Суд: Волинський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: осіб, звільнених з публічної служби
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №140/9772/26
Суддя: Стецик Назар Васильович
ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/9772/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Стецика Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі також – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення з ОСОБА_1 своєчасного та повного розрахунку при звільненні;
стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 901 634,77 грн, сума вказана без утримання обов`язкових платежів та зборів;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.01.2016 по день фактичної виплати 30.06.2026;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати їх виплати на суму грошового забезпечення відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, за весь час затримки виплати з 01.01.2016 по день фактичної виплати 30.06.2026.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та був виключений зі списків особового складу 06.08.2020. На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 у справі №140/31962/23 відповідач здійснив перерахунок та часткові виплати належного позивачу грошового забезпечення за період з 01.01.2016 у такі дати: 14.05.2025 (70 418,35 грн), 06.06.2025 (75 505,84 грн) та 30.06.2026 (80 921,10 грн).
Позивач вважає, що оскільки повний розрахунок при звільненні з ним не проведено своєчасно, відповідач допустив протиправну бездіяльність, у зв`язку з чим підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку відповідно до ст. 117 КЗпП України, а також підлягає нарахуванню та виплаті компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» №2050-III та Порядком №159.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доказів у спростування позовних вимог не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив.
Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, а також принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд вважає, що в межах наданих повноважень він створив належні умови для реалізації учасниками процесу їхніх прав щодо висловлення правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.10.2026 позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні щодо виплат, здійснених 14.05.2025 та 06.06.2025, було залишено без руху на підставі ч. 13 ст. 171 КАС України у зв`язку з пропуском позивачем місячного строку звернення до суду (визначеного ч. 5 ст. 122 КАС України) без подання заяви про його поновлення.
01.10.2026 представник позивача подав до суду заяву в якій повідомив, що 30.09.2026 відповідач на виконання рішення суду в справі №140/6366/24 виплатив позивачу грошове забезпечення в сумі 76 625, 10 грн та просив врахувати цей факт при ухвалені судового рішення.
Надалі, у заяві від 03.10.2026 представник позивача просив клопотання про долучення доказів від 01.10.2026 вважати неподаним та не враховувати при ухвалені судового рішення.
Ухвалою суду від 29.10.2026 розгляд справи продовжено.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини.
Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та наказом командира від 06.08.2020 №157 був виключений зі списків особового складу частини.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 у справі №140/31962/23, яке набрало законної сили,:
визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови КМУ від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.
зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови КМУ від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум.
визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахування січня 2008 року, як базового місяця.
зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 зі встановленням базового місяця - січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум.
визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 06.08.2020 із застосуванням щомісячної індексації - різниці в розмірі – 4251,22 грн, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.
зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у повному розмірі за період з 01.03.2018 по 06.08.2020 із застосуванням щомісячної індексації - різниці в розмірі – 4251,22 грн, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахування індексації грошового забезпечення.
зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з врахуванням індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018 - 2020 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби з урахування індексації грошового забезпечення;
зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018 - 2020 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби з врахуванням індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.
зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум.
визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 06.08.2020 грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.
зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошове забезпечення за період 01.01.2020 по 06.08.2020 з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум.
визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у обчисленні та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення на підставі судового рішення по справі №140/10589/21 за період з 01.01.2016 по 31.12.2021 та по справі №140/2912/22 за період з 31.12.2014 по місяць, що передує місяцю фактичного виконання рішення суду.
зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення на підставі судового рішення по справі №140/10589/21 за період з 01.01.2016 по 31.12.2021 та по справі №140/2912/22 за період з 31.12.2014 по місяць, що передує місяцю фактичного виконання рішення суду.
визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та поданні до ІНФОРМАЦІЯ_1 оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, за період з 01.01.2020 по 31.07.2020.
зобов`язано військову частину НОМЕР_1 скласти та подати до ІНФОРМАЦІЯ_1 оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, за період з 01.01.2020 по 31.07.2020.
визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та поданні до ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо його розмірів грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704 за період з 01.01.2020 по 06.08.2020.
зобов`язано військову частину НОМЕР_1 скласти та надати до ІНФОРМАЦІЯ_1 грошовий атестат ОСОБА_1 щодо розмірів грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704 за період з 01.01.2020 по 06.08.2020.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20.03.2026 у справі №140/15914/25, яке набрало законної сили, встановлено, що загальний розмір грошового забезпечення, який належить позивачу згідно рішення суду від 11.03.2024 по справі №140/31962/23 складає в сумі 291 490,54 грн.
На виконання зазначеного судового рішення відповідач здійснив виплату в користь позивача перераховано грошового забезпечення, а саме:
14.05.2025 - у загальній сумі 70 418,35 грн (платіжні інструкції від 14.05.2025 №229, №230);
06.06.2025 - у загальній сумі 75 505,84 грн (платіжні інструкції від 06.06.2025 №280, №281);
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 у справі №140/31962/23 змінено спосіб і порядок виконання рішення суду від 11.03.2024 у справі №140/31962/23 шляхом стягнення з відповідача на користь позивача нарахованого та невиплаченого грошового забезпечення, що становить 145566,35 грн., з урахуванням виплаченого грошового забезпечення позивачу 145924,19 грн.
30.06.2026 відповідач виконав судове рішення у справі №140/31962/23, частково виплативши ОСОБА_1 грошове забезпечення в розмірах 65 588,68 грн та 15 332,42 грн. Всього 80 921,10 грн.
Позивач вважає, що відповідно до статті 117 КЗпП України має право на виплату середнього грошового забезпечення та компенсацію за втрату частини доходу у зв`язку з порушенням строків його виплати за період, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 43 Конституції України закріплює, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (частини перша, друга, четверта та сьома).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до статті 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (пункти 2-3 статті 9 Закону №2011-ХІІ).
Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Приписами пункту 242 розділу XII Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
З наведеного слідує, що при звільненні з військової служби та виключенні зі списків особового складу військової частини з військовослужбовцем повинен бути повністю проведений розрахунок.
За правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Законом №2011-XII та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють питання прийняття, проходження та звільнення з військової служби, не встановлено відповідальність за невчасне здійснення виплат всіх сум, які підлягають сплаті.
Водночас такі питання врегульовані КЗпП України.
За правилами статті 116 КЗпП України (в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.
Так, ч.1 ст.117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з ч.2 ст.117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ положення статті 117 КЗпП України викладено в такій редакції: «У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті".
Закон України №2352-ІХ та, відповідно, нова редакція статті 117 КЗпП України набрали чинності з 19.07.2022.
Як свідчать матеріали справи, позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та наказом командира від 06.08.2020 №157 був виключений зі списків особового складу частини.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 у справі №140/31962/23 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, зобов`язано відповідача здійснити перерахунки та виплату грошового забезпечення починаючи з 01.01.2016.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20.03.2026 у справі №140/15914/25, яке набрало законної сили, встановлено, що загальний розмір грошового забезпечення, який належить позивачу згідно рішення суду від 11.03.2024 по справі №140/31962/23 складає в сумі 291 490,54 грн.
На виконання зазначеного судового рішення відповідач здійснив виплату в користь позивача перераховано грошового забезпечення:
14.05.2025 - у загальній сумі 70 418,35 грн (платіжні інструкції від 14.05.2025 №229, №230);
06.06.2025 - у загальній сумі 75 505,84 грн (платіжні інструкції від 06.06.2025 №280, №281);
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 у справі №140/31962/23 змінено спосіб і порядок виконання рішення суду від 11.03.2024 у справі №140/31962/23 шляхом стягнення з відповідача на користь позивача нарахованого та невиплаченого грошового забезпечення, що становить 145566,35 грн., з урахуванням виплаченого грошового забезпечення позивачу 145924,19 грн.
30.06.2026 відповідач виконав судове рішення у справі №140/31962/23, частково виплативши ОСОБА_1 грошове забезпечення в розмірах 65588,68 грн та 15332,42 грн. Всього 80921,10 грн.
З наведеного слідує, що розрахунок належного до виплати позивачу грошового забезпечення відповідач здійснює лише на виконання рішення суду у справі 140/31962/23.
Періодом протягом якого відповідач не виконував свій обов`язок щодо виплати належних позивачеві сум, та за який позивачу належить виплата середнього заробітку, є проміжок часу з 07.08.2020 (день, наступний за датою звільнення) по 29.06.2026.
У позовній заяві ОСОБА_1 помилково зазначає 01.01.2016 як початкову дату періоду, за який підлягає обчисленню та стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Як уже вказувалося судом вище, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.08.2020 №157 позивача було виключено зі списків частини у зв`язку зі звільненням з військової служби. Відповідно до ст. 116, 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо проведення повного розрахунку виникає в день звільнення.
Право на компенсацію у вигляді середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за ст. 117 КЗпП України виникає у випадку невиплати належних сум при звільненні, а відповідний період затримки починає обраховуватись із наступного дня після звільнення — тобто з 07.08.2020, а не з 01.01.2016.
Спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі можна умовно поділити на 2 частини: до набрання чинності Законом № №2352-ІХ (19.07.2022) і після цього.
Так, період з 07.08.2020 до 18.07.2022 регулюється редакцією ст.117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом №2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців. Натомість, період з 19.07.2022 до 30.06.2026 регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.
Висновок аналогічного змісту викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.11.2025 у справі №306/2708/23, Верховним Судом у постановах від 15.02.2024 у справі №420/11416/23, від 29.01.2024 у справі №560/9586/22, від 28.06.2023 у справі №560/11489/22.
Відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Згідно з п.8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
В свою чергу, відповідно до пункту 7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується. Розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.
Таким чином, при визначенні середньоденного заробітку позивача слід використовувати календарні дні.
З наявної в матеріалах справи копії довідки Військової частини НОМЕР_1 від 10.03.2025 (а.с.17 зворот), за два останні місяці перед звільненням (червень-липень 2020 року) ОСОБА_1 нараховано грошове забезпечення в сумі 35 087,96 грн.
Виходячи з цього, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 575, 21 грн (35 087,96 грн /61, де 61 – кількість календарних днів у червні-липні 2020 року).
За таких обставин, за період з 07.08.2020 по 18.07.2022 затримка виплати позивачу належних сум при звільненні становить 711 календарних днів, за період з 19.07.2022 по 16.04.2026 - 184 календарних дні (перші шість місяців періоду після набрання чинності Законом №2352-ІХ), а загалом – 895 календарні дні (711 + 184).
Відтак середній заробіток за час затримки виплати індексації грошового забезпечення позивачеві при звільненні зі служби становить 514 812, 95 грн (895 х 575,21 грн).
Визначаючись щодо суми стягнення, врахуванню підлягають правові висновки Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму Касаційного адміністративного суду у справі №440/6856/22.
Так, Верховний Суд у складі судової палати у постанові від 06.12.2024 у справі №440/6856/22 відступив від висновку, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 20.06.2024 у справі №120/10686/22, та зазначив, що критерії зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника побудовані саме з урахуванням того, що стаття 117 КЗпП України в редакції Закону №3248-IV не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні. Водночас із прийняттям Закону №2352-IX законодавець обмежив строк, за який роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові середній заробіток шістьма місяцями, чим фактично на нормативному рівні усунув обставини, які призводили до порушення критеріїв співмірності, недобросовісності.
Під час розгляду справи судом також враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2025 у справі №489/6074/23, а саме: «Обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом №2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.
Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19.07.2022, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців».
З урахуванням наведеного та враховуючи право суду зменшити розмір відшкодування за статтею 117 КЗпП України, суд вважає за необхідне застосувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц про те, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
1) розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
2) період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
3) ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
4) інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
При звільненні позивачу нараховано та виплачено суму в розмірі 184 776,19 грн, в тому числі: одноразова допомога при звільненні в сумі 163 453,13 грн., грошова компенсація за невикористану відпустку як учаснику бойових дій в сумі 18 306,75 грн., грошове забезпечення по 06.08.2020 в сумі 3 016,31 грн.
На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 у справі №140/31962/23 позивачу нараховано до виплати 291 490,54 грн. Вказана сума виплати встановлена рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20.03.2026 у справі №140/15914/25.
Таким чином, загальна сума, що підлягала виплаті позивачу на день звільнення, складає 476 266, 73 грн (184 776,19 грн + 291 490,54).
Станом на 30.06.2026 в користь позивача на виконання рішення суду у справі №140/31962/23 виплачено грошове забезпечення в сумі 226 845, 29 грн.
Відтак, відсоткове співвідношення суми грошових коштів, виплачених на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 у справі №140/31962/23, до загальної суми виплат, що мала бути виплачена на день звільнення становить 47% (226 845, 29 грн х 100% : 476 266, 73 грн).
Отже, сума, яка підлягає відшкодуванню за період з 07.08.2020 по 30.06.2026 з урахуванням істотності частки 43%, становить: 575, 21 (середньоденне грошове забезпечення) х 895 (кількість днів затримки) х 47% = 241 962, 09 грн.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини, аналіз наведених вище норм законодавства, правові висновки Верховного Суду щодо їх застосування, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо не проведення своєчасного повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні з військової служби та стягнення з відповідача на користь позивача середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 241 962, 09 грн.
Стягуючи з відповідача на користь позивачки суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити, що відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів і їх сплата є обов`язком роботодавця та працівника. Тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податків та інших обов`язкових платежів, визначених законодавством.
Щодо компенсації втрат частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати, суд зазначає наступне.
Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до статей 3, 4 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Норми Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Отже, з наведеного слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, індексації грошових доходів громадян, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
За змістом статті 6 Закону №2050-ІІ, пункту 7 Порядку №159 компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: власних коштів - підприємствами, установами та організаціями, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднаннями громадян; коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Із наведеного можна зробити висновок, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі індексації заробітної плати (грошового забезпечення). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Така правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.04.2021 у справі №465/322/17, від 04.03.2021 у справі №520/34/17, від 20.04.2022 у справі №461/1390/16-а, від 05.07.2022 у справі №420/7633/20.
Крім того, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Такі висновки суду відповідають висновкам, наведеним у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 29.10.2020 у справі №280/729/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.
Отже, у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому донарахування належних громадянину сум компенсації втрати доходів має здійснюватися до дня фактичної виплати заборгованості, щодо якої порушені строки виплати.
Статтею 7 Закону №2050-ІІІ та пунктом 8 Порядку №159 установлено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
У цій справі судом встановлено, що належність позивачу заборгованості грошового забезпечення під час проходження військової служби та при звільненні, встановлено рішенням суду від 11.03.2024 у справі №140/31962/23 та від 20.03.2026 у справі №140/15914/25.
Таким чином, враховуючи наявність факту несвоєчасної виплати позивачці сум грошового забезпечення, остання має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати грошового забезпечення є протиправною.
Як наслідок, з метою поновлення порушених прав позивача та з урахуванням заявлених позовних вимог, наявні підстави для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати заборгованості грошового забезпечення за час затримки виплати з 01.01.2016 по 30.06.2026.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі «Серявін та інші проти України»(№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення з ОСОБА_1 своєчасного та повного розрахунку при звільненні.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.08.2020 по 29.06.2026 в сумі 241 962, 09 грн (двісті сорок одну тисячу дев`ятсот шістдесят дві гривні 09 копійок).
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.01.2016 по день фактичної виплати 30.06.2026.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати їх виплати на суму грошового забезпечення відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, за весь час затримки виплати з 01.01.2016 по день фактичної виплати 30.06.2026.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано судом 29 жовтня 2026 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя Н. В. Стецик
Оригінал: reyestr.court.gov.ua