі витрати не є витратами на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України в розумінні пункту 5 частини десятої статті 58 МК України, а відповідно до частини одинадцятої статті 58 МК України до митної вартості не включаються.

Посилання відповідача на те, що вартість навантажувально-розвантажувальних робіт, оплачена одержувачем, не включена до митної вартості товару, суд оцінює критично, оскільки ні в оскаржуваному рішенні, ні у відзиві відповідач не зазначив, які саме роботи з навантаження, вивантаження та обробки товару, пов`язані з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України (пункт 6 частини десятої статті 58 МК України), оплачено покупцем та в якому розмірі. Рахунок на оплату від 27.05.2026 №9425 таких робіт не містить, а організація перевалки вантажу в порту призначення та подальша автодоставка до м. Луцьк здійснені щодо товару, вже ввезеного на митну територію України.

Договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 16.08.2024 №00-019418, акт здачі-прийняття послуг та банківські документи про їх оплату не належать до документів, які декларант зобов`язаний подати відповідно до частини другої статті 53 МК України для підтвердження митної вартості товару, поставленого на умовах CIF, адже обов`язок подання документів про вартість перевезення виникає лише у разі, якщо витрати на транспортування не включені у вартість товару (пункт 6 частини другої статті 53 МК України). Крім того, у переліку додаткових документів, запропонованих декларанту до подання в електронному повідомленні від 27.05.2026, договору із третіми особами (пункт 1 частини третьої статті 53 МК України) митний орган не зазначав. Надалі договір від 16.08.2024 №00-019418 (а.с. 35 зворот - 39) та акт надання послуг від 28.05.2026 №9541 (а.с. 40 зворот) позивач подав відповідачу в порядку частини восьмої статті 55 МК України.

Доводи відповідача, викладені в листі від 17.06.2026 №7.3-1/15-02/8.19/7576, про ненадання заявки на перевезення, передбаченої пунктом 1.3 договору від 16.08.2024 №00-019418, суд також відхиляє, оскільки така заявка є документом, що регулює внутрішні відносини між клієнтом та експедитором, не належить до документів, визначених статтею 53 МК України, та не впливає на числове значення митної вартості товару. Факт надання послуг, їх зміст і вартість підтверджені рахунком на оплату від 27.05.2026 №9425 та актом надання послуг від 28.05.2026 №9541. Висновок відповідача про те, що витрати на ці послуги можуть бути складовими митної вартості, не узгоджується з пунктом 5 частини десятої та частиною одинадцятою статті 58 МК України, оскільки стосується витрат на перевезення товару територією України після його ввезення.

Отже, суд вважає, що надані під час митного оформлення товару документи підтверджують як вартість самого товару, так і те, що витрати на транспортування та страхування товару до місця ввезення на митну територію України включені до ціни товару відповідно до умов поставки CIF Одеса.

Окрім цих витрат жодних інших витрат, які підлягали б включенню до митної вартості, позивачем понесено не було (інше не випливає з умов контракту, специфікації та рахунку-фактури).

Суд не заперечує, що митний орган має повноваження упевнюватися в достовірності документів, поданих до митного оформлення товару, однак наголошує, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частині третій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленнях декларанту, може мати місце лише тоді, коли подані згідно з частиною другою цієї статті документи містять такі розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Суд звертає увагу, що серед документів, запропонованих декларанту до подання в електронному повідомленні від 27.05.2026, відповідач зазначив банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, транспортні (перевізні) документи та копію митної декларації країни відправлення, тобто документи, які декларант уже подав разом з митною декларацією (платіжні інструкції від 27.02.2026 №85 та від 02.03.2026 №87, морську накладну, CMR, митні декларації країни відправлення), не пояснивши, яких саме відомостей у цих документах бракує або які з них викликають сумнів. Такий підхід свідчить про формальне витребування документів без зазначення, які саме складові митної вартості є непідтвердженими та які документи можуть усунути сумніви.

За обставин цієї справи митним органом не доведено відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

Стосовно ненадання декларантом висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, суд зазначає, що відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, встановлюються не у висновках експерта, а безпосередньо в інвойсах, у цьому випадку – в інвойсі від 09.03.2026 №IFLMIX-JBG2603.

Експертний висновок носить консультаційний характер та по своїй суті є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача щодо визначення вартості об`єкта оцінювання, а тому такий висновок може вказувати лише на можливу достовірність контрактної вартості товару, однак не є документом, що підтверджує митну вартість у розумінні частини другої статті 53 МК України. Подання такого висновку є правом, а не обов`язком декларанта, тому його ненадання саме по собі не спростовує достовірності поданих документів.

У постановах від 25.08.2023 у справі №810/693/17, від 25.08.2023 у справі №826/3098/16, від 16.06.2023 у справі №825/2410/16, від 31.07.2024 у справі №815/2564/18 Верховний Суд дотримується такої ж позиції.

Суд також не погоджується з доводом відповідача про те, що обов`язок доведення митної вартості товару покладений на позивача, оскільки відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Декларант, подавши документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, виконав свій обов`язок щодо підтвердження заявленої митної вартості, тоді як відповідач не довів обґрунтованості своїх сумнівів у її достовірності.

За встановлених у справі обставин, суд вважає, що у спірному рішенні неможливість визнання митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеною. Відповідач не обґрунтував, чому подані декларантом документи, які узгоджуються між собою за найменуванням, кількістю та ціною товару, умовами поставки та оплати, не упевнили митницю в достовірності заявленої митної вартості, та не врахував додатково поданих позивачем документів, які усували викладені в рішенні зауваження.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів передбачене статтею 59 МК України, згідно з частинами першою, другої якої у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (частина четверта статті 59 МК України).

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Із тексту спірного рішення слідує, що митним органом коригування митної вартості товарів здійснено за резервним методом відповідно до статті 64 МК України на підставі раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей: товару №1 – на рівні 5,41 доларів США/кг за ЕМД від 16.02.2026 №504180/2026/000190, товару №2 – на рівні 7,83 доларів США/кг за ЕМД від 13.05.2026 №500020/2026/003462, тобто приблизно в 1,7 та 2,4 раза вище за ціну, погоджену сторонами контракту.

Відповідно до частини першої статті 64 МК України резервний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу. У рішенні зазначено, що методи 2а (стаття 59 МК України) та 2б (стаття 60 МК України) не могли бути застосовані з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари. Однак за основу для коригування митний орган узяв вартість товарів з тим самим найменуванням («Газ холодоагент REFRIGERANT GAS R404 А…», «Газ холодоагент REFRIGERANT GAS R410 А…») та тієї ж країни походження – Китай, тобто товарів, які сам митний орган вважав ідентичними або подібними оцінюваним. За таких обставин висновок про відсутність інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари суперечить змісту самого рішення, а неможливість застосування методів, визначених статтями 59, 60 МК України, відповідачем не обґрунтована.

У відзиві відповідач послався на те, що товари за іншими МД ввезено на інших комерційних умовах, однак такого обґрунтування оскаржуване рішення не містить. Крім того, за наявності відмінностей у комерційних умовах ввезення товарів, вартість яких узята за основу, митний орган мав навести такі відмінності та врахувати їх при коригуванні, чого зроблено не було.

У рішенні, крім номерів та дат митних декларацій, рівня митної вартості за кілограм, найменування та країни походження товарів, не наведено порівняння характеристик оцінюваних товарів та товарів, ціна яких взята за основу (виробник, торговельна марка, склад суміші, вид та об`єм тари, кількість, умови поставки, комерційний рівень продажу), не зазначено, чи ввозилися такі товари приблизно в тій же кількості та в той же час, а вказівка на те, що коригування на обсяг партії не здійснювалося, жодним чином не мотивована. Обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості та фактів, які вплинули на таке коригування, як того вимагають пункти 2, 4 частини другої статті 55 МК України, рішення не містить.

Долучений відповідачем до відзиву витяг з АСМО «Інспектор» щодо митних декларацій, використаних при коригуванні митної вартості, не усуває вказаних недоліків, оскільки правомірність рішення суб`єкта владних повноважень оцінюється судом з урахуванням підстав і мотивів, викладених у самому рішенні на момент його прийняття.

Необхідно зазначити, що за усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в АСАУР інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Тому формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за обраним декларантом методом.

Між тим принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №300/784/24).

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю товару. Тому підстави вважати, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 27.05.2026 №UA205140/2026/000076/1 є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні, а отже це рішення підлягає скасуванню як протиправне.

Таким чином, позов належить задовольнити повністю.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 7743,54 грн, що підтверджується квитанцією від 25.06.2026 (а.с. 13).

Оскільки суд задовольняє позов, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у сумі 7743,54 грн.

Позивач також просить стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах № 640/3098/20 та № 160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі № 540/2307/21.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа № 815/1479/18), від 15.07.2020 (справа № 640/10548/19), від 21.01.2021 (справа № 280/2635/20), від 03.08.2022 (справа № 280/4264/21).

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі № 520/6658/21).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правничої допомоги від 13.06.2023 №85-ЮП, укладений з Адвокатським бюро «КРЮЧКОВА» (а.с. 16-18), попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу від 25.06.2026 №25/06 (а.с. 20), рахунок-фактуру від 25.06.2026 №996 (а.с. 18 зворот), акт приймання-передачі наданих послуг від 25.06.2026 №996 (а.с. 19 зворот), платіжну інструкцію від 25.06.2026 №305 (а.с. 19), ордер на надання правничої допомоги серії АС №1193349 (а.с. 15) та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ №1017 (а.с. 14).

Згідно з попереднім розрахунком адвокатом надано такі послуги: ознайомлення керівника позивача з процесуальними правами та обов`язками щодо захисту прав та інтересів – 30 хв; ознайомлення з рішенням про коригування митної вартості товарів та товаросупровідними документами, наданими до митного оформлення, – 1,5 год; подання заяви про надання додаткових документів згідно з частиною восьмою статті 55 МК України – 2 год; пошук інформації щодо контрагента та перевірка правосуб`єктності учасників зовнішньоекономічної операції – 1 год; складання стратегії представництва у суді – 1 год; вивчення судової практики з відповідних правовідносин – 2 год; складання та подання позовної заяви – 3 год. Загальна вартість послуг становить 6000,00 грн.

Суд звертає увагу, що представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечив щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Суд, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін) та значення справи для сторін, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення представника відповідача щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді першої інстанції.

Керуючись статтями 134, 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 27.05.2026 №UA205140/2026/000076/1.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРГАС» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судовий збір у сумі 7743,54 грн (сім тисяч сімсот сорок три грн 54 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн (чотири тисячі грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БАРГАС» (03162, місто Київ, проспект Леся Курбаса, будинок 12Б, квартира 189, ідентифікаційний код юридичної особи 44197661).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385).

Суддя О. О. Андрусенко