Суд: Волинський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №140/10363/26
Суддя: Стецик Назар Васильович
ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/10363/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач), у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 24.08.2026 просить:
1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до статті 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 №796-ХІІ у редакції Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 06.06.1996 № 230/96-ВР;
2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити з 01.03.2026 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно до статті 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 № 796-ХІІ у редакції Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 06.06.1996 № 230/96-ВР, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в Законах України про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням виплачених сум;
3. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо обмеження ОСОБА_1 розміру виплаченої з 01.03.2026 індексації пенсії, визначеного пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня і соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році”;
4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області з 01.03.2026 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, визначеного пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня і соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році”, максимальним (граничним) розміром 1500 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум;
5. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо обмеження ОСОБА_1 розміру виплаченої з 01.03.2026 індексації пенсії, визначеного пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня і соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році”;
6. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області з 01.03.2026 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, визначеного пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня і соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році”, максимальним (граничним) розміром 1500 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум;
7. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області ГУ ПФУ щодо відмови ОСОБА_1 поновити з 01.03.2026 надання пільги по сплаті житлово-комунальних послуг передбачених п. 11 ч. 1 ст. 20 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
8. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області ГУ ПФУ у Волинській області поновити ОСОБА_1 з 01.03.2026 нарахування та виплату пільги на оплату житлово-комунальних послуг передбачених п.11 ч.1 ст. 20 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, належить до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та отримує пенсію по III групі інвалідності, пов`язаної з наслідками аварії на ЧАЕС.
Позивач зазначає, що відповідач протиправно виплачує йому додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у зменшеному розмірі, тоді як відповідно до статті 50 Закону України від 28.02.1991 №796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі – Закон №796-XII) у редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР така пенсія повинна становити 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Крім того, позивач вважає протиправним обмеження індексаційного підвищення пенсії граничними розмірами, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році” та постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році”.
Також позивач не погоджується із припиненням нарахування та виплати пільги на оплату житлово-комунальних послуг, передбаченої пунктом 11 частини першої статті 20 Закону №796-XII, оскільки цей Закон не встановлює залежності права на відповідну пільгу від середньомісячного сукупного доходу сім`ї.
З наведених підстав просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У відзиві на позовну заяву відповідач позовних вимог не визнає та просить відмовити у їх задоволенні.
Відповідач зазначає, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, нараховується та виплачується відповідно до статті 50 Закону №796-XII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210.
Стосовно індексації пенсії відповідач вказує, що перерахунок проведено відповідно до положень законодавства, зокрема постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209, якою передбачено обмеження розміру збільшення пенсії сумою 1500 грн.
Щодо пільги на оплату житлово-комунальних послуг відповідач посилається на положення законів України про Державний бюджет України на 2025 та 2026 роки, якими передбачено врахування середньомісячного сукупного доходу сім`ї при визначенні права на отримання відповідної пільги.
24.08.2026 представник позивача подала відповідь на відзив, у якій заперечила проти доводів відповідача та наполягала на задоволенні позову. Зокрема, послалася на правові висновки Верховного Суду щодо застосування статті 50 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР та недопустимості звуження соціальних гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи учасників справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 23.04.2019, належить до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та має III групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на ЧАЕС.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону №796-XII.
З метою проведення перерахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, позивач звернувся до відповідача із заявою.
Як зазначено у позовній заяві, листом ГУ ПФУ у Волинській області від 25.05.2026 №16544-15723/Т-02/8-0300/26 позивача повідомлено про встановлення щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до пункту 13 Порядку №1210.
Крім того, з наданих відповідачем матеріалів пенсійної справи встановлено, що при проведенні перерахунку пенсії з 01.03.2025 застосовано обмеження індексаційного підвищення.
Зокрема, у відзиві відповідач зазначив, що розмір пенсії позивача станом на 01.03.2024 становив 13916,42 грн, а станом на 01.03.2025 після проведення перерахунку – 15516,80 грн. Таким чином, розмір збільшення пенсії становив 1600,38 грн.
Водночас відповідач застосував обмеження такого збільшення сумою 1500,00 грн, у зв`язку із чим сума обмеження становила 100,38 грн.
Зазначені обставини також підтверджуються наданим розрахунком пенсії позивача станом на 01.06.2026, у якому відображено показник “Обмеження індексації з 01.03.2025” у сумі мінус 100,38 грн.
У цьому ж розрахунку відображено обмеження індексації з 01.03.2023 на суму 621,48 грн.
Разом із тим доказів застосування відповідачем з 01.03.2026 обмеження індексаційного підвищення пенсії граничним розміром 2595,00 грн, установленим постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236, матеріали справи не містять.
Щодо пільги на оплату житлово-комунальних послуг судом встановлено, що позивач користувався пільгою відповідно до пункту 11 частини першої статті 20 Закону №796-XII.
Листом ГУ ПФУ у Волинській області від 25.05.2026 №16544-15723/Т-02/8-0300/26 позивача повідомлено про прийняття рішення від 26.05.2025 №1202555806-2025-3 щодо відмови у наданні пільг на оплату житлово-комунальних послуг у зв`язку з тим, що середньомісячний сукупний дохід у розрахунку на одну особу за період з 01.10.2024 по 31.03.2025 становив 10491,36 грн, що перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у 2025 році (4240,00 грн).
З наданих матеріалів також встановлено, що пільга на оплату житлово-комунальних послуг нараховувалася позивачу до квітня 2025 року включно, а з травня 2025 року її нарахування припинено.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, а також соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України від 28.02.1991 №796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Згідно зі статтею 1 Закону №796-XII цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.
Державна політика у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ґрунтується, зокрема, на принципах соціального захисту людей та повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Щодо додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, суд зазначає наступне.
Питання нарахування та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, які належать до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, врегульовано статтею 50 Закону №796-XII.
Відповідно до статті 50 Закону №796-XII у редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах:
інвалідам I групи – 100 процентів мінімальної пенсії за віком;
інвалідам II групи – 75 процентів мінімальної пенсії за віком;
інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу – 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
01.01.2008 набрав чинності Закон України від 28.12.2007 №107-VI “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, яким, серед іншого, внесено зміни до статті 50 Закону №796-XII та встановлено інші розміри додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 відповідні зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Законом України від 28.12.2014 №76-VIII “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” статтю 50 Закону №796-XII викладено у редакції, відповідно до якої особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі – Порядок №1210).
Пунктом 13 Порядку №1210 визначено фіксовані розміри щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, які є істотно меншими за розміри, гарантовані статтею 50 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.
Конституційний Суд України у Рішенні від 03.04.2024 №4-р(І)/2024 зазначив, що пенсія за інвалідністю, яка настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, є особливою формою відшкодування завданої шкоди та не може бути скасована чи зменшена внаслідок такого законодавчого регулювання, яке порушує сутність гарантованого права на соціальний захист.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.11.2025 у справі №580/5022/24, врахувавши висновки Конституційного Суду України та правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10.12.2024 у справі №240/1121/24, дійшла висновку, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачена статтею 50 Закону №796-XII, є додатковою соціальною гарантією особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та невід`ємною складовою позитивного обов`язку держави забезпечити таким особам посилений соціальний захист.
При цьому Верховний Суд виходив із необхідності єдиного підходу до застосування статей 50 та 54 Закону №796-XII, оскільки обидві норми регулюють соціальні гарантії для однієї категорії громадян.
У зазначеній постанові Верховний Суд відступив від раніше викладених висновків про необхідність нарахування та виплати додаткової пенсії виключно у розмірах, визначених Порядком №1210, та сформував такі правові висновки:
1) додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачена статтею 50 Закону №796-XII, за своєю суттю є додатковою соціальною гарантією для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та становить невід`ємну складову позитивного обов`язку держави забезпечити особам з інвалідністю з числа таких постраждалих посилений соціальний захист, у зв`язку з чим обмеження такого права є неприпустимим;
2) додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю особам з інвалідністю, які належать до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, має нараховуватися та виплачуватися в порядку та розмірах, визначених статтею 50 Закону №796-XII в редакції Закону №230/96-ВР.
Суд враховує наведені правові висновки Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
У цій справі суд встановив, що позивач належить до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та має III групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на ЧАЕС.
За таких обставин позивач має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.
Посилання відповідача на положення статті 50 Закону №796-XII у редакції Закону №76-VIII та пункт 13 Порядку №1210 не спростовують такого висновку, оскільки питання застосування відповідних норм уже вирішено Верховним Судом у постанові від 04.11.2025 у справі №580/5022/24.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відмова відповідача у проведенні перерахунку та виплати позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до статті 50 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР є протиправною.
Належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити з 01.03.2026 перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом на відповідний рік, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо обмеження індексації пенсії за 2025 рік, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади проведення індексації пенсій визначені, зокрема, Законом України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон №1058-IV).
Відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.
Порядок проведення такого перерахунку визначений постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році” (далі – постанова №124).
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році” (далі – постанова №209) передбачено проведення індексації пенсій з 01.03.2025.
Пунктом 1 постанови №209 установлено коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115.
Пунктом 3 постанови №209 передбачено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1– 7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
Разом із тим суд зауважує, що питання правомірності застосування зазначеного обмеження до пенсій, призначених відповідно до Закону №796-XII, було предметом розгляду Верховного Суду.
Зокрема, у постанові від 12.05.2026 у справі №600/1447/25-а Верховний Суд розглянув спір щодо правомірності обмеження індексаційного підвищення пенсії, призначеної відповідно до Закону №796-XII, граничною сумою 1500 грн, установленою пунктом 3 постанови №209.
У пункті 42 зазначеної постанови Верховний Суд виходив із того, що на момент виникнення спірних правовідносин Закон №796-XII не передбачав обмеження максимального розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону, а тому висновки судів попередніх інстанцій про правомірність обмеження індексаційного підвищення були необґрунтованими.
У пункті 43 цієї постанови Верховний Суд зазначив:
“Підсумовуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України, у тому числі, які мають право на пенсію за Законом № 796-XII, постанови № 209, якою передбачено обмеження розміру таких пенсій, є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України”.
За результатами касаційного розгляду Верховний Суд скасував судові рішення попередніх інстанцій та задовольнив позовні вимоги щодо проведення перерахунку і виплати пенсії без обмеження розміру індексаційного підвищення сумою 1500 грн.
Суд вважає зазначену правову позицію застосовною до спірних правовідносин, оскільки позивач у цій справі також отримує пенсію відповідно до Закону №796-XII, а відповідач здійснив її індексацію за постановою №209 із застосуванням граничної суми підвищення 1500 грн.
При цьому застосування відповідачем такого обмеження підтверджується не лише відображенням відповідного показника у розрахунку пенсії, а й безпосередньо змістом відзиву на позовну заяву.
Зокрема, відповідач зазначив, що після проведення індексації з 01.03.2025 розмір підвищення пенсії позивача становив 1600,38 грн, однак із застосуванням граничної суми 1500 грн було встановлено обмеження у розмірі 100,38 грн.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідач фактично застосував до пенсії позивача обмеження індексаційного підвищення відповідно до пункту 3 постанови №209.
Суд також враховує, що позивач не оспорює сам коефіцієнт індексації та не вимагає повторного проведення індексації на інших розрахункових підставах, а ставить питання про усунення обмеження вже визначеного відповідачем розміру підвищення пенсії.
Встановлення граничного розміру індексаційного підвищення підзаконним нормативно-правовим актом не може бути підставою для звуження обсягу соціальних гарантій, передбачених спеціальним Законом №796-XII, з урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо застосування до пенсії позивача обмеження індексаційного підвищення з 01.03.2025 сумою 1500 грн є протиправними.
Водночас суд враховує, що позивач у заяві про уточнення позовних вимог від 24.08.2026 просить здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії саме з 01.03.2026.
Оскільки застосоване у 2025 році обмеження відображене також у розрахунку пенсії станом на 01.06.2026, порушення права позивача в цій частині має триваючий характер у межах заявленого періоду.
Відтак належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача здійснити з 01.03.2026 перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження розміру збільшення в результаті її індексації за 2025 рік граничною сумою 1500 грн, передбаченою пунктом 3 постанови №209, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо індексації пенсії за 2026 рік, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році” (далі – постанова №236) передбачено проведення індексації пенсій з 01.03.2026.
Пунктом 1 постанови №236 установлено коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,121.
Відповідно до пункту 3 постанови №236 розмір підвищення пенсії в результаті її перерахунку, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1– 7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 2595 гривень.
Вирішуючи позовні вимоги у цій частині, суд виходить із необхідності встановлення фактичного порушення відповідачем права позивача.
З наданого розрахунку пенсії станом на 01.06.2026 вбачається застосування обмежень індексації за 2023 та 2025 роки.
Водночас у цьому розрахунку не відображено окремої суми обмеження індексаційного підвищення з 01.03.2026 за постановою №236.
Інших належних та достатніх доказів, які б підтверджували, що відповідач визначив розмір індексаційного підвищення за 2026 рік у сумі, яка перевищує 2595 грн, та зменшив його до зазначеної граничної величини, суду не надано.
Сам по собі факт установлення постановою №236 відповідного граничного розміру підвищення пенсії не підтверджує його фактичного застосування відповідачем до пенсії позивача.
При цьому суд враховує, що у заяві про уточнення позовних вимог від 24.08.2026 позивач у п`ятій вимозі посилається на постанову №236, тоді як у шостій вимозі зазначає постанову Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №209 та граничний розмір 1500 грн, хоча постанова №236 передбачає граничний розмір підвищення 2595 грн.
Наведені неточності самі по собі не є визначальною підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки суд повинен оцінювати зміст заявлених вимог і фактичні обставини спору.
Разом із тим за відсутності доказів фактичного застосування до пенсії позивача обмеження індексації за 2026 рік немає підстав для висновку про порушення відповідачем права позивача саме в цій частині.
Суд наголошує, що судовому захисту підлягає порушене право особи, а не право, порушення якого лише припускається.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом із тим наведені положення не звільняють позивача від необхідності доведення обставин, які свідчать про існування спірних правовідносин та фактичне порушення його права.
За встановлених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача стосовно обмеження індексації пенсії за 2026 рік та зобов`язання здійснити перерахунок і виплату пенсії без такого обмеження є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Щодо поновлення пільги на оплату житлово-комунальних послуг, суд зазначає наступне.
Правові підстави надання пільг і компенсацій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначені Законом №796-XII.
Відповідно до статті 9 Закону №796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілі від Чорнобильської катастрофи.
Пунктом 1 частини першої статті 14 Закону №796-XII до категорії 1 віднесено, зокрема, осіб з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою.
Згідно з пунктом 11 частини першої статті 20 Закону №796-XII особам, віднесеним до категорії 1, надається 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирної плати, плати за управління багатоквартирними будинками), комунальними послугами (газ, електрична і теплова енергія, водопостачання, водовідведення та інші послуги) у межах середніх норм споживання, передбачених законом, телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв`язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості).
Зазначені у цьому пункті пільги надаються також членам сімей громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які проживають у жилих будинках (квартирах) усіх форм власності в межах норм, передбачених законом.
Порядок надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №373 “Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі” (далі – Порядок №373).
Відповідно до пункту 4 Порядку №373 право на отримання пільг, установлених законами України, з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї визначається органами Пенсійного фонду України відповідно до Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389 “Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї” затверджено відповідний Порядок (далі – Порядок №389).
Порядок №389 визначає механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом, управління багатоквартирним будинком, комунальних послуг та інших передбачених законодавством послуг залежно від середньомісячного сукупного доходу сім`ї.
Пунктом 7 розділу “Прикінцеві положення” Закону України від 19.11.2024 №4059-IX “Про Державний бюджет України на 2025 рік” (далі – Закон №4059-IX) установлено, що у 2025 році за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, надаються, зокрема, пільги, передбачені пунктом 11 частини першої та частинами другою і третьою статті 20 Закону №796-XII.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2024 №1553 “Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 р. №389” внесено відповідні зміни до Порядку №389, якими передбачено застосування умови щодо середньомісячного сукупного доходу сім`ї, зокрема, до пільг, установлених пунктом 11 частини першої статті 20 Закону №796-XII.
Водночас пунктом 6 розділу “Прикінцеві положення” Закону України від 03.12.2025 №4695-IX “Про Державний бюджет України на 2026 рік” (далі – Закон №4695-IX) також установлено, що у 2026 році відповідні пільги надаються за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
На виконання зазначених положень Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 25.02.2026 №269 “Деякі питання реалізації пункту 6 розділу “Прикінцеві положення” Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік”, якою передбачено застосування умови щодо середньомісячного сукупного доходу сім`ї при наданні визначених законом пільг.
Таким чином, як у 2025 році, так і у 2026 році законами про Державний бюджет України та прийнятими на їх виконання актами Кабінету Міністрів України встановлено додаткову умову для отримання пільги, передбаченої пунктом 11 частини першої статті 20 Закону №796-XII, – неперевищення розміру середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
Водночас суд зауважує, що зміни до Закону №796-XII в частині встановлення залежності права осіб, віднесених до категорії 1, на пільгу, передбачену пунктом 11 частини першої статті 20 цього Закону, від середньомісячного сукупного доходу сім`ї не внесені.
Відповідно до статті 71 Закону №796-XII дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили щодо інших законів.
Конституційний Суд України у пункті 4 Рішення від 28.08.2020 №10-р/2020 висловив юридичну позицію, за змістом якої, оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Конституційний Суд України наголосив, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених спеціальними законами, суперечить Конституції України.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувалися такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи (постанови від 12.08.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).
У спірному випадку пунктом 7 розділу “Прикінцеві положення” Закону №4059-IX та пунктом 6 розділу “Прикінцеві положення” Закону №4695-IX не вносилися зміни до Закону №796-XII, водночас здійснено врегулювання відносин, які регламентовані пунктом 11 частини першої статті 20 Закону №796-XII, шляхом установлення додаткових умов надання соціальної пільги особам, статус яких визначений спеціальним законом.
При цьому Закон №796-XII є спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я та встановлює правові гарантії соціального захисту таких осіб.
Враховуючи викладене, зміна правового регулювання відносин у сфері соціального захисту осіб, на яких поширюється дія Закону №796-XII, можлива шляхом внесення відповідних змін до цього Закону, тоді як положення законів про Державний бюджет України на відповідний рік не можуть змінювати обсяг установлених спеціальним законом соціальних гарантій.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що оскільки додаткову умову надання пільги на оплату житлово-комунальних послуг, передбаченої пунктом 11 частини першої статті 20 Закону №796-XII, у вигляді вимоги щодо середньомісячного сукупного доходу сім`ї введено не шляхом внесення змін до спеціального Закону №796-XII, а положеннями законів про Державний бюджет України та прийнятими на їх виконання підзаконними нормативно-правовими актами, то у спірних правовідносинах застосуванню підлягають положення спеціального Закону №796-XII.
З матеріалів справи встановлено, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, який надає йому право на отримання пільги, передбаченої пунктом 11 частини першої статті 20 Закону №796-XII.
Водночас відповідач припинив нарахування та виплату такої пільги виключно у зв`язку з перевищенням середньомісячного сукупного доходу сім`ї позивача величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
За встановлених обставин суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови позивачу у поновленні нарахування та виплати пільги на оплату житлово-комунальних послуг є протиправними.
Належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити з 01.03.2026 нарахування та виплату пільги на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до пункту 11 частини першої статті 20 Закону №796-XII.
Визначаючи дату, з якої належить поновити нарахування та виплату пільги, суд враховує, що позов подано 05.08.2026, а позивач просить захистити його право з 01.03.2026, тобто у межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, установленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частинами першою та третьою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши встановлені у справі обставини, надані сторонами докази та доводи учасників справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, які підлягають розподілу, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до статті 50 Закону України від 28.02.1991 №796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 01 березня 2026 року перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до статті 50 Закону України від 28.02.1991 №796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установленого законом на відповідний рік, та раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо обмеження ОСОБА_1 з 01 березня 2026 року розміру індексаційного підвищення пенсії за 2025 рік граничною сумою 1500 грн, передбаченою пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році”.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 01 березня 2026 року перерахунок та виплату пенсії без обмеження розміру збільшення в результаті індексації пенсії за 2025 рік, визначеного пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році”, максимальним (граничним) розміром 1500 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у поновленні нарахування та виплати пільги на оплату житлово-комунальних послуг, передбаченої пунктом 11 частини першої статті 20 Закону України від 28.02.1991 №796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 01 березня 2026 року нарахування та виплату пільги на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до пункту 11 частини першої статті 20 Закону України від 28.02.1991 №796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6; ідентифікаційний код 13358826).
Суддя Н. В. Стецик
Оригінал: reyestr.court.gov.ua